(присоединиться)

см. присоединяться

присоединиться

1) страд. - приєднуватися, бути приєднаним, прилучатися, бути прилученим; долучатися, бути долученим, придаватися, додаватися, бути приданим, доданим, приточуватися, бути приточеним до чого;

2) (приобщиться, пристать) приєднуватися, приєднатися, прилучатися, прилучитися, приставати, пристати, (во множ.) поприєднуватися, поприлучатися, поприставати, (опис.) причалювати, -ся, причалити, -ся, примкнутися до кого, до чого; (прибавиться) долучатися, долучитися, додаватися, додатися. [Приєднався і я до їх гурту (Кониськ.). Прилучитися до літературного модернізму (Єфр.). А до його причалило ще чоловік десять. До їх і я пристав (Грінч.). І от тепер до першого страху ще долучилася жадоба помсти (Самійл.). До цього почуття додалося ще й друге (Крим.)]. -няйтесь к нашей компании - приставайте до нашого гурту. -ниться к чьему-л. мнению, вере, теории, плану - пристати на чиюсь думку, віру, теорію, план.

* * *

несов.; сов. - присоедин`иться

-ся, выразить, -ся

1) см. Обнаруживать, -ся, обнаружить, -ся;

2) (определять) визначати, -ся, визначити, -ся. [Повинність соціялістів під час війни не можна визначити однією думкою (Грін.)];

3) (словами) висловлювати, -ся, висловити, -ся. [Не так висловив], виливати, -ся словом, вилити, -ся словом, у слові; (высказывать, -ся) виповідати, -ся, виповісти, -ся, вимовити, змовити. [Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд по- свойому. Не змовлю я своєї думки]. Если можно так выразиться - коли можна так висловитися; сказати-б. [Характеризує воно дух епохи, передає її, сказати-б, непропащі пахощі (Єфр.)]. Выразить на письме - висловити листовно, списати. Выражать пением - вимовляти співом, виспівувати. -ать мимикой - говорити на мигах, мімікувати. Выражать нетерпение - нетерпеливитися. В-ать охоту - охотитися, поохотитися. В-ать желание принять участие в чём, присоединиться к чему - зголошуватися, зголоситися до чого;

4) (передавать) віддавати, віддати. [Що-ж до букви ю, то вона має віддавати в старій сербській графіці звук jo (Кримськ.)]. Выражаемый -

1) виявлюваний;

2) визначуваний;

3) висловлюваний, вимовлюваний. Выраженный -

1) виявлений;

2) визначений;

3) висловлений, вимовлений, виповіджений; (переданный) відданий. Ясно, определённо выраженный - виразний. [Виявляється виразне бажання сховати частину правди (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыразить

1) виража́ти, ви́разити; ( словами) висло́влювати, ви́словити; ( отражать) відбива́ти, відби́ти; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( передавать) передава́ти, переда́ти

2) (обозначать, исчислять) виража́ти, ви́разити

1) компанія, (фам.) кумпанія, гурт (-ту), (общество) товариство, (союз) спілка, (застольная) бесе[і]да, (группа) громадка (множество) лава. [За кумпанію і циган повісився (Номис). Облишивши писар книгу, сідає до гурту (Грінч.). Свого смутку не міг Лаговський позбутися й у товаристві Шмідтів (Крим.). За столом сиділа беседа: брат Охрім із жінкою, сват Манойло, кум Терешко (Грінч.). Чоловік та жінка, то одна спілка (Номис). В темну ніч ми зібралися громадкою йти (Л. Укр.). Колядувати ходимо лавою (Звин.)]. -нией - гуртом, у гурті, лавою. [Навіть іти в гурті легше з співом (Єфр.)]. В своей -нии (сидеть) - своїм гуртом. Водить, иметь -нию с кем - ко[у]мпанувати, водитися, водитися хлібом, заходити з ким. В -нии - при гурті, в гурті. Пожалуйте в -нию - просимо до гурту, до компанії, до купи. Держаться -нии с кем - триматися чийого товариства (гурту), тримати спілку з ким, триматися купи. [Не тримай з панами спілки (Сл. Гр.). Треба всім купи триматися (Крим.)]. Для -нии - за компанію. Достойная -ния - товариство чесне, (иронич.) кумпанія чесна. Дружная -ния - любе (дружнє) товариство, дружня компанія, (братва) братва. Дурная -ния - погане товариство. Иметь -нию с кем - бути в товаристві з ким. За -нию - за гуртом, за ко[у]мпанію. Присоединиться к -нии - пристати, прилучитися до гурту. Принять в -нию - взяти до гурту кого. Расстроить -нию - розбити ко[у]мпанію. Сделать, составить кому, разделить с кем -нию - потоваришувати кому, приєднатися до гурту з ким. Спасибо за -нию - спасибі за товариство, за компанію. Удалая -ния - гоп-ко[у]мпанія. Холостая -ния - парубоцька (дівоцька) компанія. Честная -ния - шановне товариство. Я ему (он мне) не -ния - мені з ним у хлібосолі не бути; (раздраж.) ми з ним свиней не пасли;

2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компанія, (никогда не кумпанія), товариство, спілка. [Вкупишся (вступишь со взносом) в компанію, то можеш бути безпечний (Франко). Асекураційне (страхове) товариство «Дністер». Знайшов собі спільників і з ними в спілці взяв одно село в графа в посесію (Н.-Лев.)]. В -нии с кем - в спілці, спільно, до спілки з ким. [Нумер газетини тої, що її з кумом дяком до спілки пренумеруємо (выписываем) (Франко)]. Быть, состоять в -нии с кем - спілкувати, сполувати, бути в компанії (в спілці) з ким, тримати спілку з ким. Вступать, входить в -нию с кем - заводити спілку, приступати до спілки з ким. Основывать, учреждать -нию - закладати спілку. Торговый дом: Заблоцкий и К° - торговельний дім: Заблоцький і С-ка (і Т-во).

* * *

думка, гадка про що, (взгляд) погляд на що, (суждение) суд, присуд (-ду), (редко, полон.) здання (-ння) про що, розмисел (-слу) у чому. [Не можна було вивести, якої він думки про громаду (Кониськ.). Своїх власних гадок не встиг ще виробити (Крим.). Мені не вперше доводиться чути такі погляди на Шевченкову «Катерину» (Грінч.). Ворог переполовинених (половинчатых) поглядів (Єфр.). Вирікати свій суд про філологічні справи (Крим.). А моє таке здання: час уже людям перестати воювати (Бердич.). Мати власний розмисел у військових справах (Л. Укр.)]. -ние относительно чего - думка що-до чого. Я того -ния, что - я тієї (тої, такої) думки, що; моя така думка, що; на мою думку; я так гадаю; як на мене, то. По -нию кого - на думку, на гадку чию, кого, на чий погляд (суд), з чийого погляду, як гадає хто. [На кумову думку, син мусить хазяйнувати (Грінч.). На їх погляд, се дурість і гріх (Франко). На мій суд, вашу високість не зустрічають тут з такою церемонією, до якої ви звикли (Куліш). З його погляду, не заподіяв того, в чому його винуватять (Кониськ.)]. По моему -нию - на мою думку, на мій погляд. По его -нию - на його думку (погляд), (иногда) по його. [По його, так уже-б пора і додому (Квітка)]. Вопреки чьему -нию - всупереч думці кого, чиїй, проти думки кого, чиєї, проти кого. [Не бувши спеціялістом, ляпати дурниці проти техніка, плескати нісенітниці проти хеміка (Крим.)]. Общее -ние - загальна думка (гадка), загальний погляд (суд). Общественное -ние - громадська думка, громадський погляд, (зап.) опінія. [Неволя громадського погляду (Куліш)]. Особое -ние - окрема думка, -мий погляд. Предвзятое -ние - см. Предвзятый. Быть о себе высокого -ния - см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние - висловлювати, висловити свою думку, свій погляд (суд, присуд), подавати, подати свою думку про що, виявляти, виявити свій погляд на що, давати свій суд над чим. [Переказавши зміст, ось який присуд висловила вона про твір (Грінч.). Виявила свій погляд на старосвітські закони (Єфр.). (Оповідає,) не оцінюючи подій, не даючи свого суду над ними (Єфр.)]. Иметь о ком хорошее -ние - бути про кого доброї думки, мати про кого добру думку. Оставаться, остаться при своём -нии - лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при своїй думці, з власною думкою, при своєму погляді; (при особом -нии) лишатися, лишитися, зоставатися, зостатися при окремій думці, при окремому погляді, не пристати на чию думку; см. Оставаться. Придерживаться -ния - додержуватися думки. Присоединяться, присоединиться к чьему -нию - приставати, пристати на чию думку, прилучатися, прилучитися до чиєї думки. Разделять чьё -ние - поділяти чию думку, гадку, чий погляд. Соглашаться, с чьим -нием - погоджуватися з чиєю думкою, приставати на чию думку. Укрепиться во -нии - зміцніти на думці.

* * *

припасти, пригорнутися, притулитися, притиснутися, прилипнути, прилягти до кого, до чого, (во множ.) поприпадати, попригортатися и т. д. [Охопила рученятами, припала, прип'ялася вустоньками (Васильч.). Запорожець обняв дівчину, а вона пригорнулась до його і мовчала (Загір.). Иншого якось не прийма серце, відвертається від нього, а до иншого так зразу приляже, як до рідної мами (М. Вовч.). Поприпадали до землі і лежали мовчки, нерухомо (Грінч.)].

* * *

1) пригорну́тися; (прислониться, прижаться) притули́тися; ( припасть) припа́сти

2) ( прилипнуть) прили́пнути, приста́ти

3) (перен.: присоединиться) пригорну́тися, приєдна́тися, прилучи́тися

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти