(от+прав)

прил. підлеглий чому, належний, належитий до чого. -щий уплате, платежу - належний до виплати. -щее учреждение -

1) (соответствующее) належна установа;

2) (подведомственное) підлегла установа. -щая часть имущества - належита частина майна. -щая статья уголовного кодекса - належна стаття кодексу карного. -щий наказанию - винний кари, належний карі. -щее взыскание - належитий (належний) правіж. - щий взысканию - належний правежу.

* * *

воспользоваться чем

1) користуватися, скористуватися и покористуватися з чого и чим, (реже) користувати, скористувати и користати, скористати з чого, (гал.) хіснуватися, похіснуватися чим; (использовать) використовувати, використувати що, пожиткувати и спожитковувати, спожиткувати, зужитковувати, зужиткувати що, (потреблять) (с)поживати, (с)пожити що, заживати, зажити, уживати, ужити чого и що, живитися чим. Срв. Воспользоваться, Попользоваться. [Користуватися з усіх здобутків людського розуму й культури (Єфр.). Треба тільки, аби ввесь цей скарб незліченний людської мови письменник використовував уміючи (Єфр.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому бог розуму хіснуватись тим (Еккл.). Скупий складає, а щедрий поживає (Номис). На світі так скупий живе: і сам не пожива, і людям не дає (Боров.). З чужої праці живитися (Єфр.)]. -ться своими правами - користуватися з своїх прав (и своїми правами), використовувати свої права. Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею - ця земля йому не належить, він тільки посідає (орудує) і користується з неї. Он -зуется моей лошадью - він користується моїм конем, моєю конякою. -ться силою ветра, воды - використовувати силу вітра, води, послугуватися (орудувати) силою вітра, води, (употреблять) уживати сили вітра, води на що и для чого. -ться временем, случаем - використовувати (використати) час, нагоду, скористати з часу, з нагоди. -ся слабостью противника - користуватися з слабости ворога, використовувати слабість ворога. -ться жизнью - уживати (запобігати) світа, життя споживати. [Уживай (запобігай) світа, поки служать літа (Номис)]. -ться всеми благами - заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)]. -ться наслаждениями - заживати втіх (розкошів). -ться свободой - вільности вживати, заживати. [У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас (Куліш). Волю ся в річці напити, але вольности зажити (Гол.)]. -ться нечестными способами борьбы - нечесних засобів боротьби вживати. Он умеет -ться другими для своих целей - він уміє загрібати жар чужими руками. -ться чьим-л. расположением, чьими милостями - тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою. -ться славою, популярностью, симпатией - тішитися славою, популярністю, симпатією. [Але не на белетристичному полі судилось йому зажити тієї величезної популярности, якою тішиться ім'я його серед українського й не українського громадянства (Єфр.)]. -ться славой, репутацией, реноме кого - мати славу кого, як хто. [Він має славу доброго шевця, як добрий швець (= сапожник)]. -ться дурной репутацией - недобру славу мати, у неславі бути. Он -зуется большой известностью - він дуже (велико) відомий;

2) куруватися, лікуватися, лічитися (срв. Выпользоваться); уживати, заживати чого. У кого вы -зуетесь? - у кого ви куруєтесь (лікуєтесь)? Он -зуется от ревматизма - він лікується (курується) від ревматизму. Он -зуется минеральными водами - він заживає (вживає) мінеральних вод.

* * *

1) (кем-чем) користува́тися, користа́тися (ким-чим, з чого); диал. користа́ти (з чого, що); послуго́вуватися (чим); ( использовать) використо́вувати (кого-що); (употреблять, потреблять) ужива́ти, спожива́ти, пожиткува́ти (що)

2) (чем - обладать, иметь) ма́ти (що)

3) ( лечиться) лікува́тися

потоптання, знехтування, зневаження чого. Срв. Попирание. [Наші часи - люті часи потоптання всяких прав людських (Єфр.)].

* * *

1) потопта́ння

2) знева́ження; зне́хтування

3) зни́щення

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

1) ура́жений, пора́жений; уда́рений; влу́чений

2) розби́тий; поби́тий; розгро́млений, розтро́щений

3) вра́жений; здиво́ваний; приголо́мшений; захо́плений

4) пора́жений

I. правило, реґула, (предписание) припис (-су), (принцип) засада, принцип (-пу), установа; норма. [Правило єзуїтської морали (Єфр.). Наша реґула теперечки - око за око, зуб за зуб, кров за кров, мука за муку (Стор.). З занедбанням усяких приписів гігієни й обережности (Франко)]. Грамматическое -ло - граматичне правило. Четыре -ла арифметики, мат. - чотири правила аритметики. -ла монастырские - правила манастирські, манастирський лад (порядок). Общепринятые -ла - світовий лад, загальновживані правила. Не знать общепринятых -вил - не знати світові ладу (Св. П.). У него такое -ло - у нього таке правило, такий принцип, така установа. Принимать за -ло - брати на правило, за принцип, держатися правила, принципу. Нет -ла без исключения - нема правила без винятку. -ла приличия - звичай (-чаю), звичайність. Учить -лам приличия - вчити звичаю. [Чи я-ж тебе звичаю не вчила?]. Соблюдать -ла приличия - мати звичай, додержувати(ся) звичаю, звичайности. По всем -лам - з додержанням усіх правил, додержуючи всіх правил. Человек без -вил - людина без принципів, без засад. -ла религии, политики, чести, нравственности - правила (принципи, приписи, установи) релігії, політики, чести, морали. Начальные -ла - основні правила (установи), основи.

II. 1) (руль) стерно, керма, правило; (у плота или баржи) трепло; срв. Весло;

2) правило, правильце; см. Ватерпас и Отвес;

3) (хвост борзой собаки) хвіст у хорта;

4) артил. - правило.

* * *

1) спец. прави́ло

2) ( для управления), спец. прави́ло; ( руль) стерно́, кермо́; ке́рма; ( длинное весло) трепло́

3) охотн. хвіст, род. п. хвоста́

I. 1) (чаще о суждениях, образе действий) справедливий, правдивий, слушний. -ное замечание, соображение, заключение, -ная догадка - слушна (справедлива) увага, справедливе (правдиве, слушне) мірковання, справедливий (правдивий, слушний) висновок, справедливий (правдивий) здогад. -ный диагноз - правдива діягноза. -ное понятие - правдиве розуміння. -ный подход - добрий (додільний) підхід. -ное требование (законное) - справедлива, слушна вимога. -ные весы - справедлива, правдива вага;

2) поправний, правильний, регулярний, ретельний (провинц. рехтельний), якслідний. -ная форма (снежинки) - правильна форма (сніжинки). -ные черты лица - доладні, правильні риси (пруги) обличчя. -ный перевод - правильний, вірний переклад. -ный слог - правильний, поправний склад. -ный чертёж, рисунок - поправний, ретельний, вірний рисунок, малюнок. -ное чередование ударений - правильне, регулярне чергування наголосів. -ное плодосменное хозяйство - регулярне плодозмінне господарство. -ный глагол, грам. - правильне, нормальне дієслово. -ный треугольник - правильний, рівнобічний трикутник.

II. стерновий, кермовий, правильний. -ное перо (у птиц) - плав, плавок (-вка).

* * *

передвічний, відвічний.

* * *

приобрести и приобресть

1) (добывать) набувати, набути, здобувати, здобути, добувати, добути и придобути що и чого, придбавати, придбати що и чого; (наживать) наживати, нажити що; (накопить, добыть в большом количестве) надбати, принадбати, напридбати, наздобути, наздобувати чого, (диал.) напахати, (о мног.) понабувати, по(з)добувати, попридбавати що и чого. [Розуму за гроші не здобудеш (Св. Пис.). Жалко стало того хазяйства, що він його своєю працею надбав (Грінч.). Придбали хутір, став і млин, садок у гаї розвели і пасіку чималу, - всього надбали (Шевч.). Що придбаєш, те і маєш (Приказка). Поїхав оце в ліс та й дров такого (очень много) напахав (Пирят.)]. -тать движимое и недвижимое имущество - набувати рухоме й нерухоме майно. -бресть что-л. покупкою - набути що куплею (купівлям). Он -брёл себе большое состояние - він придбав (нажив, здобув) собі великий статок (и великі статки). -тать, -сти права гражданства - набувати, набути права (и прав) громадянства. -сти хозяйничая - пригосподарювати, загосподарити що. -сти барышничеством - прибаришувати що. -сти торгуя в кабаке - зашинкувати що;

2) (снискивать) здобувати, здобути, придбати що, заживати, зажити чого. -сти всеобщее уважение, дружбу, расположение - здобути (придбати) загальну пошану, дружбу, прихильність. -тать, -сти любовь, благосклонность чью-л. - підходити, підійти під чию ласку, діставати, дістати ласки в кого. [Такої ласки дістану і в Параски (Номис)]. -сти доверие чьём-н. - зажити в кого віри. [Я віри в їх зажив, щоб дізнаватись тим робом про їх заходи ворожі (Грінч.)]. -бресть славу, известность, популярность - (з)добути, придбати славу (и слави), відомість, популярність, зажити (залучити) слави, убитися у славу, зажити популярности, у мову увійти. [Антосьо все в мову входив і між товариством і в городі (Свидн.)]. Он -брёл себе много друзей - він придбав собі багато приятелів;

3) (усваивать себе, получать) набувати, набути, набирати, набрати чого. - тать форму чего-л. - набирати форми чого. -тать вкус чего - набувати (набирати) смаку чого. [На морі, коли воно тихе, страва набира особливого смаку (Леонт.)]. -тать, -сти значение, ценность - набирати, набрати, набувати, набути ваги, вартости. [Тоді тільки ідея набирає вартости, коли переводиться в життя (Коцюб.)]. -сти значение среди кого - увійти в значність між ким. -тать, -бресть влияние - забирати, забрати силу, здобувати, здобути вплив на що. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. -тать, -сти власть над кем - силу міць брати, забрати и взяти над ким. [Мотив сучасности бере силу над поетами (Єфр.)]. -тать, -сти силу - набувати, набути, набирати(ся), набрати(ся) сили. [Цей гурт де-далі більшатиме, набиратиметься сили (Грінч.)]. -тать, -сти интерес - набирати, набрати інтересу. -тать навык, опыт - набувати навички до чого, досвіду в чому, наламуватися до чого. -сти привычку - набратися звички. -тать, -сти необходимые познания в чём - здобувати, здобути (придбати) потрібні знання з чого и в чому. [Сам неписьменний здобуває він ті знання або з розмов, або слухаючи, як хто инший читає (Грінч.)]. -сти знания от кого - набратися науки в кого. -сти оперение (о птицах) - у пір'я (у колодочки, у палки) вбитися, упір'їтися. Приобретенный - набутий, (з)добутий, надбаний, придбаний, нажитий, зажитий, пригосподарьований, загосподарений и т. д. [І жіноче, і дівоче, і що було пригосподарьоване, усе забрато (Квітка)]. -ное имущество - набуте (придбане) майно, надбання.

* * *

несов.; сов. - приобрест`и

1) придбава́ти, придба́ти, набува́ти, набу́ти и понабува́ти, несов. надба́ти, понадба́ти; ( покупать) купува́ти и купля́ти, купи́ти, покупува́ти, покупля́ти, покупи́ти

2) (получать, добывать, снискивать) здобува́ти, здобу́ти; ( доставать) дістава́ти, діста́ти; ( усваивать) засво́ювати, засво́їти

3) (что - значение, права) набува́ти, набу́ти (чого); (вид, форму, характер) набира́ти, набра́ти (чого)

1) (действие) пробудження, збудження. [Пробудження в масах свідомости особистих прав (Доман.). Не стелено їй подушок для сну, не грали їй при збудженню музики (Франко)];

2) прокид, просип, прочинок (-нку), пробудок (-дку). [Прокид від сну (Куліш). Одірваність од життя і прокид до його (Єфр.). Не можна сказати, щоб той хміль був без пробудку (Куліш)].

* * *

1) ( действие) пробу́дження, розбу́дження; збу́дження

2) ( состояние) пробу́дження; прокида́ння, проки́нення, про́кид, -у

податей недоимок, долга) правіжник, доправщик, стягач, збірщик, (вульг.) здирщик. [Здирщики йдуть подушне збирати].

стягальний, правіжний.

дорости доростати, дорости, зростати, зрости, доходити зросту, дійти зросту, літ. Ты ещё не дорос, не имеешь гражд. прав - ти ще не дійшов літ; (шутл.) ще тобі не дзвонили на «достойно», ти ще не вмився до цього.

поконвік, передвік (-ку); (старина) давнє давно, давня прадавнина, правік (-ку).

1) (первобытный) первісний, первобутній, (исконный) споконвічний, (с)правічний, відвічний;

2) (безначальный) безпочатковий, вічний.

1) см. Родоначальный;

2) (исконный) споконвічний, (с)правічний, відвічний.

-хонький, -мёшенек, -шенький прямісінький, простісінький, правісінький. [Прямісінька та рівнісінька, як струна (Гр.)].

1. пра/ вило

•

- правило отрезков

•

2. прав{}и{/}ло