(надоесть)

см. Надоедать.

* * *

см. надоедать

надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].

* * *

несов.; сов. - надо`есть

1) (на вкус) гіркий, ум. - гіркенький, гіренький. Надоел как горькая редька - уївся як хрін, остогид, осточортів, осоруживсь, увіривсь, у печінках засів. См. Надоесть;

2) (причиняющий горе) гіркий, прикрий; (бедственный) гіркий, безщасний, злиденний. Горькие упрёки, слова - гіркі докори, слова. Горькие воспоминания - гіркі, прикрі спогади. Г-ое оскорбление - гірка образа, живий ураз. Г-ое сожаление - живий жаль, гіркий жаль. Г- ая истина - гірка, ущиплива правда (правдонька). Г-кий хлеб - гіркий, затруєний хліб, гіркі гроші. Горькая участь, судьбина и т. д. - гірка доля, лиха доля, лиха година. Горькая моя участь - гіркий (лихий) мені світ. [Гіркий світ, а треба жить (Ном.)]. Г-ая жизнь - гірке (злиденне, безщасне) життя. Горе горькое - горе гірке, гірке бідування;

3) (выражающий горе) гіркий, ревний. Горькие слёзы - гіркі (ревні) сльози, или просто - гіркі, гіркії. [Облився гіркими (Грінч.)]. Горький плач - ревний плач;

4) (горемычный) - см. Горемычный. Эх, вы горькие! (о лошадях) - ой, ви горопашечки, небожата, ой, ви бідолашні;

5) горький пьяница - гіркий п'яниця, п'яниця непросипенний. Пить горькую - пити без просипу. Пить (испить) -кую чашу - пити гірку, сов. спити (скоштувати) гіркої, випити добру повну. Делать, делаться горьким - см. Горчить, горчать. Сделать слишком - ким - перегірчити. Становиться более -ким - гіркішати, гірчати. Стать -ким, более -ким - згіркнути, погіркішати;

6) горькая соль (английская) - гірка сіль, епсоніт. Г-кая вода - гірка вода. Г-кая земля - магнезія.

* * *

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

см. Настрянуть.

* * *

огиднути, збриднути, збридитися, осоружитися, остогиднути, увіритися, спротивитися, на[о]прикритися, (грубо) очортіти, обісіти, в печінках сидіти кому, осточортіти, остобісіти. Срв. Опостылеть. -веть своей навязчивостью - настиритися. -вело мне всё - світ мені не милий, світом нужу. Опротивевший - огидлий, збридлий, остогидлий, осоружний; (грубо) очортілий, обісілий.

* * *

набриднути, (во множ.) понабридати кому. Срв. Надоесть.

* * *

несов. см. надоедать

1) [тро́хи] надоку́чити (доку́чити, наску́чити); ( надоесть) [тро́хи] набри́днути

2) ( кем-чем - очувствовать скуку от кого-чего) знуди́тися и зну́дитися (від кого-чого)

приглядеться

1) придивлятися, придивитися до кого, до чого, додивлятися, додивитися, приглядатися, приглянутися до кого, до чого, (реже) на що, (гал.) кому, чому, доглядатися, догле[я]дітися, призиратися, призрітися до кого, до чого, на що. [Здалося, що то сніг: придивившися, побачив, що то пух білий (Грінч.). Я тинявся, до всього доглядаючись (М. Вовч.). У нього за спиною стояв учитель і приглядався на папірець (Васильч.). Додивляюся та дослухаюся та день славлю (М. Вовч.). Він дивиться- призирається (Федьк.)];

2) призвичаїтися, обвикнути, з[на]викнути до чого;

3) -деться кому (опротиветь) - надокучити, обриднути, наприкріти, наприкритися кому.

* * *

несов.; сов. - пригляд`еться

1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися

2) (несов.: привыкнуть) зви́кнути, призвича́їтися; обви́кнути, обви́кти, приви́кнути, нави́кнути

3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити

4) (несов.: заглядываться) задивля́тися, загляда́тися

придержаться

1) кем, чем - придержуватися, бути придержаним від кого, чим; за что - придержуватися, придержатися за що. [Ловиться і придержується порська вівця (Основа). Придержуйсь за бильця, а то впадеш];

2) -ваться чего - держатися, додержувати, -ся, триматися, дотримуватися чого. [Держись берега (Ном.). Держися середини. Держатися народньої мови (Грінч.). Держатися ортографічної системи (Крим.). Додержувати или додержуватися принципу, погляду, зразка. Додержуватись зовнішніх форм увічливости (Крим.)];

3) (только сов.) обриднути. См. Прискучить, Надоесть;

4) притертися, приноситися. См. Поизноситься.

* * *

несов.; сов. - придерж`аться

1) притри́муватися, притри́матися, приде́ржуватися, приде́ржатися

2) (несов.: держаться ближе к чему-л.) держа́тися

3) (несов. перен.: правила, мнения) доде́ржуватися, дотри́муватися, держа́тися, трима́тися

прислушаться

1) прислухатися и прислухуватися, прислухатися до чого, дослухатися и дослухуватися, дослухатися до чого (реже чого), причуватися и причувати, прислухати, дослухати, надслухати и -слухувати, наслухати(ся); (во все стороны) розслухати(ся), розслухатися, ослухатися, ослухатися; (образно) нахиляти ухо до кого, наставляти ухо кому. [До всього приглядавсь і пильно прислухавсь (Гліб.). Вона ждала й прислухувалась (Неч.-Лев.). Вона дослухується до кожного словечка (Грінч.). Дослухаються тих пісень та й собі переймають. Дивиться, як ходять, прислухає, як гомонять (М. Вовч.). Надзираю, надслухаю, що станеться з Хомою (Франко). Я вже давно наслухаю, до чого воно дійде (Основа 1861). Наслухайся, що там горлата голота базіка (Тобіл.). Стане і дослуха усе (Квітка). Причувається Оксана - усі добре сплять (Квітка). Приглядується і причува (Стор.). Можна було-б продати й дорожче, та не розслухався, не розібрав ціни (Васильк.). Нехай з гори розгляда та розслуха, відкіль вітер повіва (Квітка). Нахиляв ухо до січового розбишаки, як той про дику волю і козацьку криваву славу шептав (Куліш)]. -ваться к дыханию - прислухатися до дихання, духу слухати чийого. [Бий го і духу слухай (чи ще живий) (Франко)];

2) (привыкнуть слушать) призвичаюватися, призвичаїтися до чого слухаючи;

3) (надоесть) надокучити, обриднути слухаючи.

* * *

несов.; сов. - присл`ушаться

присмотреться

1) придивлятися, придивитися, додивлятися, додивитися, приглядатися и -глядуватися, приглянутися, доглядатися, догле[я]дітися, дозиратися, призиратися, призрітися до кого, до чого (реже на що), (гал.) кому, чому, очима назирати на що. [Придивись лишень, то й побачиш (М. Вовч.). Живучи серед народу та додивляючись до його життя (Єфр.). Пильно йому придивлялась (Франко). Починає приглядатися до них (Васильч.). Приглядається на чорні брови (Васильч.). Ходить такий, що аж жовтий та білий, як приглянешся, то аж світиться (Драг.). До всього доглядаючись, до всього дослухаючись (М. Вовч.). Пильненько призираєтся на двір старого Кирика (Квітка). Набере та й несе: хто там хіба дозирається (Лебед. п.)];

2) -треться кому - надокучити, обриднути, наприкріти кому. Срв. Приглядываться.

* * *

несов.; сов. - присмотр`еться

1) придивля́тися, придиви́тися, пригляда́тися, пригля́нутися и пригля́дітися и пригле́дітися; ( вглядываться) додивля́тися, додиви́тися, догляда́тися, догля́дітися, несов. диал. призира́тися; ( осваиваться) роздивля́тися, роздиви́тися

2) ( привыкать) звика́ти, зви́кнути, призвича́юватися, призвича́їтися; обвика́ти, обви́кнути и обви́кти, привика́ти, приви́кнути, навика́ти, нави́кнути

3) (несов.: надоесть) набри́днути, обри́днути, обри́дити, надоку́чити