(в+экипаже)

I. 1) (в экипаже) передок (-дка), козла (-зел), (диал.) козелок (-лка). [Старшина примостився на передку з поштарем (Грінч.). Сідайте на козла (Брацлавщ.). Принц сів собі коло фурмана на козелку (Яворськ.)];

2) (воен.) козла. [Стали в ряд, а ратища в козла поставили (ЗОЮР. I)].

II. 1) (множ. от Козёл) - см. Козёл 1 - 4;

2) (подставка для настилки досок) козли (-зел и -злів) и козла (-зел), кобильниця и кобильниці (-ниць), кобилиця. [Бруса вкладають у козли, зроблені з дубової роздвоєної сохи (Бонд. виробн.). Посеред двору понастановляно було, на дерев'яних кобильницях, кілька довгих столів (Яворн.)];

3) (у пильщиков) козли, кобилиця, кобильниці; (для продольной распилки досок) стелюга;

4) (для подъёма тяжестей) коза, козелець (-льця), коливорот (-ту). [Коза - дрюк з двома розтоками, неначе голова і дві ноги кози (Яворн.)].

* * *

1) ( большие весы) вага́, ва́ги, -гів, вагівни́ця; ( с коромыслом) терези́, -зі́в; тж весы

2) ( рычаг) ва́жіль, -желя, підва́га; ( в экипаже) штельва́га

1) ( большие весы) вага́, ва́ги, -гів, вагівни́ця; ( с коромыслом) терези́, -зі́в; тж весы

2) ( рычаг) ва́жіль, -желя, підва́га; ( в экипаже) штельва́га

техн. ва́га ( в экипаже)

будка; (сторожевая) вартівня, сторожівня; (в экипаже) буда; (на возу) табурка, халабуда.

* * *

грянуть

1) (о громе) гриміти, гримотіти, гримотати, гримнути, гуркотіти, вигрімляти. Начинать греметь - загрімляти, нагримати. [Вже грім нагрима]. Перестать греметь - відгриміти;

2) (о стрельбе) гримати. [Гармата гримала];

3) (посудой, чем-либо металлическим) бряжчати; громічати;

4) (об экипаже) торохтіти, гуркотіти;

5) (о барабане) торохкота[і]ти.

* * *

1) гримі́ти; (о громе диал.) вигри́мувати, вигримля́ти; (громыхать, грохотать) гуркоті́ти, гуркота́ти, гурча́ти; (о громе, выстрелах) гука́ти; ( о повозке) торохті́ти; ( о звуках бубна) бубни́ти; ( сильно звенеть) бряжча́ти, бря́зкати, усилит., брязкоті́ти

2) (перен.: славиться) луна́ти, гримі́ти

-ся застукати, (сильно) загрю[у]кати, загрю[у]котіти, загримати, загримо(х)тіти (М. Вовч.); (о сердце) застукати, затокотіти; (об экипаже) заторохтіти, загуркотіти; (о дожде) запорощати. [Дощ запорощав у вікно].

* * *

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *

(об экипаже колесн.) легкоходий, розкотистий, бігкий, котючий, (о лодке, корабле, санях) легкий, легенький, плавкий. [Легеньке суденечко, срібне веселечко (Чуб. V)].

* * *

об экипаже) одномісцевий, на одне місце, на одне сидіння, поодинокий. [Хтось в'їжджає до нас на подвір'я поодинокими саночками сірою конячкою].

* * *

перекладний. Ехать на -дных (-дной) - їхати перепрягаючи (коней), їхати на підставних конях.

* * *

1) (о громе) погриміти, погримати, погримотіти, погримотати, погуркати, погуркоті[а]ти, (отдельными ударами) погрякати, (глухо) постугоніти, (с усилит. значением) попогриміти, попогримати, попогримотіти и т. д. [Вже переходить гроза, ще трохи погрима та й затихне (Грідч.). Попогрякав грім (Манж.)];

2) (побряцать) побряжчати, побрязкати, погрюкати, погрякати;

3) (об экипаже) поторох(ко)тіти, погуркотіти. [Погуркотів віз].

* * *

и подвижный

1) жвавий, моторний, рух[ш]ливий, ворух[ш]ливий, ворушкий, движкий; (о живых существах ещё) меткий, непосидя[ю]чий, непосидя[ю]щий, побігущий, потовкущий, пострибущий, поворотн[к]ий; (об экипаже) бігкий. [Жвава як рибка в річці. Моторна як соколиця (М. Вовч.). На його звичайно ворушкому обличчі тепер був якийсь застиглий вираз (Корол.). Непосидюще кошеня. Побігуща дитина - не всидить, а все метушиться то туди, то сюди. Як-би я була трохи поворотніша, а то обмамурилась]. Шутл. об очень -ном существе - як на шрубах. [Ваша дівчина уся як на шрубах];

2) (передвижной) рухомий, пересувний, поворотний, порушний. [Купив рухомі літери і заходився вчити сина читати. Проробив дірку і забив поворотною дощечкою. Порушне сполучення кісток (Троян.)]. -ной состав (на жел. дороге) - рухома частина.

* * *

тж. подв`ижный

1) рухли́вий; ворушли́вий, ворухли́вий; ( живой) жва́вий; ( проворный) мото́рний; ( деятельный) дія́льний

2) (передвигаемый; перемещающийся) рухо́мий; ( передвижной) пересувни́й

спокійно, супокійно. [Спокійно довелось їй жити при старості]. Доживает жизнь -но - доживає віку з упокоєм. -но живётся ему - спокійно живеться йому; (удобно) вигідно. Здесь -но сидеть - тут вигідно сидіти. В этом экипаже -но ехать - цим повозом вигідно їхати.

* * *

1) спокі́йно; супокі́йно; (в знач. сказ.) суми́рно

2) вигі́дно; за́тишно и зати́шно

(о громе) прогриміти, прогримати прогримотіти (-мочу, -тиш), прогримотати (-мочу, -мочиш), (одн.) гримнути, (о выстреле) гукнути [Гукнув вистріл карабіновий (Франко)] (об экипаже) прогуркотіти, проторохтіти, простугоніти (см. Прогрохотать), (о славе, известности) прогусти. [За тою славою прогула друга (Васильч.)].

* * *

1) прогримі́ти; ( прогрохотать) прогу́ркати, прогуркоті́ти, прогуркота́ти, прогрю́кати; ( проехать с грохотом) проторохті́ти, проторохкоті́ти

2) ( раздаться) пролуна́ти

I. 1) см. Погреметь 1;

2) (о пушках) погуркати, поревти, побух(к)ати.

II. (о громе, грозе) прогримотіти, прогуркотіти, прогуготіти; (об экипаже и пр.) прогуркотіти, протурготіти, простугоніти, прогуготіти. [Прогуркотів (простугонів) віз. Прогуготів поїзд].

* * *

1) прогу́ркати, прогуркоті́ти, прогуркота́ти, прогрю́кати; ( проехать с грохотом) проторохті́ти, проторохкоті́ти

2) ( раздаться) пролуна́ти

прокатать

I. 1) (известное время) (бельё) прокачати, (катком) промаґлювати (який час білизну, плаття); (яйца в детск. игре) прокачати (крашанки який час). [Промаґлювала цілий день білизну];

2) прокатати кого (кіньми);

3) прокатати, витрачати, витратити (гроші и т. п.) на прокаташки, промантачувати, промантачити, промарнотратити, промарнотравити що. -тать яичко - прокачати, програти яєчко. Прокатанный - витрачений на прокаташки; промантачений, промарнотрачений; програний. -ться -

1) (на лошадях, на лодке) кататися, прокататися. [Сьогодні цілий день прокатався на конях];

2) програтися (качаючи яйця).

II. Прокатывать, прокатить -

1) (что-н. на известном расстоянии, мимо чего-н.) котити, прокочувати, прокотити що повз що;

2) (кого в экипаже) катати, прокатати кого. Садитесь, дети, я вас -качу - сідайте, діти, я вас прокатаю. -тить на вороных кого - чорняками закидати кого, чорняків накидати кому, не обрати кого;

3) проїжджати, проїздити, проїхати, пробігати, пробігти мимо чого, повз що. Прокаченный - прокочений. -ться -

1) котитися, прокочуватися, прокотитися мимо чого, повз що. [Прокотилося яблучко повз ноги];

2) кататится, прокататися. [Син каже: прокатаємось! (Рудч.)]. II.. Прокатывать, прокатать и прокатить (железо, медь) - вальцювати, провальцьовувати, провальцювати (залізо, мідь). Прокатанный - провальцьований, вальцьований. -ться - вальцюватися, провальцьовуватися, бути провальцьованим.

* * *

1) проко́чувати, прокоти́ти

2) (катать, возить) прока́тувати, проката́ти

1) (разглаживать, выравнивать, приминать) прока́чувати, прокача́ти; ( дорогу) уко́чувати, укоти́ти, уторо́вувати, уторува́ти

2) техн. прока́тувати, проката́ти

3) (несов.: катать в течение определённого времени) ката́ти [ці́лий день], проката́ти

запихання, засування; (об экипаже) закочування, заточування.

1) воен. - заслін (-лону), заслона, щит (-та), щиток (-тка), тур (-ра);

2) (в экипаже) спускний підніжок (-жка), спускна ступиця (ступійка);

3) (плащик) керейка, плащик (-ка).