(в+бабки)

1. n pl

1) бабки (гра)

2) фішки (гра)

3) розм. грошики, грошенята

2. v

1) легко доторкатися, злегка бити

2) стукотіти

* * *

1) бабки ( гра); фішки ( гра)

2) фішки або кісточки ( для гри)

3) cл. "монета"; грошенята

1) злегка ударяти; злегка торкатися; завдавати легкого удару, постукувати

2) = dap II

гра в паці (в бабки)

* * *

кісточка, бабка, паця; ашых ойна- грати в бабки, паці О, СЛ, К; ашых хой- виставляти бабки, грати в паці СБ, Г, К.

закоханий ВН; пор. ошх, ышх, эшк, эшх.

1) корона (перів)

2) діадема

3) поет. вінок, вінець

* * *

1) корона ( перів)

2) діадема

3) пoeт. вінець

4) нижня частина бабки ( у коня)

1) aнaт. бабка

2) pl гра в бабки

n pl

1) розм. гроші

2) фішки

3) бабки, паці (гра)

1) анат. бабка

2) pl гра в паці (в бабки)

1) корона ( перів)

2) діадема

3) пoeт. вінець

4) нижня частина бабки ( у коня)

1) бабки ( гра); фішки ( гра)

2) фішки або кісточки ( для гри)

3) cл. "монета"; грошенята

1) злегка ударяти; злегка торкатися; завдавати легкого удару, постукувати

2) = dap II

1) aнaт. бабка

2) pl гра в бабки

1) см. Бабушка;

2) см. Баба 4;

3) (надкопытная кость) бабка;

4) (игральная кость, камешек) бабка, паця. Игра в бабки - гра в паці;

5) (небольшая наковальня) бабка.

* * *

1) см. бабушка

2) ( повивальная), диал. ба́ба, ба́бка, сповиту́ха, ба́ба-сповиту́ха, повиту́ха, ба́ба-повиту́ха

3) ( знахарка), диал. ба́ба, ба́бка, зна́харка, ба́ба-зна́харка

4) кул.

1) ( надкопытный сустав ноги у животных) ба́бка

2) ( для игры) ба́бка, па́ця

1) голий, голя[ю]к; 2 (бедняк) голяк, голий, голик, голюк, голиш, гольтіпака, голодраб, голодрабець, голодранець, голоколінець (р. -нця), голоколінник, голоколінок, злидень (р. -дня), злидар (р. -ря), злиденник;

3) (камешек) галка, галька;

4) (яйцо без скорлупы) виливок;

5) бот. (Salvia nutans) - бабка, бабки, голиш.

* * *

1) голя́к, -а; го́лий, -ого

2) см. голяк

3) ( камень) голя́к, -а

гральний. -ные кости - бабки (-бок). -ные карты - карти, гральні карти.

* * *

бот. Salvia Aethiopis L. ведмеже ухо, дивина, бабки, ранник (-ку).

* * *

наладить

1) (исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, поладнати, направляти, направити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти що. [Спинився годинник, - треба до майстра нести, щоб полагодив (направив) (Київ). Віз поламався, - треба налагодити (Сл. Гр.)];

2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) налагоджувати, лагодити, налагодити, злагоджувати, злагодити, наладновувати, ладнати, ладнувати, наладн(ув)ати, ладити, наладити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]товувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) поналагоджувати, поналадновувати, понарих[ш]товувати що. [Налагодив пилку, - ходімо пиляти (Київщ.). Наладнала машинку, - сідай, ший (Київщ.). Наладив дід хижу для бабки (Номис). Напосудив млина таки як треба, а вітру нема (Канівщ.). Я вже тобі напосудила, - сідай та тчи (Канівщ.). Нариштував воза (Канівщ.)]. -ть дело - налагоджувати, лагодити, налагодити, наладновувати, ладнати, наладнати, наладити справу (діло), дати лад справі. [Чи не налагодить він того діла? (Стор.). Справу вже були зовсім наладнали, а він приїхав і все нам попсував (М. Грінч.). Я всякій справі дам лад (Звин.)]. -ть жизнь, отношения с кем - налагоджувати, налагодити, наладнати, наладити, впорядковувати, впорядкувати життя, відносини (взаємини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згараздити життя. [Він добре впорядкував відносини між цими двома установами (Київ). Може собі чоловік усе здобувати, та не згараздить собі життя силою (М. Вовч.)];

3) (настраивать музик. инструмент) настроювати, настроїти, (о мног.) понастроювати що (в лад, до ладу);

4) (подучать кого) навчати, навчити, (о мног.) понавчати кого. [Навчив його, що треба говорити (Київщ.)];

5) -дить своё - заторочити своє, завести своєї, правити (торочити) своє. [Я йому кажу одно, а він своє править (Радом.). Хоч ти йому що кажи, а він своє торочить (Черкащ.)]. -дила сорока Якова, - одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни - наш дяк що співа, та все на осьмий глас, (грубее) говорила бабусенька до самої смерти, та все чорт-зна-що. Налаженный -

1) полагоджений, налагоджений, злагоджений, наладнаний, поладнаний, направлений, поналагоджуваний, понаправляний;

2) налагоджений, злагоджений, наладнований, наладнаний, наладжений, напосуджений, нарих[ш]тований, поналагоджуваний, поналаджуваний, понарих[ш]товуваний; впорядкований. [На току стояла зовсім налагоджена (нарихтована) до праці війка (Київщ.). Наладнані підприємства (Азб. Ком.). Доводилося робити добре вже впорядковане й звичне діло (Рада)];

3) настроєний, понастроюваний;

4) навчений.

* * *

несов.; сов. - нал`адить

1) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш и мног. понала́годжувати, сов. нала́дити, -джу, -диш, наладна́ти; ( приводить в порядок) упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, упоряджа́ти, упоряди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: заладить) завести́, -веду́, -веде́ш; заторо́чити, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

спадщина, спадок (-дку) и (мн.) спадки (-ків), (гал.) дідицтво; специальнее: (от предков) предківщина, (от деда) дідизна, дідівщина, (от бабки) бабизна, бабівщина, (от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братовизна, братівщина, (от сестры) сестрівщина, (от свёкра) свекрівщина, (от тестя) тестівщина; срв. Наследие. [Після (Вольфової) смерти він зробився паном усієї його спадщини (Франко). Я спадок мав од батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.). Спадків по вас я не сподіваюся мати (Харківщ.). Йому, сироті, нігде узяти, тільки що спадками живитись (Квітка). Мале дідицтво, велике головництво (уголовщина) (Франко). Нам батьківщини не ділити (Приказка)]. В -ство, по -ству - у (на) спадщину, у (на) спадок, у спадку. [Мали власну землю і передавали її в спадщину (Доман.). Взяли собі у спадок всі пісні його (Л. Укр.). По ньому світ зоставсь на спадок иншим (Крим.)]. Вступать вступить в -ство - обіймати, об(ій)няти спадщину. Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого - припадати, припасти, спадати, спасти кому (спадщиною, спадком, у спадщину, у спадок, у спадку), діставатися, дістатися кому спадщиною и т. п. по кому (реже після кого). [Отець умер, на мене спав маєток (Куліш). Од якоїсь тітки у спадку йому дістався (М. Вовч.)]. Лишать, лишить -ства кого - позбавляти позбавити спадщини кого, не давати, не дати спадку кому, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновляти, висиновити кого. Оставлять, оставить в -ство - (за)лишати, (за)лишити спадком (у спадщину, у спадок), (завещать, словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати, (письменно) відписувати, відписати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу (Самійл.)]. Отказ, отречение от -ства - зрікання, оконч. зречення спадщини (спадку), відмовляння, оконч. відмовлення (відмова) від спадщини. Отказываться, отказаться от -ства - зрікатися, зректися спадщини (спадку), відмовлятися, відмовитися від спадщини. Открытие -ства - відкриття спадщини. Получать, получить -ство - діставати, дістати, одержувати, одержати, відбирати, відібрати спадщину (спадок, спадки). [Одержавши невеличку спадщину від родича (Грінч.)]. Получить в -ство что - дістати, одержати, відібрати, здобути, прийняти, перейняти у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком) що, (гал.) одідичити що. [Уклад життя, одібраний од батьків у спадщину (Рада). Перейняла добро на спадщину од своєї мами (Н.-Лев.). Одержаний у спадку по батькові фільварочок (Франко). Одібрав його (капітал) в спадку (Крим.)]. Утверждение в правах -ства - стверджування (оконч. ствердження) прав(а) на спадщину.

* * *

1) спа́дщина, спа́док, -дку; (имущество, полученное от деда) діди́зна; ( полученное от отца) ба́тьківщина, отчи́зна; ( полученное от матери) матери́зна

2) см. наследование 2)

Пупавник, бот. (Anthemis) ромен, рум'янок; (Anthemis tinctoria) бабки, жовтило, гвоздики польові, нагідки польові, ромен.

* * *

бот.; тж. пуп`авник

1) (вывих бабки у лошади) збита бабка (в коня);

2) (рана около копыта) засічка;

3) (земля из-под копыт) грудки (-док);

4) бот. Gentiana cruciata L. - лихоманник (-ку), тирлич (-чу), товстуха.