(вивірений)

техн. вы́веренный

проверить перевіряти (реже перевірювати), перевірити, вивіряти, вивірити, звіряти, звірити. [Історик повинен дбати про правду, а для того всі джерела одно одним перевірити (Єфр.). Він захотів був вивірити себе (Крим.). Я в свойому господарстві це добре перевірив (Л. Укр.). Перевірте рахунки. Звірив на собі, що нема гірше, як води вип'єш з холоду (Грінч.)]. -рить своими глазами - на свої очі вивірити що (звірити що, перевіритися в чому). Проверенный - перевірений, вивірений, звірений. [Це вже звірена річ, що це так було (Харківщ.)]. -ться - перевірятися, вивірятися, звірятися, бути перевіреним, вивіреним, звіреним.

* * *

несов.; сов. - пров`ерить

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

переверить перевіряти, перевірити, вивіряти, вивірити, (о мног.) поперевіряти, повивіряти що. Переверенный - перевірений, вивірений. -ся - перевірятися, вивірятися, бути перевіреним, вивіреним.

выверить вивіряти, вивірити, звіряти, звірити; (весы) виважувати, виважати, виважити, витаровувати, витарувати. Выверенный - вивірений, звірений; (о весах) витаруваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыверить

1) одягнений

2) прикрашений; прибраний

3) оббілований, розібраний (про тушу тварини)

4) вичинений (про шкіру)

5) відсортований (про вугілля)

6) оброблений; обтесаний

7) тех. вивірений; вирівняний

* * *

1) одягнений

2) прикрашений; прибраний

3) оббілований, розчинений ( про тушу)

4) виїжджений ( про коня)

5) вичинений ( про шкіру)

6) гipн. відсортований (про вугілля, руду)

7) оброблений; струганий; обтесаний

8) тex. вивірений; вирівняний

1. n

1) перевірка, перегляд; звіряння

2) переглянутий (вивірений) текст

3) друк. ревізійна коректура; друга коректура

2. v

1) перевіряти, виправляти

2) переглядати, міняти, змінювати

3) переробляти, обробляти; опрацьовувати

4) ревізувати (учення)

5) бачити знову

* * *

1) перевірка, перегляд, звірка; переглянутий або вивірений текст

2) пoлiгp. звірка, ревізійна коректура

1) перевіряти, виправляти; переглядати; обробляти, переробляти

2) переглядати, змінювати

3) ревізувати ( вчення)

I. провесить

1) сколько, на сколько - недоважувати, недоважити скільки. [Крамар на п'ять фунтів недоважив півфунта]; (утратить веся) проважувати, проважити

2) (стену отвесом) вивіряти, вивірити (стіну виском, шнуром, важком);

3) (рыбу, мясо) - см. Провяливать, Провялить. Провешенный -

1) недоважений;

2) вивірений (виском, шнуром, важком). -ться (ошибиться в весе) - помилятися, помилитися важивши.

II. провешить (означить линию вехами) тичити, витичувати, витичити що. Провешенный - витичений.

* * *

1) (о рыбе, мясе) пров'я́лювати, пров'я́лити

2) спец. прові́шувати, прові́сити

відрегульований; установлений; вивірений; припасований

* * *

1) відрегульований, настроєний, пристосований; підігнаний

2) уточнений, скоректований; виправлений, остаточний; прицільний

3) спокійний, урівноважений; поступливий; який добре почувається у будь-якій обстановці

1) одягнений

2) прикрашений; прибраний

3) оббілований, розчинений ( про тушу)

4) виїжджений ( про коня)

5) вичинений ( про шкіру)

6) гipн. відсортований (про вугілля, руду)

7) оброблений; струганий; обтесаний

8) тex. вивірений; вирівняний

1) перевірка, перегляд, звірка; переглянутий або вивірений текст

2) пoлiгp. звірка, ревізійна коректура

1) перевіряти, виправляти; переглядати; обробляти, переробляти

2) переглядати, змінювати

3) ревізувати ( вчення)

добре випробуваний, добре вивірений.

1) техн. ви́роблений, ство́рений

2) матем. вивідни́й

1) техн. ви́роблений, ство́рений

2) матем. вивідни́й

I. см. Искушивать.

II. искусить

1) (испытывать, проверять) випробовувати, випробувати, спитувати, з[ви]віряти, з[ви]вірити кого чим, на чому; (подвергать испытанию) виставляти, виставити на спробу кого, що; срвн. Испытывать кого что. Он -шает жизнь в опасностях - він важить життям (головою) у пригодах. Не -шай судьбы - не спитуй, не вивіряй, не дратуй долі. Не -кусив человека не узнаешь - не звіривши людини, не дізнаєш правди в неї;

2) (соблазнять, совращать) спокушувати, спокушати, спокусити, підкушувати, підкушати, підкусити, скушати, скусити, (редко) кусити кого на що, чим, зводити, звести, (диал.) юдити, з'юдити кого; срвн. Соблазнять. [Не перестануть спокушувати її на лихе (Ор. Лев.). Проти «диявола», що чатує коло людської думки та спокушає душу… (Крим.). Тими клейнотами спокусив-би й черницю (Куліш). Всему змія виною, змія підкусила (Рудан.). Почали (чорти) скушать його (Сл. Гр.). Нужда кусить і весталку чисту (Куліш). Чорт не спить, а людей зводить (Номис)]. -шать на злые дела - підбивати, спокушати на лихе. -шать чьё сердце (обольщать) - перелещувати, перелестити кого. -сить на соблазн, ко греху - підійти кого, звести кого, підкусити кого на що, до чого (на гріх, до гріха). Искушённый -

1) випробуваний, спитаний, звірений. -ный (умудрённый) опытом - досвідчений, мудрований. [Треба буть мудрованим котом, щоб висидіть неначе неживому (Глібов)]. -ный в превратностях судьбы - (за)гартований у химерній долі;

2) спокушений, підкушений, зведений, (диал.) з'юджений. -ный в искусстве спора, делать что - добре досвідчений (напрактикований) в умінні сперечатися (споритися), випробуваний у чому. -ный в боях - випробуваняй у боях. -ный опытом - навчений досвідом. Искушаемый - випробуваний, спитуваний; спокушуваний.

* * *

несов.; сов. - искус`ить