самовар

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

клуботатися (-бочуся, -чешся), клубочитися, кублитися, кужелити(ся), вихоритися. [Дим почав клуботатися (Мирн.). Холодні осінні тумани клубочаться вгорі (Коцюб.). Пил клубочеться на сонці (Коцюб.). Дим од паровоза кублиться, кучерявиться, стелеться по землі (Гайсинщ.). Кублячись, несуться клаптики вранішнього туману (Єфр.). Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить (Лубенщ.). Чад і дим з нори кужелиться (Полтавщ.)]. Самовар -бился паром - самовар парував. Змея ревности -бится в груди - гадюка ревнощів в'ється у грудях. Капуста в вилок -бится - капуста, в головки в'яжеться.

* * *

(дуть иногда перемежкой) подувати, подимати, повівати, (слегка) подихати, (о челов.) подмухувати, (дыханием) похук[х]увати (напр., у руки, на гаряче молоко). [А тут і приморозок бере, і московський вітер подима (Свидн.)]. -вает, безл. (несёт) - потягає. [Тут таки добре потягає з вікна]. -вай в самовар, чтобы закипел - подмухуй у самовар, щоб закипів. Срв. Дуть, Подуть.

* * *

1) ( о ветре) повіва́ти, подиха́ти, подува́ти, подму́хувати; подима́ти

2) ( о человеке) подму́хувати; ( обычно согревая) поху́кувати

(начать дуть) подути (подму, -дмеш, -дмемо, -дмете, -дмуть), повіяти, (слегка) подихнути. [Подув (подихнув) холодний вітер з півночи. Майнув (Хо) довгою бородою і повіяв від неї тихий вітрець (Коцюб.). Вітер подме, то повні хати (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) подути, повіяти, (о челов.) подмухати, (дыханием) похук[х]ати (напр., в руки, на гаряче молоко), (мехами) подимати, подути (міхом). Подуй-ка (мехами) - подимай-но (міхом). Подуй-ка в самовар - подмухай-но в самовар. Срв. Дуть, Подувать.

* * *

1) ( о ветре) пові́яти, поду́ти, повійну́ти, пові́нути и повіну́ти, подихну́ти, дмухну́ти, ду́нути, поду́нути; (безл.: холодом) понести́

2) ( о человеке) поду́ти, подму́хати, ду́нути, дмухну́ти; ( согревая) поху́кати, поху́хати, ху́кнути, ху́хнути

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *

зажадати, намогтися, вимагати, упімнутися чого від кого, (позвать) покликати кого. [Зажадав (намігся) від його прямої та ясної відповіди]. -вать от кого отчёта, счетов, об'яснений - зажадати від кого звіту, рахунків, пояснень. -вать кого на суд, для пояснений - покликати кого на суд, для пояснень. -вать себе обед, самовар - загадати собі обід, самовар(а). -вать, чтоб подали, сделали что - зажадати, щоб подали, зробили що. Это -бует много времени, денег - на це потрібно багато часу, грошей. Потребованный - зажаданий. -ное вами об'яснение - пояснення, що ви зажадали. -тся, безл. - зажадається, (понадобится) буде потрібно чого. [На будівлю буде потрібно багато цегли].

* * *

1) ( предъявить требование) зажада́ти, поста́вити вимо́гу; (иногда переводится формами от глагола несов. вида) вимага́ти

2) (иметь нужду: обычно передаётся формами от глаголов несов. вида) потребува́ти, вимага́ти

3) ( вызвать) ви́кликати, покли́кати

1) виварення;

2) виварка (великий бляшаний самовар);

3) виварки.

* * *

1) ( действие) ви́варення, (неоконч.) вива́рювання

2) ( посуда) ви́варка

забить

1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що. [Позабивали вікна й двері]. -бить железн. полосами - заштабувати. -вать, -бить гвоздём - забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити;

2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо. [Позабивати тут скрізь кілки. Загнати клин(а)]. -бить в колодки - забити в диби, в дибиці, (провинц.) здибати. [Ноги здибають, руки сплутають і везуть до прийому (Руданськ.)];

3) -бить (загромоздить) дорогу снегом - забити (забуртити) дорогу (путь). -бить наносом, песком, грязью, снегом - забузувати намулом, піском, багном, брудом, снігом. [Банька скляна, та забузована, то й не видко, що в їй. Коси в тебе брудні - бач як гребінець забузувала, розчісуючись]. -бить (засорить) отверстие - забити відтулину, (безл.) заснітити (и засмітити), захарастити. [Щось заснітило крант у самоварі, - вода не біжить];

4) -бить в набат, тревогу - бити (ударити) на ґвалт. -бить в барабан - заб[т]арабанити, (дробь) задріботіти. [Раптом задріботів на своїм тарабані (Франко)];

5) -вать, -бить голову кому - забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому. [Чоловік дурний, бо жінка задурила. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Гліб.). Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану];

6) -вать, -бить кого (притупить умств. способности) - забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого. -бить толчками - заштовхати, затовкти, затолочити кого. -бить плетьми до смерти - забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть. -бить до полусмерти - мало дух не вибити; тільки(-но) живого пустити. Забитый - забитий; заштабований; забитий цвяхом, загвожджений; загнатий куди, у віщо; забитий у диби, у дибиці, здибаний; забитий, забузований (мулом, снігом, піском и т. п.); (о ребёнке, человеке) забитий, приголомшений, заголомшений, задурений, затурканий; заштовханий, затовчений, затолочений. [Найгірша в класі школярка, засміяна та забита (Васильч.). Приголомшений темний люд. Мала на зріст, а на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. -тый плетьми до смерти - забитий, зашмаганий нагаями, (канчуками) на смерть, (до полусмерти) тільки (-но) живий. -тая дорога (путь) - забитий, забивний шлях (забита, забивна дорога, путь). [Забивні шляхи, що ними простувала Рудченкова муза (Єфр.). Забивна путь: замети навергало такі (Мирн.)].

* * *

несов.; сов. - заб`ить

1) забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти; (вколотить мно г.) понабива́ти; (загромождать, засорять) захара́щувати, захара́стити, -ра́щу, -ра́стиш; ( доводить до отупения) зату́ркувати, зату́ркати; ( глушить) глуши́ти и заглуша́ти и заглу́шувати, заглуши́ти и мног. поглуши́ти и позаглуша́ти и позаглу́шувати; ( морочить) заду́рювати, задури́ти (зату́ркувати, зату́ркати) го́лову кому́

2) (сов.: начать бить) заби́ти

-ся, заварить, -ся заварювати, -ся, заварити, -ся, запарювати, -ся, парити, -ся, запарити, -ся. [Підсмажила крупи і заварила кашу. Самовар закипів, парте чай. Пляма на рушнику запарилася. Запарила заполоч, щоб не линяла]. Ты -рил кашу, а мне расхлёбывать пришлюсь - ти заварив кашу, а мені довелось пектися нею. Как кто -рил, так и расхлёбывай - як хто пославсь, так і виспиться (Приказка). Заваренный - заварений, запарений.

* * *

несов.; сов. - завар`ить

-ся, засорить, -ся засмічувати, -ся, засмітити, -ся, захаращувати, -ся, захараст(р)ити, -ся, забивати, -ся, забити, -ся, (о мн.) позасмічувати, -ся, позахаращувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) замулювати, -ся, замулити, -ся. [Без хазяїна як садок засмітили! В горлі захарастилося, треба промочить (Сл. Гр.). Люлька захарастрилася, - треба витеребити (Сл. Гр.). Крант у самоварі забивсь. Димар забивсь - дим на хату йде. Ринва забилася (замулилася) - вода через верх іде]. -ться сорными травами - бур'яніти, з(а)бур'яніти, бур'януватіти, збур'януватіти. [Збур'януватів город наш]. -ть глаз - запорошувати, запорошити, запорснути око.[Не дивись високо, бо запорошиш око (Номис). Запорснула собі око у жнива та й болить (Чигиринщ.)]. -ться (о глазе) - запорошуватися, запорошитися, запорснутися. Желудок -лся - шлунок забився, захарастився. Засорённый - засмічений, захаращений, захарастрений, забитий; замулений; бур'януватий, з(а)бур'янілий, збур'януватілий; (о глазе) запорошений; (о желудке) забитий, захаращений.

* * *

см. засорять

застынуть и застыть (от холода, страха и т. п.) застигати, застигнути, застигти, холодіти и холонути, (пров. захолоняти), захолонути, похолонути, дубіти, задубіти, задубнути, (коченеть) заклякати, клякнути, заклякнути, кацубнути, закацубнути, закоценіти, закоціліти, заков'язнути, заковизнути, (о мног.) позаклякати, поклякнути, позастигати, похолонути, подубіти. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Чує, що він холоне в напруженій тиші (Коцюб.). Всі так і похололи: от уб'є (Грінч.). Мороз великий - ноги в мене позаклякали (Київщ.). Обхопила руками кущ, і її тонкі маленькі пальці так і заклякли на цівці (Грінч.). Смалець уже захолов. Самовар уже задубів. Іди обідать, а то вже вся страва на столі задубла (Київщ.). Присипало його снігом, і він заков'язнув не встаючи (Чигиринщ.). Так його корчило, бідного хлопця, перед смертю, - так він і заковиз (Сл. Гр.)]. -тыть на месте - прикипіти до місця, на місці. [Стояв наче стовп і немов прикипів на місці (Крим.)]. Душа у него -ла - аж у душі йому похололо, (насмешл.) аж йому в литках застигло (Номис). Застывший - застиглий, захололий, задубілий, закляклий, закоценілий.

* * *

несов.; сов. - заст`ыть

1) холо́нути, захоло́нути, застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш и засти́гнути

2) (замерзать, зябнуть) замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, -зну, -знеш и мног. позамерза́ти; ( коченеть) кля́кнути и закляка́ти, закля́кнути и закля́кти, -кну, -кнеш и мног. позакляка́ти и покля́кнути, дубі́ти, задубі́ти и мног. подубі́ти, колі́ти, заколі́ти

3) ( коченеть - о трупе) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти; дубі́ти, задубі́ти

4) (перен.: становиться неподвижным) застига́ти, засти́гти и засти́гнути и мног. позастига́ти, холо́нути, захоло́нути; ( замирать) завмира́ти, завме́рти, -мру́, -мре́ш и мног. позавмира́ти; (цепенеть от страха, изумления) закляка́ти, закля́кнути и закля́кти и мног. позакляка́ти

клекотати (-кочу, -кочеш) и клекотіти (-кочу, -тиш), булькотати, булькотіти, вирувати, (редко, диал.) калахкотіти, (о воде при течении, диал.) лолотіти. [Море клекотало (Рудан.). Самовар кипить, аж калахкотить (О. Пчілка). Вода шуміла й булькотіла (Н.-Лев.). Город вирує життям (Васильч.). Там так лолотить (вода), аж луна в уші б'є (Сл. Гр.)]. Клокочущий (как прил.) - клекотюч[щ]ий. [Бути тобі у смолі клекотючій (Мова)];

2) см. Клохтать.

* * *

1) (для спуска жидкости) крант (-та), крент. [Відкрутити кранта в самоварі (Васильч.)]. Кран водопроводный - водогінний крант. Кран воздушный - повітряний крант. Кран гидравлический - гідравлічний крант. Запорный кран - запірний крант. Питательный кран - живильний крант. Пожарный кран - пожежний крант. Предохранительный кран - запобіжний крант;

2) (подъёмный) здійма, звід (р. зводу), лисиця. Грузовой кран - вантажна здійма. Мостовой кран - мостовий звід. Подвижной кран - звід рухомий. Колодезный кран - журавель (-вля).

* * *

1) (полуда) полуда, побіл (-лу); (глазурь) полива. [Полуда в самоварі зійшла (Київщ.)];

2) (бельмо на глазу) полуда, луда. [Масам потроху починає спадати полуда з очей (Н. Рада)].

* * *

луживать

1) лудити (луджу, -диш), білити що. [Лудити самовар (Київщ.). Мідяний посуд лудять (білять) (Троян.)]. Лужёный - луджений, білений, побілений;

2) см. Луданить.

* * *

настоять

1) (жидкость) настоювати, настояти що на чому. [Горілку на калгані настоюю (Канівщ.)];

2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) настоювати, настояти, вистоювати, вистояти що, достоюватися, достоятися чого и до чого, достоювати, достояти до чого. -ять противного ветру - достоятися (су)противного вітру;

3) (стоять на своём) стояти на чому, обстоювати за чим, що и (редко) за що, обстояти за чим и що, обставати за чим и за що, (реже) настоювати, настояти на чому, (редко) устоювати за що, наставати, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполягати, наполягти на що, налягати, налягти на що и (редко) на чому, напосідати, напосісти на що, (добиваться) домагатися, домогтися, допоминатися, допевнятися, допевнитися чого, намагатися, намогтися, (твердить своё) правити своє, (вульг.) товкти своє, (делать по-своему) повертати, повернути на своє. [А ви не так гадаєте? на своїм стоїте? (Крим.). Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). «Треба так зробити, щоб схотів», - обстоював за своє Рябченко (Грінч.). Чемберлен обстоював у палаті громад, щоб Гендерсон дав відповідь на запитання (Пр. Правда). Вона все встоювала, щоб Терлецька дала Олесі багато гусей (Н.-Лев.). «Чому-ж Ярина не чергується з тобою?» - наставала Юзя (Л. Укр.). Дівчинка наполягала (-вала на том, чтобы) винищити квітки (М. Вовч.). А я все наполягаю: «скажи та скажи!» (М. Вовч.). «Давай хліба!» - налягав уперто Бовдур (Франко). Старий почав був налягати, щоб… (Кониськ.). Домагається, щоб було так, як він хоче (Київщ.). Я на з'їзді допоминався, але не підтримано мене (Київщ.). «Ми приїдемо» - допоминалася сваха (Н.-Лев.). Я таки допевнюся свого (М. Грінч.). Жінка намагалася, щоб Прокіп ночував дома (Коцюб.). Він намігся, щоб я одягнувся в його хутра (Корол.). Олеся й собі намоглася їхати (-яла на том, что поедет) на поле (Н.-Лев.). Я вже чого їй не казав, - не йметься, своє править (Кониськ.)]. Он -вает, -ял на своём - він стоїть на своєму, він домагається (допоминається) свого, він налягає на своє, він обстоює своє, він домігся (допевнився) свого, він повернув на своє. [Газіс заспокоїв хана і таки повернув на своє (Леонт.)]. Он -вает, -ял, на своём требовании - він обстоює свою вимогу, він обстає за своїм, він стоїть на своєму, він править своє, він обстояв свою вимогу, він домігся того, чого вимагав (на чому наставав), він допевнився свого жадання, він свого жадання діп'яв, (фамил.) він свого торгу добив;

4) см. Настоять 2 и 3. Настоенный - настояний. -ная водка - настояна горілка, настоянка (шутл.) мочена (-ної); срв. Настойка 2. [Будем мочену пити (Квітка)]. Настоянный - настояний, вистояний. -ться -

1) (о жидкости) настоюватися, настоятися, натягати(ся), натяг(ну)ти(ся); бути настоюваним, настояним. [Чай добре настоюється Київ). Вишнівка настоялася (Брацл.). Зварила сливок, та ще не натягнулось добре (Київщ.). Поставте чай на самовар, нехай натягне (Київ.)];

2) см. Настаивать 3. На этом -ется в сферах - на цьому стоять (за цим обстоюють или обстають) у сферах (у вищих колах);

3) (вдоволь) настоюватися, настоятися, попостояти, вистоюватися, вистоятися, (о мног.) понастоюватися, повистоюватися. [Ми сьогодні в черзі настоялися добре (Київ). Добре, що перша прийшла, а то-б попостояла (Г. Барв.). Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко (Основа 1862)]. Настоявшийся (о жидкости) - (добре) настояний, вистояний, натяглий.

* * *

1) (ум. от Нос) - а) см. Носик 1; б) дзюбок, дзьобок (-бка), (реже) носок (р. но[і]ска); срв. Нос 2. [Рання пташка носок чистить (Чуб. I)]. С воробьиный -сок - з комареву ніжку;

2) (предмета, орудия) носок, ріжок (-жка); (кончик) кінчик; (острый конец яйца) носок и носик;

3) (посуды) носок, носик, пиптик, пипка, (диал.) циплик (-ка), рулька. [Чайник з відбитим пиптиком (Брацл.). Циплик у лійки, в самоварі (Липовеч.). Хто се одбив рульку? (Київщ.)];

4) (обуви) носок, (редко ніс (р. носа)), носак; (-ка), (диал.) висп'яток (- тка), (перед) перед (-да), передок (-дка). [Вдарив його носаком (Сл. Гр.)]. -ски - носки, (переды) переди (-дів), передки (-ків). [Перебуйся назад носками (Номис). Висп'ятками бити (Драг.). В чоботях старі халяви, а переди і підошви нові (Звин.). Дивився на передки своїх черевиків (Васильч.)]. Бить мяч с -ска - бити м'яч(а) носком (передком). Бороться с - ска - боротися нога об ногу;

5) (чулка) носок. Навязать у чулок -ски - доплести до панчіх носки;

6) (короткий чулок) шкарпетка. -ски - шкарпетки (-ток). [Мусів скинути чоботи і пішов на баштан в самих шкарпетках (Н.-Лев.)];

7) (гарпун) гарпуна (-ни).

* * *

1) уменьш. носо́к, -ска́; ( носик) но́сик

2) (передний край ступни, обуви, чулка) носо́к

посуду) вибілити (напр., самовар).

* * *

см. облуживать

откипеть

1) переставати, перестати кипіти, перекипати, перекипіти. [Самовар уже перекипів];

2) википати, википіти. [Півгоршка борщу википіло];

3) (отстать кипучи) відкипати, відкипіти. Откипелый -

1) перекипілий;

2) відкипілий.

* * *

несов.; сов. - откип`еть

1) (несов.: перестать кипеть) переста́ти кипі́ти; ( перекипеть) перекипі́ти

2) ( отваливаться при кипении) відкипа́ти, відкипі́ти