1)+(деревьев)

техн. подса́чивание ( хвойных деревьев - ещё), подсо́чка

дерево (мн. дерева) (в песнях) древо, (ум. деревце, древко; соб. дерево, дерев'я, ср. р.). [Не рубай дерев! Що тут дерів за цей год порубано! Помости гніздечко у садочку, на високім древку, на яворку (Чуб.). І скрізь у дворі зеленіло дерево (Грінч.). Круг його - зрубане дерев'я і пеньки свіжі (М. Вовч.)]. Одно дерево - деревина, (в песнях) древина. [Увесь садок - три деревині та й тільки]. Кусочек дерева - деревинка. [Бородавки зганяють деревинкою від хреста]. Срубленные для постройки деревья - соб. деревня (ж. р.). [Хтіли хату будувати, зачали вже возити деревню]. Дерево лесное, не плодовое - лісовина; такое же плодовое - дичка. [Ця груша - дичка, груші з неї терпкі й давлючі]. Дерево садовое, плодовое - садовина. Деревцо плодовое, выросшее из зёрнышка - зерниця, сіянка. [Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зерниці в аршин. Ці грушки можна й повирублювати, бо це не щепи, а сіянки]. Молодое дикорастущее деревцо, взятое для окулировки - живець (р. -вця), дичок (р. -чка). Дерево, оставленное при порубке леса - насінник, маяк. Д. отмеченное знаком для обозначения межи - клякове дерево. Д. высокое, стройное - стрімке дерево, гончак. Д. дуплистое - дупляк, дуплій. [Дуб дуплій]. Деревья с искривленными, уродливыми стволами - кривундяччя, корчань, криваки. Дерево в несколько кривых стволов - корчаговина. [Отсю корчаговину теж можна зрубати, а отсього дубка - покинути: він один і рівнесенько росте]. Деревья корявые, преимущественно дубы - кордубаччя. Д-во с раздвоенным стволом - розкаряка (сущ.), розкарякувате (прил.). Д. сросшееся - зростень. Д. засохшее на корню - сухостій (р. -стою), суш (р. -ші), сушник. [Це дрова погані, з сухостою, вони мало гріють. Це не садок, а сама суш]. Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер - колюби. Искривленное дерево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях - копаниця (гал.). Кривой кусок дерева, идущий на полозья - скорсина, кривуля. Отрубок дерева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки - гентина (Шух.). Д. для курительной трубки - лупеха, злупок (Вас.). Д. сломанное, вывернутое ветром - вітролом, виворотень (р. -тня). Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины - вітрувате. Сгнившее д. - струпішіле, порохно. Нанесенное полой водой д. - бережняк, правиння. Роща или купа деревьев одной породы (и сорт дерева для поделок) обозначается окончанием -ина: берестовое д. - берестина. [Пішли в берестину збирати хмиз. Обух зроблено з берестини]; березовое д. - березина; д. боярышниковое - глодина; д. буковое - буковина, бучина; д. вербовое - вербина; д. вишнёвое - вишнина; д. вязовое - ільмина, вильмина; д. грабовое - грабина; д. грушевое - грушина; д. дубовое - дубина; д. калиновое - калинина; д. кедровое - кедрина; д. кленовое - кленина; д. липовое - липина; д. ольховое - вільшина; д. ореховое - (г)орішина; д. осиновое - осичина; д. сосновое - соснина; д. терновое - тернина; д. тиссовое - тисина; д. тутовое - морвина; д. черёмуховое - черемшина; д. черешневое - черешина, черешнина; д. яблоневое - яблунина; д. яворовое - яворина; д. ясеневое - ясенина; д. эбеновое - гебе[а]н.

* * *

1) де́рево; ( одно) дереви́на

2) (древесина) де́рево, деревина́

1) (действ.) - см. Заламывание;

2) (загиб) залі[о]м (-ому) и залім (-лому);

3) (заломленные ветки деревьев, стебли для приметы) кляк (-ка). Делать -лом чего для приметы - клячити, поклячити що;

4) залом, сделанный в хлебе на корню - залі[о]м, завертка, закрутка, завивка, завитка, закрутень (-тня); см. Закрута 2. [Це залом у житі; Бог його знає, хто оце наробив (Чернігівщ.)];

5) (поворот дороги, реки) залі[о]м, закрут (-ту), поворі[о]т (-роту);

6) (преграда в лесу из бурелома, место, где лежит бурелом) залім (- лому), [Корови і воли пасуть у заломах-лісах, де лежить поломане дерево (Шух.)];

7) (запор у дверей) закрутка, завертка;

8) (запрашивание при продаже) заправа, загилювання (ціни).

* * *

1) зало́м, -у; ( действие) зала́мування, зало́млювання

2) ( затор) ску́пчення, нагрома́дження

1) см. Замазывание;

2) (вещество) замазка, кит (-ту); (для деревьев) вар (-ру), масть (-та).

* * *

1) ( действие) зама́зання, зама́зка, (неоконч.) зама́зування; зама́щування; шпарува́ння, зашпаро́вування; китува́ння

2) ( вещество для замазывания) за́мазка и зама́зка; ( для окон) кит, -у, шпарля́к, -у

(в люльке, на качелях) колих[с]ання, гойдання, (сильное) вихання; (ветром деревьев) хитання, гойдання, хилитання (дерев); (головой) хитання; (воды насосом) помпування, (зап.) димання.

* * *

1) гойда́ння; колиха́ння; колива́ння; хита́ння, хилита́ння, хиля́ння; колиса́ння, колиха́ння, гойда́ння; кача́ння, помпува́ння

2) колива́ння, хита́ння

1) (как украшение) китиця, кита, кутас (-са). Делать -ти для украшения - китити китиці. [Китила китиці з заполочи (Сл. Гр.)];

2) (для рисования) пензель (-зля), квачик; (для покраски) квач (-ча), щітка; (из мочалы для мазания глиной, мелом) щітка, віхоть (-хтя). Кисть художника (степень, качество искусства его) - пензель художника (маляра), художній пензель. [До образів, вималюваних пензлем художника (Єфр.)]. Чьей -сти эта картина? - чийого малювання (чийого пензля) ця картина? Картина смелой сочной -сти великого художника - картина смілого соковитого пензля великого художника (маляра);

3) (ягод) гроно, (ум. гроночко), кетях[г], китях[г] (-а), ки[і]м'ях (ки[і]млях), ум. ки[і]мляшечок (-чка). [Ви, гроночки, не гронітеся (Мет.). Вишні так і висять китяхами (Сл. Гр.). Отак кимляшечками все й цвіте, як бузина (Волч. п.)]. Покрыться -ми (о винограде) - загронитися. Кисть на кукурузе, просе - волот, (соб.) волоття;

4) анат., кисть руки - п'ясть (-ти), (диал.) п'ястя (-ті) (руки).

* * *

1) анат. кисть, -ті

2) (плодов, ягод) гро́но, ке́тяг; ( цветов) ки́тиця; (кукурузы, проса) во́лоть, -ті, волото́к, -тка; ( о ветвях деревьев) брость, -ті

3) ( об украшении) ки́тиця

4) жив. пе́нзель, -зля; щі́тка

1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. Камышник

I. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;

2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.

* * *

1) мазь (р. мази и -зі, тв. маззю и мазею), масть (р. масти и масті, тв. мастю и мастею), мазило, мастило. [В аптеках багато усякої масти (Крим.). Дала масти від болячки, а воно й не помогло (Ніс). Якогось мастила дав лікар ногу мастити (Київ)]. Ароматическая мазь - мазь (масть) пахуща, мастило пахуще. Намазать -зью - намастити, намазати, змастити мастею що;

2) (колёсная) мазь, коломазь (-зи), маззя (-ззя), шмаровило, смаровило и (полон.) ш[с]маровидло. Мазь для замазки деревьев при прививке и ране - садова масть. Дело на мази - справа лагодиться, справу налагоджено, пущено на мазані колеса.

* * *

молот (-та). [Не вас мені, сердешних, жаль, сліпі ви, нищії душою, а тих, що бачать над собою сокиру, молот - і кують кайдани новії (Шевч.)]. Кузнечный -лот - ковальський молот, (большой: кувалда, балда, кулак) вершляг (-га), бияк (-ка), (одноручный: болодка) однорук, клевець (-вця), обушник (с острым и длинным носом) довгаль, носаль (-ля). [Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг (Манж).]. Каменотёсный, щебённый -лот - (большой) киянка, (небольшой) обушник, обушок (-шка). [Часом ми зриваєм каміння порохом, часом - вибиваємо киянкою (Звин.). Звичайне шахтарське начиння: лямпочки, кайло, обушки (Черкас.)]. Деревянный -лот - (большой) довбня, шляга, (меньших размеров) довбешка; срв. Колотушка 10. Большой -лот, служащий для раскалывания деревьев, пробивания жерновов и т. п. - бияк (-ка). [Бияком дуби в лісі б'ють (Черкащ.)]. Бить как -том - бити (стукати), як молотом (як вершлягом), бухати. [Що робити? що робити? - стукала їй у голові як вершлягом, страшна думка (Грінч.). Кров в мені буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Коцюб.)]. Быть между -том и наковальней - см. Наковальня 1.

* * *

осечься осікатися, осіктися. [Почувши таку відповідь, він осікся й замовк]. Ружьё -лось - рушниця осіклася. -ться осеком (из срубл. деревьев) обрубуватися, засікатися.

* * *

несов.; сов. - ос`ечься

1) см. обсекаться 1)

2) ( об оружии) дава́ти осі́чку, да́ти сі́чку

3) (внезапно прекращать какие-л. действия; запинаться) осіка́тися, осікти́ся

-ламливать) переломать, -ломить переламувати, переламати, переломлювати, переломити, (о мног.) попереламувати, -ломлювати; (изломать всё) поламати, поломити, повиламувати, повиломлювати, повиломляти, (посуду) перетрощити, перетовкти, поперетовкувати, потрощити, потовкти (посуд, миски). [Перетрощила (перетовкла) усі шклянки]. Переломанный, -мленный - переламаний, переломлений, попереламуваний, попереломлюваний, поламаний; пере[по]трощений. -мить руку, ногу - переломити (перебити) руку, ногу. Он грозится -мать ему руки, ноги - він нахваляється йому руки, ноги попереламувати (поперебивати). Буря -мала много деревьев - буря багато дерев поламала. Трудно -мить его упрямство - важко зломити (перемогти) його впертість. Трудно -мить себя - важко себе перемогти.

* * *

(разламывать надвое, повреждать, перен.) перела́мувати и перело́млювати, переломи́ти и поперела́мувати и поперело́млювати; (несов. перен.) перелама́ти

у рыбы) пливець (-вця), перо, крило. [Пливе риба та й велика, тільки видно пера].

* * *

1) (повергнуть) повалити, звалити, завалити, беркиц(ь)нути кого, (всё или многое) поваляти, виваляти. [Повалив (звалив) його додолу. А чванитесь, що ми Польщу колись завалили (Шевч.). Так і беркицьнув його на землю. Сунули тії тури в пущу - так і виваляли дерево]. Ветром -лило много деревьев - вітер повалив (вітром поваляло) багато дерева. Дождём -лило хлеб - дощ виложив хліб. Он может и быка -лить - він і бика може звалити;

2) (пойти массой) повалити, вальнути, повалувати, сунути, посунути, пошелевкати(ся) куди. [Повалили гайдамаки, аж стогне діброва (Шевч.). Усі сунули (посунули) з хати. Ач скільки людей вальнуло з ярмарку (Борз. п.)];

3) (о дыме, паре) бурхнути, шугнути.

* * *

1) поваля́ти, покача́ти

2) ( рыбу в муке) обкача́ти, пообка́чувати

1) ( двинуться массой) посу́нути, су́нути, повали́ти, ри́нути; (быстро, с шумом) загуді́ти, загу́сти; (устремиться, броситься) поси́пати, си́пнути, сипону́ти; диал. завалува́ти, повалува́ти

2) (о дыме, паре, снеге) повали́ти; (о дыме, паре диал.) завалува́ти, повалува́ти; ( о снеге) поси́пати