Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

чинить

  • 1 чинить

    I
    1) ( починять) ла́годити, ладна́ти, ла́дити; ( накладывая заплаты) лата́ти, підла́тувати
    2) (оттачивать карандаш, перо) застру́гувати, підстру́гувати, струга́ти, заго́стрювати; диал. темперува́ти
    II
    ( производить) чини́ти, учиня́ти; ( совершать) твори́ти; ( делать) роби́ти

    \чинить неприя́тности — учиня́ти (чини́ти, роби́ти) неприє́мності

    \чинить препя́тствия — роби́ти (ста́вити) перешко́ди, става́ти на перешко́ді, перешкоджа́ти

    \чинить суд — чини́ти суд

    III
    ( начинять) начиня́ти, начи́нювати

    Русско-украинский словарь > чинить

  • 2 исправлять

    исправить
    1) (делать прямым) виправляти, виправити, випростовувати, випростати кого, що; см. Испрямлять, Выпрямлять. Горбатого могила -вит - горбатого могила виправить (справить) или Горбатого хіба вже могила виправить (справить) (Приказка);
    2) (чинить, поправлять) направляти, направити, справляти, справити (о мн. пос[пона]правляти), лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити (и наладити) що; см. Поправлять, Чинить. [Машина погано шиє, треба направити (Звин.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Бердян. п.). Через два дні взялися лагодити грубу (Кон.). Старії кайдани посправляв (Макс.)];
    3) (в общ. знач.: улучшать) виправляти, виправити, направляти, направити, поправляти, поправити, лагодити, полагодити що, (о мн.) повиправляти, понаправляти що. [Виправити свої помилки (Наш). Нехай небеса поправлять наші ледачі думки (Куліш). Дозвольте направити одну важну помилку (Грінч.). Братчики взялись думати, як-би громадське лихо полагодити (Єфр.)]. -вить корректурные ошибки - виправити коректурні помилки. -вить недоразумение - полагодити, залагодити, направити, виправити непорозуміння. -влять нравы - направляти норови, звичаї (обычаи);
    4) кого - направляти, направити (на все добре), поправляти, поправити кого. -вить кого к лучшему - направити кого на краще. Школа его -ла - школа його направила, виправила;
    5) -ть должность, обязанности (отправлять) - справляти, справити, справувати якусь службу, обов'язки, урядувати на якій посаді. -ть должность, обязанность за кого - урядувати за кого, справувати уряд чий (обов'язки чиї), за кого или просто: справувати за кого, правити(ся) за кого, заступати (замещать) кого, виконувати (исполнять) обов'язки чиї, за кого. [Іван правиться за старосту (Н.-Вол. п.)]. -влять должность секретаря - урядувати, правити(ся) за секретаря, справувати (уряд) за секретаря, заступати секретаря, виконувати обов'язки за секретаря (секретареві). Исправленный - виправлений, випростуваний; направлений, справлений, на[по]лагоджений; виправлений, на[по]правлений. -ная корректура - виправлена коректа.
    * * *
    несов.; сов. - испр`авить
    1) ( чинить) ла́годити, пола́годити, ла́дити, пола́дити, ладна́ти, поладна́ти; справля́ти, спра́вити; ( поправлять) поправля́ти, поправити
    2) (устранять недостатки, ошибки) виправля́ти, ви́правити и мног. повиправля́ти, поправля́ти, попра́вити; справля́ти, справити; (несов.: вносить поправки) пра́вити
    3) (несов.: исполнять, выполнять что-л.), вико́нувати

    Русско-украинский словарь > исправлять

  • 3 вычинивать

    техн., несов. вычи́нивать, сов. вы́чинить
    чини́ти, ви́чинити

    Русско-украинский политехнический словарь > вычинивать

  • 4 исправлять

    несов. исправля́ть, сов. испра́вить
    1) техн. ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти
    2) матем., техн. (устранять ошибки, недоделки и т. п.) виправля́ти, ви́правити

    Русско-украинский политехнический словарь > исправлять

  • 5 вычинивать

    техн., несов. вычи́нивать, сов. вы́чинить
    чини́ти, ви́чинити

    Русско-украинский политехнический словарь > вычинивать

  • 6 исправлять

    несов. исправля́ть, сов. испра́вить
    1) техн. ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти
    2) матем., техн. (устранять ошибки, недоделки и т. п.) виправля́ти, ви́правити

    Русско-украинский политехнический словарь > исправлять

  • 7 лагодити

    техн. исправля́ть ( чинить), починя́ть

    Українсько-російський політехнічний словник > лагодити

  • 8 запрос

    1) (действ. от Запросить) запитання, запит (-ту);
    2) (канцел. бум. с вопросом) запитання. [На ваше запитання з 20-го січня 1928 р. за № 5… (или ч. 5).;.];
    3) (вопрос устн. или письмен.) запитання, запит (-ту), питання. [Академія дає відповідь на наукові запитання всім інституціям (Ст. У АН)]. Пред'являть, вносить -прос куда - ставити, вносити запитання, запит до кого, до чого. Входить с -просом куда - звертатися з запитанням до кого, до чого;
    4) (допрос) допит (-ту), (расспрос) розпиток (-тку). [Нікому він на допит не відкаже (не ответит) (Куліш). Наум пристав до його з розпитками (Квітка)];
    5) (в торговле: назначение высок. цены) заправа, (чрезмерный) загилення. -прос в карман не лезет, -прос по рылу не бьёт - заправа лиха не чинить (Приказка); дадуть не дадуть - заправити можна. Без -су - без заправи, без торгу. [Ціни - без заправи];
    6) (перен.: спрос) попит (-ту), (в дух. отнош.) запит (-ту), запитання, питання; (стремление) змагання, поривання до чого; (потребность) потреба чого; (непреод. влечен.) вимога, потреба. [Леся Українка найповніше відбила в собі ознаки свого часу з усіма його запитами, пориваннями до високої мети (Єфр.)]. На что -прос, то и дорого - на що попит, на те й заправа; чого питають, за те й заправляють. Животрепещущие -сы жизни - пекучі запити життя.
    * * *
    1) запита́ння, за́пит, -у
    2) ( о цене) запра́ва

    без \запрос са — без запра́ви, без то́ргу

    3) (требование, спрос) по́пит, -у
    4)

    \запрос сы — (мн.: стремления, интересы) (розумо́ві, культу́рні, духо́вні) потре́би, -тре́б (за́пити, -тів)

    Русско-украинский словарь > запрос

  • 9 излаживать

    изладить лагодити, налагодити, злагодити, ладнати, з[на]ладнати, лаштувати, налаштувати, злаштувати, споряджати, спорядити. Излаженный - налагоджений, з[на]лагоджений, зладнаний, налаштований, злаштований, споряджений.
    * * *
    диал.; несов.; сов. - изл`адить
    нала́годжувати, нала́годити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, сов. пола́дити, поладна́ти; (сов.: смастерить, устроить) зла́годити; ( снаряжать) лаштува́ти, налаштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти

    Русско-украинский словарь > излаживать

  • 10 краснеть

    покраснеть (становиться красным, алеть, багрянеть) червоніти, почервоніти, зчервоніти, шаріти(ся), зашарі[и]тися, паленіти, спаленіти, спа(ла)хнути, рум'яніти, зрум'яніти, (делаться сделаться краснее) червонішати, почервонішати, (до багрового цвета, фамил.) буряковіти, збуряковіти. [Небо почина червоніти (М. Вовч.). Що слово Улита промовить, так і зчервоніє (Г. Барв.). Так чудово рожі паленіли з кохання й радощі ясної (Л. Укр.). Сміялось сонце, гори й ліс, шаріючи, сміялись (Ворон.). Енея очі запалали, ввесь зашарівсь мов жар в печі (Котл.)]. -неть (на лице) - червоніти, почервоніти (спаленіти и т. д.) на виду. Вода -нела от крови - вода червоніла (по[з]червоніла) від крови. -неть от какой-либо причины - червоніти, почервоніти и т. д. з чого. [Почервоніла з радощів. Обличчя йому спаленіло (фамил. збуряковіло) з гніва (М. Грінч.)]. -неть от стыда - червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти з сорома (з сорому), (насм.) пекти рака (раків), сов. спекти рака, напекти раків. [Вона чинить се, паленіючи з сорому (Павлик). Спік він рака, як завдали брехню (Харківщ.)]. -неть до корня волос - червоніти, почервоніти по саме волосся. То -неть, то бледнеть - мінитися на виду; то червоніти, то біліти на виду. Врёт не -нея - бреше без сорома; бреше й оком не моргне. Покрасневший - почервонілий, зчервонілий, зашарілий, спаленілий, зрум'янілий, збуряковілий.
    * * *
    червоні́ти; ( становиться более красным) червоні́шати; (рдеть, покрываться румянцем) шарі́ти, шарі́тися; ( виднеться - о красных предметах) червоні́тися

    Русско-украинский словарь > краснеть

  • 11 кропать

    1) партачити. [Який з його кравець - партачить а не шиє (Київщ.)];
    2) базграти. -пать стихи - базграти (писати) нікчемні вірші, ліпити віршики, стуляти рими.
    * * *
    1) диал. ( шить одежду) ши́ти; ( чинить) лата́ти
    2) перен. ирон. парта́чити, парто́лити, ля́пати; (плохо писать ирон.) дря́пати, ба́зграти, ліпи́ти, ліпа́чити; диал. лампі́жити

    Русско-украинский словарь > кропать

  • 12 лишний

    зайвий, залишній, лишній, (остающийся свободным) гулящий, забильний, (ненужный) непотрібний; срв. Излишний, Избыточный. [І Яремі дали коня зайвого з обозу (Шевч.). Давай вони зерном ділитися, от одно зерно зайве було (Казка). У мене ні сорочки залишньої немає, ні юпчини (Мирн.). Господи вишній, чи я в тебе лишній? (Номис). От сокира гуляща, візьми її (Сл. Гр.)]. -ние слова, разговоры - зайва мова, зайві балачки. [О, я зайвої мови не люблю (Черкащ.)]. -ние издержки - зайві витрати. Не -нее будет заметить - не зайве (не зайва річ) буде завважити. В этом сочинении много -него - у цім творі багато є зайвого (непотрібного). -ний раз - зайвий раз, ще раз. -ним быть - бути зайвим, узайві. [Привезли мого брата до прийому, бо вже записаний, а я взайві (Г. Барв.)]. Он здесь -ний - він тут узайві, він тут зайвий. -ние брёвна в избе, -ние уши - ніч у хаті. [Казав би й більше, та ніч у хаті (Полт.)]. -нее брать - над міру (надто, надто багато, зайве) брати, (сильнее) дерти. -нее требовать - вимагати над міру (зайве); срв. Лишнее. -него пожелаешь, последнее потеряешь - за більшим поженись, то й останнього рішись. -нее говорить - себе вредить - зайва мова - собі шкода. -няя денежка карману не тяга - запас біди не чинить. У меня нет -них (свободных) денег - у мене немає зайвих, лежаних грошей.
    * * *
    ( избыточный) за́йвий; ( ненужный) непотрі́бний, даре́мний; ( свободный) ві́льний; ( дополнительный) додатко́вий

    Русско-украинский словарь > лишний

  • 13 набожный

    побожний, (реже набожний), святобожний, (богомольный) богомільний, (богобоязненный) богобоязний, богобоязливий. [Грішників бог не слухає, а коли хто побожнний і волю божу чинить, того слухає (Біблія). Такий побожний зробився: ні празника, ні неділі не пропустить (Сл. Ум.). Святобожна жінка (Харк.). Був дуже богомільний, ходив до церкви що-неділі (Н.-Лев.)]. -ный человек - побожний чоловік; срв. Набожник.
    * * *
    рел., перен.
    побо́жний, набо́жний, святобли́вий; богомільний, богомо́льний

    Русско-украинский словарь > набожный

  • 14 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 15 начинивать

    начинить
    1) налагоджувати, налагодити, (заплатами) налатувати, налатати; (о мног.) поналагоджувати, поналатувати чого;
    2) (карандашей) застругувати, застругати, підстругувати, підстругати, загострювати, загострити що, багато чого, назастругувати, напідстругувати, назагострювати чого, (о мног.) позастругувати и т. п. що, багато чого. Начинённый -
    1) налагоджений, налатаний, поналагоджуваний, поналатуваний;
    2) заструганий, назастругуваний, підструганий, напідстругуваний, загострений, назагострюваний, позагострюваний и т. п. -ться -
    1) (стр. з.) налагоджуватися, бути налагоджуваним, налагодженим, поналагоджуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) налагодитися, пополагодити (досхочу), (о мног.) поналагоджуватися; налататися, пополатати (досхочу), (о мног.) поналатуватися; б) назастругуватися и т. п.; срв. Чинить.
    * * *
    несов.; сов. - начин`ить
    1) налаго́джувати, нала́годити, -джу, -диш; ( накладывая заплаты) нала́тувати, налата́ти и мног. понала́тувати
    2) ( очинять) застру́гувати, -гую, -гуєш, заструга́ти, -ружу, -ружеш и -ругаю, -ругаєш, заго́стрювати, -рюю, -рюєш, загостри́ти, -гострю, -гостриш, зато́чувати, заточи́ти, -точу, -точиш

    Русско-украинский словарь > начинивать

  • 16 неведение

    незнання (кого, чого и про кого, про що), невідання (чого), (неизвестность) невідомість (чого), (редко) недовідомість, (несознательность) несвідомість (-ости) (чого); (неумение) невміння, незнання и незнаття (-ття) (що робити и чого). [Спроби (познайомити Европу з нами,) які потопали в морі европейського незнання про нас (Грінч.). Гріхи людські, вільні й невільні, яже віданням і невіданням (М. Левиц.). Невідомість гріха не чинить (Номис). Тут панує повна недовідомість, а тимчасом народ повинен знати, що робило його правительство (Доман.). Вона не хотіла чуда повороту до дитячої несвідомости (Л. Укр.)]. - ние стыда - незнання (невідання) сорому (стиду или стида), (иногда) безсоромність (- ности). [Молоді липи стояли голі, мов діти у своїй безсоромності (Коцюб.)]. -ние чтения и письма - невміння читати й писати. По -нию - з незнання, з невідомости, не знаючи; з несвідомости. [В чім-же я з незнання грішна? (Куліш)]. В блаженном -нии - в блаженному (щасливому) невіданні (незнанні). В -нии своём, я… - у своїй несвідомості (у своєму невіданні), я… В -нии значения чего, я… - несвідомий (не знаючи) ваги (значе[і]ння) чого, я… Быть (пребывать, находиться), оставаться в -нии относительно чего, насчёт чего - не знати чого, про що, бути (перебувати, пробувати) в незнанні (в невіданні, в несвідомості), бути, зоставатися несвідомим (нетямущим) чого. Воспитывать, держать, оставлять кого в -нии чего - виховувати, тримати, залишати кого в незнанні (в невіданні, в несвідомості) чого. Мрак (тьма) -ния - темрява (тьма, пітьма) незнання (невідання).
    * * *
    неві́дання; ( незнание) незнання́; ( неосведомлённость) необі́знаність, -ності

    в блаже́нном \неведение нии быть (пребы́вать, находи́ться) — ирон. у блаже́нному неві́данні бу́ти (лишатися)

    по \неведение нию — че́рез незнання́, че́рез необі́знаність

    Русско-украинский словарь > неведение

  • 17 незнание

    незнання, незнаття (-ття) чого, (вульг.) незнайство, (неведение) невідання чого, (отсутствие сведений) невідомість про що, (неумение) незнаття чого, невміння чого и що робити. [Незнання звичаїв (Київ). Незнаття історії (Крим.). Невідомість гріха не чинить (Номис)]. По -нию - з (через) незнання, не знаючи, (пров.) з незнавки (Н.-Лев.), з нетями. Полное -ние дела - цілковите незнання справи.
    * * *
    незнання́; (неосведомлённость в чём-л.) необі́знаність, -ності

    по \незнание нию — че́рез незнання́, через необі́знаність

    Русско-украинский словарь > незнание

  • 18 неудобство

    невигода, незручність, (редко) недогода, недогідність (-ности); (недостаток) хиба, вада; см. ещё Неудобность. [Араби користуються чужою монетою і не добачають собі в тім ніякої невигоди (Крим.). Готовий поділяти з своєю добродійкою всі невигоди вигнання (Ор. Левиц.). Власними боками зазнати всіх невигод містечкового балагули (М. Левиц.). Жити в таких невигодах так довго - без теплої страви, у безнастанній журбі (Маковей). Місто найшвидше денаціоналізується; коли ця незручність є в нас, то… (Грінч.). Недогода (недогідність) централізації - в тому, що… (Н.-Лев.)]. Не испытывать ни малейшего -ства - не зазнавати (не відчувати) (ані) найменшої невигоди (незручности). Причинять, причинить -ство кому - завдавати, завдати невигоди (незручности) кому, наробити невигоди кому. Представлять (иметь) свои -ства - мати свою невигоду (незручність), мати свої невигоди (незручності). Это представляет большие -ства - це чинить великі невигоди, в цьому є велика невигода (незручність).
    * * *
    1) незру́чність, -ності; (отсутствие комфорта, неуютность) неви́гідність, неви́года
    2) ( неловкость) незру́чність, ні́яковість, -вості и нія́ковість

    чу́вствовать \неудобство во пе́ред кем — почува́ти себе́ незру́чно (ні́яково) пе́ред ким

    Русско-украинский словарь > неудобство

  • 19 поперёк

    1) упоперек, уперек, (у)півперек, напівпереки, навперек. Положить бревно -рёк дороги - покласти деревину впоперек дороги. Вдоль и -рёк - в(з)довж і впоперек, в(з)довж і навхрест. Схватить кого -рёк тела - вхопити кого за поперек. Он мне -рёк горла стал - він мені кісткою в горлі став, він мені сіллю в оці став. Становиться кому -рёк дороги - заступати шлях (дорогу) кому, ставати кому притичиною. Знаю его вдоль и -рёк - знаю його вздовж і впоперек; (пренебр.) знаю його як облупленого;
    2) (наперекор) всупереч, наперекір, насупереки. Не говори -рёк - не говори всупереч. Всё мне -рёк делает - усе мені наперекір (всупереч, насупереки) робить, чинить.
    * * *
    1) нареч. упо́перек, попере́к
    2) предл. с род. п. попере́к (кого-чого)

    Русско-украинский словарь > поперёк

  • 20 поправлять

    поправить
    1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;
    2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - попр`авить
    1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти
    2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити
    3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити

    Русско-украинский словарь > поправлять

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • ЧИНИТЬ — ЧИНИТЬ, чинивать что, учинять, делать, творить, устраивать, распоряжать. Чинить суд и правду (или и расправу). Никому я зла не чинил, не причинял. Чиню, по крайнему разумению, должное. Чинить повесть, Лук. Всеволод повеле чинить гати, ·стар.… …   Толковый словарь Даля

  • ЧИНИТЬ — 1. ЧИНИТЬ1, чиню, чинишь (чинишь устар.), несовер., что. 1. (совер. починить). Исправлять, делать вновь пригодным, то же, что починять. «Горбун чинил плетень, подмытый весенней водою.» Максим Горький. Чинить замки. Чинить пишущую машинку. Чинить… …   Толковый словарь Ушакова

  • ЧИНИТЬ — 1. ЧИНИТЬ1, чиню, чинишь (чинишь устар.), несовер., что. 1. (совер. починить). Исправлять, делать вновь пригодным, то же, что починять. «Горбун чинил плетень, подмытый весенней водою.» Максим Горький. Чинить замки. Чинить пишущую машинку. Чинить… …   Толковый словарь Ушакова

  • ЧИНИТЬ — 1. ЧИНИТЬ1, чиню, чинишь (чинишь устар.), несовер., что. 1. (совер. починить). Исправлять, делать вновь пригодным, то же, что починять. «Горбун чинил плетень, подмытый весенней водою.» Максим Горький. Чинить замки. Чинить пишущую машинку. Чинить… …   Толковый словарь Ушакова

  • чинить — См. исполнять …   Словарь синонимов

  • чинить — ЧИНИТЬ, арх., диал. – Делать, совершать. – Мы добро инородцам несем, а они угрозу нам чинют (1. 270). Самотик Словарь Чмыхало 231: чинить (арх.) «наносить, делать; совершать»; Самотик Пасс. сл. 264: «совершать, делать, устраивать» (арх.). Волог.… …   Словарь трилогии «Государева вотчина»

  • чинить — ЧИНИТЬ, чиню, чинишь; несов. 1. что. Лечить. Тебе надо голову чинить (о психическом расстройстве). Меня цитрамон не чинит (не действует, не вылечивает). 2. кого что кому. Бить, избивать кого л. Мы его втроем минут десять чинили, крепкий, гад …   Словарь русского арго

  • чинить —     ЧИНИТЬ, ремонтировать/отремонтировать, разг. починивать/починить, разг. починять/ починить …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ЧИНИТЬ 1 — ЧИНИТЬ 1, чиню, чинишь; чиненный; несов., что. Исправляя, делать вновь пригодным. Ч. одежду, обувь. Ч. велосипед. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ЧИНИТЬ 2 — ЧИНИТЬ 2, чиню, чинишь; чиненный; несов., что. Делать острым (конец карандаша, первонач. гусиное перо). Ч. карандаш. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ЧИНИТЬ 3 — ЧИНИТЬ 3, чиню, чинишь; чинённый ( ён, ена); несов., что (устар. и в нек рых сочетаниях). Устраивать, производить (что н. неблагоприятное). Ч. суд и расправу. Ч. препятствия, помехи. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»