Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

уши

  • 61 игольный

    голковий, голочний, голечний. -ные уши (переносно) - вузесенький просмичок, суточки. [Цензурні суточки (Єфр.)]. -ный мастер - см. Игольщик.
    * * *
    голкови́й

    \игольныйое у́шко — ву́шко го́лки

    Русско-украинский словарь > игольный

  • 62 изволочить

    виволочити. [Так його бив, що всю хату ним виволочив (Чернігівщ.)].
    * * *
    1) ( об одежде) зноси́ти (зношу́, зно́сиш), заноси́ти; затяга́ти
    2) ( кого - оттаскать за уши) нам'я́ти (-мну́, -мне́ш) ву́ха, наску́бти (-бу́, -бе́ш) ву́ха (кому); ( за волосы) нам'я́ти (наску́бти) чу́ба (чупри́ну) (кому), відчу́бити, -блю, -биш, ви́чубити (кого)

    Русско-украинский словарь > изволочить

  • 63 котельный

    казан(к)овий, кітловий. -ная мастерская, -ный завод - кітлярня. -ный свод - казанова баня. -ное железо - казан(к)ова бляха. -ное пиво - казанове пиво. -ные уши - казан(к)ові вуха.
    * * *
    казано́вий, коте́льний

    Русско-украинский словарь > котельный

  • 64 лишний

    зайвий, залишній, лишній, (остающийся свободным) гулящий, забильний, (ненужный) непотрібний; срв. Излишний, Избыточный. [І Яремі дали коня зайвого з обозу (Шевч.). Давай вони зерном ділитися, от одно зерно зайве було (Казка). У мене ні сорочки залишньої немає, ні юпчини (Мирн.). Господи вишній, чи я в тебе лишній? (Номис). От сокира гуляща, візьми її (Сл. Гр.)]. -ние слова, разговоры - зайва мова, зайві балачки. [О, я зайвої мови не люблю (Черкащ.)]. -ние издержки - зайві витрати. Не -нее будет заметить - не зайве (не зайва річ) буде завважити. В этом сочинении много -него - у цім творі багато є зайвого (непотрібного). -ний раз - зайвий раз, ще раз. -ним быть - бути зайвим, узайві. [Привезли мого брата до прийому, бо вже записаний, а я взайві (Г. Барв.)]. Он здесь -ний - він тут узайві, він тут зайвий. -ние брёвна в избе, -ние уши - ніч у хаті. [Казав би й більше, та ніч у хаті (Полт.)]. -нее брать - над міру (надто, надто багато, зайве) брати, (сильнее) дерти. -нее требовать - вимагати над міру (зайве); срв. Лишнее. -него пожелаешь, последнее потеряешь - за більшим поженись, то й останнього рішись. -нее говорить - себе вредить - зайва мова - собі шкода. -няя денежка карману не тяга - запас біди не чинить. У меня нет -них (свободных) денег - у мене немає зайвих, лежаних грошей.
    * * *
    ( избыточный) за́йвий; ( ненужный) непотрі́бний, даре́мний; ( свободный) ві́льний; ( дополнительный) додатко́вий

    Русско-украинский словарь > лишний

  • 65 лоб

    р. лба)
    1) лоб (р. лоба, м. (на) лобі, им. мн. лоби), чоло (им. мн. чола); срв. Чело. [Пани чубляться, а в мужиків лоби болять (Номис). Широкою долонею обтирав собі піт із чола (Франко). Він уклонився, торкнувшись чолом землі (Коцюб.)]. Лоб высокий, низкий - високий, низький лоб, високе, низьке чоло. [Мов хмарами було повите її високе біле чоло (Грінч.)]. С высоким лбом - високолобий, високочолий. [Мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять (Шевч.)]. С выпуклым, крутым лбом - горболобий. С большим лбом - см. Лобастый. Бить, ударить лбом (о баране) - буцати, буцнути. [І баран буцне, як зачепиш (Номис)]. Ударяться, удариться лбами - буцатися, буцнутися, битися, вдаритися (тріснутися) навлобки. [Тріснулися навлобки барани (Кролевечч.)]. Подкатывать глаза под лоб - пускати очі під лоба, (диал.) завірати очі. Медный лоб - мід(я)не чоло, безчільник, нахабний дурень. Лоб широк, а в голове тесно - під носом косити пора, а на розум не орано. Выше лба уши не растут - вище тину лобода не бува. Хлоп его в лоб, да в мешок - цок у лобок, та в писану кайстру. Как поленом по лбу - як обухом по голові. Лбом стены не прошибёшь - головою (лобом) муру не проб'єш. Будь он семи пядей во лбу - будь у нього розуму аж понад голову, будь він (з його) і наймудріша голова. Лоб забрили - зняли чуба. Всадить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба;
    2) (фронтон) чоло - см. Перёд 1;
    3) (бой в молоте) чоло, фана, (иногда) бана;
    4) Лоб бараний, геол. - баранячий лоб, кучерява скеля.
    * * *
    1) лоб, род. п. ло́ба; (преим. - чело) чоло́ и чо́ло
    2)

    лбы — (мн.: лоботрясы) ло́бурі, -рів, лобуря́ки, -ря́к

    Русско-украинский словарь > лоб

  • 66 набивать

    набить
    1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];
    2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];
    3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;
    4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;
    5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;
    6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];
    7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.
    * * *
    несов.; сов. - наб`ить
    1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

    \набиватьть доро́гу — набива́ти, наби́ти (нато́птувати, натопта́ти) доро́гу

    \набиватьть желуде́й с ду́ба — набива́ти, наби́ти (сов. назби́вати) жолуді́в з ду́ба

    \набиватьть карма́н (мошну́) — набива́ти, наби́ти (сов. напха́ти, напакува́ти) кише́ню (кали́тку, капшу́к)

    \набиватьть ноги — набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти но́ги

    \набиватьть о́бручи — набива́ти, наби́ти (наса́джувати, насади́ти) обручі́

    \набиватьть оско́мину — набива́ти, наби́ти оско́му, оско́мити, -млю, -миш несов., оско́митися, пооско́митися

    \набивать би́ть ру́ку — наби́ти ру́ку

    \набиватьть [се́бе] че́м-либо го́лову — набива́ти, наби́ти (начиня́ти и начи́нювати, начини́ти) [собі] чим-не́будь го́лову

    \набиватьть це́ну — набива́ти, наби́ти ціну́

    2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати
    3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти
    4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

    Русско-украинский словарь > набивать

  • 67 набрюзжать

    -ся набурчати, -ся, набуркота[і]ти, -ся, наворкотіти, -ся.
    * * *
    набурча́ти, набуркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, набуркоті́ти, -кочу́, -коти́ш

    \набрюзжатьть [в] уши — нату́ркати (натурчати) ву́ха (у ву́ха, повні ву́ха)

    Русско-украинский словарь > набрюзжать

  • 68 навастривать

    навострить нагострювати, нагострити, (о мног.) понагострювати що; см. Наострять. -ть уши - наставляти и (редко) становити, наставити, насторочувати, насторочити, нашорошувати, нашорошити, наструнчувати, наструнчити, нащулювати, нащулити вуха, (о мног.) понаставляти, понасторочувати, понашорошувати, понаструнчувати, понащулювати вуха. [Щоб люди лучче наставляли вуха (Куліш). Прокоповичка насторочила вуха і повеселішала (Н.-Лев.). То він одно вухо нашорошить (Куліш). Наструнчив уха й позиркує на двері (М. Вовч.)]. -рить лыжи - лиги (тягу, дмухача) дати, накивати п'ятами, намастити п'яти, утекти. -рить на кого когти, зубы - нагострити на кого кігті, зуби. -рить язычок - нагострити язичок (жальце). -рить к чему руку - набити (наломити и наламати, наважити) руку до чого, наломитися и наламатися до чого, (вульг.) насобачитися в чому. [Він в цьому ділі набив руку (Сл. Ум.)]. -рить кого - обтерти, обговтати, вигладити кого; наломити, и наламати кого. Навостренный и Навострённый - нагострений, понагострюваний; наставлений, насторочений, нашорошений, наструнчений, нащулений, понасторочуваний и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - навостр`ить
    1) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати; ( натачивать) нато́чувати, наточи́ти, -точу́, -то́чиш и мног. понато́чувати

    \навастривать ри́ть ко́гти (зубы) на кого́ — перен. нагостри́ти (наточи́ти) кі́гті (зу́би) на ко́го

    \навастриватьть лыжи — см. лыжи

    \навастриватьть у́ши (у́хо) — см. ухо 1)

    Русско-украинский словарь > навастривать

  • 69 надувать

    надуть
    1) надимати и (редко) надувати, надути, (о мног.) понадимати, (редко) понадувати; (вздувать, пучить) обдимати, обдути, надимати, дути, надути, (от жидкости, влаги, сов.) набубнити, (о мног.) пообдимати, понадимати кого, що. [Аеростат надимають (редко надувають) газом (Київ). Великий Зевс, надми його вітрило власним духом! (Куліш). Живіт йому обдуло (Червоногр.). Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Так нахлестався (сироватки), що аж набубнило його (Рудч.)]. -дуть бока кому - полатати боки (спину) кому, відлупцювати (відлатати) кого. -вать, -дуть губы - надимати, надути губи, копилити, закопилювати, закопилити губу и губи, скопилити губу, набундючити губу, (насм.) відквашувати, відквасити губи, (о мног.) понадимати, позакопилювати, повідквашувати губи. [Гнівалася, надимала губки, випинаючи їх наперед (Грінч.). Не копильте, дітки, губок! Їжте, воно смачне! (Сим.). «Не знаю»,- сказала дочка, закопиливши спідню губу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -дул? - шкода на Данила: зробив з губи копила; Івасю, чого ти губи розквасив? (Гуманщ.); чи тебе набили, що ти губи закопилив? (Гуманщ.). -вать уши кому - надимати (натуркувати) (повні) вуха кому. -вать шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) - натягати и натягувати, напинати (туго, цупко), нацурковувати шнур(а) (шнурку), мотузку (шворку). Мне -дуло спину - мені провіяло (продуло) спину, мені надуло в спину;
    2) (навевать) надувати, надути, навівати и навіювати, навіяти, намітати, намести, наносити, нанести, (редко: о сильном ветре, сов.) нашугати, (во мног. местах) понадувати, понавівати и понавіювати, понамітати, понаносити чого. [Вітром аж у сіни снігу навіяло (намело, нанесло) (Київщ.). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.)];
    3) (обманывать) піддурювати, піддурити, обдурювати, обдурити, дурити, одурити, підманювати, підманити, обшахровувати, обшахрувати, (зап.) ошукувати, ошукати, (диал.) огулити, (описат.) підголити кого, штукою підійти (зайти) кого, лудою лудити, (о мног.) попід[пооб]дурювати, попідманювати, поошукувати, пообшахровувати кого; срв. Обманывать. [Він один нас усіх попіддурював (Харківщ.). Обдурювати якось ніяково (Н.-Лев.). Я не маю причини підманювати вас (Крим.). Кого вони не обшахрували! (Звин.). Аж пан собі задумує хлопа ошукати (Рудан.). Москаль козака як-раз огулить, а москаля і чорт не одурить (Номис)]. Надутый -
    1) надутий, понадиманий; обдутий, пообдиманий; закопилений, позакопилюваний; натягнутий и натягнений, напнутий (туго, цупко), нацуркований;
    2) надутий, навіяний, наметений, нанесений, понадуваний, понавіюваний, понамітаний, понаношений;
    3) прлг. - см. отдельно.
    * * *
    несов.; сов. - над`уть
    1) надува́ти и надима́ти, наду́ти, -дму́, -дме́ш и -дую, -дуєш и мног. понадува́ти и понадима́ти, несов. ду́ти; ( паруса) напинати, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапи́нати

    \надуватьть в у́ши кому́ (говори́ть, спле́тничать) — натуркува́ти, нату́ркати и нату́рчати ву́ха (у ву́ха, по́вні ву́ха) кому́

    \надуватьть гу́бы — надува́ти и надима́ти, наду́ти гу́би (губу́), закопи́лювати, закопи́лити (копи́лити, скопи́лити, сов. набундю́чити) губу́ (гу́би)

    \надуватьть щёки — надува́ти и надима́ти, наду́ти що́ки

    2) ( обманывать) обду́рювати, -рюю, -рюєш и дури́ти, -рю, -риш, обдури́ти и мног. пообду́рювати; підду́рювати, піддури́ти и мног. попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, сов. убра́ти (уберу́, убере́ш) в шо́ри; (несов.: мошенничать) шахрува́ти, шахраюва́ти, -раюю, -раюєш

    Русско-украинский словарь > надувать

  • 70 наминать

    намять
    1) наминати, нам'яти, м'яшкурити, нам'яшкурити, (комкать) набигати, набгати, нажужмлювати, нажужмити, нагарбувати, нагарбати, нажмакувати, нажмакати, жмакувати, нажмакувати; (о глине и т. п.) намішувати, намісити; (о волокнистых растениях) наминати, нам'яти, натирати, натерти, натіпувати, натіпати; (о коже) наминати, нам'яти, виминати, вим'яти; (о соломе ещё) намервлювати, намервити; (о мног.) понаминати, понамішувати, понатирати, понатіпувати и т. п. що, чого. [Нам'яла повісмо прядива (Богодухівщ). Намісила вальків на десять глини (Київщ.). От мерви намервили! (Липовеч.)]. -мять бока кому - полатати боки кому, дати наминачки кому. [Як-би, слухай, ще боків не полатали (Короленко). Дали йому такої наминачки (Гліб.)]. -мять уши, хохол кому - нам'яти (нам'яшкурити) вуха, чуба кому. [Батька впіймали, чуба намняли (Вірша). Мене перестріла да за ухо, да так добре нам'яшкурила (Г. Барв.). Нам'яшкурити чуба (Сл. Гр.)];
    2) (о тесной обуви) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (ногу), (о мног.) понамулювати (ноги). Намятый -
    1) нам'ятий, нам'яшкурений, набганий, нажужмлений, нагарбаний, нажмаканий, нажмакований, намішений, натертий, натіпаний, вим'ятий, намервлений, полатаний, понаминаний и т. п.;
    2) намуляний, намулений, понамулюваний. -ться - наминатися, нам'ятися, понаминатися; бути наминаним, нам'ятим, понаминаним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - нам`ять
    намина́ти, нам'я́ти, -мну, -мне́ш и мног. понамина́ти; ( натирать) натира́ти, нате́рти, -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти, наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. понаму́лювати

    Русско-украинский словарь > наминать

  • 71 напрягать

    напрячь
    1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (натягивать) натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що. [Вас обіймає міць напружує ваші жили (Мирн.). Темера сильно натужував свої очі (Франко). Роман натужує всі свої сили (Коцюб.)]. -гать зрение - напружувати зір. -гать память, ум - напружувати пам'ять, розум, думку (тямку). [Напружуючи думку, все згадала (Грінч.). Напружуючи яко-мога цілу свою тямку (Крим.)]. -гать, -рячь слух - напружувати, напружити слух(и), (навастривать уши) нащулювати, нащулити вуха. [Хлопець напружує слухи (Коцюб.)]. -гать, -рячь последние силы - напружувати, напружити останню силу, змогтися на останнє, (собирать) добувати останніх сил. [Вона добуває останніх сил (Коцюб.)];
    2) кого - напрягати, понапрягати кого, запрягати, запрягти, упрягати, упрягти, (о мног.) позапрягати, повпрягати багато кого. -рячь лошадей - понапрягати коней, позапрягати багато коней. Напряжённый -
    1) напружений, натужений, натягнений и натягнутий, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.; нащулений;
    2) понапряганий, запряжений, упряжений, позапряганий, повпряганий;
    3) прлг. - см. отдельно. -ться -
    1) напружуватися и напружатися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п. Все тіло дивно напружилось у його (Коцюб.). Видко було, як жили напружалися (Сторож.)]. Лук -ется - лук(а) натягають, лук натягається;
    2) (силиться, жилиться) напружуватися и напружатися, напружитися, натужуватися, натужитися, пнутися, напинатися, напнутися и нап'ястися, силкуватися, в[по]силкуватися (диал.) напомагатися, напомогтися, змогтися, натягатися, натягтися, (о мног.) понапружуватися, понатужуватися, понапинатися. [Мусіли ляхи добре напинатися проти Литви (Куліш). Де велике напнеться, там мале спіткнеться (Липовеч.). У плузі силкувавсь, копиці волочив (Гребінка). Як напомігся, - доніс таки мішка (Липовеч.). Якось таки змоглася та й рачки долізла до дверей (Звин.). Коненята натягалися під усю силу (М. Лев.)]. Напрягаясь - напружуючись, натужуючись, напруго, з напругою з напругом. [Мені не можна напруго піднімати (Київщ.)].
    * * *
    несов.; сов. - напр`ячь
    напру́жувати, -жую, -жуєш, напру́жити; ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну́, -тя́гнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти; ( натуживать) нату́жувати, -жую, -жуєш, нату́жити

    Русско-украинский словарь > напрягать

  • 72 насвистывать

    насвистать и насвистеть
    1) насвистувати, насвистіти и (реже) насвистати. [Наспівав, насвистів та й пішов (Київщ.)]. -тать уши кому - насвистіти повні вуха кому;
    2) -вать (песню) - висвистувати (пісню и пісні). [Почав висвистувати пісню (Коцюб.). Витяг з-за пояса сопілку, висвистує якої зна (Основа 1862)]. Насвистанный - насвистаний. -ться - насвистуватися, бути насвистуваним, насвистаним; висвистуватися, бути висвистуваним;
    2) (вдоволь, сов.) насвистітися, насвистатися, попосвисті[а]ти (досхочу).
    * * *
    несов.; сов. - насвист`ать и насвист`еть
    1) насви́стувати, насвиста́ти, -свищу́, -сви́щеш
    2) (несов.: свистеть) насви́стувати, висви́стувати; ( подсвистывать) підсви́стувати

    Русско-украинский словарь > насвистывать

  • 73 натаскивать

    натаскать и натащить
    1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];
    2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];
    3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;
    4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;
    5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -
    1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;
    2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;
    3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;
    4) натасканий, попотасканий; натяганий;
    5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -
    1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;
    2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;
    3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.
    * * *
    I несов.; сов - натаск`ать
    1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати
    2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти
    3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати
    4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)
    II несов.; сов. - натаск`ать
    1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти
    2) перен. ната́скувати, натаска́ти
    III несов.; сов. - натащ`ить
    1) см. натаскивать I
    2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

    Русско-украинский словарь > натаскивать

  • 74 натрещать

    -ся
    1) натріщати, -ся, (сильнее) натріскотіти (-кочу, -котиш), -ся и натріскотати (-кочу, -чеш), -ся, (лопаясь) налущати, -ся, (нахрустеть, -ся) нахрущати, -ся. Масло -щало на огне - масло нашкварчало (нашкваркотіло) на огні;
    2) (наговорить, -ся скороговоркой) натріскотіти, -ся, наторохтіти, -ся, нацокоті[а]ти, -ся, надренькотіти, -ся, (редко) насвіготати, -ся. -щать уши кому - натріскотіти (наторохтіти) повні вуха кому.
    * * *
    1) ( произвести много треску) натріща́ти, усилит. натріскоті́ти, -кочу, -коти́ш, натріскота́ти, -ко́чу, -ко́чеш
    2) (наговорить, наболтать) наторохті́ти, -хчу́, -хти́ш, нацокоті́ти, -кочу́, -коти́ш, нацокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, наляща́ти

    Русско-украинский словарь > натрещать

  • 75 обшивать

    обшить
    1) обшивати, обшити, пообшивати. [Треба всю сім'ю обшити, облатати];
    2) (окаймлять) лямувати, облямовувати, облямувати. [Облямувала спідницю плисом]. -ть бахромой - торочити, обторочити. -ть кузов телеги лубом - ушивати, ушити воза лубом. -ть тёсом - шалювати, обшалювати, хутрувати, обхутрувати, підшальовувати, підшалювати що. Обшитый - обшитий, лямований, облямований, (об)торочений и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - обш`ить
    обшива́ти, обши́ти и пообшива́ти; ( кругом) ушива́ти, уши́ти и повшива́ти

    Русско-украинский словарь > обшивать

  • 76 обшитый

    обши́тий, пообши́ваний; уши́тий

    Русско-украинский словарь > обшитый

  • 77 острить

    1) что - гострити; (на точиле) точити; (на бруске) брусити; (косу) клепати, (на лопатке) мантачити; (зубчастые орудия) зубити. -рить зубы на кого (замышлять) - гострити зуби, язики, стригти (насталити) зуби на кого. -рить зубы на что - ласитися на що. -рить глаза - гострити очі на кого. [І ворог мій на мене очі гострить (Куліш)]. -рить уши - прясти ушима. -рить лыжи - намазувати п'яти, сов. п'ятами накивати;
    2) (отпускать остроты) остючками колоти, дотепувати. -рить над кем, над чем (насмехаться) - глузувати з кого, з чого, докладати кому, прикладати прикладки кому, пришивати квітки кому. [Молодиці жартували, докладали одна одній].
    * * *
    I
    ( делать острым) гостри́ти, заго́стрювати, загостря́ти; ( точить) точи́ти, нато́чувати
    II
    ( говорить остроты) говори́ти до́тепи (доте́пно); (на чей-л. счёт) глузува́ти, кепкува́ти, кпи́ти, кпи́тися, пришива́ти кві́тку

    Русско-украинский словарь > острить

  • 78 отвислый

    обвислий, відвислий. -лые уши - обвислі вуха.
    * * *
    відви́слий

    Русско-украинский словарь > отвислый

  • 79 отдирать

    отодрать
    1) что от чего - віддирати, віддерти що від чого;
    2) -драть кого (высечь) - відшмагати, відчухрати, випарити, вихлостати, вишпарити кого. -драть уши кому - нам'яти (в)уха кому;
    3) (о к.-либо. выходке) утяти, устругати, устругнути. Отодранный - віддертий, випарений, вишпарений.
    * * *
    несов.; сов. - отодр`ать
    1) віддира́ти, відде́рти и повіддира́ти
    2) (несов.: высечь) відшмага́ти, пошмага́ти; відшква́рити

    Русско-украинский словарь > отдирать

  • 80 оттопыривать

    оттопырить від[на]сто(в)бурчувати, від[на]сто(в)бурчити, відтобурчувати, відтобурчити, відставляти, відставити, віддувати, віддути, випинати, випнути, вип'ясти, відтопірчувати, відтопірчити, (о мног.) повід[на]сто(в)бурчувати, повідставляти. [Голуб крило відстобурчив. Окунь одтобурчить пірця, то щука й не візьме. Вовк одставив свій хвіст (Рудч.)]; (губу) копилити, від[за]копилювати, від[за]копилити, (о мног.) повід[за]копилювати; (уши) відгинати, відігнути, (о мног.) повідгинати (вуха). [З повідгинаними вухами]. Оттопыренный - від[на]сто(в)бурчений, відтобурчений, відтопірчений; (о губах) відкопилений, закопилений; (об ушах) одлеглий, повідгинаний.
    * * *
    несов.; сов. - оттоп`ырить
    відстовбу́рчувати, відстовбу́рчити и повідстовбу́рчувати, настовбу́рчувати, настовбу́рчити и понастовбу́рчувати, відстобу́рчувати, відстобу́рчити, настобу́рчувати, настобу́рчити и понастобу́рчувати; ( отставлять) відставля́ти, відста́вити; ( выпячивать) випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и повипина́ти, віддува́ти и віддима́ти, відду́ти; ( губы) копи́лити и відкопи́лювати, відкопи́лити

    Русско-украинский словарь > оттопыривать

Страницы

См. также в других словарях:

  • Уши — может означать: Ухо часть тела. Уши порт на берегу Женевского озера. Уши название отеля в швейцарском городе Лозанне. Уши исторический район Лозанны. Уши река, протекавшая по территории Лозанны в прошлом. Уши небольшой остров близ Владивостока.… …   Википедия

  • уши — радары, ушки, хлопалки, лопухи, ухо Словарь русских синонимов. уши сущ., кол во синонимов: 9 • локаторы (1) • ло …   Словарь синонимов

  • уши — лопухатые (Ремизов); оттопыренные (Юшкевич); продленно заостренные (Бальмонт); острые (Ковальская) Эпитеты литературной русской речи. М: Поставщик двора Его Величества товарищество Скоропечатни А. А. Левенсон . А. Л. Зеленецкий. 1913. уши О… …   Словарь эпитетов

  • уши —     УШИ, разг. сниж., шутл. локаторы, жарг., шутл. лопухи …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • уши́ца — ушица, ы, ей (уменьш. к уха) …   Русское словесное ударение

  • уши — УШИ. мн. от ухо. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • УШИ — вертикальные брусья на носу барж для крепления буксирного или якорного каната. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 …   Морской словарь

  • уши — УШИ, ей, мн. 1. Человек с большими ушами. 2. То же, что ушастый. 3. Специальные шарики, вшиваемые в мужской половой орган (операция, практикуемая среди заключенных) …   Словарь русского арго

  • уши —   Во все уши слушать (разг.) слушать внимательно, напрягая всё внимание.     Такое надо слушать во все уши.   В одно ухо вошло (входит), в другое вышло (выходит) поговорка о невнимательном восприятии чего н.     Ну, всё равно, у меня в одно ухо… …   Фразеологический словарь русского языка

  • УШИ —     ♠ Видеть свои уши (например, в зеркале)  вам придется выслушать неприятную правду о себе. Если уши у вас чересчур большого размера это указание на то, что вы слишком легковерны, принимаете за чистую монету все, что вам говорят, в том числе и… …   Большой семейный сонник

  • уши — [5/0] Наушники. Уши Sennheiser IE 4 – клеви! Молодежный сленг …   Cловарь современной лексики, жаргона и сленга

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»