упасть

1) полетіти, полинути; (с силой) шугнути, шугонути;

2) -теть (упасть) - шубовснути. [Так і шубовснув у річку]. -теть вниз головой - сторчака дати; сторч головою впасти; (кувырком) укритися п'ятами, шкереберть піти.

* * *

1) полеті́ти; поли́нути; (с шумом - о небольших предметах, птицах) захурча́ти, фу́ркнути

2) (перен.: помчаться) полеті́ти, помча́ти, помча́тися, пода́тися

3) ( упасть) полеті́ти

1) вниз, наниз, донизу. [Спускайсь із гори тихіше вниз (Ном.)];

2) (к земле, на землю, на пол) додолу, на-діл, долі. [Сердитий вітер завива, додолу верби гне високі (Шевч.). Спущені додолу очі (Коцюб.). Сльози котилися по щоках та спадали на-діл (Крим.). Заверещить жінка: долі, долі! - він зараз присіда додолу (Мар. Вовчок)];

3) (под гору) з гори. [Сапати й косити краще під гору, ніж в гори (Звиног.)]. Вниз по реке, вниз по течению - за водою на-низ. [Пливе на-низ. Іди, доле, за водою]. Вниз под что-л., под низ - наспід. [Сховала в скриню аж наспід]. Вниз головой - сторч, сторч головою, сторчака, сторчма, сторчки, до гори ногами. [По хаті ходжу сторч. Він буде летіти сторчака з Тарпейського урвища (Кул.). Так сторчма й покотивсь (Крим.)]. Повесить вниз головою - повісити сторчма, стрімголов, стрімглав. Упасть вниз головою - сторчака дати.

* * *

1) загриміти загримотіти, загуркати, загуркотіти. [Загримотів засув, сінешні двері одчинилися (Крим.). Щось страшно загуркотіло попід вікнами];

2) (раздаться) (голосно) залунати, розітнутися. Голос его -мел на всю залу - голос його залунав на цілу залю.

* * *

1) (часть тела; мн. ч. колени, -ней) коліно (мн. коліна, -лін, -ньми, -нах и -нях), соб. коління. [Де ноги перегинаються,- то коліна (Звин.)]. До -лен - по коліна, до колін. [Жупанина по коліна (Мет.)]. Грязь по (в) -но - болото (грязь) по коліна. На -нях (коленопреклонённо) - навколішках, навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, на коліна[я]х, уклінно. [Навколішках перед образами молиться (Кон.). Роман стоїть навколішки біля порогу (Васильч.)]. Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем - ставати, стати, падати, упасти, (о мног.) поставати, попадати навколі[ю]шки, навколінки, навколінці, (зап.) уклякати, клякнути, у[о]клякнути, приклякнути, (о мног.) повклякати перед ким. [Щоб перед їм скидали всі шапки, навколішки ставали (Грінч.). Прямісінько перед усіма бух навколюшки (Мирний). Став навколінки (Звин.). Богомільні уклякали, щиро сповідались (Рудан.). Уклякла на обидва коліна на мокру од крови землю (Коцюб.)]. Ставить на -ни - ставити на коліна, навколіш[н]ки. Ползать на -нях перед кем - колінкувати перед ким. Пьяному море по -но - п'яному море по коліна; п'яний і в огонь полізе;

2) (мн. ч. колена, -лен) а) (изгиб) коліно (мн. коліна, -нами, -нах), заворо[і]т (-роту), заворотень (-тня). -но реки - коліно (заворот) ріки. Река дала -но - ріка завернула коліном (Грінч.). Узор -нами - узо[і]р зубцями (клинцями), колінчастий, зубчастий узо[і]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) коліно; в) (в песне, в пении) коліно. [Не попадеш пісні; на коліна крута (Харківщ.)]; г) (род) коліно, покоління, рід (р. роду). [Моя жона не простого коліна (Л. Укр.)]. Отцовское -но - батьківський рід. Родственник в третьем -не - родич третього коліна;

3) (в стебле растений; мн. ч. коленья, -ньев) коліно, колінце, колінчик; (звено) ланка. [Одрізав очеретину саме на колінці (Сл. Ум.)].

* * *

груда, грудка, грудина, грудомаха, (катышок) балабух, (пров.) кімса, оковелок (-лка), кубаток (-тка) (собир.) кубаття (земли) груд(к)а (землі), (глыба) брила, (теста) балабух, галка, галушка, (глины) грудка, вальок (-лька), шурувалок, (волос сбитый) ковток (-тка), ковтях, ковтун, лямус, (ниток, шерсти) жмут (-та), (у горшечников: большой) кобила, (малый) пласток (-тка), (глыба воску) камінь (-меня), брила воску, (мёрзлый) мерзляк, грудка. -мья, собир. - груддя (ср. р.), груда, брилля. -мом (о вещах) - жужмом. -мом ему земля - щоб йому могила запалася; щоб йому землі на груди наложило; щоб його по смерті з землі викинуло. -мом упасть (быстро) - опукою впасти. Первый блин -мом - (ободрительно) перша (риба) не ловиться; без навички батька тяжко бити; (фф) спекли: нате люди з'їжте; перша (чарка) колом. Снежный ком - галка (грудка) снігу, сніжка. Волосы сбились в ком - волосся скімшилося, склочилося, склочіло(ся).

* * *

перекид (-ду), переверт (-ту). -ком, нрч. - перекидом, перекидьки, перевертом, перекицьки, шкереберть, кумельга. -ком упасть, полететь, свалиться, дать -ка - (сторч головою) беркиц(ь)нути(ся), покотитися (піти) перевертом (перекидьки, перекицьки, кумельга), мельника (у переверт(и), уперекидь, котом, котком) піти, п'ятами укритися, сторчака дати. [Як заходжусь, то й хата піде уперекидь (Н.-Лев.). А сей його так стусонув коліном, що книжка й піп котом (Куліш). Попадали та й пішли перекидьки згори та аж на долину (Проскурівщ.). Так кумельга з ґанку й покотився (Конотіпщ.). Як ударила гуся, так воно мельника й пішло (Роменщ.)].

* * *

нрч. навзнак, навзнаки, наознак, горілиць, (диал.) горізнач, (вверх животом) горічерева, догори-черева. Упасть -ничь - упасти навзнак (навзнаки, наознак, горізнач). [Він так і впав навзнак (ЗОЮР I). Упала наознак, - тепер лежить (Проскур.)]. Лежать -ничь - лежати навзнак (навзнаки, наознак, горілиць, горічерева, догори-черева). [Нерухомая, навзнак лежала вона (Л. Укр.). Івась лежав навзнаки (М. Лев.). Лежить горілиць (Кам'янеч.). Тільки і можна животом лежати, а горічерева або боком і не думай (Квітка). Крутнувсь догори-черева (Номис)].

* * *

нрч. негаразд; нещасливо; небезпечно; непевно, неладно; срв. Неблагополучный. [Виходить, що й у вас в родині негаразд стає, не з медом? (Кониськ). У нас негаразд: Пахоменко фершалку вбив (Кониськ.). Боїмося, що в касі нашій трохи непевно (Звин.)]. -но упасть - нещасливо (небезпечно, недобре) впасти. -но обстоит дело с чем - негаразд стоїть справа (діється) з чим. [Негаразд діється с символізмом Яцкова (Рада)]. -но окончиться - недобре (с)кінчитися, вийти на зле (не на гаразд).

* * *

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння

нрч. нема(є) де, ніде, (диал.) нігде. [Гине слава, батьківщина; немає де дітись (Шевч.). Нема де прихилитись в світі одиноким (Шевч.). Ніде подітись (Київщ.). Нігде правди діти (Шевч.)]. Мне -де сесть - мені ніде (я не маю де) сісти. Достать воды было -где - (роз)добути (дістати) води не було де. -где яблоку упасть - нема де (ніде) яблукові впасти.

* * *

1) ні́де, нема́є (нема) де; ні́где

2) ( где-то) десь

(броситься) кинутися, (упасть) впасти, (свалиться) звалитися, (рухнуть) гунути з чого в що, куди.

* * *

млість и млость (р. млости), млості (-тів), умлівання, умління, зомління, непам'ять (-ти), непритомність, (гал.) зімлість (-лости). Падать, упасть в -рок - умлівати, мліти, умліти, зо[і]млівати [Катря стоїть біля стіни, сама, як стіна біла: бачу - зомліває (М. В.)], зо[і]мліти, омліти, непритомніти, знепритомніти, впадати, впасти в непам'ять. Он упал в -рок - він зомлів, його обняли млості. В -роке - непритомний, зо[і]млілий, омлілий, без душі, непритомним бувши. [Упав і зомлілий лежав (Грінч.). Довго лежала непритомною]. Начинается -рок - починає обій[ні]мати млость. В полуобмороке - напівпритомний. Очнуться от -рока - опритомніти, прокинутися, очутитися, прийти до пам'яти. [Незабаром вона очутилась]. Срв. Очнуться.

* * *

ся) плюхнуть(ся) (по грязи) бр(ь)охати(ся), бр(ь)охнутися, хлюпати(ся), хлюпнути(ся); (тяжело упасть) гепати(ся), гепнути(ся).

* * *

несов.; сов. - пл`юхнуть

1) плю́хати, плю́хнути, ге́пати, ге́пнути; (преим. в жидкое) шубо́встати, шубо́вснути; ( плюхаться) плю́хатися, плю́хнутися, плю́снутися (несов.), ге́патися, ге́пнутися

2) ( ставить с шумом) ста́вити з грю́котом, поста́вити з грю́котом, ( класть) кла́сти з грю́котом, покла́сти з грю́котом; ( бухать) бу́хати, бу́хнути; ( бросать тяжёлое) ге́пати, ге́пнути

повалитися, (о мног.) повалятися [Погнили біленькі хати, повалялись (Шевч.)]; (о живых сущест.) повалитися, поточитися, звалитися, (вульг.) бебехнути(ся), беркиц(ь)нутися; детск. бесі, бебесі. [Бахнула рушниця, - повалився вовк (Рудан.). Як мертва на діл повалилась (Шевч.). Так і поточився на лаву (Квітка)]. Дом -лился - дім з(а)валився (хата з(а)валилася). Забор -лился - паркан повалився.

* * *

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1) упуска́ти, пуска́ти

2) ( сбрасывать) скида́ти; ( опрокидывать) перекида́ти; ( сталкивать) зшто́вхувати (зшто́вхую, зшто́вхуєш); ( сбивать) збива́ти

3) ( терять) губи́ти, -блю́, -биш

4) (давать возможность упасть отделившемуся, оторвавшемуся) рони́ти, -ню́, -ниш, роня́ти; (лишаться чего-л., теряя) губи́ти, ( сбрасывая) скида́ти; (о снеге, листьях, лепестках) си́пати, -пле

5) (опускать голову, руки) опуска́ти

6) ( небрежно произносить слова) ки́дати; ( как бы невзначай) закида́ти; ( цедить) ціди́ти, -джу́, -диш; (издавать звук, звон; изредка о словах) рони́ти, роня́ти

7) ( унижать) при́нижувати, -жую, -жуєш

1) повали́тися, -валю́ся, -ва́лишся; ( обрушиться) завали́тися; ( упасть) упа́сти (упаду́, упаде́т), ( с треском) хря́снути; диал. ру́шитися

2) (перен.: разладиться) зруйнува́тися, -ну́ється; (о надеждах, иллюзиях) заги́нути, пропа́сти