сумна

* * *

1) нудна

2) (тоскливо) сумна, маркотна

* * *

1) маркотна, тужліва, сумна

2) нудна, нудліва

см. унылый

- печально известный

* * *

1) нареч. маркотна

(огорчённо) засмучана

(грустно) журботна

2) безл. в знач. сказ. шкада, жаль

смутний, сумний, сумовитий, журний, тужний, жалібний, (чаще в значении постоянного свойства) смутливий, сумливий, журливий, тужливий. [Сумні, сумовиті очі. Смутне обличчя. Журні спогади (спомини). Тужне (тужливе) голосіння. Сумна (тужлива, жалібна) пісня. Сумна (смутна) картина. Журливі тополі (кипариси). Сумовита душа. Сумлива вдача (=печальный нрав)]. -ное событие, происшествие - сумна подія (пригода). -ная попытка (тщетная) - марна спроба. Печально - журно, журливо, сумно, сумовито, смутно, тужно, тужливо, жалібно.

* * *

1) сумни́й, печа́льний; (грустный, сокрушающийся) сумови́тий, смутни́й, журли́вий, журни́й, тужли́вий, ту́жний, жальни́й, сумли́вий, журбе́нний, диал. печалови́тий; ( опечаленный) засму́чений, зажу́рений, посмутні́лий, посму́чений, диал. засумо́ваний

2) (достойный печали, сожаления) сумни́й

* * *

нареч. сумна, журботна, маркотна, смутна

* * *

нареч. тужліва

укупі (укупці, укупочці, укупоньці), разом, разком, ураз, заразом, посполу, поспіль, купно, сумісно, в парі, (реже) повкупі, покупі, при купі, при місці, спільно, за гурт, (сообща со многими) гуртом, у гурті. [Жити, сидіти, працювати і т. и. укупі, разом з кимсь і т. и. Дбайте про щастя купно з дітьми (Мирн.). Дожити віку вкупі, у згоді (Коцюб.). Живуть усі при купі. Разком побіжимо до господи (Лев.). Дві букви при місці стоять. Поклонивсь усім за гурт (М. В.). Робити колективні змови - гуртом одмовлятися од урока (Крим.). Козаки гопака гуртом оддирають (Шевч.). Іти в гурті легше з співом (Єфр.)]. Соединять вместе - гуртувати до купи (до купки, купочки, купоньки), у купку и т. д., у гурт, до гурту. [Зібралися всі до купи, у гурт. Згуртувати до купи радощі й горе (Чупр.)]. Все вместе (одной компанией) - купцем. [Купцем горнулося до його найкраще товариство (Кв.)]; (в одном целом, в нераздельном соединении) при гурті, при купі. [При гурті одна людина прогодується якось. Держати при купі різнородні елементи (Єфр.)]. Вместе с тем (одновременно) - разом, ураз, заразом, разом з тим, рівночасно, по-при-тому. [Разом стало укр. письменство й на творчу роботу (Єфр.). Хронікер, ураз і поет (Франко). І сумна це історія, але заразом яка безрозумна! (Крим.). Я й сам по-при-тому вчився (М. Левиц.)]; (в один приём) за одним ходом. [За одним ходом внести дров і води]. Держаться вместе - держатися (триматися) купи, гурту.

* * *

дійсність, справжність (р. -ности). [Радісні мрії і сумна дійсність. Чи воно жива справжність, чи воно марево?]. В действительности - на ділі, справді, на(в)справжки, суще. [Нічого такого навсправжки не було. На словах так, а на ділі инак. Якось воно не так описано, як справді діється (Грінч.). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався «Гуркалом» (Конис.)]. Соответствующий действительности - правдивий, згідний з дійсністю. [З цього всього видко, як добре зрозуміли читане слухачі і яке правдиве життя бачили в йому (Грінч.)].

* * *

1) ді́йсність, -ності; спра́вжність

2) діє́вість, -вості

дотлеть (о горении, о трупном разложении) дотлівати, дотліти, (только о горении) дожеврювати, дожевріти. [Дотліває недотліле, догоря сумна руїна (Грінч.). Жар дожеврював, ось і остання іскра згасла].

* * *

несов.; сов. - дотл`еть

забрать

1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];

2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];

3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.

* * *

несов.; сов. - забр`ать

1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

1) (грустный) сумний, журний, тужний; срвн. Печальный. [Тяжко сумна душа моя (Єванг.). Вона не сердита, а така вона журна (Сл. Гр.)];

2) см. Заботливый.

* * *

мало, (немного) трохи, тро[і]шки, не гурт, незгурта, обмаль чого, (скудно) скупо, тонко на що. [Розуму багато, а грошей мало (Номис). Це діялось за царя Гороха (Горошка), як було людей трохи (трошки) (Приказка). Сумна-невесела прийшла вона додому, мало чого пила, мало чого їла (Мирн.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Грошей у мене не гурт (Звин.). Скупо в мене на гроші (Кониськ.). Маємо скупо даних для зовнішього життя Коцюбинського (Єфр.)]. Иметь -ло денег - мати не гурт (незгурта, обмаль) грошей. У меня -ло денег - у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей, у мене скупо (тонко) на гроші. Очень -ло - дуже мало, (описат.) як кіт (комар) наплакав, з мишачу бідницю, з комарову ніжку. [Розуму в його як кіт наплакав (Київщ.)]. Я его очень -ло знаю - я його дуже мало знаю. Много шуму, -ло толку - багато галасу - мало діла. Так -ло - так мало, так трошки. [А я так мало, небагато благав у Бога - тільки хату (Шевч.)]. Извините, что так -ло - вибачте, що так мало (трошки). Этих денег -ло на все ваши покупки - цих грошей (за)мало (не стане) на всі ваші покупки. Слишком мало - замало, надто мало, занадто мало. [Сього було ще замало, щоб розпочати судову справу (О. Лев.)]. Ни -ло - (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки. [Ні трохи не помогло]. Чего -ло, то в диковинку - що новина, те дивина; чого не бачив, те в дивовижу. Похвалы его -ло трогают - за похвали (до похвал) йому байдуже. -ло ли его наказывали, но он не исправляется - хіба мало його карано, коли-ж він не кращає. Довольно -ло - см. Маловато. Не -ло - чимало, чималенько, не-помалу, багатенько. [Пани жахались козацького завзяття не-помалу (Куліш)]. Не -ло мне было хлопот с этим делом - не мало (чимало) мав я клопоту з цією справою. -ло ли что, -ло ли чего - мало чого, хіба мало чого. -ло ли что может случиться - мало чого може статися (трапитися). -ло ли что говорят о нём - хіба мало чого про (за) нього кажуть. -ло ли чего бы вам хотелось! - мало чого-б ви хотіли, ще-б (пак) чого ви зах(о)тіли (забажали)! -ло того - того мало, то не все ще, на тому не край. -ло того, что он глуп, но он ещё и зол - то не все іще, що він дурний, а він і лихий (злий). -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать - на тому не край, що він хоче бути багатим, а він хоче ще й панувати. Да -ло того - ба, та ще, та що-то, мало сказано. [Потім довелось нам розстатися, ба й забути один одного (Грінч.). І жінки, і молодиці повибігають, та що-то: і дітвора висипле з хат (Квітка). В печері показався віск - мало сказано, вся стінка зажовтілася (Франко)]. Мало-по-малу - помалу, помалу- малу, помаленьку, змалку-помалку, поволі, поволі-волі, поволеньки, потроху, спроквола, спокволу; срв. Понемногу. [Помалу став він багатшати (М. Грінч.). Помалу-малу синя імла рідшає (Коцюб.). Змалку-помалку я навчився майструвати (Київщ.). Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць (Свидн.). Поволі по церкві, то тут, то там, займалися вогники (Коцюб.). Спроквола добираючись, заплутав пан-отця, як павук муху (Свидн.)]. А ему и горя -ло - а йому і байдуже (а йому ні гадки) про що (за що). [Пташкам про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Мало-мальски - хоч трохи, хоч тро[і]шечки, мало-на-мало. [Хоч трохи розумна людина того не зробить (Київ)].

* * *

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

навеять

1) что куда, на что - навівати, навіяти, наві(й)нути, нашугати, (о мног.) понавівати що и чого куди; (перен. ещё: внушать) надихати, надихати, надихнути, (вызывать, порождать) насувати що на кого или кому, викликати що в кому. [Ой, вітрику, наш милий друже, навій нам дощику мерщій (Гліб.). Що бог навіне, того ніхто не мине (Номис). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.). І втома від цілоденної важкої праці і холод, і ця сумна картина мимохіть насували мрію про теплу хату, гарячу страву, суху постіль (Коцюб.)]. Ветерок -вает прохладу - вітерець навіває (надихає) прохолоду. Ветерок -вает (без вин. п.) - вітерець повіває (подихає). Метель -веяла снегу - завірюха (метелиця) навіяла (намела) снігу. -вать, -веять думы, грёзы, спокойствие, задумчивость, грусть - навівати, навіяти (реже надихати, надихати, надихнути) думи, мрії, спокій (упокій), задуму, смуток. [Думи і мрії розкішні усе навіває (Грінч.). Сонцем твоїм освіти, в серце спокою навій (Самійл.). Увесь той упокій, що надихнула їй Катря своїм словом, мов розвіявся десь (Грінч.)]. Эта музыка -веяла на меня грусть - ця музика навіяла на мене смуток;

2) (веялкой) навіювати, навіяти, (о мног.) понавіювати чого. Много ль хлеба -веяли - чи багато пашні (збіжжя) навіяли? Навеянный -

1) навіяний, надиханий. [Крізь навіяний смуток просяяла в його очах тиха радість (Васильч.)];

2) навіяний, понавіюваний. -ться -

1) (стр. з.) - а) навіватися, надихатися, бути навіяним, надиханим; б) навіюватися, бути навіюваним, навіяним, понавіюваним;

2) (привеяться, сов.) навіятися, наві(й)нутися, привіятися. Ты отколе -веялся сюда - ти звідки сюди привіявсь? яким тебе вітром сюди навіяло?

3) (вдоволь, сов.) навіятися.

* * *

несов.; сов. - нав`еять

недовіра, (реже) недовір'я (-р'я), недовірство, невіра, невірство, неймовіра, неймовірство, (потеря веры) зневіра, зневір'я (-р'я). [Він з недовірою подививсь на Онисю (Н.-Лев.). Беру з недовір'ям книжку (Васильч.). Я не сказав «будь вірна» з недовірства (Куліш). До панів народ наш має давню історичну невіру (Основа 1862). Зникне та сумна проміж їх невіра, яка гальмує поступ (Грінч.). Усі з неймовірою стежили за кожним моїм рухом (Коцюб.). Зникне все неймовірство з-межи двох народів (Грінч.)]. -рие к кому, чему - недовіра, недовір'я, невіра до кого, до чого, зневіра, зневір'я до кого, до и проти чого. [Розпалений невірою до жінки, не давав їй просвітку (Грінч.). Надходить розчарування, зневіра до себе (Крим.). Зневір'я проти нещирих заходів до кріпацької реформи (Доман.)]. С -рием - з недовірою и т. п.; см. ещё Недоверчиво. Возыметь -рие - запалитися (перейнятися) недовірою. Иметь (питать) -рие к кому - не мати довіри до кого; см. Недоверять.

* * *

неоднаковий, різний; (неоднородный) неодностайний, неоднобірний (Рудан.). [Вона якась неоднакова: часом сумна, а инколи надто весела (Полт.). Неоднакова правда; до дівчини така, а до парубка инша (Грінч.). У його очі різні - одно каре, друге зелене (Київщ.)].

* * *

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

1) (о человеке: скорбящий) сумний, журний, скорботний;

2) (горестный) прикрий, сумний, журний, тужний, боліз[с]ний. -ный случай - сумний (прикрий) випадок, сумна пригода. Срв. Горестный, Печальный. Быть -ным кому - боліти кого. [Далеко гірше і тяжче боліла заступників свідомого українства та реакція, той психоз патріотичний, що враз опанував і посів усе громадянство в Росії (Єфр.)].

* * *

нрч. нез'ясовно, нез'ясненно, невиясненно, (обычно: невыразимо) невимовно; невисловно, (несказанно) несказанно. [Потягло мене туди невимовно (Кониськ.). Невимовно сумна пісня (Крим.)].

безл.

мне что-то взгрустнулось — мне штосьці стала сумна (маркотна)