-
1 старина
I ст`ариналит.били́на; істори́чна наро́дна пі́сняII старин`а1) ( о времени) старовина́, старина́; предківщи́на и пре́дківщина, старосві́тщина; ( далёкое прошлое) давнина́в \старинану́ — за стари́х (за да́вніх) часі́в, у да́вні часи́, у старовину́, у старину́
по \старина не́ — за стари́м (за да́внім) зви́чаєм
тряхну́ть \старина но́й — згада́ти старовину́ (давнину́, старину́)
2) (собир.: старинные вещи) старовина́3) ( старик) стари́й, -о́го; (в обращении фам.) старина́ -
2 глубокий
глибокий. Очень -ий - глибочезний, глибоченний. Глубокий снег - завалний с. Г-ий вечер - пізні вляги. -ая ночь - глупа ніч, глупа північ. Г-ая старина - давня давнина. Г-ая печаль - тяжка туга. Г-ий поклон - низький уклін (р. уклону). Г-ое место в реке, озере, пруде - глибінь (р. -іни), плесо, плес, (с ямой) ковбаня, ковбанюга, круча (р. -чі). -ое место с незамерзающим течением - о[у]зьмінь (р. -мени). -ое место в фарватере - стрижень (р. -жня). С -ими обрывами - крутоярий. [Повилася з Лубень крутоярих дорога розлога (Кул.)]. Становиться глубже - глибшати. Сделаться глубже - поглибшати.* * *глибо́кийса́мый (наибо́лее) \глубокий — найгли́бший, якнайгли́бший
глубо́кая ночь — глибока ніч; ( глухая) глу́па ніч
глубо́кая печать — полигр. глибо́кий друк
глубо́кая ста́рость — глибо́ка ста́рість
\глубокий го́лос — глибо́кий го́лос
\глубокий овра́г — глибо́кий яр, крутоя́р, -у
-
3 надрывать
надорватьI. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.* * *несов.; сов. - надорв`атьнадрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; (здоровье, силы) підрива́ти, підірва́ти и мног. попідрива́ти; ( надсаживать) надсаджувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш\надрывать рва́ть го́лос — надірва́ти (надсади́ти) го́лос
\надрыватьть ду́шу — надри́вати, надірва́ти (надсаджувати, надсадити) ду́шу
\надрыватьть живо́т (живо́тики) со сме́ху (от хо́хота) — рва́ти, порва́ти кишки́ (животи́) зо смі́ху (від смі́ху, від ре́готу, з ре́готу) сов. надірва́ти пу́па зо сміху и т. п
\надрывать рывать горло (глотку) — надрива́ти (надса́джувати) горло (глотку)
-
4 намахивать
намахать и намахнуть1) что, чего - намахувати, намахати, намахнути, навівати, навіяти (махаючи) що или чого, (о мног.) понамахувати, понавівати; (рукой, платком и т. п., сов.) намахати. [Що ціпом намахаєш, то музики наймаєш (Чуб. I)];2) (нажарить, накатать, сов.) накатати, нашкварити, нашпарити що. Намаханный -1) намаханий, навіяний, понамахуваний;2) накатаний, нашкварений, нашпарений. -ться -1) (стр. з.) намахуватися, бути намахуваним, намаханим, понамахуваним;2) на кого - см. Замахиваться;3) (вдоволь, сов.) намахатися, намаятися, навихатися, (наколыхаться) наколихатися, (наколебаться) наколиватися, нахитатися; (накиваться) накиватися. [Намахавсь я косою (К. Старина)].* * *несов.; сов. - намах`ать1) (махая, нагонять), нама́хувати, -махую, -махуєш, намаха́ти2) (несов.: взмахивать) зма́хувати; ( размахивать) розма́хувати, вима́хувати3) (кого - ругать, пробирать) вичи́тувати, ви́читати (кому), пробирати, пробра́ти, -беру́, -бере́ш (кого); (браня, гнать кого-л.) наганя́ти и наго́нити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш) (кого)4) (сов.: написать, сочинить) наката́ти, нашкря́бати, надряпати -
5 напрасно
нрч.1) (тщетно, бесполезно) даремно[е], марно[е], надаремно[е], дарма, дурно, задурно, даром, задаром, по[за]даремно[е], дармо, надармо; срв. Понапрасну. [Даремно Драгоманов так нападав на сервілізм у Костомарова (Грінч.). Отак я сидів і даремне крутив мозком (Крим.). Літа мої молодії марно пропадають (Шевч.). Марно від мене ти думи ховаєш, - бачу всю душу твою (Крим.). Ой, плачу я, плачу, свої літа марне трачу (Метл.). Не марне говорять люди: до щасливого всяк лине (Кониськ.). Надаремно намагавсь я розважити себе (Коцюб.). Надаремне бідні люди плугом землю рили (Руданськ.). Дарма що- ніч дівчинонька його виглядає (Шевч.). Я вірив, що жив не дарма (Черняв.). Дурно ждала, а він не приходив (Н.-Лев.). Та й не дурно старий плаче: його дружина у холодній ямі (Грінч.). Я тільки громадський хліб дурно заїдатиму (М. Вовч.). Позирнула на його і відразу вгадала, що дурно він ходив (Грінч.). Вже не даром Левко каже (Квітка). Нехай таки я не даром житиму на світі (Квітка). Лихо, згину я задаром! (Самійл.). Але дармо стара ненька сватам відмовляла (Рудан.). Твоєю дивною красою надармо всіх маниш ти к собі (Франко)]. Совершенно -но - даремнісінько, марнісінько, дурнісінько. [Даремнісінько ви, панночко, боялися (К. Старина). Дяки дурнісінько їздитимуть до мене (Н.-Лев.)]. -но тратить что - марнувати, гайнувати що. [Тільки час вона гайнує (Крим.)]. -но утруждать себя - завдавати собі даремної праці (роботи), (беспокоить) марно (дурно) турбувати себе, (фамил.) завдавати собі праці на вітер;2) несправедливо, безвинно, безневинно, даремно[е], марно[е], дарма, дармо. [Покривдити сильнішого, хоча й безвинно, то буде знак самостійности (Крим.). Здаватиметься мені, ніби я його марне скривдив (Крим.). Тоді-б не сердився дарма (Комар.). Зненавиділи мене дармо (Куліш)]. Совершенно -но - даремнісінько, дурнісінько (фамил.) гарма-дарма. [Так дурнісінько вилаяла мене (Харківщ.). Ти дурнісінько на мене сердишся (Н.-Лев.). Гарма-дарма заарештували (Липовеч.). Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна (Пісня)].* * *нареч.1) (тщетно, бесполезно) даре́мно, даре́мне, ма́рно, ма́рне; ду́рно, заду́рно, задаре́мно, надаре́мно, надаре́мне, нада́рмо; ( зря) да́ром; (в знач. сказ.) да́рма, шкода́, шко́да за́ходу2) ( несправедливо) несправедли́во, даре́мно, даре́мне; надаре́мно, надаре́мне -
6 народ
1) (нация) народ (-ду) и (реже, гал.) нарід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назвався сей народ Русь (Куліш). Український народ (Н.-Лев.). Любіть-бо нарід наш (Біблія). Слава людові українському на многі літа (Дума). У кождого люду, у кожній країні живе такий спогад (Л. Укр.). Увесь руський мир під ними (князями) збирався (Куліш)]. Все земные -ды - всі народи світу, (торж.) всі народи земні;2) (крестьянство) народ и (гал.) нарід, простолюд (-ду), простолюддя (-ддя), (прості) люди (-дей), (простий) люд, простота, (гал.) хлопство, (стар.) посполиті (-тих), (просте) поспільство, (мир) мир. [Міський простолюд знову й тут не мав місця (Грінч.). Книжники й пани верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр.). Дивись: пан, а балака, як люди (Номис). То пани, а ми - люди (Номис). Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють (Куліш). Де мені поради шукати: чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л. Укр.)];3) (множество или группа людей) народ и (гал.) нарід, люди, люд, мир. [Народу насходилося сила (Київ). Якого народу зібралось там багато! (Греб.). Мша скінчилась у костьолі, люд порозсипався (Рудан.). На пристані миру такого, що страх (Канівщ.)]. При -де - при людях, прилюдно. Ну и -род! - ну й люди (народ)! -род валом валит - люди як плав пливуть, народ (люд) суне як хмара (лавою пре). Мутить -род - колотити (баламутити) людей, колотити миром. Глас -рода, глас божий (стар.) - глас народу - глас божий; коли люди брешуть, то й я з ними (Приказки);4) (всё, что народилось) нарідок (-дку), нарід (-роду) и народ (-роду). [А тут і всякого иншого нарідку намножилось (К. Старина). Це я для собачні їдло несу; а ну, собачий народе, сюди! (Звин.)].* * *1) наро́д, -у2) (ед.: люди) наро́д, лю́ди, -де́й; мир, -уна весь \народ д — ( громогласно) на весь мир
на \народ де — ( при людях) при лю́дях, прилю́дно
-
7 наседать
насесть1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.* * *несов.; сов. - нас`есть1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся -
8 невыносимый
нестерпний, нестерпучий, (реже) непереносний, (зап.) незносний. [Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Инколи його просто ґедз нападав, і тоді він ставав нестерпучим (Коцюб.). Нестерпучий біль (В. Підмог.). Нестерпуча спека (Крим.). Народові незносні кривди чинили (К. Старина)].* * *несте́рпний, нестерпу́чий -
9 незапамятный
не(за)пам'ятний, (неизведанный) незазнаний, (изначальный) предковічний, споконвічний, (с)правічний, (извечный) відвічний; срв. Давний. [Насліддя незазнаної старосвітчини (Куліш)]. В -ные времена - за не(за)пам'ятних часів, незапам'ятними часами, за незапам'ятної (давньої-предавньої) старовини. С -ных времён - з не(за)пам'ятних часів, з найдавніших (несказанних) давен, з давнього давна. -ная старина - незапам'ятна старовина, старовина днедавня.* * *1) незапа́м'ятний; ( очень давний) споконві́чний, одві́чний, відві́чний, прада́внійв \незапамятныйые времена́ (го́ды) — за да́вніх літ, за да́вніх-даве́н, у прада́вні (у незапа́м'ятні) часи́
с \незапамятный ых времён (лет) з — да́вніх літ, з да́вніх-даве́н, з да́внього да́вна, зда́вна, з прадавнини́, з незапа́м'ятних часі́в (літ)
2) ( незабываемый) незабу́тній -
10 седой
си́вийдо \седой ы́х воло́с [дожи́ть] — см. волос
\седой а́я старина́ — си́ва старовина́ (давнина́), прадавнина́
-
11 старик
1) стари́й, -о́го, стари́к, -а, дід, ста́рець, -рця; увел. дідуга́н2) ( о муже) стари́й, -о́го3)ки — (мн.: о старых людях) старі́, -и́х, старики́, -кі́в; собир. стари́ня, старе́ча, диал. старина́
-
12 старинушка
ласк. см. старина 1), 3) -
13 старь
1) см. старина 1)2) (собир: старинные вещи, события) старовина́ -
14 Искон
поконвік, передвік (-ку); (старина) давнє давно, давня прадавнина, правік (-ку).
См. также в других словарях:
Старина — Старина: В Викисловаре есть статья «старина» в том числе народное название былины обращение к человеку дав … Википедия
СТАРИНА́ — СТАРИНА, СТАРИНА В словаре Ушакова (4, с. 485) различаются два омонима старина . «I. Старина , ы ,мн. нет. 1. ж. Эпоха, время, давно прошедшее... преданья старины глубокой...2.ж. То, что было давно, старинный обычай, предмет... В деревне мало… … История слов
старина — и старина. В знач. «былина, историческая народная песня» старина, род. старины. Древняя старина. Старина про Илью Муромца. В знач. «давно минувшие времена» старина, род. старины. Вспомнить старину … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
старина — в старину... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. старина древность, старь, старинка; архаика; старик, старец, далекое прошлое, время, прошлое, давние времена, дед, седая… … Словарь синонимов
СТАРИНА — 1. СТАРИНА1, старины, мн. нет. 1. жен. Эпоха, время, давно прошедшее. Эти обычаи стариной пахнут. «Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой.» Пушкин. 2. жен. То, что было давно, старинный обычай, предмет. В духе старины. В деревне мало … Толковый словарь Ушакова
СТАРИНА — 1. СТАРИНА1, старины, мн. нет. 1. жен. Эпоха, время, давно прошедшее. Эти обычаи стариной пахнут. «Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой.» Пушкин. 2. жен. То, что было давно, старинный обычай, предмет. В духе старины. В деревне мало … Толковый словарь Ушакова
СТАРИНА — СТАРИНА, ы, жен. В речи сказителей: эпическое сказание, былина. II. СТАРИНА, ы, жен. 1. Давнее, давно минувшее время. Глубокая с. От руин веет стариной. Бывало в старину. 2. Старые обычаи, обряды. Жить по старине. 3. Далёкое прошлое в чьей н.… … Толковый словарь Ожегова
старина — 1. СТАРИНА, ы; ж. 1. Прежние, давно прошедшие времена. Памятники старины. Русская с. Глубокая, седая с. Удариться в изучение старины. В старину люди были ближе к природе. 2. События, обычаи, порядки и т.п. давних времен. Возродить старину. С.… … Энциклопедический словарь
СТАРИНА 1 — СТАРИНА 1, Шы, ж. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
СТАРИНА 2 — СТАРИНА 2, Шы, м. (разг.). То же, что старик (в 1 и 5 знач.), преимущ. в обращении. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
старина — сущ., ж., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего/кого? старины, чему/кому? старине, (вижу) что? старину, (вижу) кого? старину, чем/кем? стариной, о чём/ком? о старине 1. Стариной называют давно прошедшие времена. Глубокая, седая старина. | В… … Толковый словарь Дмитриева
