справедливый

1) правий, (устар.) десний. -вая рука - права рука, (рука-)правиця (ум. правичка), правша, десна. [Без ніженського полку, як без руки-правиці (Куліш). Не дарма звав її своєю десною (Стор.). Не аби-хто, а сам отець ключар, правша архиєреєва (Кониськ.)]. -вая сторона - правий бік. Крайняя -вая - крайня права. С -вой стороны, по -вую сторону - праворуч, справа, правобіч, десьбіч, подесьбіч, по правиці. [Станьте ви, праведники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці (Гн.)]. В -вую сторону - у праву руку, (в)праворуч (преимущ. для понукания волов) цабе [Повертається цабе на міст (Свид.)] - см. Вправо. Находящийся с -вой стороны - правобічний, правобіцький, десьбічний. Держи -вее - бери правіше. В -вом кармане - у правій кешені;

2) (о человеке, о деле: справедливый) правий, справедливий, правдивий, (невинный) безвинний, невинний, безневинний, безповинний, неповинний. [Боже правий (Грінч.)]. -вое дело - праве діло, справедлива справа. -вый путь - правдивий шлях; срв. Правдивый. -вые деньги - праведні гроші. Ходить -вым путём - ходити, робити правим робом. Быть -вым - мати рацію, мати слушність. [І він повну мав рацію, говорячи тут не про самого себе (Єфр.). Сестра де-в-чому має слушність (Л. Укр.)]. Вы -вы - ваша правда, маєте слушність, маєте рацію. Не я, а он был прав - не моя, а його правда була; (в доводах) не я, а він мав рацію (слушність). Его признали -вым - його визнано за правого, за невинного. Я считал себя морально -вым - я вважав себе за морально правого, правдивого. Кто прав, а кто виноват - хто правий, а хто винний.

* * *

матем. доказа́тельный (подходящий, правильный, справедливый, веский, убедительный), правильный ( о замечании), состоя́тельный ( убедительный), справедли́вый

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

1) быть должным - см. Долженствовать;

2) належний, належитий; (справедливый) слушний. [Належну честь я віддаю йому. Дав за це слушну заплату]. Должная (т.-е. причитающаяся) сумма - належитість (р. -тости), належна сума. [Належну мені суму доручаю здобути такому-то];

3) (быть должным кому) - бути винуватим, винним. [Вона мені винна не копійку і не дві. Ти винен і віддати повинен].

* * *

1) ( подобающий) нале́жний

2) ( имеющий на себе долг) заборго́ваний

достоин го[і]дний, достойний (Котл.), годен, варт(н)ий кого, чого. [Покажіть ви лишень достойні пам'яти діла (Куліш). Вона була йому гідною дружиною (Л. Укр.)].

* * *

1) (заслуживающий чего-л.) гі́дний, досто́йний; ( подобающий) нале́жний; ( стоящий) ва́ртий

2) (заслуженный, справедливый) нале́жний, досто́йний

3) ( обладающий требуемыми качествами) досто́йний, гі́дний

несторонничий, безсторонній; справедливий, правдивий. -ный суд - безсторонній (справедливий) суд.

* * *

см. Нелицеприятный.

* * *

ґрунтовний, тривкий, доладний, докладний, (изрядный) добрий, засадний, чималий, (справедливый) слушний. -ное исследование - ґрунтовна розвідка. -ное доказательство, суждение - слушний доказ, слушна думка. -ные причины - слушні, поважні причини. -ный человек - статечна, поважна людина.

* * *

1) ( обоснованный) обґрунто́ваний; ( дельный) слу́шний; ( веский) пова́жний; (разумный, рассудительный) розва́жливий, розва́жний

2) ( солидный) солі́дний; ( о человеке) пова́жний, стате́чний

3) ( прочный) міцни́й

4) (произведённый серьёзно, глубокий - об изучении) ґрунто́вний, догли́бний; ( подробный) докла́дний; ( серьёзный) серйо́зний

5) ( изрядный) до́брий, чима́лий и чимали́й; чимале́нький, здоро́вий, здорове́нний, здорове́зний, здорове́цький

праведний, спасенний, преподобний, святий; справедливий; срв. Правдивый, Правый. [Праведний гине в своїй праведності, а безбожний живе довго в безбожності своїй (Еккл.). Вольному воля, спасенному рай (Борз.)].

* * *

1) рел., перен. пра́ведний; ( благочестивый) спасе́нний; ( преподобный) преподо́бний

2) ( справедливый) справедли́вий; ( правильный) пра́вильний