-
121 сказаться
1) ( кем-либо) разг. se donner pour, se faire passer pour, se dire qnсказа́ться больны́м — se faire passer pour malade; se dire malade
2) ( обнаружиться) se faire sentirране́ния сказа́лись на его́ здоро́вье — il se ressent encore de ses blessures, il n'est pas remis de ses blessures
-
122 постесняться
сов.incomodarse, tomarse la molestia, sentirse cohibido; abstenerseон бы хоть постесня́лся! — ¡vaya una frescura!
я не постесня́юсь сказа́ть ему́ э́то — no me incomodaré decírselo
* * *ты бы хоть постесня́лся! — tu ne te gênes pas, toi!
она́ не постесня́лась сказа́ть ему́ то, что о нём ду́мала — elle ne s'est pas gênée de lui dire son fait
-
123 глаз
око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].* * *о́коглаза́ — мн. о́чі, род. п. оче́й
в глаза́ говори́ть, сказа́ть — в о́чі (у вічі) говори́ти, сказа́ти
в глаза́ не вида́ть кого́ — і на о́чі (в о́чі, у ві́чі) не ба́чити кого́
в глаза́х (пе́ред \глаз за́ми) стоя́ть — в оча́х (пе́ред очи́ма) стоя́ти
куда́ глаза́ глядя́т [идти́, брести́] — світ за о́чі (куди́ о́чі сві́тять, куди́ о́чі ди́вляться, куди о́чі ба́чать, куди́ о́чі спа́ли; наобум, наугад: навмання́) [іти́, брести́]
с глаз доло́й [уйти, убра́ться] — геть з-пе́ред (з) оче́й [зійти́, піти́]
с гла́зу на \глаз — віч-на́-віч, сам на сам, на самоті́
смотре́ть (гляде́ть) во все глаза́ (в оба гла́за) — пи́льно диви́тися, видивля́тися
-
124 нельзя
I. До -зя см. Донельзя.II. 1) глаг. нрч. - а) (невозможно) не можна, не сила, не вільно, ніяк, (зап.) годі, (диал.) нільга. [Скільки я осів поламав, то й полічити не можна (Н.-Лев.). Не сила забути (Грінч.). За людським гудінням, однаково їх не сила було-б чути (Крим.). Люблю, люблю дівчиноньку, та не вільно взяти (Пісня). Потішити-б її, попестити, та ніяк увійти (Коцюб.). Для їх усе дарма і годі їх спинити (Вороний). Є речі, що годі їх обминути мовчки (Павлик). Одно я серце маю, - нільга ним ділитися (Макар.). Ні так, ні сяк нільга обернутися (Куліш)]. -зя ли вам замолвить за меня словцо? - чи не можна-б вам (чи не могли-б ви) закинути за мене слівце? -зя упросить кого - не можа упросити кого, (диал.) немає впросу в кого. [У неї немає впросу (Федьк.)]. Здесь одному -зя управиться - тут самому не можна (не сила) впоратися, тут сам один не впораєшся. Как -зя лучше, хуже, более - як-найкраще, як- найгірше, як-найбільше, як(о)-мога краще, гірше, більше. [Цензурна практика довела це як- найкраще (Гр. Думка)]. Никак, никоим образом -зя - ніяк (отнюдь не: аж ніяк) не можна, ніякою силою не можна, (ні) жадною мірою не можна, ані способу. [Просили мене до себе, так мені ніяк не можна, поспішаюся дуже (М. Вовч.). Дозволити цього аж ніяк не можна (Київ). Ні жадною мірою не можна, - баба дуже завзята (Квітка). Ані способу разом поскладати (Рудан.)]. Против этого -зя ничего сказать - проти цього не можна (годі) щось сказати. Сказать -зя - не можна сказати, сказати не можна, не сказати. [Не сказати, щоб він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. Этого -зя сделать - цього не можна (не сила) зробити. Этой беды -зя исправить - цього лиха не направити (не можна, не сила или годі направити); б) (запрещено) не вільно, не можна, заборонено. [Увійти в містечко не вільно було козакові, як не покаже білета від сотника (Куліш). По пасіці бігати не вільно, - дідусь не велять (Грінч.)]. Здесь -зя курить, плевать, ходить - тут палити (курити) плювати, ходити не вільно (не можна). [«Не кури!» - «А хіба не вільно?» (Грінч.)]. Мало ли что можно бы, да -зя - чого-б не схотілось, тав не можна. Чего -зя, того не можно - чого не вільно, того й не можна. Чего -зя, того и хочется - чого не вільно (що заборонено), того й кортить;2) (в качестве междом.: не сметь! дудки!) зась! засі!, (диал.) заськи! (а)дзуськи! [Очима їж, а руками зась! (Номис). Що панові можна, то дякові зась (Номис). Горілка не дівка, а козакові зась (Млр. лит. сб.). Заськи до моєї запаски (Харк.)].* * *предик.1) не мо́жна, ні́як, нема́є (нема́) як; го́ді; диал. неві́льнокак \нельзя зя́ бо́лее пра́вильный — якнайправильні́ший, щонайправильні́ший; якнайвірні́ший, щонайвірні́ший
\нельзя зя́ ли... — чи не мо́жна
\нельзя зя́ не... — не мо́жна не
\нельзя зя́ сказа́ть, что́бы... — не мо́жна сказа́ти, щоб
2) ( запрещено) не мо́жна -
125 позволение
дозвіл (-волу), (реже) дозвоління, дозволення, (соизволение) призволення, призвіл (-волу). Просить (попросить) -ния, о -нии у кого - просити (попросити), прохати (попрохати) питатися (спитатися) дозволу у кого. Испрашивать, испросить -ния у кого - питатися, спитатися дозволу у кого. Получить -ние - дістати дозвіл від кого. Дать, иметь - ние - дати, мати дозвіл на що. С вашего -ния - за вашим дозволом (дозволінням), з дозволу вашого. Без -ния - без дозволу чийого. -ние на что - дозвіл на що. С -ния сказать - за дозволом (з дозволу) мовити (сказати), шанувавши слухи ваші. [Та це не чоловік, так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво (Грінч.)]. С -ния спросить - за дозволом спитати, дозвольте спитати.* * *до́звіл, -волу; призволе́нняс позволе́ния сказа́ть — ( простите за выражение) проба́чте (ви́бачте, вибача́йте) на [цім, цьо́му] сло́ві; з до́зволу сказа́ти
-
126 признаваться
признаться1) визнаватися, признаватися, бути ви[при]знаним від кого; визнаватися, вважатися, узнаватися, бути визнаним, вваженим за кого, за що; пізнаватися, угадуватися, бути пізнаним, угаданим (оттенки см. Признавать);2) кому в чём - признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (о мн.) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому - освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве - признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда - признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];3) -ться к кому, к чему - признаватися, признатися до кого, до чого.* * *несов.; сов. - призн`аться1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися и попризнава́тися; ( сознаваться в своих проступках) зізнава́тися, зізна́тися; ( объясняться в любви) осві́дчуватися, осві́дчитисяпризна́ться в любви́ — призна́тися в коха́нні, осві́дчитися
до́лжен призна́ться, что — му́шу призна́тися (признать: ви́знати; согласиться: зго́дитися, пого́дитися), що
призна́юсь, призна́ться [сказа́ть] — вводн. сл. жарг. сказа́ти пра́вду (по пра́вді), призна́юся, призна́тися
2) страд. (несов.) визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися -
127 раздражение
1) ( действие) дратува́ння, роздрато́вування, роздратува́ння; роздро́чення; подра́знення, (неоконч.) подра́знювання; роз'я́трення, (неоконч.) роз'я́трювання\раздражение ние не́рва электри́ческим то́ком — подра́знення (подра́знювання) не́рва електри́чним стру́мом
2) (чувство острого недовольства, досады, гнева) роздратува́ння, роздра́жнення; роздро́чення; диал. пересе́рдяпри́йти в \раздражение ние — роздратува́тися
сказа́ть с \раздражение нием — сказа́ти роздрато́вано (з роздратува́нням)
-
128 расчёт
1) ( действие) розраху́нок, -нку; обраху́нок, обрахо́вування, обрахува́ння; розраху́нок, зва́жування; розраху́нок; звільня́ння, зві́льнення; розпо́діл, -у; розраху́нок, сподіва́нняна хозя́йственном \расчёт те — на господа́рському розраху́нку
оши́бка в \расчёт те — по́ми́лка в розраху́нку
из \расчёт та — з розраху́нку
2) ( расплата) розраху́нок; (перен.) пораху́нокбезнали́чный \расчётт — см. безналичный
нали́чный \расчётт — см. наличный
мы в \расчёт те — ми розрахува́лися (поквитались: поквиталися, поквитувалися)
взять \расчётт на фа́брике — звільни́тися з фа́брики
да́ть \расчётт служа́щему — розрахува́ти (звільни́ти) службо́вця
потребовать \расчёт та — зажадати розрахунку
3) (надежда, ожидание, предположение) сподіва́ння, споді́ванка, розраху́нокв \расчёт те на ва́шу скро́мность — розрахо́вуючи на ва́шу скро́мність
из \расчёт та, что... — розрахо́вуючи на те, що...; (надеясь) сподіва́ючись, що
по \расчёт ту кого (чьему́) — за розраху́нками кого́ (чиї́ми)
при́нять (взять) в \расчётт кого-что — взя́ти до ува́ги кого́-що, врахува́ти кого́-що, зва́жити на кого́-що
\расчёт ты не оправда́лись — сподіва́ння (споді́ванки, розраху́нки) не спра́вдилися
4) (намерение) на́мір, -усказа́ть с \расчёт том — (намеренно) сказа́ти з на́міром (навми́сно, навми́сне, уми́сно, уми́сне)
5) (корыстные соображения) розраху́нок; (выгода, польза) ви́года, ко́ристь, -ті и кори́сть; (интерес) інтере́с, -у; (смысл) ра́ціябра́к по \расчёт ту — шлю́б (одру́ження) з розраху́нку
нет \расчёт та де́лать э́то — нема́ (нема́є) ра́ції (інтере́су) роби́ти це
не \расчётт — нема́ (нема́є) інтере́су; (не с руки) не з руки́, не рука́
6) (бережливость) оща́дливість, -востіжи́ть с \расчёт том — жи́ти оша́дливо
7) воєн, обслу́га8) техн. розраху́нок\расчётт мо́щности заво́да — розраху́нок поту́жності заво́ду
См. также в других словарях:
сказа́ть — скажу, скажешь; прич. страд. прош. сказанный, зан, а, о; сов. 1. перех. и без доп. Выразить словесно (в устной речи) какую л. мысль, мнение, сообщить что л.; произнести. Сказать неправду. Сказать свое мнение. □ [Васильков:] Василий Иваныч, сходи… … Малый академический словарь
сказа — и, ж., зах. Огріх, вада … Український тлумачний словник
сказа — Сказа, сказ: вада, огріх [4,II ] вада, огріх, порок, ганж [1] огріх, вада [IV] огріх, порок, вада [21] слід після рани [52] хиба, пляма [X] пляма, хвороба, сказ [XII] … Толковый украинский словарь
сказа — іменник жіночого роду огріх, вада) діал … Орфографічний словник української мови
сказа — зи, ж. Ол. Недолік, дефект, п ятно, брак, шкода. Быти без скази … Словник лемківскої говірки
сказа́ние — я, ср. Рассказ, предание, облеченные в литературную форму, письменную или устную. Сказание о киевских богатырях. □ [Пимен (пишет перед лампадой):] Еще одно, последнее сказанье И летопись окончена моя. Пушкин, Борис Годунов … Малый академический словарь
сказа́ться — скажусь, скажешься; сов. (несов. сказываться). 1. (несов. нет). разг. Быть, оказаться произнесенным, сказанным. [Бородкин:] А скажется слово, так от сердца, что душа чувствует. А. Островский, Не в свои сани не садись. | в безл. употр. Эта ложь… … Малый академический словарь
сказать — сказать, скажу, скажем, скажешь, скажете, скажет, скажут, скажа, сказал, сказала, сказало, сказали, скажи, скажите, сказавший, сказавшая, сказавшее, сказавшие, сказавшего, сказавшей, сказавшего, сказавших, сказавшему, сказавшей, сказавшему,… … Формы слов
сказаться — сказаться, скажусь, скажемся, скажешься, скажетесь, скажется, скажутся, скажась, сказался, сказалась, сказалось, сказались, скажись, скажитесь, сказавшийся, сказавшаяся, сказавшееся, сказавшиеся, сказавшегося, сказавшейся, сказавшегося,… … Формы слов
сказание — сказание, сказания, сказания, сказаний, сказанию, сказаниям, сказание, сказания, сказанием, сказаниями, сказании, сказаниях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
сказатель — сказатель, сказатели, сказателя, сказателей, сказателю, сказателям, сказателя, сказателей, сказателем, сказателями, сказателе, сказателях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
