приводить+в

несов. приводи́ть, сов. привести

1) техн., физ. (в движение, равновесие) надава́ти, нада́ти, приво́дити, привести́

- приводить в движение

2) матем. зво́дити, звести́

- приводить уравнение

несов. приводи́ть, сов. привести

1) техн., физ. (в движение, равновесие) надава́ти, нада́ти, приво́дити, привести́

- приводить в движение

2) матем. зво́дити, звести́

- приводить уравнение

привести и привесть

1) приводити, привести, припроваджувати, припровадити, (во множ.) поприводити, поприпроваджувати кого куди, до кого, до чого. [Приводить він до того дерева вовків (Рудч.). Узяв її старий жовнір за білую руку, припровадив Каньовському на велику муку (Гр.)]. -ведите его ко мне - приведіть його до мене. Если откажется, силою -ведите его сюда - якщо відмовиться, то силою припровадьте його сюди;

2) доводити, довести, призводити, призвести, приводити, привести до чого, справляти, справити, спроваджувати, спровадити, (являться причиной, содействовать) спричинюватися, спричинитися до чого. [Який добрий у Київі був ґрунт для громадських організацій і як він справляв їх до національного питання, бачимо з того, що… (Єфр.)]. -водить (-вести) дело к концу, к окончанию - доводити (довести) справу до кінця, до краю. Всё это -водит к тому, что… - все це доводить (при(з)водить, спричинюється) до того, що… [Безупинна праця важка та хатнє лихо за останні роки призвели до того, що давня та слабість знов повернула (Єфр.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду, привівши до того, що люди почали перебирати старі кривди (Грінч.)]. Одинаковые причины всегда -водят к одинаковым следствиям - однакові причини призводять завжди до однакових і наслідків (Єфр.)]. -водить к недоразумениям, к нежелательным последствиям - доводити (довести), призводити (призвести) до непорозуміннів, до небажаних наслідків. [Коцюбинський давав такі иноді вказівки, які доводили потім до явних непорозуміннів (Єфр.)]. -вести к моральному падению, к погибели, к тюрьме - призвести до морального занепаду, довести до погибели, завести в погибель, до тюрми. [Гляди тільки, щоб тебе сі думки не завели у погибель (Квітка). Всі ті в його житті події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.)]. -вести к мысли, к предположению кого - навернути кого на думку, на гадку. Это -вело меня к твердому убеждению - це довело мене до твердого переконання. -водить (-вести) своё намерение, замысел в исполнение - доводити (довести) до діла, справдити свій намір, задум. [Чи був-же у нас такий случай, щоб ми свій задум до діла довести зуміли потай Риму (Куліш)]. -вести в исполнение приговор, решение суда - виконати присуд, вирок суду. [Тепер я сам обстоюю за тим, щоб виконати присуд той негайно (Грінч.). Руфін заздалегідь приймає вирок і просить виконать його скоріше (Л. Укр.)]. Куда -ведёт нас эта тропинка? - куди виведе нас ця стежка?;

3) (ссылаться на что-л.) наводити, навести (во множ. понаводити), подавати, подати, приточувати, приточити що. -водить примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. - наводити приклади, факти, доводи, докази, причини, мірковання. [Наведу хоч один приклад (Грінч.)]. -водить текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника - наводити, подавати текст, уривок, цитату з якого автора, джерела. [Але нехай далі говорять сами автори, - подаю їх статті повним перекладом (Грінч.)]. -веду здесь его слова - наведу (подам) тут його слова. Журнальная статья, которую -водим ниже - стаття з часопису, котру подаємо (наводимо) далі;

4) -водить кого-л. в чувство, в сознание, в память - приводити, привести до пам'яти, до притомности кого, тверезити, отверезити, очутити, опам'ятати кого. [Це очутило трохи Корнія; він підвівся і махнув рукою (Грінч.). Скількись шклянок холодної води, висипаної йому на голову привели його до притомности (Крим.)]. -вести в восторг, в восхищение кого - кинути в захват, захопити кого. -вести кого в уныние - засмутити кого, завдати суму кому. -вести о отчаяние - в розпач (в)кинути кого, до розпачу довести кого. -вести кого в (крайнее) удивление в изумление - (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. -водить, - вести в ужас кого - сповняти, сповнити жахом кого, завдавати, завдати (и наганяти, нагнати) жаху, страху кому, жахати, вжахнути кого. -водить в негодование - обурювати (обурити) кого. -водить в ярость - лютити, розлютити кого, роздратовувати, роздратувати кого. -вести кого в тупик, в затруднение, в замешательство - загнати кого на слизьке, на лід посадити. -вести в краску кого - засоромити кого, завдати сорому, стиду кому. -вести к послушанию - до послуху кого довести. -вести в порядок что-л. - упорядкувати що, лад (порядок) дати чому, зробити лад в чому; срв. Порядок. -вести в беспорядок что-л. - до безладу довести, призвести що, (дела, счета, мысли) заплутати (справи, рахунки, думки). -вести в хорошее состояние - довести до пуття, навести на пуття. -вести в разорение кого - до руїни довести кого. -водить в движение что-л. - давати (дати) рух чому, пускати (пустити) в рух що, двигати (двигнути) що, дати розгін чому. [(Розум) страшну машину сю спорудив і вміє двигати важким знаряддям (Куліш)]. -водить, -вести кого к присяге - брати (взяти) з кого присягу, відбирати (відібрати) від кого присягу;

5) доводити, довести, дати. Не -веди Господи - не доведи Господи (Боже). Не -вёл Бог увидеться с ним - не дав Бог з ним побачитися. -ведёт ли меня Бог побывать в тех местах? - чи дасть мені Бог побувати в тих місцях?

6) приводити, привести. Корова -вела телёночка - корова телятко привела;

7) арифм. - зводити, звести до чого. -вести дроби к одному знаменателю - звести дроби до одного знаменника. Приведённый -

1) приведений, припроваджений;

2) доведений, при(з)ведений;

3) наведений, поданий. -ные выше слова - наведені попереду слова;

4) арифм. - зведений.

* * *

несов.; сов. - привест`и

1) приво́дити, привести́ и поприво́дити

2) (данные, примеры, чужие слова) наво́дити, навести́; ( представлять) подава́ти, пода́ти

3) (в движение, в равновесие) надава́ти, нада́ти (чого), приво́дити, привести́ (в що, до чого)

4) ( к чему - служить причиной) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися, спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), приво́дити, привести́ (до чого); ( вести к отрицательным результатам) призво́дити, призвести́ (до чого); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що)

5) ( во что - доводить) дово́дити, довести́ (до чого); ( повергать) укида́ти, уки́нути (в що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

6) мат. зво́дити, звести́; не приведи́

несов. доводи́ть, сов. довести

несов. доводи́ть, сов. довести

1. n

1) катання, їзда

2) водіння (автомобіля)

3) гоніння, гоньба; гони

4) мор. дрейф

5) тех. передача, привод

6) гірн. проходка штреку

2. adj

1) рушійний; що приводить у рух

2) сильний; несамовитий

3) тех. ведучий

4) тех. приводний

* * *

1) катання, їзда

2) водіння ( автомобіля)

3) гоньба, гони, гонитва

4) мop. дрейф

5) тex. передача, привод; приведення в дію, запуск

6) гipн. проходка штреку

1) який жене

2) рушійний, який приводить у рух; який характеризується рухом

3) сильний, шалений (ураган, дощ)

4) тex. ведучий

1. n мед.

1) тонізуючий (зміцнюючий) засіб

2) засіб для приведення до пам'яті

2. adj

1) мед. зміцнюючий; тонізуючий; що приводить до пам'яті

2) відновний

* * *

1) мeд. зміцнюючий; тонізуючий; який приводить у свідомість

2) cпeц. відновний

-ся, возмутить, -ся

1) (о жидкости) каламутити, -ся, скаламутити, -ся, перекаламутити, -ся, закаламучувати, -ся, закаламутити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, - ся, забаламутити, -ся, мутити, -ся, змутити, -ся, замутити, -ся, колотити, -ся, сколотити, -ся, (во многих местах - поколотити, -ся, посколочувати, -ся), збивати, -ся, збити, -ся, збуряти, - ся, збурити, -ся, збантурити, -ся;

2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламутити, -ся, забаламутити, -ся [Забаламутив кров дівоцьку (Кул.)], збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся [Скаламутила щастя], колотити, -ся, сколотити, -ся [Сколотила мій спокій], заколочувати, -ся [Заколочувати спокій], ґвалтувати, заґвалтувати [Немов дика орда ґвалтувала тишу стуком (Коц.)], турбувати, стурбувати [Не турбуй мого спокою!];

3) (приводить в негодование) обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!]. Возмущённый - обурений;

4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтувати кого проти кого, бунтуватися, збунтувати, -ся, підбурювати, підбурити, бурити, -ся, збурити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся, колотити (кого, ким), -ся, сколотити, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся на кого, зривати бунт, бунт бунтувати, бунт забунтувати, ворохобити, зворохобити, (восставать) повставати (сов. повстати). [Гуща отой не крав, а народ бунтував (Коц.). Чого се так бунтуються народи? Каламутиться народ. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та перерізати дворян].

* * *

несов.; сов. - возмут`ить

1) (вызывать негодование, гнев) обу́рювати, обу́рити

2) (подстрекать к мятежу, восстанию) підбу́рювати, підбу́рити; ( выводить из состояния покоя) збу́рювати, збу́рити; ( баламутить) баламу́тити, збаламу́тити, бунтува́ти, збунтува́ти и побунтува́ти, колоти́ти, сколоти́ти, мути́ти, помути́ти

3) ( водную поверхность) збу́рювати, збу́рити; ( мутить) каламу́тити, скаламу́тити, мути́ти, помути́ти, баламу́тити, збаламу́тити, колоти́ти и сколо́чувати, сколоти́ти

довести и довесть доводити, довести, завести, допроваджувати, допровожати, допровадити, доправляти, доправити; (побудить) призводити, призвести. [Це мене доводить до зневіри. Події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.). Голод призвів його до злодійства. Допровадь його до хати, бо сам не дійде. На превелику силу доправив її в лікарню]. Доводить, довести до конца - доводити (довести) краю, до краю, доходити краю, довершити, завершити. [Треба краю доводити (Шевч.)]. Довести до последней крайности - довести аж до самого краю, допровадити до останньої межі. Довести до сведения - довести (подати) до відома, з'ясувати кому. -сти до общего сведения - подати до загального (вселюдного) відома. Доведший, -шая до чего - при(з)водник, при(з)водниця. [Щоб на неї пропасниця, на ту приводницю! (Куліш)]. Доведенный - доведений; призведений.

* * *

несов.; сов. - довест`и

1) дово́дити, довести́ и мног. подово́дити; (приводить в какое-л. состояние) приво́дити, привести́; (приводить к каким-л. результатам, чаще отрицательным) призво́дити, призвести́

2) несов. техн. дово́дити

лаживать

1) (поправлять, приводить в порядок) лагодити, злагоджувати, налагоджувати, ладнати, ладнувати, ладити, обладжувати, лаштувати, рихтувати, риштувати; (готовить) готувати, зготовляти що. [Лагодити віз у дорогу (Сл. Ум.). Лагодь, мати, постіль (Пісня). Налагоджували неводи свої (Біблія). Ладнайте вози, пора їхати (Сл. Гр.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). Риштувать вози в далекую дорогу (Шевч.)]. -дить обед, чай - лагодити (ладити, зготовляти, порати) обід, чай, ладнати (лаштувати) до обіду, до чаю. [Іди лишень полуднувать лагодь (Шевч.). Ладнає до чаю (Мова)]. -дить дело - лагодити справу. -дить куда - см. Ладиться 2;

2) (музык. инструмент) ладити, настроювати, срвн. Лад 3;

3) с кем - ладнати, бути (жити) в (добрій) (з)лагоді, у (добрій) згоді, у ладу з ким. [Гордіїв дядько не ладнав чогось із Демидовим батьком (Грінч.)]. Они не -дят между собою - вони не ладнають один (одно[е]) з одним, одна з одною, між ними незлагода, вони між собою не миряться. Он со всеми -дит - см. Он со всеми в ладу (Лад 2).

* * *

1) (жить в согласии с кем-л.) бу́ти в зла́годі (в зго́ді), жи́ти в зла́годі (в зго́ді)

2) ( приводить в готовность) ла́годити, ла́дити, ладна́ти

3) ( намереваться) збира́тися, ла́годитися, ладна́тися, ма́ти на ду́мці

4) ( твердить) пра́вити, торо́чити, товкти́

5) муз. ла́дити, налагоджувати; ( настраивать) настро́ювати, наладо́вувати, настру́нчувати

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и