приводить+в

ободрать

1) (снимать кору, кожу) обдирати, обдерти и обідрати, пообдирати, лупити, облуплювати, облупити, пооблуплювати, білувати, оббіловувати, оббілувати, пооббіловувати; (зерно от шелухи) лущити, лускати, облущувати, облущити, обшугувати, обшугати, шеретувати, обшеретувати, пошеретувати. -драть деревцо - обдерти, облупити деревце. -ать лошадь, животное - облупити, оббілувати коня, звірину. -дирать ячмень, гречу на крупу - обшугувати ячмінь, гречку на крупи;

2) (оцарапать) обдряпувати, обдряпати, подряпати, обшморгувати, обшморгнути. -драл себе руки - подряпав собі руки;

3) см. Обобрать. -драть как липку - живцем облупити. Морозом всё лицо -драло - від морозу чисто вид полупився. Ободранный - обідраний, обдертий, облуплений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ободр`ать

1) (верхний слой, покров) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; обшмо́ргувати, обшмо́ргати и обшморгну́ти; ( облупливать) облу́плювати, облупи́ти и пооблу́плювати; ( зерно) шеретува́ти, обшеретува́ти, несов. ви́шеретувати, пошеретува́ти

2) ( приводить в негодный вид) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; ( обтрёпывать) обтрі́пувати, обтрі́пати и пообтрі́пувати, обша́рпувати, обша́рпати и пообша́рпувати

3) (обирать, грабить) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти, оббира́ти, обібра́ти и пооббира́ти, обира́ти, обра́ти и пообира́ти

I. обладить обладжувати, облагодити, обладити, уладновувати, уладнати, уладнувати, улаштовувати, улаштувати що. [Вже й сани облагодив, а снігу й досі нема (Грінч.). Ніяк не владнають (Лохв.)]. Облаженный - облагоджений, уладнований, улаштований.

II. облазить облазювати, облазити, вилазювати, вилазити. [Скрізь вилазили]. Срв. Излазить.

* * *

несов.; сов. - обл`адить

1) ( приводить в порядок) диал. обла́джувати, обла́дити, обла́годжувати, обла́годити и пообла́годжувати; ( налаживать) нала́годжувати, нала́годити, несов. нала́дити

2) (устраивать, улаживать) улашто́вувати, улаштува́ти, несов. упо́рати; обла́годжувати, обла́годити

обрядить

1) (мёртвого) рядити, нарядити, споряджати, спорядити, обряджати, обрядити (покійника). [У холодну могилу споряджають його (Тесл.)];

2) (приводить что в должный вид, состояние) порати, упорати, попорати що, поратися коло чого, попоратися, упоратися коло чого, з чим. [Упорав нивку. Корови подоїла, худобу попорала. В хаті і в дворі з усім упоралась]. -дить убитую на бойне скотину - оббілувати і розібрати.

* * *

несов.; сов. - обряд`ить

1) обряджа́ти, обряди́ти; споряджа́ти, споряди́ти; диал. зряджа́ти, зряди́ти

2) ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти; ( приготовлять) готува́ти, приготува́ти, приготовля́ти, пригото́вити; (ходить за скотом, обрабатывать землю) по́рати, упо́рати и попо́рати

3) ( убитое животное) спец. білува́ти и оббіло́вувати, оббілува́ти, несов. збілува́ти; ( разделывать) розбира́ти, розібра́ти и порозбира́ти

оправиться

1) підправлятися, підправитися, піджити. [Поганого коня купили, а тепер піджив (підправивсь)]; (от болезни) вичунювати, вичуняти, очунювати, очуняти, прочуняти, прочунятися, вихожуватися, виходитися, оздоровіти, оклигувати, оклигати, вихоруватися; (о животных только) вихожуватися, виходитися. -ся от побоев (шутл.) - видихати, видихати що, вичухуватися, вичухатися з чого; (от ран шутливо) вилизатися з ран; (от чего-л. неприятного) видихати що. [Ніби за сім літ не остогидло мені і вчення, і книжки, - дай хоч трохи видихаю їх (Кониськ.)]. Ещё не -лся от чего-либо неприятного; от большого расхода - ще не відійшов (не заспокоївся) після того лиха, ще не підживився після тих витрат; (шутл.) же зашпори не відійшли; (от смущения) підбадьоритися;

2) (оправить на себе одежду) чепуритися, причепуритися, обсмикуватися, обсмикатися;

3) см. Оправдываться.

* * *

1) поправля́тися, попра́витися, оправля́тися, опра́витися; (приводить в порядок свой туалет, причёску) опоряджа́тися, опоряди́тися; ( одёргивать на себе одежду) обсми́куватися, обсми́катися; ( прихорашиваться) чепури́тися и причепу́рюватися, причепури́тися

2) ( выздоравливать) оду́жувати, оду́жати и пооду́жувати, поправля́тися, попра́витися, вихо́джуватися, ви́ходитися; вичу́нювати, ви́чуняти и повичу́нювати, очу́нювати, очу́няти, вичу́хуватися, ви́чухатися

3) ( приходить в себя) заспоко́юватися, заспоко́їтися, оправля́тися, опра́витися, справля́тися, спра́витися; ого́втуватися, ого́втатися, обго́втуватися, обго́втатися; диал. отряса́тися, отрясти́ся

4) строит., несов. поправля́тися, оправля́тися; обсми́куватися

осуществить здійснювати и здійсняти, здійснити, справджувати, справдити, до вчинку, до діла доводити, (сов.) довести, переводити, перевести (в життя), (исполнять) ви[до]конувати, виконати, доконати. [Так сказати зміг-би я, але де сила, щоб оте справдити? (Сам.)]. Эту мысль не трудно -вить - цю думку не важко здійснити. Осуществляемый - здійснюваний, справджуваний. -ляемый проект - здійснюваний проєкт. Осуществлённый - здійснений, справджений. -ные мечты - здійснені (справджені) мрії.

* * *

несов.; сов. - осуществ`ить

розпач (-чу) (м. р.) и (-чи) (ж. р.), розпука, від[од]чай, безнадія. [Гляну на дівчину - бліда, грізна, сама розпач гіркая (М. Вовч.). Страшна безнадія німа стиснула їй душу (Грінч.). Крик, повний одчаю (Крим.). Ударила з розпуки об поли руками (Г. Барв.)]. Предаваться -нию - см. Отчаиваться. Приходить, прийти в -ние - впадати, впасти в розпач, в розпуку, в безнадію, збезнадіїтися. Приводить в -ние - доводити (призводити) до розпачу кого. Я в -нии, что не могу этого для вас сделать - мене аж розпач бере, що не можу вам цього зробити. Под влиянием -ния, с -ния - з розпачу, з одчаю. С -нием - розпачливо. Полный -ния - розпачливий, розпучливий. [Глянула на його розпачливим поглядом].

* * *

ошеломить

1) (сильно ударить по голове) давати, дати по голові, заїхати в голову. См. Ошарашивать;

2) (озадачить, поражать) приголомшувати, приголомшити, глушити, приглушувати, приглушити, вражати, вразити, зачмелити, причмелити кого. Срв. Поражать, Изумлять. [Ці події мене приголомшили. Влада глушила людність новими наказами]. Эта новость -мила всех - новина ця приголомшила (вразила) всіх;

3) (приводить в беспамятство) запаморочувати, запаморочити кого, забивати, забити баки, памороки кому, (сов.) при[за]чмелити кого. [З двох чарок його запаморочило, памороки йому забило]. Ошеломляющий - приголомшливий. -ляющий удар - запаморочливий удар. -ляющая новость - приголомшлива новина. Ошеломлённый - приголомшений, причмелений, чмелений, тороплений, приглушений. [Стояла довго тороплена (Котл.)]. Я -млён шумом и толпой - я приглушений від гаму й натовпу.

* * *

несов.; сов. - ошелом`ить

I. перемесить перемішувати, перемісити що. -ся - перемішуватися, переміситися, бути перемішеним.

II. перемешать

1) перемішувати, перемішати, (о мног.) поперемішувати, помішати що з чим;

2) (переворачивать, перешевелить в печи) перегортати, перегорнути, перегрібати, перегребти, перегромаджувати, перегромадити, (о мног.) поперегортати, поперегребати;

3) (приводить в беспорядок) перекуйовджувати, перекуйовдити, переворушувати, переворушити, переплутувати, переплутати, перекидати, перекидати, (о мног.) поперекуйовджувати, попереворушувати, попереплутувати, поперекидати що. Перемешанный -

1) перемішаний, перемішний;

2) перегорнутий и перегорнений, перегребений, перегромаджений;

3) перекуйовджений, переворушений и т. д.

* * *

1) перемі́шувати, переміша́ти и поперемі́шувати; (несов.: помешать) поміша́ти; ( угли в печи) перегорта́ти и перего́ртувати, перегорну́ти и поперегорта́ти и поперего́ртувати

2) ( принимать одно за другое) перемі́шувати, переміша́ти, поміша́ти (несов.), переплу́тувати, переплу́тати и попереплу́тувати

повергнуть валити, звалити, повалити, скидати, скинути кого, що, кидати, кинути кого, що и ким, чим; во что - вкидати, вкинути кого в що, (редко, устар.) повергати, повергти, повергнути (у Куліша). [Звалив його собі під ноги. Один твій погляд скине лже- пророків (Л. Укр.). Ще раз нечистий дух кинув ним об землю і тоді покинув його (Св. П.). Це його дуже вкинуло в тугу (Звин.)]. -гать просьбу к стопам чьим - складати прохання до ніг чиїх, кому. -гать трофеи к ногам победителя - складати, скласти трофеї переможцеві до ніг. Расточительность -гла его в нищету - марнотратство вкинуло його в злидні. Поверженный и повергнутый - звалений, повалений, скинений, скинутий, кинутий, кинений на (об) що. -ный на землю, в прах - повалений на землю, -ний у порох.

* * *

несов.; сов. - пов`ергнуть

1) вали́ти, повали́ти, зва́лювати, звали́ти; поверга́ти, пове́ргнути и пове́ргти; ( бросать) ки́дати, ки́нути; ( опрокидывать) перекида́ти, переки́нути и поперекида́ти

2) (приводить в какое-л. состояние) вкида́ти, вки́нути, ки́дати, ки́нути; ( о чувствах) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити

помочь помагати, помогти, допомагати, допомогти кому, запомагати, запомогти, спомагати, спомогти кого и кому чим и в чому, під(по)магати, під(по)могти кого и кому, пособляти, пособити, підсобляти, підсобити кому, ра[я]тувати, поратувати, заратовувати, заратувати, підратовувати, підратувати, зараджувати, зарадити кого чим, у чому, до помочи (до помоги, до підмоги, у помочі, у пригоді) ставати, стати кому чим, посилковувати, посилкувати кого, прислуговувати, прислугувати кому (содействовать) сприяти кому, (образно) підкладати руки під кого, носити воду на чий млин; Срв. Вспомогать, Пособлять, Поддерживать. [Якби не біг, хто-б нам поміг. Роби, небоже, то й бог (до)поможе. Як міг, так допоміг (Номис). Вони мене не запоможуть (Номис). Не можу я сьому запомогти (М. Вовч.). То буде йому Господь милосердний на всякім місті спомагати (Март.). Нікого не споможе, не порадить (Гн.). Коли-б не я, хто-б його поратував (Кониськ.). Вже коли не ви, так і ніхто більш не заратує мене. Один другого в роботі підратує і грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). Як пособити йому тепер, то й він колись у пригоді стане (Грінч.). І всім йому прислуговує, що зна і що здужа (Квітка). Нехай вам доля сприяє (Гол.)]. Да -жет вам бог! - Боже поможи вам! Хай вам бог помагає (поможе)! Если вы это предпримете, я буду вам -гать - якщо ви за це візьметеся, я вам допомагатиму (підпомагатиму), пособлятиму (підсоблятиму), ставатиму до помочи (до помоги, до підмоги). -гайте друг другу - запомагайте один одного, ставайте до помочи один одному и т. п. -гать кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым - спромагати, спромогти кого чим. [Я-ж їх спромагала, в люди виводила (Київщ.). Узграничні пани спромагали козаків зброєю і всім припасом до походу в турецькі землі (Куліш)]. -мочь кому деньгами - (до)помогти кому, запомогти, спромогти, заратувати, підмогти, підратувати кого грошима (грішми). -мочь кому в нужде - допомогти, спомогти кому, запомогти, поратувати, заратувати кого в біді, в пригоді. Он -мог мне во всех моих нуждах - він запоміг (заратував, поратував, зарадив) мене в усіх моїх потребах. -мочь кому советом - радою зарадити (порадити) кого, ради (и раду) дати кому (чим). [Ви нас за те своєю радою зарадите (Основа 1861)]. -мочь горю - зарадити, запобігти, запомогти лихові, горю. Как этому (здесь) -мочь? - як цьому (тут) зарадити (порадити)? яку цьому (тут) раду дати? А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мочь? - а чи-ж не можна тому що порадити (чим зарадити)? а чи-ж не можна тут чого врадити (яку раду дати)? Я тут ничем не могу -мочь - я тут нічого не враджу (не враю). Не знает чем и -мочь себе - не знає, чим і запомогтися (заратуватися, зарадитися), чим себе й порадити. -мочь себе тем, что есть - запомогтися (заратуватися, зарадитися) тих, що є, що бог дав. Он не знает, как себе -мочь в такой беде - він собі ради не добере (не прибере), він собі ради не дасть, він не вміє себе порадити у цій (у такій) пригоді. Эти капли -гают от кашля - ці каплі помагають проти кашлю, помічні на кашель. Это не -жет мне - це мені не (до)поможе (не пособить), (не выручит из беды) це мене не заратує (не вратує). Ничто не -гает - нічого не помагає(ться), не пособляє(ться), ніщо не стає в пригоді (не дає ради). Ничто не -гло - нічого не помоглося (не пособилося), ніщо не зарадило, не врадило. Это нисколько не -гает его счастью - це ані трішечки не додає до його щастя. -гите! - ра[я]туйте! пробі!

* * *

несов.; сов. - пом`очь

порядок (-дку), ряд (-ду), лад (р. ладу), стрій (-рою), полад, розпорядок, (в действии, в работе) рада, чин (-ну), (очередь следования) черга, колія. [Громадський порядок (Куліш). Після татарщини нові порядки на Україні постали (Куліш). Народній добробут залежить від того, які закони дають народові ряд (Леонт.). Державний лад. Приватна власність, то - основа теперішнього капіталістичного ладу (Єфр.). Світовий стрій одвічний (Л. Укр.). Ні ладу, ні поладу нема. Життя починалось своєю чергою (Коцюбинськ.). Тепер прийшла колія, так треба йти]. Привычный -док (обыкновенье) - звичай (р. звичаю). Установленный -док (правило) - установа. [Сам я знаю всі входи й звичаї в (його) хаті (Франко). У нього (пана) така встанова, що попереду відроби панові, хоч-би ту громові кулі летіли, а вже відтак - собі (Франко)]. В -дке - як слід, у порядку. [У мене все як слід, каже Оверко: худобі позаносив, понапував, клуня і возівня на замку (Кониськ.)]. В таком -дке размещать(ся) (о людях) - таким ладом, таким розпорядком ставити, поставити (ставати, стати). По -дку - по ряду, по ряду черги, за рядом, по колії, у порядок. [Спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати по ряду (Єв.). Він правив по ряду черги своєї службу перед богом (Єв.). Тоді по колії підходили і другі (до столу) і кожен розписувавсь (Свид.)]. В -дке содержать (дело) - мати, тримати (справу) в порядку; на порядках содержувати (справу). [Господарство содержувала на порядках (Квіт.)]. Давать -док - знаходити, знайти лад кому, чому, давати, дати лад кому, чому, знаходити, чинити, давати ярміс кому, чому, рядити, урядити, розпорядити що. [Військо стояло, ладу не знало, пан Іван ішов, лад війську знайшов. Мене на дворі другі дожидаються; - треба усім ярміс дати (Мирн.). Старшина приїде, розпорядить та й знов на хутір. Чоловік мислить, а бог рядить]. Приводить в -док -

1) (о деле, работе или группе предметов) доводити, довести до ладу, робити, зробити лад чому, зводити, звести до порядку (на лад), упорядковувати, упорядкувати, улагоджувати, улагодити, уладжувати, уладити, уладнати, направляти, направити що. [Силувалась дорогою упорядкувати свої думки, зупинити їх на чім-небудь однім (Франко). Хтось штовхнув діжечку з водою… пообливав одежу, з'явився сторож… і довів знову все до ладу (Грінч.)];

2) (о предметах отдельных) оправляти, оправити, облагоджувати, облагодити, опоряджувати, опоряджати, опорядити, упоряджувати, упоряджати, упорядити, припоряджати, припорядити, наряджати, нарядити, направляти, направити, виладновувати, виладнати, порати, упорати що; (наводить чистоту) прибирати, прибрати, чепурити, причепурити -ся (себя), відхрещувати, відхрестити. [Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (Котл.). Треба упорядить школу. Ми йому ґанки нарядили. Погонич узяв порати санки (Крим.). Вмилася холодною водою, щоб не знати було сліз, ще причепурилася трохи й пішла (Грінч.). Там таке вдома застала, що насилу-силу відхрестила (Свид.)]. Заводить -дки - порядкувати; лад, порядок, розпорядок запроваджувати, запровадити. [Козацтво перебивало королівським урядам порядкувати по своїй уподобі (Куліш)]. Заведены, существуют -дки - звичаї поводяться. [Що то за люди в ній (у бурсі) живуть, і що то за звичаї поводяться в ній (Яворн.)]. -док наводить в чём - лад давати, дати, лад робити, лад знаходити чому, упорядковувати, упорядкувати, на лад зводити, звести що. [Дячиха господарювала і всьому лад давала (М. Вовч.)]. Прийти в -док - зійти, спасти на лад. [Як попорядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде (Мова)]. Стать, поставить на -док дня - стати, поставити на чергу дня, на порядок денний. [Жіноче питання стало нарешті тут (у Галичині) на чергу дня (Єфр.)]. Соблюдать -док - додержувати, додержати порядку, глядіти, доглядіти порядку. [Гляди, дядьку, порядку]. Нарушать -док - порушувати, порушити лад, порядок, розпорядок, ламати, зламати звичай, -чаї. Нарушение -дка - порушування, порушення ладу и т. д., ламання звичаю, -їв. Плохие -дки - безладдя (-дя), безлад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) - безуряддя. Никакого -дка не стало - ніякого ладу не стало. Поддерживать -док - пильнувати ладу. Правовой -док - правний, правовий лад. Смотреть за -дком - вести порядок. По порядку - підряд, по-черзі, поряду. В алфавитном -ке - за абеткою, в абетковім порядку. В обычном -ке - звичайним порядком. В спешном -ке - негайно, спішно. В -ке очереди - за рядом, по ряду черги. В -ке настоящего постановления - порядком цієї постанови. В -ке назначения, выдвижения - порядком призначення, висування. В судебном -ке - судовно[е]. Для -ку (без существен. надобности) - для годиться. В -ке вещей - як водиться, як звичайно, як слід, як годиться. Это в -ке вещей - це річ звичайна.

* * *

1) (состояние налаженности, организованности) поря́док, -дку, лад, род. п. ла́ду и ладу́

2) (строй, режим) лад, поря́док, у́стрій, -рою, стрій, род. п. стро́ю; (обычай, обыкновение) зви́чай (-чаю и -ча́ю) и звича́й, постано́ва

3) ( последовательность) поря́док; ( очередь следования) че́рга и черга́

4) (способ, метод осуществления чего-л.) поря́док

5) (тип, род чего-л.) рід, род. п. ро́ду

6) воен. поря́док

7) биол. поря́док

8) (ряд домов, составляющих одну сторону улицы в деревне) диал. перія́

представить

1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;

2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);

3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;

4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;

5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];

6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];

7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?

8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];

9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];

10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];

11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.

* * *

несов.; сов. - предст`авить

1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́

2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти

3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)

4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)

5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти

6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити

7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)

9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]

10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1

11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти

прибрать

1) (убирать прочь) забирати, забрати, (во множ.) позабирати що. -рите эти вещи - заберіть ці речі;

2) (приводить в порядок, украшать) прибирати, прибрати, прятати, опрятати и випрятати, спрятувати, спрятати, чепурити, вичепурити, очепурити, причепурювати, причепурити, кукобити, прикукоблювати, прикукобити, о(б)ха(н)ючувати, о(б)ха(н)ючити, охаювати, охаяти, (только сов.) покутати, (везде, во всех комнатах) поприбирати, попрятати, попричепурювати, покукобити, поприкукоблювати, поо(б)ха(н)ючувати, поохаювати (всюди). [Горницю про його заздалегідь прибрали, причепурили (Кониськ.). Оце ще в хатах попрятаю та й по всій роботі (Київщ.). Не було такого кутика, аби вона не спрятала, не прихарила і не звела всього до порядку (Стеф.). Трохи обхаючить рабські злидні, аби не так кололи очі (Л. Укр.). І наварила, і хату причепурила, а вона тільки тоді встала (Грінч.). Так же її (хату) прикукобила, як на Великдень (Крол.)]. -рать голову - прибрати голову; см. Прикрасить;

3) -бирать, -брать кого в руки или к рукам - приборкувати, приборкати, підборкувати, підборкати, до рук прибирати, прибрати, (описат.) у шори брати, взяти (забрати, убрати) кого. [Таки його треба трохи приборкати: вдача у його недобра (Кониськ.). Думає-гадає, як пана Хмельницького до рук прибрати, ляхам оддати (Дума). Він усіх забрав у шори (Зіньк.)]. -брать что к рукам - до рук що прибрати, заорудити що в свої руки, загарбати що. Земля его -брала, бог его -брал - земля його взяла, бог його взяв;

4) (припрятать) приховувати, приховати, (во мн.) поприховувати що;

5) см. Подбирать 4. Прибранный -

1) забраний;

2) прибраний (реже прибратий), спрятаний, опрятаний, причепурений, прикукоблений, о(б)хаючений;

3) приборканий, підборканий, (до рук) прибраний.

* * *

несов.; сов. - прибр`ать

1) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; (прихорашивать, принаряжать) чепури́ти, очепу́рити, причепу́рювати, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити, диал. опря́тувати, опря́тати, опра́тувати, опра́тати

2) ( убирать) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти, ( уносить) забира́ти, забра́ти и позабира́ти

3) см. подбирать

привадить

I. принаджувати, принадити, приваджувати, привадити, приваблювати, привабити. [Принаджує моїх голубів (Харк.)]. Приваженный - принаджений, приваджений, приваблений. -ться - принаджуватися, принадитися, бути принадженим, приваджуватися, привадитися, бути привадженим и т. д.

II. Приваживать - см. Приводить. II.. Приваживать - см. Привозить.

* * *

-вестися и -весться

1) (страд.) приводитися, бути приведеним, припроваджуватися, бути припровадженим; (к окончанию) доводитися, бути доведеним; наводитися, бути наведеним, подаватися, бути поданим и т. д. - см. Приводить. Приговор -водится в исполнение - присуд виконується. Машина -водится в движение - машині дається рух, розгін, машина пускається в рух. -водиться, -вестись в чувство - приводитися, бути приведеним до пам'яти. Таких примеров -водится много - таких прикладів багато наводиться;

2) (приходиться) доводитися кому ким. Он -водится мне двоюродным братом - він доводиться мені братом у перших;

3) (безл.: случаться, приходиться) доводитися, довестися. Вот и тебе -велось узнать горе - от і тобі довелося горя зазнати. Не -велось мне там побывать - не довелося мені там побувати;

4) арифм. - зводитися, звестися, бути зведеним (до одного знаменника).

* * *

несов.; сов. - привест`ись

1) ( выпадать на долю) безл. дово́дитися, довести́ся

2) (несов.: доводиться родственником) дово́дитися

3) страд. (несов.) приво́дитися

I. 1) (действ.) приміряння, примірення;

2) (прибавленное при мерянии) домірок (- рка);

3) (излишек) перемір (-ру).

II. Пример -

1) (образец для подражания, следования) приклад (-ду), зразок (-зка), взірець (- рця), взір (р. взору); см. Образец; (повод, плохой -мер) призвід (-воду). [Будь ти нам духовним батьком, будь нам прикладом високим (Франко). Середні віки дають зразки вже свідомого наближування до народньої стихії (Єфр.). Вони-б (діти) не шкодили, а ти призвід даєш. Старший брат - злодій, а за його призводом краде вже й молодший (Звин.)]. Давать, подавать -мер кому - давати приклад, зразок, взірець кому. Показывать хороший -мер кому - показувати (давати) добрий приклад, показувати добру дорогу кому. Брать кого-л., что-л. в -мер - брати когось, щось за приклад (за зразок, за взірець). Брать с кого, с чего -мер - брати з кого, з чого приклад, зразок. Приводить, ставить в -мер кого - наводити як приклад, за зразок кого, за взірець становити кого, що. Ставить себе в -мер кого - мати собі за приклад (за взір, за зразок) кого. Делать по чьему -ру, следовать чьему -ру - іти за чиїм прикладом; робити чиїм робом, іти у чий слід, іти за ким, у слід кому вступати. По -меру кого - за прикладом, за зразком кого, чиїм. По -меру старших - за прикладом старших или прикладом старших. По -меру (образцу) чего - на зразок, на взір чого или зразком, взором яким. Сила -ра - вага прикладу, зразка;

2) (образчик для сравнения, пояснения) приклад (-ду), зразок (-зка). [Кожне правило пояснюється прикладом. Приклади - не закон]. На -мер - наприклад. Этому был -мер - такий приклад (такий випадок) був. Этому не было -ра - такого прикладу не було. Не в -мер (невпример) -

1) не для прикладу;

2) (без всякого сравнения) незрівняно, без (всякого) порівняння, не в заміру. Не в -мер другим - не так, як инші. Награда не в -мер другим - нагорода, як виняток.

* * *

присяга. Приводить, привести к -ге кого - брати, взяти присягу з кого. Давать, дать, приносить, принести -гу - см. Присягать, присягнуть. Подтвердить -гой что - ствердити що присягою, заприсяг(ну)ти що; стати під присягу, що…; присягнути на що. [Сам я був при тім, то можу вам напевно сказати і кожде слово заприсягнути (Франко). У мене шість стане під присягу, що та земля не її (Кониськ.). Перед всіми людьми я присягну на те, що татуньових грошей не маю (Франко)]. Давший служебною -гу - см. Присяжный. Нарушать, нарушить -гу - ламати, зламати, поламати присягу. Ложная -га - кривоприсяга. Давший ложную -гу - кривоприсяжник.

* * *

притаскать и притащить притягати, притягти, приволікати, приволокти, (грубо) прицуплювати, прицупити, притирювати, притирити, притарабанювати, притарабанити, притарганювати, притарганити. Притасканный - притягнутий, притягнений, приволочений, прицуплений, притирений, притарабанений, притарганений.

* * *

несов.; сов. - притащ`ить

притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти и попритяга́ти, приволіка́ти, приволокти́; прита́скувати, притаска́ти; прити́рювати, прити́рити, несов. припха́ти, припе́рти, притараба́нити, прителю́щити; несов. диал. припу́дити; ( приносить) прино́сити, принести́ и поприно́сити; ( приводить) приво́дити, привести́ и поприво́дити

пришибить

1) прибивати, прибити, забивати, забити кого, що чим. [Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили (Метл.)]. Доской ногу -шиб - дошкою ногу прибив (забив);

2) (ошеломить) прибити, приголомшити, (образно) приснопити кого, прив'ялити кого. [Ця звістка приголомшила його (Звин.). Коли не кулаком, то словом приснопить (Г. Барв.). Чоловік так і прив'ялить словом (Г. Барв.)]. Это несчастие его совсем -шибло - це нещастя його зовсім прибило, приголомшило. Гречу морозом -шибло - гречку морозом прибило;

3) докінчити, уколошкати; см. Приканчивать 2. Пришибленный -

1) прибитий, забитий;

2) прибитий, приголомшений. [Ходить як прибитий (приголомшений) (Звин.)]. Срв. Прибивать 3, Прибитый. -ться -

1) прибиватися, бути прибитим, забиватися, бути забитим;

2) бути прибитим, приголомшеним.

* * *

несов.; сов. - пришиб`ить

1) прибива́ти, приби́ти и поприбива́ти, ( оглушать) приголо́мшувати, приголо́мшити

2) (перен.: приводить в угнетённое состояние) приголо́мшувати, приголо́мшити; прибива́ти, приби́ти