Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

пополам

  • 1 пополам

    наполи, на-двоє, пополовині, на(в)піл, упіл, піл-на-піл, на(в)спіл, пополам. Делить, разделить -лам - половинити, переполовинити; переділяти, переділити, розділяти, розділити наполи, на-двоє, пополовині, (во множ.) попереполовинювати, попереділювати, порозділювати на-двоє, наполи… -лам разделённый - переполовинений, на-двоє, наполи переділений, розділений. Перерезать -лам - перерізати на-двоє, пополам, наполи. Пить воду -лам с вином - пити воду піл-на-піл, на(в)піл з вином. Мнения разделились -лам - думки поділилися пополам, наполи, пополовині, піл-на-піл, упіл. Чур -лам - цур на двох, цур пополам. Грех -лам - гріх на(в)спіл, навпіл, гріх нарівно. С грехом -лам - сяк-так, аби- як, з таком-з маком. С горем -лам - лиха прикупивши.
    * * *
    нареч.
    на́впіл и навпі́л, попола́м, надво́є, пополови́ні; ( наполовину с чем) наполови́ну

    Русско-украинский словарь > пополам

  • 2 деление пополам

    ді́лення навпі́л, ді́лення наполови́ну

    Русско-украинский политехнический словарь > деление пополам

  • 3 делит пополам

    діли́ти на́впіл

    Русско-украинский политехнический словарь > делит пополам

  • 4 деление пополам

    ді́лення навпі́л, ді́лення наполови́ну

    Русско-украинский политехнический словарь > деление пополам

  • 5 делит пополам

    діли́ти на́впіл

    Русско-украинский политехнический словарь > делит пополам

  • 6 горе

    I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);
    2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!
    II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.
    * * *
    I сущ.
    го́ре; (зло, несчастье) ли́хо; ( беда) біда́; безголі́в'я, безголо́в'я; приту́га; и

    го́ря ма́ло кому́ — і го́ря ма́ло кому́, ба́йдуже кому́, і горенько покоти́в хто

    помо́чь (пособи́ть) го́рю — зара́дити го́рю (ли́ху)

    II нареч.
    догори́, уго́ру

    Русско-украинский словарь > горе

  • 7 деление

    1) матем., физ. по́діл, -лу, ді́лення
    - внутреннее деление
    - вынужденное деление
    - двойное деление
    - деление угла
    - самопроизвольное деление
    - сокращённое деление
    2) физ. ( фрагмент на шкале) по́ділка
    3) матем. ( арифметическое действие) ді́лення
    - приближённое деление

    Русско-украинский политехнический словарь > деление

  • 8 делит

    матем., физ.
    діли́ти, поділи́ти
    - делится

    Русско-украинский политехнический словарь > делит

  • 9 деление

    1) матем., физ. по́діл, -лу, ді́лення
    - внутреннее деление
    - вынужденное деление
    - двойное деление
    - деление угла
    - самопроизвольное деление
    - сокращённое деление
    2) физ. ( фрагмент на шкале) по́ділка
    3) матем. ( арифметическое действие) ді́лення
    - приближённое деление

    Русско-украинский политехнический словарь > деление

  • 10 делит

    матем., физ.
    діли́ти, поділи́ти
    - делится

    Русско-украинский политехнический словарь > делит

  • 11 грех

    1) гріх (р. гріха), (детск. грішка); вина, провина. Смертный грех - смертельний гріх, гріх непрощенний. В грехах - грішно. [Грішно живе]. Вводить в грех - на гріх (до гріха) призводити. Совершить грех, взять грех на душу - гріха вкусити. Искупать грех - покутувати (гріх). Загладить грех - покрити гріх, скупитися гріха, спокутувати (гріх). Отпустить грехи кому - розгрішити кого. Не получивший разрешения от греха - нерозгрішений. Грех да беда на кого не живёт - без гріха та без лиха не проживеш. На грех мастера нет - на гріх не спасешся. Есть тот грех - ніде (нема де) гріха потаїти. С грехом пополам - так-сяк, через верхи. [Через верхи зробила, аби збутись];
    2) вада, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);
    3) помилка (мн. помилки), гріх [Це мій гріх - не догледів та й помилився], огріх.
    * * *
    рел., перен.
    гріх, -а

    ду́рен (стра́шен) как сме́ртный \грех — ( об очень некрасивом человеке) пога́ний як сме́ртний (як смерте́льний) гріх; ( безобразный) поганю́чий, препога́ний

    Русско-украинский словарь > грех

  • 12 добывать

    -ся, добыть, -ся добувати, -ся, добути, -ся, здобувати, -ся, здобути, -ся, видобувати, -ся, видобути, -ся, а специальнее - діставати, сов. дістати, (приобресть) придбати, розідбати, (наконец достичь) доскочити чого, засягати чого, сов. засягти, запобігати, запобігти чого, дороблятися, сов. доробитися чого, сов. розстаратися про що. [Або добути, або вдома не бути (прик.). Чи се-ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю кров'ю й потом? (Л. Укр.). Здобувся чоловік лиха. А хто-ж тобі гетьманськую булаву дістане? (Рудан.). Кривавим потом дороблятися хліба насущного. Ні за які гроші не доскочиш (Куліш). Роботою засягне собі щастя (Мирн.). Запобігай світа, поки служать літа (Ном.). Треба розстаратися про гроші]. Добыть (заработать) с трудом, с горем пополам - розгорити, загорювати що, розгорюватися на що. [Тяжко загорьований хліб їмо. Як-небудь розгорюємось на скотинку (Мирн.)]. Трудно (бывает) добывать что - трудно (сутужно) на що. [На сіль було трудно (Куліш)]. Добываемый - добуваний. [Власник землі брав собі по копійці з пуда добуваного вугілля]. Добытый - здобутий. Добывающий - добувальний, видобутний; сировинний. [Добувальна та обробна промисловість. Сировинна промисловість]. Добытое тяжёлым трудом - кривавиця. [За чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Ном.)]. Добыть работой - приробити. [Збутися не довго, а спробуй приробити]. Добыть пением - виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну (М. Вовч.)]. Добыть нищенством - вижебрати; обманом - видурити; борьбой - вибороти и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - доб`ыть
    1) (что) добува́ти, добу́ти и мног. подобува́ти, здобува́ти, здобу́ти (що); ( с трудом приобретать) добува́тися, добу́тися, здобува́тися, здобу́тися, роздобува́тися, роздобу́тися (чого)
    2) горн. добува́ти, добути, видобува́ти, ви́добути

    Русско-украинский словарь > добывать

  • 13 доживать

    дожить доживати, дожити, довікувати; добивати віку, добити віку, дотягати віку, дотягти віку. [Довікувати свій короткий вік. З ким дожить, добити віку? (Шевч.). Так-то я й добиваю свого молодого підкошеного віку (Г. Барв.)]. Доживать, дожить до известного времени, до срока - добивати, дожити, добувати, добути. [Добуду цей місяць, а тоді - піду. Мушу году добути (Г. Барв.)]. Дожить, с горем, с бедой пополам - догорювати, добідувати що или чого. [І коли вже я свого віку гіркого догорюю?]. Доживать последние минуты (умирать) - конати. Чтоб тебе не дожить до весны - а бодай ти зозулі не почув. Дожить до седых волос - дожити до сивого волоса, до сивої коси. Дожить, -ся до чего - дожити, -ся чого, до чого, добути, -ся чого, до чого. [Доживсь чести! - подумав Трохим (Квітка). Добулися до того, що й скоринки хліба нема].
    * * *
    несов.; сов. - дожить
    дожива́ти, дожи́ти

    Русско-украинский словарь > доживать

  • 14 дуванить

    дуванити, паювати. [Здобич дуванено пополам (Кул.). Орли клекочуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають (Морд.). Великую здобич мали, на три часті паювали].
    * * *
    диал. дува́нити

    Русско-украинский словарь > дуванить

  • 15 надво

    є нареч. на́двоє и надво́е; ( пополам) на́впіл и навпі́л

    ба́бушка \надвоое сказала — см. бабушка

    Русско-украинский словарь > надво

  • 16 наживаться

    нажиться
    1) (стр. з.) наживатися, бути наживаним, нажитим, понаживаним и т. п.; срв. Наживать. [Надбане і на дочок, і на синів: є що з'їсти й спити (Грінч.). І жіноче, і дівоче, і все, що було пригосподарьоване, усе забрато (Квітка)];
    2) (разживаться) наживатися, нажитися, розживатися, розжитися, багатіти, забагатіти, (диал.) наскарблятися (несов.). [На тих волах він дуже наживсь (Звин.). Розживавсь багатством лях за козацькими плечима (Франко). Забагатів торгуючи (Київ). Корчми вони взяли, порон теж у їх руках, - наскарбляються (Канівщ.)];
    3) (досыта) наживатися, нажитися, набуватися, набутися, попожити, (досхочу), (о мног.) понаживатися; (влача существование) наживотітися; (в определ. помещении, месте) намешкатися, насидітися, надомуватися; (припеваючи) нарозкошуватися; (с горем пополам) набідуватися, нагорюватися; срв. Жить. [І хоч я жив, то все-ж я не нажився (Франко). Ні я нажилася, ні я набулася (Пісня)].
    * * *
    несов.; сов. - наж`иться
    1) нажива́тися, нажи́тися, попожи́ти
    2) страд. несов. нажива́тися; набува́тися

    Русско-украинский словарь > наживаться

  • 17 перегибать

    перегнуть перегинати, перегнути, (о мног.) поперегинати. [Вітер перегнув дерево. Перегни аркуш(а) навпіл (пополам)]. Лета -ли дедушку - літа зігнули дідуся. Перегнутый - перегнутий, (о мног.) поперегинаний.
    * * *
    несов.; сов. - перегн`уть
    перегина́ти, перегну́ти и поперегина́ти

    Русско-украинский словарь > перегибать

  • 18 перерезать

    и Перерезывать перерезать
    1) перерізати, перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти и перетнути, (перекроить) перекраювати, перекраяти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекроювати, перекроїти, перебатовувати, перебатувати що; (быстрыми движениями) перечикрижувати, перечикрижити, сов. перечикати, перечикнути що, (во множ.) поперерізати, поперетинати, поперекраювати и т. д. кого, що. [Така шабля, що на що наставиш, так і перетне (Манж.). Перечикала шийку курчаті (Ос.)]. -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) - перерізати, перетяти (перетнути) мотуз, ремінь, поперерізати, поперетинати мотуззя, реміння. -резать хлеб пополам - перерізати, перекраяти, перекроїти, перебатувати хліб надвоє;
    2) (изрезать) порізати. Травой все ноги -зал - травою (геть) чисто ноги порізав;
    3) порізати, вирізати, повирізати и -різувати (всіх). [Порізала всіх качок. Геть виріжем вражих ляхів, геть що до одного (Нар. пісня)];
    4) (о реке, овраге: прорезать) перерізати и перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти, переймати, пере(й)няти, (во многих местах) поперерізати, поперетинати, попереймати що. [Невеличка іскорка довгою стрілою перетяла увесь степ (Мирн.)]. -зать путь, дорогу кому, -зать кого - перетинати (перетяти), перерізати (перерізати), (перехватить) заскочити путь, дорогу кому, переймати (перейняти), перебігати (перебігти) кого. Срв. Преграждать. [До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можна і по-під тином. Заскочимо, кажуть, тобі на Дніпрі всі переправи і не пустимо в Крим без бою (Куліш)]. Перерезанный - перерізаний, перетятий, перекраяний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперерізуваний, поперетинаний. [Країни недоступними болотами поперетинані (Куліш). Травичка поперерізувана стежками (М. Вовч.)].
    * * *
    несов.; сов. - перерез`ать
    1) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти; ( пересекать) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; (несов.: изрезать) порі́зати; (разрезать, пересекать) перекра́ювати, перекра́яти, (несов.: резким движением) перечикри́жити
    2) (несов.: зарезать всех, многих) порі́зати, ви́різати, повирі́зувати, повиріза́ти, перері́зати

    Русско-украинский словарь > перерезать

  • 19 пол

    I. 1) пів (только в соед. с друг. словами). Делить на-полы - ділити наполи, наполовину, пополовині, навпіл, піл-на-піл. Срв. Пополам. Работать из-полу (исполу) - робити наспіл (навпіл), у-спіл. За-пол купить - запів-ціни купити. Пол-на-пол - піл-на-піл, по-половині;
    2) (сторона, бок, край) бік (р. боку). [По обидва боки дороги].
    II. Пол - (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. роду), поле. [Жіночій статі не личить таке виробляти. Люди - тільки чоловіча стать (Свидн.). Заказано було привозити на Січ жіночий рід (Куліш). А з якого поля: з жіночого чи мужичого?]. Население обоего пола - людність обох родів. Женский пол (соб.) - жіноча стать (жіноцтво, жінота). Мужеский пол (в противопол. женскому) - чоловіча стать, чоловіцтво, парубоцтво. [Кому що ласе, а їй парубоцтво]. Падкий к женскому полу - охочий (ласий) до жіноцтва. Прекрасный пол - гарний (красний) рід, біла челядь. [Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. Турки воювали, білу челядь забирали (А. Д.)]. Сильный пол - дужий рід, чоловіцтво. II.. Пол - (дощаной) поміст (-мосту), підлога; (паркетный) тафльована підлога; (земляной) долівка, діл (р. долу). На -лу - на помості, на підлозі, на долівці, долі. [Послались долі і полягали покотом]. На пол - додолу. [Пусти дитину додолу].
    * * *
    I
    підло́га; ( земляной) долі́вка, діл, род. п. до́лу; (деревянный диал.) помі́ст, род. п. помо́сту
    II биол.
    ста́ть, -ті

    прекра́сный (сла́бый, не́жный) \пол — прекра́сна стать; жіно́цтво, жінки́

    си́льный \пол — шутл. си́льна стать; чоловіки́

    Русско-украинский словарь > пол

  • 20 проживать

    прожить
    1) (быть на свете) проживати, прожити, виживати, вижити, жити, зжити. [Сам він прожив уже півсотні й шість літ (Грінч.). Поспитала її, чи вона вже багато вижила віку (М. Вовч.). І в тихую самотність до Вудстоку вернусь, де літа молоді зжила (Грінч.)]. -жить чем - прожити з чого, чим. -жить трудами рук своих - прожити з праці рук своїх, прожити з пучок. На эти деньги не -вёш - на ці гроші (цими грошима) не проживеш. -жить жизнь (свой век) - вік зжити, пережити, (вік) звікувати, (вік) провікувати, збути вік. [Вік пережити - не поле перейти (Приказка). В мирі не переживеш (Г. Барв.)]. -жить богато, широко, припеваючи - прожити у розкошах у достатках. -жить в своё удовольствие - зажити життя, світу. -жить кое-как, с грехом пополам - скалатати життя, вік. -жить без чего-н. - перебути без чого. -жить в муках, страданиях - змучитися. [Не зжила, а змучилась (О. 1861)];
    2) (находиться пребывать где) проживати, жити, прожити, пробувати, пробути; обертатися; (иметь жилище) мешкати, промешкати, сидіти, просидіти, домувати де; (сколько времени, где) виживати, вижити, вибувати, вибути; (временно) перебувати, перебути, перемешкувати, перемешкати. [Він узимку живе в місті, а влітку на селі. Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). В иншому краї пробуваючи (Грінч.). Де ся моя рибочка обертає (Голов.). Просидів до смерти на батьківськім ґрунті. Місяць перемешкав у знайомого]. -живать, -жить определённый срок (выжить) - виживати, вижити, вибувати, вибути, (а специальнее - особенно в обучении мастерству) термінувати, протермінувати. [Термінував п'ять літ, заким визволили в челядники (Шейк.)];
    3) (издерживать) проживати, прожити, (о мног. попроживати), тратити, потратити; (расточать) марнувати, промарнувати, промантачити, провести, прод(в)индрити. [Що наживали, те й проживали (Кониськ.). Сам бачу, що худобу трачу (Шейк.). Всі свої гроші провела (Звин.)]. Прожитый - прожитий, вижитий, зжитий, перебутий. [Перебуте життя (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - прож`ить
    1) прожива́ти, прожи́ти; ( иметь жилище) ме́шкати, проме́шкати; (несов.: жизнь, век, молодость) зжи́ти, пережи́ти, збу́ти
    2) (несов.: живя где-л., провести определённое время) прожи́ти; пережи́ти

    Русско-украинский словарь > проживать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • пополам — пополам …   Орфографический словарь-справочник

  • ПОПОЛАМ — нареч. наполы, на двое, на две равные части, половины; вполу, на половину, половинную часть того и другого. Разрубить бревно пополам, общая находка пополам, делится. Это молоко пополам с водою. Пополам с горем, пополам с грехом, так и сяк, кой… …   Толковый словарь Даля

  • ПОПОЛАМ — ПОПОЛАМ, нареч. 1. На две равные части, половины. Разрезать хлеб пополам. Распилить бревно пополам. 2. с кем. На паях, в равных с кем нибудь долях. Купить что нибудь с кем нибудь пополам. «И радость, и печаль все было пополам.» Крылов. 3. с чем.… …   Толковый словарь Ушакова

  • пополам — грех пополам, с грехом пополам.. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. пополам вдвое, исполу, фифти фифти, все равно, на две части, напополам, надвое, наплевать, полма, наполы… …   Словарь синонимов

  • Пополам — Студийный альбом Ирины Аллегровой Дата выпуска 28 октября 2004 года Жанры Поп м …   Википедия

  • пополам — ПОПОЛАМ, нареч. Все равно, наплевать. Мне пополам. Им всем до нас полный пополам …   Словарь русского арго

  • ПОПОЛАМ — «ПОПОЛАМ» (Fifty/Fifty) США, 1992, 101 мин. Приключенческий фильм, комедия. Двое «солдат удачи» готовы служить любому режиму или же, напротив, его устранить. Не забывая о самих себе, Джек Уайер и Сэм Френч согласны лишь друг с другом делиться… …   Энциклопедия кино

  • ПОПОЛАМ — ПОПОЛАМ, нареч. 1. На две равные части. Разделить хлеб п. 2. с чем. О двух равных частях: в соединении друг с другом. Вино п. с водой. Шутки с злостью п. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • пополам —   С грехом пополам (разг.) плоховато, едва едва.     Работать с грехом пополам. Он объясняется по русски с грехом пополам …   Фразеологический словарь русского языка

  • ПОПОЛАМ — В пополам. Жарг. мол. Шутл. Очень пьяный. СМЖ, 87. Пополам да надвое. 1. Орл. Неодобр. Не так, как следует, как полагается. СРНГ 29, 329. 2. Волг. Об экономном ведении хозяйства. Глухов 1988, 130. Быть в пополаме. Мол. Шутл. ирон. 1. О состоянии… …   Большой словарь русских поговорок

  • пополам — нареч. 1) На две приблизительно равные части, половины. Всё делить попола/м. Разломить хлеб попола/м. Поделить участок попола/м. Радость и горе всё попола/м. Согнулся попола/м кто л. (очень сильно согнулся, наклонился) 2) На паях, в равных долях… …   Словарь многих выражений

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»