о+движении

задеть зачіпати, зачепити, учепити що и за що, зачіпатися, зачепитися, учепитися за що, (затрагивать) займати, зайняти кого. [Зачепив ногою глиняник і розбив. Гляди не вчепи стовпа, бо вісь поламаєш. Парубок зачепив (зайняв) дівчину. А лаятимуся! нехай мене не займає!]. -деть кого-либо за живое - дошкуляти, дошкулити кому и кого, допікати, допекти (до серця) кому, дійняти кого до живого, упекти в живе, взяти за печінки кого. [Вміла вона дошкулити ворога (Єфр.). Вам смішки, а йому до серця допекло. Його так і взяло за печінки (Квітка)]. Не -вай меня, его - не (за)чіпай, не руш, не займай мене, його, нехайте його. Задевающий за живое - дошкульний. [Дошкульне слово]. Задетый - зачеплений, учеплений; дійнятий.

* * *

1) (кого-что, за что) зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (кого-що, за що); ( цеплять при движении) черка́ти, черкну́ти и усилит. черкону́ти (кого-що, по кому-чому, об кого-що), черка́тися, черкну́тися и усилит. черкону́тися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим)

2) ( кого-что) перен. зачіпа́ти, зачепи́ти, торкати, торкну́ти; ( причинять неприятность) уража́ти, ура́зити (ура́жу, ура́зиш) и урази́ти (уражу́, ура́зиш); ( оскорблять) обража́ти, обра́зити

(сов.: деть) заді́ти, -ді́ну, -ді́неш, заподі́ти, поді́ти, запрото́рити, мног. подіва́ти, позадіва́ти

несов.; сов. - зам`едлиться

затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.

* * *

несов.; сов. - зат`ихнуть

зигзаг (-га), (гал.) зикзак, злім (р. злому), викрутень (-тня), кривуля, кривулька. [Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка, і лиша за собою кривулькою слід (Коцюб.)]. Делать -ги (при движении) - робити зигзаги, кривульки. [Дорога йде з Туапса поздовж корського берега, роблячи зигзаги серед прибережних гір (Крим.)]. Писать -ги (мыслете: о пьяном) - мисліте писати.

* * *

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

(о направлении, движении) догори, вгору. [Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Шевч.)]. Лечь лицом -ху - лягти горілиць. Упал -ху ногами - упав догори ногами. Огонь стремится -ху - огонь рветься догори (вгору). Всё перевернули -ху ногами - усе поперевертали (поперекидали) догори коренем.

* * *

кидальний, метальний; (о движении) кидний, викидний. -ное копьё - кидальний спис (-са). -ная сила - кидальна (кидна) сила. -ный снаряд - кидавка, метавка. [Він поставив камінь на кидавку і пустив її в рух (Кревецьк.)].

* * *

1) ( о внешнем виде) яки́й (що) не впада́є ( реже не кидається) в о́ко (в очі, у ві́чі); ( незаметный) непомі́тний; ( неяркий) неяскра́вий; ( нерезкий) нерізкий

2) (о движении, ходе кого-л.) небігки́й, нешвидки́й

-ся, передёргать, -ся, передёрнуть, -ся пересмикувати, -ся, пересмикати, - ся, пересмикнути, -ся; просмикувати, -ся, просмикнути, -ся, тріпати, -ся, тріпнути, -ся. -рни занавеску - просмикни запинало. -дёргать шерсть - пересмикати, перебрати, перескубти вовну. -дёрнуть карту - пересмикнути карту. -нуть плечами - знизнути плечима, звести плечима. Его -нуло, он -нулся - його пересмикнуло (струснуло, тріпнуло), він тріпнувся. [Так і струснуло Газіса від ханських слів (Леонт.). Тріпається як муха в окропі]. Передёрганный - пересмиканий. Передёрнутый - пересмикнутий.

* * *

несов.; сов. - передёрнуть

1) пересми́кувати, пересмикну́ти; ( о судорожном движении) сі́пати, сіпну́ти и сіпону́ти

2) ( извращать - факты) перекру́чувати, перекрути́ти и поперекру́чувати

несов.; сов. - передёрнуться

1) пересми́куватися, пересмикну́тися; ( о судорожном движении) сі́патися, сіпну́тися и усилит. сіпону́тися, пересі́пуватися, пересіпну́тися, ті́патися, ті́пнутися, несов. тріпну́тися и тріпону́тися

2) страд. (несов.) пересми́куватися; перекру́чуватися

(побушевать) похвилювати, (побеспокоиться) похвилюватися. [Море похвилювало було трохи та й стишилося. Похвилювався, розмовляючи, а тепер із серцем недобре].

* * *

придержать

1) придержувати, придержати, притримувати, притримати. [Рукою придержала мене (М. Вовч.)]. -жать язык - припнути язик (язика), (ирон.) вкуситися за язик;

2) (в денежной игре) примазувати, примазати. Придержанный -

1) придержаний, притриманий;

2) примазаний.

* * *

несов.; сов. - придерж`ать

1) притри́мувати, притри́мати, приде́ржувати, приде́ржати; ( о движении) сти́шувати и стиша́ти, сти́шити

2) карт. прима́зувати, прима́зати

несов.; сов. - сдерж`ать

1) стри́мувати, -мую, -муєш, стри́мати, зде́ржувати, -жую, -жуєш, зде́ржати (кого-що); (останавливать, замедлять) приде́ржувати, приде́ржати (кого-що); ( задерживать) утри́мувати, утри́мати, уде́ржувати, уде́ржати (кого-що); (не давать проявляться, обнаруживаться) тамува́ти, -му́ю, -му́єш и утамо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, утамува́ти, притамо́вувати, притамува́ти, (о голосе, движении) сти́шувати, -шую, -шуєш, сти́шити, прити́шувати, прити́шити (що); ( успокаивать) угамо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, угамува́ти, -му́ю, -му́єш (кого-що), гамува́ти, погамува́ти и загамува́ти (що); (свои слёзы) упиня́ти, упини́ти (упиню́, упи́ниш) (що)

2) (блюсти, соблюдать) дотри́мувати, дотри́мати, доде́ржувати, доде́ржати (чого)

1) (в движении, действиях) швидки́й, ско́рий; ( быстрый) фольк. би́стрий; ( прыткий) прудки́й; хутки́й; диал. скоропа́дний

2) ( во времени) ско́рий; ( быстрый) швидки́й; хутки́й

несов.; сов. - ум`едлиться