отнимать

матем., несов. отнима́ть, сов. отня́ть

матем., несов. отнима́ть, сов. отня́ть

отнять віднімати, відіймати, відняти, відбирати, відібрати, заграбувати, видерти. [Такий, що і в старця відніме (відбере, видере). Заграбував таки волика, що покійний батько мені подарував]. -мать, -нять жизнь у кого, надежду - позбавляти, збавляти, збавити, позбавити кого життя, надії. -мать ребёнка от груди - відлучати, відлучити дитину. -мать руку, ногу - відрізувати, відрізати руку, ногу. -ло язык у кого - відібрало (замкнуло) мову (річ, язик) кому, заціпило мову, умкнуло мову. -ло ногу, руку у кого - відібрало ногу, руку кому.

* * *

несов.; сов. - отн`ять

1) відніма́ти, відня́ти и повідніма́ти, (отбирать, лишать) відбира́ти, відібра́ти и повідбира́ти

2) ( ампутировать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зувати

3) ( вычитать) відніма́ти, відня́ти

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

см. Отнимать.

* * *

см. отнимать

от'ять см. Отнимать.

* * *

см. отнимать

сов. от отнимать

матем., техн., физ., несов. убавля́ть, сов. уба́вить

1) ( уменьшать) зме́ншувати, зме́ншити, збавля́ти, зба́вити

2) ( укорачивать) укоро́чувати, укороти́ти

3) ( отнимать) відніма́ти, відня́ти

•

- убавляться

сов. от отнимать

матем., техн., физ., несов. убавля́ть, сов. уба́вить

1) ( уменьшать) зме́ншувати, зме́ншити, збавля́ти, зба́вити

2) ( укорачивать) укоро́чувати, укороти́ти

3) ( отнимать) відніма́ти, відня́ти

•

- убавляться

матем.; физ. вычита́ть, отнима́ть, убавля́ть ( отнимать)

1) брати, сов. узяти. [Бери, що дають. Скільки брато грошей?]. Берущий (только как сущ.) - браха, взяха, взяхар (р. -ря). [Будеш даха (дахар), будеш і браха (взяхар)];

2) (б. много) набиратися. [Не набирайся - важко буде нести];

3) забирати. [Він мене з собою забірає];

4) приймати. [Чотири карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! Приймай гроші!];

5) побирати. [Не говорив нікому, відки гроші побирає];

6) (б. часть зерна за помол) мірчити (гал.);

7) (б. в жёны) дружити собі, брати за себе. [Гарну дівчину він собі дружить. Хлібороби опанували замки, брали за себе панських жінок, мов тих сабинянок. (Куліш)];

8) (б. верх) брати гору, перемагати, горувати, запановувати над чим. [Бере баба над козаком гору. Форма перемагає у Сидора Твердохліба (Єфр.). Горують негарні інстинкти. Пам'ять запанувала над картинами уяви (Франко)];

9) (б. взятки) хабарювати, хапати (брати) хабарі, драти, дерти, хап[в]турувати. [У поліції деруть і з живого, і з мертвого];

10) (б. в долг, взаймы) позичати, позичатися, брати на-бір (на-борг), в позику, боргувати. [Пішов чумак до шинку боргувати горівку]. Б. в счёт сомнительных будущих благ - брати на зелений овес. Б. в счёт работы - брати на відробіток;

11) (б. землю в аренду на один посев) - (редко) купувати. [На пшеницю землю в пана купили];

12) (б. тайком) викрадати. [Викрадає в тебе Харитина гроші і Денисові віддає]:

13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупляти;

14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпати, закидати на защіпку;

15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабувати. [На селі лемент, плач - за викуп грабують];

16) (б. начало) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко];

17) (досада, злость берёт) досада, злість пориває;

18) (б. чью сторону) ставати на чиємусь боці, прихилятися до кого. [В спірці з Грицьком більшість до старшого брата прихилялась (Грінч.)];

19) (б. в свидетели) брати за свідка;

20) (б. за основание, в качестве чего) засновувати на чому, класти чим. [Як-би він тільки заснував свої праці на поважних наукових джерелах. Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

21) (б. приступом) добувати що й чого. [Довго бушувала сірома, хотіла вже замку добувати, та гармат побоялася (Куліш)];

22) (об инструменте, орудии, огне) брати, няти, нятися. [Коса не бере - погострити треба. Твоєї шиї міч не йме. Мокрого поліна вогонь не йметься]. Гребень не берёт - гребінець не вчеше;

23) (ружьё берёт ниже цели) рушниця низить. (Прич.) браний и братий. [У їх невістка молода, торік брата].

* * *

1) брати; (грибы, ягоды) збира́ти; (крепость, город) здобува́ти

2) (отнимать, поглощать, требовать) забира́ти

3) (преодолевать) бра́ти, дола́ти

(г)рабувати, гарбати, шарпати, (разграбливать) плюндрувати.

* * *

занять у кого

I. 1) позичати, позичити, зазичати, зазичити у кого чого, що, зазичатися, зазичитися у кого чим, брати, узяти в позику в кого чого, (образно) зарятуватися, зарадитися в кого чим. [Школа й на папір частенько не має шага і в хазяйки зазичається (Свидн.). Се я у чоловіка зарятувався та й оплатив податі (Сл. Гр.)]. -ть место - забирати, забрати місце, (о лице) займати, зайняти місце. -мать место (должность) - мати (обіймати) посаду. -ть очередь - займати (застоювати), зайняти (застояти) чергу. -мать высокое положение - бути на великій посаді, мати (обіймати) велику посаду, мати великий уряд. Занятый мыслями о чём - заглиблений (поринулий) у думки про що, замислений про що, перейнятий (обійнятий) думками про що.

2) см. Заимствовать. Занятый - позичений, зажичений. [Їж, кумо, хліб, хоч позичений (Номис)]. Занятое (долг) - позичене, позичка, позика, винувате, винне. [Вертай позику! Що винне - віддати повинно (Номис.). Це мене за винувате цінують (описывают)].

II. Занимать, занять -

1) (должность, пост) обіймати, обняти, обсідати, обсісти посаду, уряд, (иметь) посідати, держати посаду, уряд. -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) - займати, зайняти що, опосідати, опосісти що (дім, кімнату). [Він зайняв місце серед найвидатніших людей того часу. Дворище займало десятин десять поля (Мирн.). Зайняли постать і почали копати рів (Коц.). Світлицю мені дано, та я ще її не опосів (Крим.)]. -нять под поселение (колонизировать) - осісти що. -ть под жильё (заселять) - замешкувати, замешкати. [Ніхто не замешка опустілого обійстя (Свидн.)]. -ть много места - брати, сов. взяти, засягти, займати, за(й)няти багато місця. [За-для нашої кімнати ця канапа дуже велика - багато місця забере. Перелічування праць його заняло-б дуже багато місця (Єфр.)]. -ть место, положив что-либо - закладати, закласти місце. -ть место, сидя на нём - засідати, засісти, заповісти, (лёжа) залягати, залягти місце. [Засідайте швидше місця, а то потім стояти доведеться, як усі поприходять (Київ). Не залягай місця повз край - там я ляжу. Велика худібонька все подвір'я заляже.(Чуб.)]. -майте, -мите свои места - сідайте, сядьте на свої місця, засідайте, засядьте свої місця. -ть место чего (заменить) - заступати, заступити що.[ Мрію братерського єднання в боротьбі з спільним ворогом заступила запекла взаємна ворожнеча (Стебн.)]. -ть позицию - постать, позицію брати, узяти; (о войске) займати, зайняти позицію, стояти, стати на позиції. [Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (Р. Край)]. -нять церковный приход - стати на парафію. -мать очередь - застоювати чергу. -ть землю правом первого занятия - займати, зайняти займанщину;

2) -ть несколько дней, лет - брати, узяти (забрати) кілька день, років. [Відбування того свята візьме не один день (О. Пчілка). Ця робота забрала в мене два місяці (Крим.)];

3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. - запорожнювати и запорожняти, запорожнити посуд, мішок, помешкання и т. д. (посуду ещё) запосудити, (о мн.) позапорожнювати и -жняти що. [Усі мішки позапорожнювано,- нема куди висипати (Харківщ.). Діжку запосудила капустою (Черкащ.)];

4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. - займати, зайняти, здобувати, здобути, осягати, осягти, поняти, (овладеть) опановувати, опанувати місто, фортецю, шпиль. [Військо осягло фортецю. Поки-б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли-б (Грінч.)];

5) -мать скот - займати (переймати) товар;

6) -ть кого - цікавити, зацікавлювати, зацікавити кого, притягати, притягти чию увагу; см. Интересовать. [Це питання здавна зацікавлювало розуми людські]. Этот вопрос -мает всю Европу, все умы - ця справа цікавить усю Европу, усіх. -ть кого чем - бавити, забавляти, забавити кого чим. [Іди, Степане, бав тим часом гості (Л. Укр.). Дівчину забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу (Коцюб.)];

7) -ть дух - дух перехоплювати, перехопити; срвн. Захватывать. От быстрой езды дух -мает - від швидкої їзди дух перехоплює. Не -мать стать чего - подостатком чого. Занимаемый - (о должности) держаний, обійманий. Занятый, прич. - (о должности) обнятий, (о крепости) здобутий, (о месте) зайнятий, (о комнате) замешканий, зайнятий.

* * *

1) ( брать взаймы) позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

2) ( давать взаймы) диал. позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

1) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позайма́ти; (должность, место) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( отнимать время) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш

2) (чем - поручать, давать какое-л. дело) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́) (що), займа́ти, зайня́ти (чим)

3) (увлекать, интересовать) ціка́вити, заціка́вити, займа́ти, зайня́ти; ( кого чем) заціка́влювати, заціка́вити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( заполнять) запо́внювати, запо́внити; ( заполонять) заполоня́ти и заполо́нювати, заполони́ти

4) ( не давать скучать) займа́ти, зайня́ти; ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти; ( забавлять) забавля́ти, заба́вити

обобрать

1) (собирать) збирати, зібрати що; (о плодах) зривати, зірвати, обривати, обірвати. [Зривати яблука. Обірвали вишню];

2) -ать что у кого - відбирати, відібрати;

3) -ать кого - оббирати, обібрати, обдирати, обдерти, обідрати кого, облуплювати, облупити, обголювати, обголити кого, оббілувати. См. Грабить;

4) (ощипывать) скубти, скубати, обскубти. Обобранный - зібраний, зірватий, зірваний, обірваний, відібраний, обібраний, обдертий, облуплений, обскублений.

* * *

несов.; сов. - обобр`ать

и Оттягать оттянуть

1) что, кого от чего - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти що, кого від чого, від кого, (о мног.) повідтягувати, повідтягати, повідволікати; (вниз своею тяжестью) отягати, отяг(ну)ти, (о мног.) поотягати. [Червінці аж кешеню мені отягнули];

2) (растягивать) ви[роз]тягувати, ви[роз]тягати, витягнути, розтягнути що;

3) -вать время, дело - відтягувати, відтягати, відтягнути, відтягти, відволікати, відволокти, зволікати, зволокти, дляти, задляти час, справу, уводити час. Не -гивай этого спешного дела - не відтягуй цієї негайної справи, не отягайся (не зволікай) з цією негайного справою. -вать (медлить с чем) - зволікати з чим. [Зволікати ніколи з ратунком - медлить некогда с спасением (Л. Укр.)];

4) -вать, -гать и (иногда) -нуть что у кого (отнимать) - відтягувати, відтягати, відтяг(ну)ти, (судом) відсуджувати, відсудити, (тяжбой) випозивати. Оттянутый -

1) відтягнений, відтягнутий, відволочений;

2) витягнений, витягнутий, розтягнений, розтягнутий;

3) відтягнений, відтягнутий, зволочений, (о времени) уведений. Оттяганный - відтяганий, відсуджений, випозиваний.

* * *

несов.; сов. - оттян`уть

1) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти; ( вниз своей тяжестью) отяга́ти, отягти́ и отягну́ти; ( выпячивать) випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и повипина́ти

2) ( откладывать на более поздний срок) відтяга́ти и відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти, несов. зволіка́ти

3) техн. відтя́гувати, відтягти́ и відтягну́ти и повідтяга́ти

4) ( отбирать тяжбой) відтя́гувати, відтяга́ти

поглотить поглинати, поглинути, пожирати, пожерти, зажирати, зажерти (срв. Глотать); (вбирать в себя) вбирати, увібрати и убрати, втягати и втягувати, втягти що, срв. Вбирать. [І мені трудно погодитися з думкою, що того всього нема вже, що все те поглинула земля (Коцюб.). Щоб тебе сира земля пожерла (Номис). Оцей млин таку силу дров зажирає (Звин.)]. Время всё -щает - час усе поглинає. Мел -щает влагу - крейда вбирає вогкість. Песок -щает воду - пісок втягує в себе воду. -щать внимание - захоплювати, захопити увагу, забирати, забрати (всю) увагу. [Праця захопила всю його увагу]. Поглощённый - поглинутий и поглинений, пожертий; увібраний, втягнений. -ный чем - захоплений чим. [Був я ввесь захоплений своєю працею]. -ться - поглинатися, пожиратися, бути поглинутим, пожертим; вбиратися, втягатися, бути увібраним, втягненим. Всё -щается вечностью - усе пожирає вічність.

* * *

несов.; сов. - поглот`ить

и Поотнять повидирати, повідіймати и повіднимати від кого и в кого (редко кому) що. Срв. Отнимать.

* * *

тж. поотн`ять

1) повідніма́ти; ( поотбирать) повідбира́ти; ( забрать) позабира́ти, ( силой) повидира́ти

2) ( ампутировать) повідрі́зувати

3) ( вычесть) повідніма́ти

(капризничать) вигадувати, примхати, вередувати; (причудничать) витребенькувати, перебендювати химерувати. [Почне він примхати (М. Вовч.). Я не вередую, не перебираю женихами (Котл.). Як почала вигадувати: і те недобре, і се не гаразд, дайте такого, що й не знаю якого (Грінч.). Ви певне думаєте, що я химерую (Л. Укр.)]. Прихоть - (каприз) примха; (праздная затея) вигадка (ум. вигадочка); (вздорное хотение) забаг (-гу), забаганка, захтінка, прибаг; (причуда) химера. -хоти - примхи, вереди (-дів), вередування, норови, вигадки, витребеньки (вульг. витребаси), забаги, забаганки, прибаги, химери. [Жінко, каже, се вже, бачу, твої примхи (М. Вовч.). А з молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї (М. Вовч.). Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками (Шевч.)]. Барские -ти - панські витребеньки (примхи, вигадки, химери). Не думайте, что это моя -хоть - не думайте, що це моя примха, забаганка. Надоела ты мне своими -тями - увірилась ти мені своїми вередами (своїм вередуванням). Не -знает меры своим -тям - не знає міри своїм примхам, забагам. Она все его -ти знает - вона всі його норови знає. Давать и отнимать места по своей -ти - давати і відбирати місця по своїй уподобі. Поступать по своей -ти - чинити по своїй уподобі.

* * *

несов.; сов. - уб`авить

1) зме́ншувати, зме́ншити, збавля́ти, зба́вити; ( укорачивать) уко- ро́чувати, укороти́ти и повкоро́чувати; ( отнимать) відніма́ти, відня́ти и повідніма́ти

2) (уменьшать свой вес, размер) зме́ншуватися, зме́ншитися, зни́жувати, зни́зити