одежа

1) (об одежде) бахматий, мішкуватий, лантухуватий, незграбний. [Такий бахматий (сарафан), мов попівська ряса (Л. Укр.). Мішкуватий изар (покрывало) скриває їх стан (Крим.). Кожух лантухуватий (Богодухівщ.). Одежа на йому незграбна, наче не на його шита (М. Грінч.)];

2) (о человеке) вайлуватий, вайлакуватий, вайло (общ. р.) міхуватий, лантухуватий, неповоротний. [І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? (Харківщ.). Не буду я з оцим вайлом танцювати (М. Грінч.). Ото ще Іван міхуватий! (Черкащ.). Маса важких лантухуватих тіл (Коцюб.)].

* * *

1) ( об одежде) мішкува́тий, лантухува́тий; бахма́тий

2) (перен.: неповоротливый) вайлува́тий, мішкува́тий, лантухува́тий

мужицький, мужичий, (зап.) хлопський, (крестьянский) селянський, (вульгарный) простацький; (презрит.) селюцький, ґевальський, (бранно) мужлайський, мугиряцький, мурляцький. [На панську мудрість мужицька хитрість (Приказка). Тепер мужиче право, не панське (Коцюб.). Вона роду хлопського (Стеф.). Перед стовпом великого коліна хили свою простацькую чуприну (Куліш)]. -кое платье - мужицьке (хлопське) убрання, мужицька (хлопська) одежа. [Бувало, дають ляхам мужицьку одежу (Драг. Пр.)]. -кие манеры, ухватки - мужицькі (хлопські, простацькі) манери, мужицький (хлопський, простацький) звичай. [Хоч і по-панському вбралась, а звичай увесь мужицький (хлопський, простацький) (М. Грінч.)]. По -ки - по-мужицькому, по-мужичому, (зап. по-хлопському), по-простацькому.

* * *

1) (нынешний) теперішній, (современный) сучасний, сьогочасний, (этот) цей, сей. [Ваша доля - це доля молодих чесних людей теперішнього часу (Н.-Лев.). Він уважав за профанацію рівняти давніх аскетів до теперішніх черців (Крим.). Забуваєш про сучасне життя (Крим.)]. В -щее время - тепер, (пров. теперечки), теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) нині. [Тепер я про це не думаю (Київ). Там теперечки новий базар (Квітка). Не був ще тоді тим, чим був теперечки (Крим.). Дія, котра діється в теперішній час (Н.-Лев.). Нема краще в теперішніх часах, як бути орендарем (Франко). Про одіж мало дбають нині (Франко)]. В -щее время я работаю на фабрике - тепер (на цей час) я працюю на фабриці. До -щего времени - до цього (до теперішнього) часу, дотепер, досі, (зап.) донині. [Довгота в цих складах задержалася й до цього часу (В. Ганцов). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'янеч.)]. До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) - дотеперішній. [Всі дотеперішні досліди не дали великих наслідків (Крим.)]. В -щем году - цього (в текущем: поточного, біжучого) року. В начале -щего года - на (з) початку цього (поточного, біжучого) року. -щее положение - теперішній (сучасний, сьогочасний) стан, -нє (-не) становище. В -щем своём виде эта вещь мне не нужна - в теперішньому (в цьому) своєму вигляді ця річ мені не потрібна;

2) грам. -щее время - теперішній час (-су);

3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) даний. По -щему делу - в цій (в даній) справі. -щий случай - цей (даний) випадок (-дку). -щим удостоверяется, что… - цим свідчу (свідчимо), що..;

4) (подлинный, истинный) справжній, правдивий, справедливий, (действительный) дійсний, (неподдельный) щирий, (сущий) сущий, сутий, (истый) існий, істий, істотний, (точь-в-точь, чистейший) чистий, достотний, (всамделишный) справдешній, правий, прямий; срв. Подлинный. [Се наш справжній друг (Коцюб.). (Він) справжній був поет (Самійл.). Тепер ви справжнє своє обличчя показали, досі-ж була то маска (Грінч.). Кохання справжнє соромливе (Тобіл.). Незабаром той шипучий кашель переходив у справжній (Коцюб.). З весною, коли розпочалися справжні роботи (Коцюб.). Йшли відважно, як правдивії герої (Франко). Правдиві волоські гарбузи (Сим.). Фальшиве золото - для вас правдиві гроші (Самійл.). Знаходять своє правдиве призначення (Корол.). Справедливий чумак був (М. Вовч.). Хліб, одежа, паливо тощо, - оте все й є справедливий достаток, справжнє багатство (Рада). Дійсна столиця Данії - не Копенгаген а Гамбург (Грінч.). Щирий козак ззаду не нападається (Номис). Це не казка, а щирая правда (Чуб. II). Там упокою людина зазнає, тільки де воля є щира (Грінч.). Красуня щирого класичного типу (Н.-Лев.). Суща драма, не вигадана, не підмальована (Кониськ.). Суща причина суперечки проявилася ясно (Павлик). Ото було суще щастя моє (Кониськ.). Існий москаль (М. Вовч.). На обличчя істотний Степан, але не він (Звягельщ.). Чистий батько, - от як удався синок! (Чигиринщ.). Ходив чистим босяком (Виннич.). Справдешній козак (Сл. Гр.). Сиділа собі вільно, як справдешня пташка (М. Вовч.). Відчула справдешній апетит (Н.-Лев.). Я не міщанка якась там, а справдешня пані (Н.-Лев.). Правий рицар, ще молодий, а вже не має рівні (Куліш). То моя права жінка (Яворськ.). Як побачиш, так прямий запорожець! (Мирний). Прямеє пекло там було (Греб.)]. Самий -щий - справжнісінький, щирісінький, існісінький, чистісінький. [Щирісінький матеріяліст (Рада). Існісінька щирість (Основа 1862). Чистісіньке пекло (Крим.)]. -щее золото - щире (суте) золото. -щая стоимость - дійсна (справжня) вартість. -щая цена - справжня (правдива, справедлива) ціна. Теперь -щая пора садить деревья - тепер саме час садити (садовити) дерево. По -щему - а) по-справжньому, по правді, справді, (искренно) щиро, щиросердно, по щирості; (как следует) як слід, насправжки, дійсно[е]. [Не вміє нічого як слід зробити (Київ). Посваритися насправжки не могли (Крим.). Довідаємось дійсне, побачимо його - який (М. Вовч.)]. Я вас по -щему люблю - я вас правдиво люблю (кохаю), я вас по правді (таки справді, щиро, щиросердно) люблю (кохаю); б) (сказать правду) направду; правду (направду, по правді) кажучи, по щирості, (в сущности) суще. [Направду вам не треба було втручатися в цю справу (Київ). Вона суще не була черницею, постригу не брала (Кониськ). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався Гуркалом (Кониськ.)]. -щим образом - по-справжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде - показати себе в справжньому своєму вигляді.

* * *

1) ( теперешний) тепе́рішній; ( нынешний) ни́нішній; ( современный) суча́сний, сьогоча́сний; ( этот) цей, род. п. цього́

2) ( подлинный) спра́вжній, справедли́вий; справде́шній, спра́вдішній, достеме́нний, нестеме́нний; ( неподдельный) щи́рий; ( истинный) су́тий; ( форменный) фо́рмений

1) невигідний, (редко) недогідний, (очень редко) непридобний, (чаще несподручный) незручний, не з руки, (зап.) ненаручний, (-ный для пользования вследствие громоздкости и т. п.) неповороткий, (-ный для взятия, в работе) непохватний; неспосібний. [Починалася довга та втомлива дорога з невигідними ночівлями (Корол.). Невигідне ліжко (Київ). Непридобне крісло (М. Вовч.). Якась незручна ложка (Київ). Лице (його) ледве витикалось із кованих, багатих риз, важких і незручних (Коцюб.). У національностях бачать вони незручну перешкоду за-для сьогочасних інторесів (Грінч.). Вила неповороткі, бо дуже довгі й товсті (Вовч.). Ваша коцюбка дуже непохватна,- верніть мені мою (Звин.)]. -ное время - неслушний (незручний) час, невчасна доба. Притти в -ное время - прийти невчас(но) (неслушного часу). -ная дорога - невигідна (неспосібна, погана) дорога. -ная обувь - невигідне взуття, -ні черевики, -ні чоботи. -ная одежда - невигідна (реже незручна) одежа, -ний одяг. -ное положение (по отнош. к окруж. местности) - невигідне становище, -на позиція. Лежать в -ном положении - невигідно лежати, (неловко) незручно лежати. -ный стул - невигідний стілець;

2) (непригодный) непридатний, негодящий, неспосібний, (для постройки ещё, диал.) неприютний (Кролевеч.). -ная земля - непридатна земля, -ний ґ[г]рунт, невжитки (-ків). [Ліс займає 39% простору, сіножаті і толоки 16%, невжитки 19% (Калит.)];

3) (о человеке) невигідний, (очень редко) непридобний. [Невигідний пожилець (Київ). З якутських «приїсків» більшість цих непридобних громадян назад не повертається (Корол.)];

4) (неловкий) незручний, ніяковий, (затруднительный) скрутний, (неприятный) прикрий, неприємний. -ное положение - ніякове (незручне, скрутне, прикре) становище.

* * *

1) незру́чний; (лишённый комфорта, неуютный) неви́гідний; (несвоевременный, неподходящий) неслу́шний; ( неловкий) ні́яковий и нія́ковий; ( невыгодный) неви́гідний

2) ( о земле) с.-х. неприда́тний

3) (неспособный на что-л., к чему-л.) незда́тний

I. 1) (с примесью) нечистий. [Нечиста пшениця, нечиста олія (Сл. Ум.)]. -тая масть - нечиста масть. -тая кровь - нечиста кров;

2) нечистий, (грязный) брудний, (особ. с жидкой грязью) кальний, (загрязнённый) занечищений, (о мутной воде ещё) каламутний, (неопрятный) неохайний. [Нечиста (брудна) одежа) (Київщ.). Не шукає помислу брудного (Франко). Бидло те брудне (Франко). Спали мертвим сном на кальнім помості в казармі (Черкас.). Занечищена (каламутна) вода (Київщ.)]. -тое бельё - брудна (нечиста, чорна, кальна) білизна. [Ходить у чорній сорочці, бо не має в що змінитися (Звин.)]. -тое дело - нечиста (грязное: брудна) справа. -тое лицо - нечисте обличчя (лице). -тая совесть - нечиста совість, нечисте сумління. -тый на руку - на руку нечистий, хапкий, хаповитий. [На пасіку треба чоловіка, щоб не хапкий (Черкащ.). У нас люди хаповиті (Вовчанщ.)]. Быть -тым на руку - мати нечисті (не зовсім чисті) руки (пальці), бути хапким (хаповитим), мати довгу руку (лапу). [Гнат не зовсім має чисті пальці: не раз там крізь них і дещо чуже прослизнеться (Франко)];

3) (скверный, дурной) нечистий. -тый воздух - нечисте повітря. -тый выговор - нечиста вимова. -тый дух - нечистий (дух); см. ещё ниже -тая сила б. -тое животное - нечиста тварина. -тая сила - а) (соб.) нечиста (вража) сила; б) (бес) нечистий (-того), (реже) нечиста (сила); (сбивающая с пути) блуд (-ду); срв.

II. Нечистый. [Блуд напав (Брацл.)]. У нас -то (устар.) - в нас нечиста сила водиться (завелася), в нас нечисте місце.

II. Нечистый, сщ. - нечистий (-того), лихий (-хого), (реже: нечистая сила) нечиста (сила), (чорт) чорт, дідько; срв.

I. Нечистый 3 (-тая сила б). Знаться с -тым - см. Знаться.

* * *

1) прил. нечи́стий

2) в знач. сущ. миф. нечи́стий, -ого; лихи́й, -ого

1) (находящийся внизу, на низу, идущий по низу) долішній, (редко) нижній. [Долішня частина п'єдесталу (Л. Укр.). Гості ідуть у дім долішнім входом (Л. Укр.). Долішня часть села (Франко). Емблеми горішнього і долішнього Єгипту (Л. Укр.). Не випрохав нижнього, не випросиш вищого (Номис)]. -ний конец стола - долішній кінець (край) столу (стола). -няя конечность - долішня кінцевина (кінцівка). -ний Новгород - Нижній Новгород. Гласные -него подъёма - голосні долішнього підняття (піднесення). -нее окно - долішнє вікно. -няя палата (в англ. парламенте) - нижня (нижча) палата. -няя полка шкафа - долішня полиця шахви (зап. шафи). -ний Рейн - долішній Райн. Верхнее, среднее и -нее течение реки - горішній, середній і долішній біг ріки (річки). -ний этаж - долішній поверх;

2) (находящийся под низом, исподний) спідній. [Спіднє жорно (Франко). Слабенький промінець висвічує на підлозі крізь спідню щілину зачинених дверей (Крим.). Закопилила спідню губу (Н.-Лев.)]. -нее бельё - см. ниже -нее платье б. -нее платье - а) (брюки) штани (-нів), (юбка) спідниця; б) (исподнее) спідня одежа; (кальсоны) спідні (-ніх) (штани), сподні (день), підштанки (-ків). -ние слои почвы - спідні шари ґ[г]рунту. -няя челюсть - спідня щелепа;

3) (низовой) низовий. -ние города - низові міста, міста в пониззі (ріки, річки). -няя путина - плав (плавба) за водою;

4) (низший) нижчий. -ние присутственные места - нижчі урядові установи. -ний чин, устар. - нижчий чин (-на), (рядовой) рядовий (-вого), рядовий (простий) солдат, (унтер-офицер) унтер-офіцер, (зап.) підофіцер (-ра). -ние чины - нижчі чини.

* * *

1) ни́жній; (прям.: находящийся внизу) до́лішній

2) (исподний) спі́дній, ни́жній

носильний, до (для) носіння; (обиходный) щоденний, повсякденний, (будничный) буденний. -ное бельё - см. Нижний 2 (-нее бельё). -ная одежда (-ное платье) - повсякденна (буденна) одежа, повсякденний (буденний) одяг; (для слуги: пльтье и обувь) дохід (-ходу). [Дасте мені сорок карбованців за рік та свиту, а дохід - мій (Звин.)].

* * *

прлг. ношений, (слегка поношенный) приношений, (заношенный) заношений, замизканий. [Не нова, - ношена одежа (Київ)].

* * *

1) (действие) о[в]дягання, убирання (в ризи);

2) церковний одяг (-гу), -ний убір (-бору), -на одежа, а[о]парат церковний. В -чении каком - під одягом яким. [Під одягом белетристичним (Єфр.)].

* * *

1) ( действие) одяга́ння, одя́гнення, удяга́ння, убира́ння

2) ( одежда) о́дяг, -у, убі́р, род. п. убо́ру, убра́ння и убрання

3) церк. облаче́ння

облипнуть и обольнуть облипати, облипнути, облипти чим, залипати, залипнути, (о мног.) пооблипати, позалипати. [Одежа коло вас облипла. Колеса пооблипали глиною].

* * *

несов.; сов. - обл`ипнуть

одіг, (з)одів, одіва. [Хліб на їду й одежа на одіг].

* * *

см. одежда 1); тж. одёжа

и одёжа одежа (-жі), одіж (-жи), одяг, одіг (-гу), (з)одяга, (з)одів, одіва, одіння, шати (мн.), (костюм) убрання, убір (р. убору), стрій (р. строю). Праздничная -жда - святне убрання. Одна штука -жды - одежина. Приличная -жда - гарне убрання. По одёжке протягивай ножки - по своєму ліжку простягай ніжку.

* * *

1) о́дяг, -у, оде́жа, оді́ння; диал. оді́ва; о́діво; о́діж, род. п. о́дежі; (платье, наряд) убра́ння и убрання́, убі́р, род. п. убо́ру; ша́ти, род. п. шат, ша́та; диал. шма́ття, одяга́ло, шу́плаття, луді́ння; диал. фа́нтя

2) ( покрытие дороги) спец. покриття́, о́дяг, -у

1) однакий, їднакий. [Раду радили, не їднакую, не їднакую, а троякую]. -кий нож складной - складаний ніж однолезий. -кая одежда (без подкладки) - одежа одностальна (водносталь);

2) см. Одинаковый.

* * *

см. одинаковый

очиститься

1) чиститися, о(б)чищатися, о(б)чиститися. [Жоден із прокажених не очистився (Св. Письмо). Чогось одежа не чиститься];

2) (опорожняться) спорожнятися, спорожнитися, випорожнятися, випорожнитися. [Засік уже спорожнився]. Небо -ется - небо вияснюється. Река -стилась ото льда - з ріки зійшла крига. -ститься от грехов покаянием - відпокутувати гріхи.

* * *

несов.; сов. - оч`иститься

1) очища́тися, очи́ститися, обчища́тися, обчи́ститися и пообчища́тися; вичища́тися, ви́чиститися

2) очища́тися, очи́ститися, перечища́тися, перечи́ститися

3) обчища́тися, обчи́ститися и пообчища́тися; оббира́тися, обібра́тися

4) очища́тися, очи́ститися; спорожня́тися и споро́жнюватися, спорожни́тися, випорожня́тися и випоро́жнюватися, ви́порожнитися; звільня́тися, звільни́тися

-ся, перелицевать, -ся перелицьовувати, -ся, перелицювати, -ся, вилицьовувати, вилицювати, -ся, (о мног.) поперелицьовувати, -ся, повилицьовувати; стр. з. бути перелицьованим, вилицьованим. Перелицованный - пере[ви]лицьований. [Перелицьована одежа. -на Епеїда. -на мораль].

* * *

несов.; сов. - перелицев`ать

покутний, покутницький, покаянний. -ная власяница - покутна верета. -ная одежда - покутницька одежа. -ный плач - покутний плач. -ные мысли - покаянні думки.

* * *

I. помянуть

1) пам'ятати кого, що; см. Помнить;

2) кого, что (вспоминать) - споминати, (с)пом'янути, згадувати, згадати, спогадувати, спогадати кого, що, про кого, про що; срв. Вспоминать. [Та я пізно лягаю, то я й вас споминаю. Не забудьте пом'янути не злим тихим словом (Шевч.). Прощай - добрим словом мене спогадай (Л. Укр.)]. -най как звали - шукай вітру в полі; згадуй лиш як звали (Федьк.). Кто старое -нёт, тому глаз долой - хто старе споминає, той щастя не має. Не -най лихом - не згадуй лихом. -ли волка, а волк тут - про вовка помовка, а вовк тут. -нать, -нуть чьё имя - поминати, пом'янути кого. [Писар чув, що його поминають (М. В.)];

3) -нуть о чём - згадати про що;

4) (усопшего) поминати, пом'янути, споминати, спом'янути, сов. об[від]поминати кого. [Хто без тебе грішну душу поминати буде? (Шевч.). Хто заплаче, поховає? Хто душу спом'яне? (Шевч.)]. Помянутый и помянутый - спом'янутий, пом'янутий, згаданий, спогаданий. Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) - не тим згадавши; хай бог простить. -ться - споминатися, спом'янутися, поминатися, пом'янутися, згадуватися, згадатися. Кому икается, тот -ется - икнулося - згадав хтось.

II. помять

1) м'яти (мну, мнеш), пом'яти що (напр., папір, сукню);

2) (траву, хлеб и т. п.) толочити, потолочити (траву, пашню (хліб)). -мять постель - пом'яти (покуйовдити) постіль. Помятый - пом'ятий; потолочений. -ться -

1) м'ятися, пом'ятися, бути пом'ятим [Одежа геть пом'ялася];

2) толочитися, бути потолоченим;

3) (не решаться) м'ятися, пом'ятися. [Потерся, пом'явся та й мусів доставати гроші (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - помян`уть

1) ( вспоминать) зга́дувати, згада́ти, помина́ти, пом'яну́ти, спомина́ти, спом'яну́ти

2) церк. помина́ти, пом'яну́ти

и -няться починиться

1) стр. - лагодитися, полагодитися, бути полагодженим, ладитися, поладитися, бути поладженим и т. д.; см. Починять. Ружье -няется - рушниця лагодиться, направляється. Машины -чиняются - машини лагодяться;

2) (возвр.: чинить свои вещи, одежду, дом и т. п.) лагодитися, полагодитися, ладитися, поладитися, ладнатися, поладнатися, (несколько) підлагоджуватися, підлагодитися, підладнатися, (кругом) облагоджуватися, облагодитися, лататися, полататися, (немного) підлататися, (кругом) облататися, (о мног.) попідлагоджуватися, пооблагоджуватися, попідлатуватися, пооблатуватися; срв. Поправляться 2. [Пішли наші вгору: в долині ріжуть, а вгорі латаються (Номис). Хоч-би облататися трохи, а то одежа на мені самі порванці (Кониськ.)].

* * *

см. починяться

святний (ум. святненький), святковий, празниковий, (реже) святечний, святочний, посвятний, святчаний, (только об одежде, гуц.) прилюдний. -ная одежда, -ные наряды - святна (святкова, посвятна, святечна, празникова) одежа, святні вбрання. [Кожух мав будний і святний, свити будну й святну (Липовеч.). На голові хитро вив'язана шовкова хустина, на ногах нові черевички; сяє в святковому вбранні (Васильч.)]. -ные игры, танцы - святкові, святечні ігри (ігрища), танці. [Стародавня віра слов'янська по сей час у піснях, святкових ігрищах, звичаях і забобонах поміж селянами осталася (Куліш)]. -ное настроение - святковий, празниковий, святочний настрій (-рою). -ный день - святний день, свят-день. По -ному - по-святному, по-святковому, по-празниковому. Провести день по -ному - спразнити день. [П'ятницю спостила, неділю спразнила (Чуб.)]. -ный подарок - празникове (-вого). [Дав празникового три карбованці (Ум.)].

* * *

предрасположить кого к чему схиляти, схилити кого до чого наперед, робити, зробити нахильним до чого. [Бліде обличчя, непорушні очі і вся його постать наперед схиляли до чогось особливого, незвичайного (Корол.). Дуже тепла одежа робить людину нахильною до застуди].

* * *

несов.; сов. - предрасполож`ить

1) (вызывать благоприятное отношение, симпатию) приверта́ти, приверну́ти, роби́ти прихи́льним, зроби́ти прихи́льним, прихиля́ти, прихили́ти; ( настраивать) настро́ювати, настро́їти и понастро́ювати

2) (к чему) несов. настро́ювати (на що, роби́ти що), схиля́ти (до чого); ( способствовать) сприя́ти (чому)