нравственно

нрч. морально, етично, доброзвичайно. [Людина вчиняє морально тоді, коли свідомо робить так, як цього вимагають од неї її погляди (Наш). Поводитися етично (Р. Край)]. -но разбитый - морально розбитий.

* * *

1) прич. зіпсо́ваний, попсо́ваний; зні́вечений, поні́вечений; покалі́чений, скалі́чений; покру́чений; перекру́чений; спотво́рений; покалі́чений, скалі́чений

2) (в знач. прил.: изломанный, повреждённый) пола́маний, поні́вечений, зні́вечений, покру́чений, покалі́чений, скалі́чений

3) (в знач. прил.: нравственно изуродованный) зіпсо́ваний, зні́вечений, скалі́чений

4) (в знач. прил.: неправильный, искажённый) перекру́чений; ( искалеченный) калі́чений, покалі́чений; (о языке: ломаный) ла́маний

збавитися, зі[о]псуватися, (зап. зіпсутися), попсуватися, (повредиться) ушкодитися; (нравственно) зі[по]псуватися, зледащіти, розледащіти, (грубо) розсобачитися, розпаскудитися, розіпсіти, (зап.) зійти на пси; см. Портиться 1 - 3. [Пересипають вишні цукром, щоб не збавилися (Звин.). Хлопець геть збавився по наймах (Чигирин. п.). І не було пуття в світі, все в нім зопсувалось (Руданськ.). А вона (машина) попсується і ти стій як дурень (Франко). Ні один зуб не ушкодивсь (Борзенщ.)]. Испортившийся - збавлений, зіпсований и (зап.) зіпсутий, з[роз]ледащілий. -шееся, испорченное мясо, яйцо - зі[о]псуте, притхле м'ясо, яйце.

* * *

1) зіпсува́тися, -псує́ться, попсува́тися, зні́вечитися, поні́вечитися; ( повредиться) пошко́дитися; диал. зба́витися, -влюся, -вишся

2) ( в нравственном отношении) зіпсува́тися, -псую́ся, -псує́шся, попсува́тися; розпаску́дитися

кого что

1) (изорвать на части) порвати, пошматувати, пошарпати, розшматувати, розшарпати кого, що; см. Терзать;

2) (перен.: измучить) пошматувати, пошарпати кого, кому що (серце, душу). -зать кому сердце - пошматувати, покраяти кому серце. Истерзанный - порваний, пошматований, пошарпаний, розшматований, розшарпаний; (измученный) змучений. [Рідна моя Україно, розшарпаний краю! коли-ж тобі розвидниться? (Крим.). З пошарпаними нервами (Єфрем.)]. -ный мучениями совести - змучений муками сумління. -ться -

1) бути порваним, по[роз]шматованим, по[роз]шарпаним;

2) (измучиться) змучитися, змордуватися; см. Измучиться. [З нудьги- турботи серце змордувалось (Крим.)].

* * *

1) (изорвать, изранить) пошматува́ти; ( изувечить) зні́вечити, поні́вечити

2) (измучить, истомить нравственно) зму́чити, ви́мучити, заму́чити, наму́чити, пому́чити, змордува́ти, поша́рпати; пошматува́ти; (пытками, истязаниями) скатува́ти; ( изгрызть) згри́зти, -зу́, -зе́ш

несов.; сов. - истреп`аться

1) ша́рпатися, поша́рпатися, трі́патися, потріпатися; обтрі́пуватися, обтрі́патися и мног. пообтрі́пуватися, обша́рпуватися, обшарпатися и мног. пообша́рпуватися, обстрі́пуватися, обстрі́патися; розтрі́пуватися, розтрі́патися и мног. порозтрі́пуватися, розша́рпуватися, розша́рпатися и мног. порозша́рпуватися; зно́шуватися, -шується, зноси́тися (зно́ситься) и мног. позно́шуватися, сов. поноси́тися; де́ртися и дра́тидя (дере́ться), поде́ртися и подра́тися, рва́тися, порва́тися; ша́рпатися, поша́рпатися; тріпа́тися, потріпа́тися; вимо́туватися, ви́мотатися, висо́туватися, ви́сотатися; висна́жуватися, -жуюся, -жуєшся, ви́снажитися

2) (сов.: нравственно опуститься) потріпа́тися

мучивать

1) мучити, (терзать, истязать) катувати, мордувати, рвати, (подвергать мучениям) брати на муки, (предавать мучениям) давати (завдавати, віддавати) на муки; (томить) морити, томити, нудити кого; (причинять боль кому) завдавати кому болю, боліти кого; (изнурять) виснажувати, знесилювати кого. [Не мучте ви так його (Грінч.). Колись били-катували, посторонками в'язали (Пісня). Катувала, мордувала, та не помагало (Шевч.). Важке питання - воно мене мордує, не дає мені спокою (Н.-Лев.). Не рвися, люба, і не рви мене (Л. Укр.). Казала, що підеш за мене, то не мори мене (Квітка). Своє серденько томлю (Грінч. III). Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить (Пісня). Били мене, били, на муки давали (Голов.). Зневага до її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Мысль, совесть -чит - думка, сумління (совість) мучить (гризе). [Гризе мене одна думка (Г. Барв.). Совість не дає мені спокою, гризе мене і день, і ніч (Сторож.)]. -чить тяжко - мучити тяжко (великою мукою). [Мучили її великою мукою, закували в тяжкі кайдани (Грінч.)]. Что лошадь -чишь? - нащо коня мордуєш? Беды -чат, уму учат - біда докучить, та розуму научить (Приказка). Что -чит, то и учит - мука - найкраща наука. Дело учит и -чит, и кормит - робота як намордує, то й навчить, нагодує. Его -чит голод, жажда, болезнь - його мучить (томить, в'ялить, сушить) голод, спрага, хвороба (недуга);

2) докучати, настирливо домагатися.

* * *

незіпсований и незіпсутий, непопсований, незбавлений, (неискалеченный) нез[непо]нівечений.

* * *

1) незіпсо́ваний, незіпсу́тий, непопсо́ваний; ( без повреждений) непошко́джений, неушко́джений

2) ( нравственно чистый) незіпсо́ваний, незіпсу́тий

и Опущаться опуститься

1) спускатися, спуститися; спадати, спасти. [Над садком спускався тихий літній вечір (Кониськ.)]. Ночь -ается на землю - ніч спускається (спадає) на землю, ніч западає над землею. Туман -тился в долину - туман спустився в долину, туман повив долину. Занавес -ается - завіса падає. Голова -лась на грудь - голова схилилась на груди, голова поникла. У меня и руки -лись - мені й руки впали, (руки ув'яли). лись крылья - опали крила. -ся на колени - впасти навколішки, уклякнути;

2) (об уровне чего) знижатися, знизитися, подаватися, податися вниз, нижчати, понижчати, (о)[за]падати, о[за]пасти. [Вода в криниці дуже знизилася (подалася вниз)];

3) (о струнах и т. п.) ослабнути. [Ослабли струни - накрутити треба];

4) (о почве) осідати, осісти;

5) (нравственно) знижатися, знизитися духом, занепадати, занепасти морально, пускатися, пуститися берега, спускатися, спуститися до кого, до чого.

* * *

несов.; сов. - опуст`иться

1) опуска́тися, опусти́тися и поопуска́тися; ( спадать) опада́ти, опа́сти; ( спускаться) спуска́тися, спусти́тися; ( приспускаться) приспуска́тися, приспусти́тися; ( склоняться) схиля́тися, схили́тися, похиля́тися, похили́тися

2) ( морально) опуска́тися, опусти́тися, занепада́ти, занепа́сти, несов. попусти́ти себе́; пуска́тися бе́рега, пусти́тися бе́рега

3) строит. (несов.) опуска́тися; спуска́тися, попуска́тися; приспуска́тися; схиля́тися; випуска́тися, помина́тися, промина́тися, пропуска́тися; попуска́тися

1) (дохлый) дохлий, здохлий, (о мн.) подохлий;

2) полеглий. -ший в бою, на поле брани - полеглий у бою, на полі бою;

3) (нравственно) - см. Падший.

* * *

1) (опавший - о листьях, плодах) опа́лий; ( упавший) упа́лий

2) ( погибший в бою) поле́глий, заги́блий

3) ( о животных) здо́хлий, до́хлий

4) (побеждённый - о городе, крепости) перемо́жений

упалий. -ший человек - зледащіла, пропаща людина. -шая женщина - зледащіла, пропаща жінка. -ший ангел - провинний, упалий янгол.

* * *

1) см. павший

2) ( пришедший в упадок) занепа́лий, яки́й (що) занепа́в

3) ( опустившийся нравственно) пропа́щий

некоторое время) помучити, помордувати, покатувати кого (деякий час), (усилит.) попомучити, попомордувати, попокатувати кого. -чили его порядком - попомучили його чимало. Помученный - помучений, помордований, покатований.

* * *

попсувати, понівечити, понехтувати, пошпетити що; срв. Портить, Испортить. [Град увесь хліб попсував (Звин.). Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі потрапиться, усе понехтує (Грінч.). Усяке садиво понівечило градом (Куліш)]. -тить кого - зурочити кого. Попорченный - попсований, понівечений, понехтуваний, пошпетений; зурочений. [У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали говрахи].

* * *

1) попсува́ти, зіпсува́ти; (о вещах, растениях) ушко́дити; ( испортить) поні́вечити, зні́вечити; ( нравственно) розпаску́дити, порозпаску́джувати

2) ( колдовством) зуро́чити, навро́чити

привлечь

1) см. Приволакивать, Притаскивать, Притягивать. -влекать к себе - притяг(ув)ати, пригортати до себе. [Він узяв її за руку і пригорнув до себе];

2) (притягивать нравственно) притягувати и притягати, притяг(ну)ти, затягувати, затягти кого до чого, (манить, влечь) вабити, повабити, приваблювати (и редко привабляти), привабити, зваблювати и звабляти, звабити, надити, з[по]надити, принаджувати, принадити, приманювати, приманити, (склонять) прихиляти, хилити, прихилити, привертати, привернути кого чим до кого, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приєднувати, приєднати, залучати, залучити, пригортати, пригорнути, привертати, привернути кого до чого (до товариства, до справи, до праці (до роботи) і т. п.), (призывать) закликати, закликати, прикликати, прикликати кого до чого, (о мн.) попритягувати, поприваблювати, навабити (неок. наваблювати), попринаджувати, поприхиляти, попривертати, поприєднувати, позалучати кого; срв. Манить, Влечь. [Сміливість та веселість Ломачевського більш од усього притягувала до його Олесю (Неч.-Лев.). Метка і жвава, вона так і вабила до себе (Мирн.). Се ще більш його зваблювало, що воно заборонене. Не здолає вже принаджувати красою (Самійл.). Історія України зовсім мало приваблює до себе наших письменників (Єфр.). Щось надить до його усіх. Нам пощастило привабити до гурту двох дорослих учениць (Грінч.). Його до роботи не привернеш (Звин.). Привернула вона його своїми очима (Грінч.)]. -кать к себе внимание - притягати (привертати, прихиляти) до (на) себе чиюсь увагу, кидатися, спадати на увагу комусь. Дело это -кло к себе общее внимание - справа ця привернула до себе (на себе) загальну увагу. -кать, -влечь к себе взгляд(ы), взор(ы) - брати (убирати) очі на (в) себе, привертати, привернути очі до себе, вабити погляди. [Та й сорочка-ж: аж на себе очі бере. Найбільше привернула до себе очі сама Наталка (Грінч.). Усім брала очі красою (Куліш)]. -влечь на свою сторону - приєднати, прихилити, пригорнути кого до себе. [Наша організація зуміла пригорнути до себе все село (Грінч.)]. -влечь на свою сторону угощением - примогоричити кого. -влекать, -влечь к участию (пригласить) - присоглашати, присогласити кого. [Він самий первий, та ще двох присогласив (Мнж.)]. Насильно -влечь кого к чему-н. - силоміць притягти, залигати кого до чого. -влекать, -влечь к работе - притягувати, -гнути, залучати, залучити кого до праці. -влекать, -влечь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду - притягати, притягти, тягнути, потягти, кликати, покликати кого до права, до відповідальности; притягати, притягти, кликати, покликати до суду, на (в) суд, ставити, поставити на суд кого, позивати, запізвати кого. -влекать, -влечь к делу об убийстве кого - притягати, притягти (кого) до справи про вбивство кого. Привлекаемый - при[за]тягуваний, приваблюваний, принаджуваний; приєднуваний, залучуваний, при[за,по]кликуваний. Привлечённый - притягнутий, затягнутий, приваблений, зваблений, принаджений, знаджений, приєднаний, залучений, привернутий до чого. -ный к (судебной) ответственности к суду - потягнутий, покликаний до права, до відповідальности, на (в) суд, запізваний. -чённый к делу - притягнутий до справи якої.

* * *

несов.; сов. - привл`ечь

1) притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти; ( к участию в чём-л) залуча́ти, залучи́ти и позалуча́ти; (возбуждать интерес, занимать) приверта́ти, приверну́ти; (притягивая, приближать) пригорта́ти [до се́бе], пригорну́ти [до се́бе] и попригорта́ти [до се́бе]

2) (влечь, манить) прива́блювати, прива́бити, ва́бити [до се́бе], пова́бити [до се́бе], прина́джувати, прина́дити, на́дити, пона́дити; ( заинтересовывать) заціка́влювати, заціка́вити; ( соблазнять) зна́джувати, зна́дити, зва́блювати, зва́бити

3) ( склонять) прихиля́ти, прихили́ти; ( располагать) приверта́ти, приверну́ти

1) роздира́ти, шматува́ти; ( рвать) шарпати

2) (перен.: мучить) му́чити; терза́ти; ( нравственно) гри́зти, згриза́ти, ша́рпати

1) му́читися; терза́тися; ( нравственно) гри́зтися, диал. з'їда́тися; ( раскаянием) кара́тися; (о сердце, душе) кра́ятися, розкра́юватися

2) страд. роздира́тися, шматува́тися; му́читися; терза́тися; гри́зтися

1) чи́стий

2) ( опрятный) чи́стий, оха́йний; (о постели, белье) бі́лий

3) ( беспримесный) чи́стий, щи́рий; (о воде: прозрачный) го́жий, ясни́й и я́сний

4) (перен.: нравственно безупречный, правдивый, честный) чи́стий, щи́рий; (о взгляде, улыбке.: выражающий чистоту чувств и стремлений) я́сни́й

5) ( настоящий) спра́вжній, чи́стий; (истинный; истый) щи́рий

6) (абсолютный, чистейший) чисті́сінький