неодмінно

აუცილებლად

абавязкова

канечне

неодмінно, обов'язково

нрч. невідмінно, безвідмінно, безперемінно, (диал.) непремінно, безпремінно, небезпремінно, (неизбежно) неминуче; (необходимо) конче, доконче, конечне, доконечне, (диал.: безотлагательно) притьмом, (караул) аж ґвалт, пробі. [Невідмінно заведе в школі різки, а то страху нема (Кониськ.). А де мусить упасти шматок, там впаде неодмінно (Франко). Їй неодмінно треба йти додому (Ле). Селюк якийсь прийшов і хоче бачить твою царськую милость безодмінно (Куліш). Уночі безперемінно буду (Основа 1862). Сказали, щоб безперемінно зробив, або нехай і не приходить (Звин.). В Чорноморію завтра, непремінно (Тесл.). Хтось безпремінно буде в гості (Чуб. I). Віддай безпремінно Василя в школу (Мирний). В-осени безпремінно відвезу вже Масю, а ті ще підождуть (Свидн.). І положив він собі довідатись небезпремінно (Гр. Григор.). А неминуче, неминуче треба Зінькові сина! (Грінч.). Нащо це вам його так конче треба? (М. Вовч.). Треба було конче, щоб він згодився (Грінч.). Він так конче зробить (Коцюб.). З якого боку не їхати в Кам'янець, конче треба через воду (Свидн.). Доконче привезу книжок (Н.-Лев.). І ти конечне мусиш буть на зборі (Л. Укр.). Доконче треба (Основа 1861). А той доконечне, щоб співати (Чуб.). Коли люди косять, - йому притьмом у шинок треба йти (Г. Барв.). Щось вільно розмовлять тобі притьмом кортить (Самійл.). Аж ґвалт йому грошей треба (Звин.). Пробі треба (Полт.)].

* * *

звичайно, неодмінно; напевно, безумовно, безсумнівно

* * *

1) звичайно, неодмінно; безсумнівно; безумовно

2) у відповідях на питання

1) звичайно, безперечно

2) безсумнівно

3) певно, надійно, неминуче, твердо

4) обов'язково, неодмінно (у відповіді)

* * *

1) часто звичайно, неодмінно

2) безсумнівно

3) вірно, надійно

4) cл. обов'язково, неодмінно ( у відповіді)

незмінний, беззмінний, неодмінний, безодмінний. -но - незмінно, беззмінно, неодмінно, безодмінно.

* * *

1) обов'язково, неодмінно

2) неминуче

* * *

1) із запереченням обов'язково, неодмінно

2) неминуче

adv розм.

неодмінно, обов'язково (тільки з must)

* * *

adv,

1) часто звичайно, неодмінно

2) безсумнівно

3) вірно, надійно

4) cл. обов'язково, неодмінно ( у відповіді)

употребл. только с отрицат.) проминути, обминути, занедбати, занехаяти, забути. Не -мину уведомить вас - не занедбаю вас оповістити; неодмінно (конче) сповіщу вас, подам вам звістку.

* * *

ВЧИНОК - різновид людської дії, що експлікує моральну розмірність останньої Р. еалізуючи специфічне значення практичного утвердження певних моральних цінностей, В. висвітлює моральний аспект діяльності людини загалом. У такому розумінні роль В. є співвідносною з роллю акту наукового відкриття в експлікації пізнавального аспекту діяльності або художньо-творчого акту в розкритті її загальної творчої спрямованості. Саме В. із граничною виразністю розкриває моральну структуру людської дії через взаємовідношення мотиву і наслідків; цілі, засобів і результату; цілей й утверджуваних цінностей; самооцінки суб'єкта діяльності й оцінки суб'єкта тими, хто його оточує М. орально-смислова артикульованість В. є підставою для розгляду його як внутрішнього аспекту відповідального людського діяння. Саме так інтерпретує його, зокрема, Вахтин, надаючи "філософії В." статус "першої філософії", що випливає з очевидностей відповідальної причетності людини буттю, її "не-алібі" в ньому. Разом з тим, не кожна моральноосмислена чи морально визначена дія є В. у вузькому розумінні слова. В. як такий передбачає не просто осмислене виконання моральних приписів, але дещо більше - відповідальне і свідоме утвердження певних цінностей у полемічному контексті, в ситуації, де зазначені цінності не є загальновизнаними Ц. им В. принципово відрізняється від подвигу, котрий являє собою діяння важке і небезпечне, але при цьому спирається на достатньо безсумнівні ціннісні засади. Навпаки, В. неодмінно містить елемент суто морального ризику, що випливає з його ціннісної негарантованості. Цілераціональність В. тісно пов'язана з маніфестаційністю: йдеться не лише про досягнення поставленої мети, а й про те, щоб самим фактом η здійснення засвідчити моральну позицію, певний ціннісний вибір. Таким чином, при всій своїй етичній виразності В. не може бути явищем надто поширеним. Водночас готовність до В. є неодмінною рисою морально зрілої особистості Ц. я готовність є особливо актуальною на тлі хронічної "кризи В." (Вахтин), зумовленої тривалим пануванням тоталітарного режиму.

1) конче, доконче, конечно, доконечно, невід[од]мінно, неминуче, (в филос. яз.) необхідно. -мо нужно - конче (доконче, неминуче, невідмінно, прикро) треба, (крайне -мо) до скруту треба, неминуча потреба. [Видання книжок для народнього читання, яких прикро було треба (Грінч.). Туди він не часто забігав: хіба вже до скруту чого треба (Мирний)];

2) (сказ. безл. предл.) неминуче, конечно, доконечно, (в филос. яз.) необхідно, (нужно) треба, потрібно. [Бо неминуче - їхати туди (Крим.). Вам тепер сховатися конечно (Самійл.). Хоч хочете, не хочете, - треба привикати (Пісня). Свобода може співіснувати з абсолютною необхідністю, бо необхідно, щоб ми були вільні (Кандід)]. Кроме того -мо заметить, что… - крім того треба (потрібно) зазначити, що… Мне -мо его видеть - мені неминуче (конче) треба його бачити. -мо, чтобы он здесь остался - треба (конечно), щоб він тут зостався (залишився). -мо представить сведения - треба (конче треба) подати відомості.

* * *

1) нареч. необхі́дно; ( неизбежно) немину́че; ( непременно) неодмі́нно

2) в знач. сказ. необхі́дно; ( очень нужно) ко́нче (доко́нче, доконе́чне, доконе́чно) тре́ба (потрі́бно)

1. n

1) невдача, провал

2) невдаха; той, що провалився на екзамені

2. v

1) зазнати невдачі

2) не збуватися; не вдаватися; не досягати, не зробити

3) підводити, не справдити надій (сподівань)

4) не вистачати, бракувати, бути недостатнім

5) відчувати недостачу (в чомусь)

6) зменшуватися в кількості; закінчуватися, вичерпуватися

7) зазнавати краху; збанкрутувати

8) слабнути; втрачати силу

9) завмирати

10) припинятися; вимирати

11) переставати діяти, виходити з ладу

12) провалюватися (на екзаменах, виборах тощо)

13) провалити (когось на екзамені)

14) не зуміти, не бути спроможним; виявитися неспроможним (зробити щось)

15) мати недолік (у чомусь)

* * *

1) зазнавати невдачі; не збуватися, не вдаватися

2) підводити, не виправдати очікувань

3) бути недостатнім, не вистачати; відчувати брак ( чого-небудь); зменшуватися в кількості; кінчатися, вичерпу-ватися

4) слабшати; втрачати силу; завмирати; припинятися; вимирати

5) переставати діяти, виходити з ладу

6) лог. не виконуватися; бути хибним

1) провалюватися ( на іспиті); провалити ( кого-небудь на іспиті); завалити ( який-небудь предмет на іспиті)

2) не вродити ( про яку-небудь культуру); бути невеликим ( про врожай)

3) терпіти крах, збанкрутувати ( про фірму); припинити платежі ( про банк)

необхідно, неодмінно, обов'язково, неминуче

* * *

помилка; непорозуміння; хибна думка

v (past mistook; p.p. mistaken)

1) помилятися, розуміти неправильно

2) помилитися у виборі; піти не тим шляхом

3) приймати за іншого (за інше — for)

* * *

1) помилятися; помилитися у виборі; не так вибрати

2) (звич. for) приймати (за іншого, за інше)