наказ

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

повеління, веління, наказ, розказ, загад (-у). Срв. Приказ. [Цезар посилає тобі своє веління всемогуще (Куліш)]. По -нию - з наказу, з веління чийого. Исполнить -ние - виконати веління, повеління и т. д. Тайное -ние - таємний наказ про що.

* * *

* * *

(велеть) загадваць

(to do sth.) in the way it should be done, using good judgment ( usu. producing or attempting to produce a desirable result)

properly

провести отпуск (неделю в Париже и т. п.) с толком — make the most of one's vacation (week in Paris etc)

• С ТОЛКОМ coll

[PrepP; Invar; adv]

=====

⇒ (to do sth.) in the way it should be done, using good judgment (usu. producing or attempting to produce a desirable result):

- properly;

- right;

- the right way;

- well;

- [in limited contexts] showing (using) good sense;

- sensibly;

     ♦ [Лебедев:] Не велика штука пить, - пить и лошадь умеет. Нет, ты с толком выпей!.. (Чехов 4). [L.:] Drinking's no great trick - even a horse can drink....No, it's knowing how to do it properly! (4a).

     ♦ "Наказ вам от меня такой: молотите хлеб и день и ночь, до дождей постарайтесь кончить... Зяби вспашите сколько осилите... Смотри, старуха, веди дело с толком!.." (Шолохов 5). "...Let this be my behest to you: thresh that grain day and night, try to finish it before the rains come....Plough up as much land as you can....Run the farm well, woman!." (5a).

заве́т

konsilo (совет);

testamento (завещание);

instrukcio, ordono (наказ);

\заветы Ле́нина la instrukcioj (или testamentaĵoj) de Lenin;

\заветный 1. (дорогой) intima, intime kara;

2. (скрываемый) sekreta, sankte konservata.

* * *

1) legado m, precepto m, mensaje m

2) ( традиция) tradición f

••

* * *

1) legado m, precepto m, mensaje m

2) ( традиция) tradición f

••

* * *

1) gener. (áðàäèöèà) tradición, mensaje, precepto, legado

2) christ. pacto

нака́зывать

см. наказа́ть.

* * *

см. наказать I

см. наказать II

* * *

см. наказать I

см. наказать II

* * *

1) gener. (дать наказ, поручить) ordenar, corregir (с воспитательной целью), preceptuar, sancionar (взыскать), castigar, disciplinar (розгами)

2) colloq. (ââåñáè â ðàñõîä) hacer gastar, juiepear

3) law. penar

4) mexic. limpiar

5) Hondur. repicar

6) Cub. meter guano, cujear

1) punir vt; châtier vt ( покарать); corriger vt

2) (дать наказ, наставление) уст. dire vt; ordonner vi de ( приказать)

* * *

1) gener. infliger une correction

2) colloq. apprendre à vivre à (qn), assaisonner

3) liter. mettre (qn) à l'amende

4) school.sl. coller

5) argo. morfler

1) (наставление, завещание) insegnamento м.

2)

* * *

* * *

1) gener. precetto

2) church. comandamento

3) relig. testamento

1) ( подвергнуть наказанию) punire, castigare

2) ( ввести в расход) far pagare

3) ( воспользоваться ошибкой) far scontare, penalizzare

* * *

1) punire vt юр.; condannare vt, castigare vt ( в быту)

2) прост. ( ввести в убыток) alleggerire vt, sottrarre vt

( дать наказ) comandare vt, ordinare vt (di + inf), ingiungere vt

* * *

1) gener. far giustizia, mettere in castigo, mettere in penitenza

2) colloq. medicare

1)

2) книжн. (дать наказ, посоветовать)

веління, наказ, (предложение) загад. По велению - за велінням, з наказу.

* * *

дійсний, справжній, справдешній, правдивий, існий, істотний; (юрид.) дійсний, чинний, правосильний, важний. [Дійсні члени Академії Наук, або ординарні академики. Той закон ще й досі чинний. Визнали його наказ за правосильний. Перевіряючи результати голосування, комісія одкинула три голоси, як неважні]. Действительный залог, грам. - стан діяльний.

* * *

1) ді́йсний; ( подлинный) спра́вжній, достеме́нний, справде́шній

2) ( действенный) дійови́й

3) ( имеющий силу) ді́йсний

декрет (р. -ту), наказ (р. -зу); універсал. Утвердить что-н. декретом - задекретувати щось. Издать декрет - видати декрета про що, задекретувати що.

* * *

1) (содержащий в себе запрещение, запрещающий) заборонний. -ный указ - заборонний наказ;

2) (запрещённый) заборонений; см. Запретный.

* * *

1) іменний, ім'яний, іменований; (поименный) поі[й]менний. [Ім'яна печатка (Ор. Лев.). В нього табакерка іменована (Чигир. п.)]. -ной банковый билет - іменна банкнота. -ной указ - іменний наказ. -ной список служащих - поі[й]менний спис (список) службовців;

2) грам. - іменний. Глагольные и -ные окончания - дієслівні й іменні закінчення.

* * *

1) (абстр.) а) (искусность) умілість, майстерність, дотепність, (практикованность) вправність (-ности). [Сьогодні я співав їм про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх (Л. Укр.)]. Проявил большое -ство - появив велику вправність; б) (мастерство, умение) майстерство, майстерність (-ности), штука, хист (-ту), дотеп (-ту), мудрація. [Щоб показати своє артистичне майстерство, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу (Н.-Лев.). Хоч десять раз пересідайте, немає хисту,- от і все (Гліб.). А ми втнемо рукавця і нові, хіба мудрація велика? (Гліб.)]. -ство компилирования - майстерність компіляції, компіляційний хист. Небольшого -ства надо… - не великого дотепу (хисту) треба. Не велико -ство - не штука, не велика штука, мудрація не велика. -ство рук - вправність (спритність) рук. Являть -ство (изощряться перед кем) - братися на штуки. По всем правилам -ства - за всіма правилами (приписами) мистецтва (мистецької науки, умілости, майстерности), додержуючи всіх законів (наказів) доброго мистецтва. Употребить всё своё -ство - вжити всієї своєї майстерности (умілости), вжити всього свого хисту;

2) (художество) мистецтво, умілість (-лости), артизм (-му), хист (-ту), (гал.) штука. [Артист… на старості згадав своє мистецтво славне (М. Рильськ.). Вони й на-правду дуже освічені парубки, люблять науку, мистецтво, поезію, музику (Крим.). Були тільки пародією драматичної вмілости, могли тільки вбивати цю саму вмілість (Грінч.). Кожний артизм в поважне діло, коли хто має до його хист і талант (Н.-Лев.). Багато ще треба роботи над пам'ятниками хисту і літератури єгипетської (Л. Укр.). Поет танцює і рида: се зоветься штука (Франко)]. Академия -ств - академія мистецтв. Диллетант в -стве - дилетант у мистецтві. -ство живописи, музыки - малярське, музичне мистецтво. Знаток -ства - знавець мистецтва. Изобразительные -ства - образотворчі мистецтва. Изящные -ства - красні мистецтва. Мир -ства - мистецький світ. Музей -ства - музей мистецтва. Область -ства - царина (сфера) мистецтва. Овладеть своим -ством - опанувати своє мистецтво. Памятники -ства - пам'ятки мистецтва. Поклонник, покровитель -ства - прихильник, протектор (патрон) мистецтва. Произведение -ства - мистецький твір. Свободное -ство - вільне мистецтво;

3) (прикладное знание, наука) наука, штука, умілість (-лости). [Писати книги було (за давніх часів) не аби-якою вмілістю (Єфр.)]. Артиллерийское -ство - артилерійська (гарматна) наука. Военное -ство - військова умілість, (дело) справа. Книжное -ство - (уменье писать книги) письмацтво, письменство; (книжная техника) книжкове мистецтво. -ство плавания - наука плавби. Поварское -ство - кухарство, кулінарство. Портняжеское -ство - кравецька штука. Типографское -ство - друкарська умілість.

* * *

1) мисте́цтво; диал. шту́ка

2) ( мастерство) майсте́рність, -ності, умі́лість, -лості, мисте́цтво; ( умение) умі́ння, впра́вність; мудра́ція; майсте́рство

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

1) (приказание) команда, наказ (-зу);

2) (войсковая часть) команда;

3) (пожарная часть) пожежна команда, пожежна сторожа, пожарня (-ні).

* * *

комісар (-сара). -сар народного просвещения, народный -сар просвещения - комісар народньої освіти, народній комісар освіти. -сар по надзору за… - комісар у справах догляду за… -сар печати - комісар друку. Приказ -ра - комісарів наказ. Заместитель -ра - заступник комісара. Жена -ра - комісарова дружина, (гал.) комісарова (-вої). Женщина -сар - комісарка.

* * *