Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

моё+почтение!

  • 1 почтение

    1) (действие) пошанування, вшанування, уповаження; см. I. Почитать, Почтить. [Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати (Грінч. III)];
    2) (чувство уважения) пошана, повага, шаноба, шана, (по)шановання, поважання до кого, до чого. [За се він варт ще більшої пошани (Самійл.). До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів (Н.-Лев.). Що-б то вчинити на ознаку громадської до його шаноби (Куліш). Ні віри в святощі не має, ні шаноби (Самійл.). У нього й на макове зерно нема шановання до громади (Кониськ.)]. Оказывать -ние - віддавати, чинити повагу, пошану кому, шанувати, поважати кого. [Один поважає, а десять зневажає (Гліб.)]. Мое -ние! - моє поважання! С истинным -нием остаюсь Вашим… - з правдивою пошаною (повагою) Ваш… Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге - прошу засвідчити мою пошану вашій дружині. Обед, скажу вам, моё -ние - обід, скажу вам, на прочуд гарний (такий, що куди твоє діло).
    * * *
    1) ( действие) ушанува́ння; пошанува́ння
    2) ( уважение) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, поважа́ння, шанува́ння

    моё \почтение! — а) моє́ поважа́ння (шанува́ння)!, моя́ поша́на!; б) в знач. сказ. напро́чуд га́рний (до́брий)!

    так, что про́сто моё \почтение — так, що куди́ твоє́ ді́ло

    Русско-украинский словарь > почтение

  • 2 внушать

    внушить
    1) навівати, сов. навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що. [Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Прищеплює дітям огиду до злочинств (Крим.). Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача]. Внушать постоянными наговорами - натуркувати кому що. Внушать страх - завдавати, завдати страху кому. Внушать почтение - імпонувати кому. [Його слова мені не імпонують]. Внушать мужество кому - осміляти, осмілити кого. Внушать собою доверие - викликати довіру, будити довіру;
    2) Внушать накрепко (вбивать в голову) - утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое вкушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому и кого. [Угрущають і богом, і лозиною (Г. Барв.)]; (вразумить) на розум послати кому (Квіт.).
    * * *
    несов.; сов. - внуш`ить
    (кому) виклика́ти, ви́кликати (у кого); ( вселять) вселя́ти, всели́ти (кому); ( навевать) навіва́ти и наві́ювати, наві́яти (кому); ( подсказывать) підка́зувати, підказа́ти (кому); ( прививать) прище́плювати, прищепи́ти и мног. поприще́плювати (кому); ( поучать) повча́ти несов., навча́ти, навчи́ти (кого); ( уговаривать) умовля́ти, умо́вити (кого); ( влиять) вплива́ти, впли́нути (на кого); ( убеждать) переко́нувати, перекона́ти (кого)

    Русско-украинский словарь > внушать

  • 3 засвидетельствовать

    1) (подпись и т. п.) засвідчити, посвідчити, посвідувати, посвідкувати, присвідчити, визнати що (підпис). [Засвідчив мій підпис. Посвідчив, що справді так було. Се вам посвідкують обидва мої вуха (Куліш). А свідки визнали в суді, що ти був тверезий (Кониськ.)]. -вать показаниями свидетелей - засвідчити свідками. [Умову заведено до книги, засвідчено свідками, припечатано печаткою волосного старшини (Доман.)]. -вать подлинность подписи - засвідчити власноручність підпису. -вать документально - задокументувати. [В першій половині XIV віку воно вже задокументоване (Крим.)];
    2) -вать почтение, уважение кому - (словами) висловити (освідчити), (показать) виявити пошану, повагу кому. Засвидетельствованный - засвідчений, посвідчений, задокументований.
    * * *
    засві́дчити, посві́дчити

    \засвидетельствоватьть почте́ние кому́ — засві́дчити (словесно - ви́словити) поша́ну кому́

    Русско-украинский словарь > засвидетельствовать

  • 4 надлежащий

    прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.
    * * *
    нале́жний; (правильный, подходящий) слушний; ( соответствующий) відпові́дний; ( нужный) потрі́бний

    \надлежащий им о́бразом (способом) — нале́жно, як нале́жить, нале́жним чи́ном, по-нале́жному; ( как следует) як слід; ( как надо) як тре́ба

    Русско-украинский словарь > надлежащий

  • 5 наружный

    (находящийся снаружи) (з)околишній, (з)окільний, надвірні[и]й, знадвірні[и]й; (наход. на поверхности тела, предмета) зверхній, (поверхностный) поверховий, позверховий; (внешний) зовнішній; срв. Внешний 1, 2 и 4. [Околишня мазка (Сл. Левч.). Околишній (надвірній) бік хати (Богодух.). Окільні галереї храму (Кониськ.). Після знадвірнього дуже ясного сонця вони нічого не бачили в темній крамниці (Н.-Лев.). Надвірня темрява (Київщ.). Душа жіноча щира сяє в зверхній красоті (Франко). Запалення копитів може бути позверхове й глибоке (Корольов). Зовнішній бік явищ (М. Грінч.)]. С -ной стороны - з околишньою (зовнішнього) боку, зокола, зверху, знадвору. [З околишнього боку гарно (Короленко). Клепки стружать з зовнішнього боку вігнуто (Бонд. Виробн.). Бачили ви, яка школа зокола? (Грінч.)]. -ная болезнь - зовнішня (зверхня) х(в)ороба. [Зверхні хвороби (Корольов)]. -ная дверь - надвірні двері (-рей). -ный диаметр - зовнішній діяметр (поперечник). -ное лекарство - зовнішні (зверхні) ліки (-ків), (надпись на аптек. этикетке) зовнішнє (-нього). -ная линия - зовнішня лінія. -ный надзор - зовнішній нагляд. -ная поверхность чего - зовнішній поверх, зовнішня поверхня, около чого. -ный порядок - зовнішній порядок (лад). -ное почтение - зовнішня (зверхня, видима) пошана. [Зверхні ознаки пошани (Короленко)]. -ная радость - зовнішня (зверхня) радість. -ная стена - околишня (надвірня) стіна. -ные стены - околишні (надвірні), стіни, около. [Мазати около (Полт.)]. -ные укрепления - околишні (зовнішні) укріплення.
    * * *
    зовнішній; ( находящийся на поверхности) зве́рхній; (находящийся за пределами дома, снаружи) надві́рний

    \наружныйая дверь — зо́внішні (надві́рні) две́рі

    Русско-украинский словарь > наружный

  • 6 нижайший

    1) найнижчий, (сильнее) як-найнижчий. -ший поклон - найнижчий (низенький) поклін (-лону);
    2) (наипокорнейший) найпокірніший, найуклініший. -шее почтение! моё -шее! - моє поважання! найуклінніше поважання! -ший слуга - найпокірніший слуга.
    * * *
    превосх. ст.
    найни́жчий; низе́нький, низе́сенький

    \нижайший ий покло́н — найни́жчий (низе́нький, низе́сенький) поклі́н (уклі́н)

    Русско-украинский словарь > нижайший

  • 7 оказывать

    оказать
    1) (обнаруживать) виявляти, виявити. Он -зал большие успехи - він великі виявив успіхи. -вать своё расположение к кому - виявляти свою до кого прихильність;
    2) (воздавать, делать) давати, дати, подавати, подати, учиняти, учинити, робити, зробити. -вать внимание кому - увагу давати (дати) кому. -вать доверие - віру давати (дати) кому, звірятися на кого. -вать предпочтение кому - давати (дати) и надавати (надати) перевагу кому над ким. -вать уважение, почтение кому - давати шану (шанобу) кому. -вать честь, почести кому - давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому. -ать неуважение, непочтение, пренебрежение - зневагу дати (вчинити) кому, зневажати, зневажити кого. [Матері зневагу дати]. Не -ать должного уважения кому - легко поважити кого. [Ви так легко поважили його (короля) в його послові (Куліш)]. -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому - ласку робити (зробити), ласку чинити (вчинити) кому, ласку (милость) класти (покласти) на кого, допомогти ласкою кому, зглядь мати на кого, зглянутися на кого. [Згляньтесь на мене, бідну сиротину]. -вать защиту, покровительство кому - давати (дати) захист кому, взяти кого під свою руку. -вать услугу - зробити послугу кому, прислужитися кому, стати кому в пригоді. Окажите мне услугу - зробіть мені послугу, станьте мені в пригоді. Он -зал великие услуги своему отечеству - він дуже прислужився своїй батьківщині, у великій пригоді став своїй батьківщині. -вать содействие, помощь - ставати (стати) в пригоді кому, (по)давати, (по)дати помочи, поради кому, підмогти, запомогти кого чим, призволяти поміч кому, (редко) підложити руки під кого. -вать, -зать сопротивление кому, чему - опиратися, опертися проти чого, опір кому ставити, опором стояти, стати проти кого, проти чого, одсіч дати кому. [Років сто або й більш опирались громадяни проти хижої сили (Куліш)]. -вать влияние, действие - робити, зробити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. Тепло и холод -вают различное влияние на тела - тепло і холод різно діють на речі. Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры - діяння (вплив), що на наше тіло справляють зміни в температурі.
    * * *
    несов.; сов. - оказ`ать
    1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; ( производить) справля́ти, спра́вити; ( проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( помощь) подава́ти, пода́ти; ( предпочтение) віддава́ти, відда́ти
    2) (обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( выказывать) пока́зувати, показа́ти
    3) ( показывать) пока́зувати, показа́ти
    4) (казаться, иметь вид) диал. здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися

    Русско-украинский словарь > оказывать

  • 8 передавать

    передать
    1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];
    2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];
    3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;
    4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.
    * * *
    I несов.; сов. - перед`ать
    передава́ти, переда́ти и попередава́ти; (отдавать; изображать, выражать какими-л. средствами) віддава́ти, відда́ти; (сообщать услышанное, узнанное, пересказывать) перека́зувати, переказа́ти и поперека́зувати, переповіда́ти, переповісти́ и перепові́сти
    II
    (надавать много чего-л.) передава́ти

    Русско-украинский словарь > передавать

  • 9 почёт

    шаноба, шанота, шана, пошанівок (-вку), повага, честь, почестка, гонор (-ру), (в нар. песнях) величчя (-чя). [Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага (Куліш). Матимеш достатки, родину чесну, шанобу од усіх (М. Вовч.). Тут усім однака шана (Франко). Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема (Основа). Дивись як Семен пішов у почестку (Гр.)]. Всякому -чёт по за-слугам (по роду) - усякому шаноба, шана по заслузі (по роду). Быть в -те - бути, пробувати у шанобі, у шаноті, в шані, в пошанівку, в гонорі, (образно) сидіти на високих стільцях. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Вона була там в такій шаноті (Берд.)]. Оказывать -чёт - віддавати шану, повагу кому, величати кого, (в нар. песне) величчя робити, зробити (наряджати, нарядити) кому. С -чётом - чесно, почесно, з шаною, з шанобою. [Та се вже річ річчю, що поховаємо його чесно (Куліш).]. Срв. Честь, Почесть, Почтение.
    * * *
    поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́ння; ( уважение) пова́га

    Русско-украинский словарь > почёт

  • 10 почитать

    почтить
    I. шанувати, пошанувати и ушанувати кого, поважати, уповажити, (народн. песен.) величати, звеличати кого, (реже: славянизм) почитати и почитувати, чтити, почтити кого. Срв. Чтить. [Земля мати, шануй її, то вона тебе озолотить (Грінч.). Дурня багатого всі величають (Номис). Подивітесь, як Касія він мертвого вповажив (Куліш). Ми-ж тебе, Оксанко, звеличаємо (Грінч.)]. -тать родителей, старших - шанувати, поважати батьків, старших. [Щоби старших шанували, батька й неньку чтили (Рудан.)]. -тать старость - шанувати, поважати старість. -тать праздники - шанувати, поважати свята. [Посту не тримали, свят не шанували (Рудан.). Селяни поважають неділю й празники і не роблять ніякої роботи (Н.-Лев.)]. -тить кого-л. чем - вшанувати (пошанувати) кого чим. -тить чью-л. память, умершего - вшанувати, уповажити, звеличати чию пам'ять, померлого. -тить память кого-л. вставанием - вшанувати (пошанувати) чию пам'ять уставанням. -чту (вас) по рублику с пуда - уважу (скину) вам по карбованцю з пуда. -ться - шануватися, пошануватися, и вшануватися, поважатися, уповажитися и т. д. Прямота всеми -тается - одвертість усі шанують, поважають. -таются какие-л. обычаи - поважаються, шануються якісь звичаї. Свято -таться - святитися. [Честь тоді святилась дуже (Мкр.)].
    II. Почитать, почесть - уважати, мати, (реже) тримати, ставити, поставити, узяти кого, що за кого, за що. [Мене люди за дурного мають (Г. Барв.). Ми тебе за святого уважаємо (Куліш). Взяли сиротину люди за ні за що (Грінч.). Ставили їх (людей) за скотів (Котл.). Тримай свято за свято (Номис)]. -тать полезным что-л. - уважати що за корисне. Я -чту за честь, за долг - за честь, за повинність собі матиму, за честь, за повинність свою уважатиму, за честь, за повинність собі поставлю. -тать себе за грех делать что-л. - за гріх уважати собі, гріхуватися що робити. -ться - уважатися, іти за кого, за що. Он -тается здесь лучшим доктором - його вважають тут за найкращого лікаря, він іде тут за найкращого лікаря. Это -тётся им за обиду - він матиме, візьме це за кривду, за образу. II.. Почитать - почитати - см. Читать. [Почитай мені що-небудь (Л. Укр.)].
    * * *
    I II
    ( испытывать почтение) шанува́ти; ( уважать) поважа́ти
    III несов.; сов. - поч`есть
    (кого-что кем-чем, за кого-что) уважа́ти (кого-що за кого-що, ким-чим) (несов.), визнава́ти, ви́знати (кого-що ким-чим, за кого-що), ма́ти (несов.), ста́вити, поста́вити (кого-що за кого-що)

    Русско-украинский словарь > почитать

  • 11 почтенный

    поважний, шановний, почесний, почтивий, (солидный) статечний, гі[о]дний, достойний. [Він чоловік почесний (Черк.). За литовського панування наставляли наші предки на митрополії, єпископства і архімандрії статечних людей громадською вподобою (Куліш). Товаришу наш годний та славний (Федьк.)]. -ный человек, гость - поважний, шановний, почесний, статечний чоловік, гість. -ный возраст, лета - поважний, почесний вік. -ная седина - почесна сивина. Почтеннейший! - добродію!
    * * *
    1) ( заслуживающий почтения) пова́жний; ( внушающий почтение) поче́сний, пошти́вий
    2) ( уважаемый) шано́вний
    3) (перен.: значительный) чима́лий и чимали́й, неаби́який; ( солидный) солі́дний
    4) (в знач. сущ.: в обращении - зват. форма) шано́вний громадя́нине; фам. чолові́че до́брий, го́лубе, добро́дію

    Русско-украинский словарь > почтенный

  • 12 почтительность

    шанобливість, шановливість, почтив(н)ість (-ости). Срв. Почтение.
    * * *
    шанобли́вість, -вості; пошти́вість, почти́вість

    Русско-украинский словарь > почтительность

  • 13 респект

    уст.
    респе́кт, -у, решпе́кт; (уважение, почтение) поша́на, пова́га

    держа́ть в \респект те кого-что — ( заставлять себя уважать) трима́ти (держа́ти) в респе́кті кого́-що

    Русско-украинский словарь > респект

См. также в других словарях:

  • ПОЧТЕНИЕ — ПОЧТЕНИЕ, почтения, мн. нет, ср. (книжн.). Глубокое уважение, испытываемое к кому чему нибудь. Относиться к кому чему нибудь с почтением, без всякого почтения. Оказывать почтение. Чувствовать почтение. Нижайшее почтение (вежливая подобострастная… …   Толковый словарь Ушакова

  • почтение — Уважение, благоговение, внимание, обожание, поклонение, преклонение, подобострастие, почтительность, честь, почесть. Войти в честь, внушать уважение, импонировать. Он сумел поставить себя хорошо. .. Прот. презрение. Ср …   Словарь синонимов

  • Почтение —  Почтение  ♦ Estime    Особый вид уважения; не то уважение, с каким мы относимся ко всякому человеческому существу, но то, какое мы оказываем тем, кого считаем лучшими, если их ценные качества не превышают средней или нашей собственной нормы (в… …   Философский словарь Спонвиля

  • ПОЧТЕНИЕ — ПОЧТЕНИЕ, я, ср. Глубокое уважение. Относиться к кому н. с почтением. С совершенным почтением (вежливая заключительная формула письма; устар.). Моё п.! (приветствие при встрече или расставании; в речи мужчин; разг.). Толковый словарь Ожегова. С.И …   Толковый словарь Ожегова

  • почтение — сущ., с., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? почтения, чему? почтению, (вижу) что? почтение, чем? почтением, о чём? о почтении 1. Почтением называют чьё либо чувство глубокого уважения к кому либо. Испытывать смиренное почтение к кому… …   Толковый словарь Дмитриева

  • почтение — • большое почтение • великое почтение • величайшее почтение • глубокое почтение • совершенное почтение …   Словарь русской идиоматики

  • почтение —   Мое почтение (разг. фам.)    1) приветствие при встрече или (реже) при расставании с кем н.     А, мое почтение... сказал ршиков. Чехов.    2) в знач. сказуемого, обычно в сочетании со словом просто о чем н. очень неприятном, неприемлемом или… …   Фразеологический словарь русского языка

  • почтение — я, ср.    Глубокое уважение. В речевом этикете форма выражения дружеского расположения и привета; восклицание по поводу чего нибудь удивительного.    ► Приезжий отправился делать визиты всем городским сановникам. Был с почтением у губернатора. // …   Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков

  • ПОЧТЕНИЕ — Давать/ дать почтение кому. Морд. Здороваться с кем л. СРГМ 1980, 11. Отпустить с нашим почтением кого. Жарг. угол., арест., мил. Освободить кого л. из под стражи, но оставить под наблюдением. Балдаев 1, 298; Балдаев 2, 48; ТСУЖ, 125 …   Большой словарь русских поговорок

  • Почтение — (родственно слову честь, почет) – глубокое уважение. Возможное проявление – снятие головного убора, поклон, пожимание руки двумя руками, целование руки. Ср.: Необъятные просторы вызывают почтение, которое предполагает начинающееся чувство боязни… …   Энциклопедический словарь по психологии и педагогике

  • почтение — свидетельствовать совершенное почтение • демонстрация …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»