-
61 право
I. нареч. -1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].II. сущ.1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];3) право, правознавство; см. Правоведение.* * *I сущ.пра́воII вводн. сл. жарг.права́ — мн. права́, род. п. прав
спра́вді, ді́йсно; далебі́, бігме́, далебі́г\право сло́во — спра́вді
-
62 происхождение
1) походження; (возникновение) по(в)стання. -ние этого обычая нам неизвестно - походження (повстання) цього звичаю нам невідоме. Рукопись болгарского -ния - рукопис болгарського походження. -ние видов - походження (повстання) видів. -ние языка - походження (повстання) мови. Слово, -ние которого неизвестно - слово, якого походження невідоме;2) походження, рід (р. роду), коліно, уродження. [Соромився свого походження, гордував своїми земляками (Леонт.). Найбільше право давав тоді чоловікові рід його, а не розум і дотепність (Куліш)]. По своему -нию - родом, з роду, походженням, з походження свого. Он немец по -нию - він німець родом, з роду, походженням, з походження. Человек знатного, благородного, низкого -ния - людина високого (великого), шляхетного, низького роду, коліна, уродження. [Високі уряди і королівщини роздавав король панам великого коліна (Куліш). Повсякчас корить свого чоловіка за те, що він низького коліна (Яворн.)]. Мужицкого, мещанского, барского -ния - мужицького, міщанського, панського роду, коліна; (диал.) мужицької, міщанської, панської ложі. [То були все панського коліна люде (Єфр.). А як ти, ци нашої мужицької ложі, ци міщанської, ци панської? (Стефаник)]. Одного -ния с кем - одноколінний з ким. [Стародавнього князівського роду, одноколінного з князями Збаразькими, Вишневецькими й Воронецькими (О. Лев.)].* * *похо́дження; ( возникновение) ви́никнення, постання́\происхождение ви́дов — биол. похо́дження ви́дів
-
63 резуха
бот.гуси́мець, -мцю -
64 родимчик
роди́мець, -мця, роди́мчик, дити́нець, -нця -
65 сиамец
сіа́мець, -мця\сиамец мцы — мн. сіа́мці, -ців
-
66 собрат
побрати́м, побрати́мець, -мця, співбра́т; ( товарищ) това́риш -
67 сонаследник
юр.співспадкоє́мець, -мця -
68 фармазон
1) франкмасо́н2) (перен.: вольнодумец) вільноду́мець, -мця; ( нигилист) нігілі́ст -
69 филистимлянин
ист.філісти́млянин, філісти́мець, -мця; филисти́мляне мн. філісти́мляни, -лян, філісти́мці, -ців -
70 фряг
-
71 чужеземец
чужозе́мець, -мця; ( чужак) чужи́нець, -нця; чужосторо́нець, -нця -
72 Богоприимец
богоприїмець, богоприїмник (св. Симеон). -
73 Залогоимец
Залогобратель, Залогоимица и -имка заставоємець (-ємця), заставоємник, -воємниця. -
74 Отчич
стар. син і спадкоємець по батькові; власник батьківщини. -
75 авторитет
* * *иметь авторитет, пользоваться авторитетом
— мець аўтарытэт, карыстацца аўтарытэтам— гэты чалавек — аўтарытэт для нас -
76 антипатия
-
77 благоволить
* * *благоволите (с неопр.) уст.
— будзьце ласкавы, зрабіце ласку -
78 вес
* * *муж. -
79 весить
-
80 вид
від; выгляд; гатунак; кшталт; самавітасць; самавітасьць; трыванне; трываньне* * *I муж.— меркаванне (планы, намеры) на будучынюна вид, по виду, с виду
— на выгляд, з выгляду— пад маркай, пад выглядамII муж.не подавать, не подать (не показывать, не показать) виду
— не падаваць, не падаць (не паказваць, не паказаць) выгляду
См. также в других словарях:
Ємець — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
відеопідприємець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
німець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
підприємець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
спадкоємець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
співспадкоємець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
наємець — мця, ч., зах. Найманий працівник, зокрема доглядач худоби … Український тлумачний словник
німець — див. німці … Український тлумачний словник
переємець — мця, ч., діал. Той, хто переймає щось … Український тлумачний словник
підприємець — мця, ч. Той, хто володіє промисловим, торговельним і т. ін. закладом. || Організатор вигідних справ, прибуткових операцій … Український тлумачний словник
спадкоємець — мця, ч. 1) Особа, що одержала спадщину або має право на її одержання. || Рідна дитина, перев. син. || Син правителя або інша особа, до якої має перейти влада. 2) перен. Продовжувач чиєї небудь діяльності, справи, певних традицій тощо … Український тлумачний словник