мак+и

бот. Papaver somniferum L. мак (-ку), мак городній. [Маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (М. Вовч.). Сім рік маку не родило, проте голоду не було (Номис). Пироги з маком]. Цветок, головка -ка - см. Маковка. Зерно -ка - мачина, мачинка, мачиночка, маківка. Мак-самосейка (Papaver orientale L.) - мак-самосій (-самосійка), мак- видюк[х], зіркатий (діркатий) мак, зіркач, діркач, хруставець (-вцю). Мак слепой (Papaver orientale L.) - сліпий мак, сліпак. Мак водяной (водоросль Conferva bombycina) - жабур, жабуриння, баговиння, кушир (-ру), ряска. [Болото поржавіло, від жабуру зелене (Греб.). Зелене жабуриння укрило дно (Мирн.)].

* * *

техн. надгла́вок ( на куполе)

маків (-кова, -кове); срв. Маковый. [Сей світ, як маків цвіт (Приказка). Гарна, як маків цвіт (Звин.)].

* * *

макіявелізм (-му).

* * *

маківник, маковик (-ка), макоґиґа.

* * *

макіявелівський, макіявелістичний.

маківниця, маківничниця.

маківчаний.

* * *

маківчаний.

1) маківка, (ум. маківочка, маківонька), головка з маку. [Наламала маківок, повитрушувала з їх мак (Грінч.). Баба головки з маку позрізувала (Рудч.)];

2) (купол) маківка, маковиця, верх, баня;

3) см. Макушка;

4) (верхушка здания, высокого предмета) вершок (-шка), вершечок (-чка), верхівка.

* * *

1) ( плод мака) ма́ківка, мачи́на

2) ( конфета) ма́ківка; ( пряник) маківни́к, -а, макови́к, -а

3) (глава, купол церкви) ма́ківка, ба́ня

4) см. макушка 1), 2)

головища, голівчина; (глупая) головешка, макітра, кабак, бараняча голова. По -ке дать, съездить кого - головача дати кому, заїхати кому в голову (макітру).

* * *

крутитися, кружи[і]ти, кружляти; (о воде в водовороте) вирувати, нуртувати. [Крутиться, вертиться, не знає, де діться (Номис). Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться (Пісня). Був неспокійний, кружив по хаті (М. Вовч.). Вода б'ється об колеса, колеса кружляють (Рудан.)]. -ться вокруг кого, чего - кружляти, крутитися навколо кого, чого, (увиваться) увихатися; (о птицах, пчёлах) витися, кружляти, круженяти. [Ластівки вились над ставком (Коцюб.). Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли (М. Вовч.)]. -ться в танце - кружляти, крутитися, звиватися в танку. [Малеча танцювала, дрібно кружляючи (Л. Укр.)]. У веселих таночках звиватись (Л. Укр.)]. -ться в вихре танца - вихритися в танку. -ться вихрем - вихоритися, вихритися. [Думки як завірюха крутились, вихорились (Мирний). Все вихрилося (Грінч.)]. Голова -тся у кого - голова туманіє, морочиться, обертом іде, кружка йде, вернеться кому; (фамил.) світ макітриться (вернеться) кому. [Туманіла обом од тих слів голова (Грінч.). Чогось мені головонька морочиться (Пісня). Голова мені кружка йде (М. Грінч.). Аж світ мені макітриться з того всього. Лежить наша Тетяна вернеться їй світ (Г. Барв.)]. Кружась - крутячись, кружляючи, кружачи, крутька. [Посеред кола замайоріла Дарчина голова, кружачи в парі то з парубоцькою шапкою, то з дівоцькою хусткою (Л. Укр.). Удвох носяться наздибочки і крутька по-панськи (Г. Барв.)]. Кружащийся - см. отдельно.

* * *

1) (вращаться, вертеться) крути́тися, кружи́тися

2) ( на лету описывая круги) крути́тися, кружля́ти, кружи́ти, кружитися

3) см. кружить 3)

зоол. макій (-ія), лемур (-ра).

* * *

макушка

1) маківка, чолопок и щолопок (-пка), (ум. ч[щ]олопочок), кабушка, (ум. кабушечка), тім'я (-м'я). [Шапочка на самому чолопочку (Звяг.). Почепила квітку на голову на щолопочку (Н.-Лев.). У старовірів кабушечка на голові вистрижена аж до шкури (Миргород.). Патер з проголеним тім'ям (Стор.)]. Получить по -ке - дістати (узяти) в тім'я, у чуб;

2) (верх чего-либо) маківка, верх (-ху), вершечок (-чка), чолопок, щолопок (-пка). [Виліз на маківку (на верх) гори (Київщ.). На церкві на самому вершечку грало сонце (М. Грінч.). На самісінькому чолопочку шпиля манячіла та мріла в імлі чорна струнка постать (Н.-Лев.). Почвалав на чолопок гори (Полт.). Посеред села ніби стриміла на щолопочку дубова церква (Н.-Лев.)].

* * *

диал. см. макушка 1)

1) (ум. от Мак) мачок (-чку);

2) бот. Papaver Rhoeas L. - мак (-на и -ку) -самосійка, падаличний мак, мачок (-чка), зіркач (-ча и -чу).

* * *

бот.; тж. мачёк

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

1) (некрупно) дрібно, здрібна, дрібненько, здрібненька. [Багатий дрібно крає (Номис). Оріть-же, синки, здрібна скибки (Гол. II). Біжить, ніжками дрібненько перебира (Квітка)]. -ко крошить - дрібно кришити. Намелко (изрубить, изрезать что) - дрібно- дрібно, дрібно-дрібненько, дрібнісінько, на мак (порубати, посікти, порізати, пошматувати) що; см. На мелкие куски (под Мелкий 1). [Понабивано каміння дрібно-дрібно (Стор.). Порубав на мак (Яворськ.)]. -ко писать - дрібно писати, (образно) (дрібно) як маком посіяти. [Дрібно як маком посіяв (Франко)]. -ко и густо исписанный - см. Исписывать;

2) (неглубоко) мілко, міленько, неглибоко, (гал.) плитко. [Наори мілко, а посій рідко, то вродить дідько (Номис). Тут міленько, іди сміливо (Звин). «Чого тут боятися? Адже плитко». - «Плитко? а от яка глибінь!» (Франко)]. Яма викопана -ко - яму викопано мілко. - ко плавать, перен. - неглибоко плавати;

3) (в сложн. словах) - а) (некрупно) дрібно; б) (неглубоко) мілко, плитко.

* * *

1) дрі́бно

2) мі́лко