коц

и Подыматься подняться підійматися (підниматися), під(ій)нятися, здійматися, (зниматися), знятися, здійнятися, підводитися, підвестися, зводитися, звестися, підноситися, піднестися, зноситися, знестися, (о мног.) попідійматися, поздійматися, попідводитися, позводитися; (стр. з.) бути піднятим, знятим, підведеним, зведеним, піднесеним, (при помощи рычага) підважуватися, підважитися, бути підваженим. [Дим до неба підіймавсь (Шевч.). Огонь розгорається, здіймається все вище й вище (Васильч.). Там високо блакитио-темне небо знимається у зорях осяйних (Грінч.). Підвелись похилені голови (Єфр.). Нехай лихий знесеться, хоч до неба (Св. П.). Нижча половина рами (у вікні) підводиться вгору]. -маться, -няться с места, с постели, со стула (вставать) - підводитися, підвестися, зводитися, звестися (на ноги), підійматися, під(ій)нятися, здійматися, знятися з місця, з постелі, з крісла; срв. Вставать. [Підвелася з крісла (Коц.). Не хтів вставати, однак мусів звестися (Коц.). Хоче знятися з лави, та не сила (М. Вовч.)]. Он с места не -мается - він з місця не підводиться (не рушить). Гости -нялись и ушли - гості знялись і пішли. Он упал, но тотчас же -нялся - він упав, але зараз-же під[з]вівся (піднявсь). Больной -нялся - хворий підвівся. [Лежав місяців зо три; далі підвівсь. Ходжу і роблю (Тесл.)]. Всходы -маются - сходи підбиваються вгору (Грінч.). -маться (вставать) - вставати, встати, підійматися, піднятися, (быстро) схоплюватися, схопитися, (о мног.) повставати, посхоплюватися. [Сонце так рано схопилося]. Мы -нялись до рассвета - ми встали (схопилися) ще вдосвіта (ще на світ не благословилось). -маться на ноги (букв. и перен.) - спинатися, с[зі]п'ястися, зіпнутися (зіпнуся, зіпнешся и т. д.), здійматися, знятися, зводитися, звестися на ноги, (порывисто) схоплюватися, схопитися, схвачуватися, схватитися, зриватися, зірватися на (рівні) ноги. [Звівся на ноги (Коцюб.)]. Люди її якось вигодували закіль знялась на ноги (Г. Барв.). Тільки сп'ялося на ноги (подросло), вже хоче жити по-своєму (Берд. п.). Україна почала на власні ноги в письменстві спинатись (Єфр.)]. - маться на цыпочки - спинатися, с[зі]п'ястися, зіпнутися навспинячки, на дибошки или на ноги. Разоренному -няться трудно (оправиться) - зубоженому важко піднятися, стати на ноги. Заяц -нялся в четырёх шагах от собак - заяць знявся (скочив) кроків за чотири від собак. -маться (о руке, голове) - з[під]водитися, з[під]вестися, здійматися, знятися, підноситися, піднестися. [У мене рука не здіймається її ударити (Мирн.). Рука на тебе не зведеться (Макс.)]. Руки не -маются что-л. делать - руки не беруться (не здіймаються) що робити (или до роботи). -маться на гору, по лестнице - здійматися, знятися, братися на гору, по сходах; срв. Взбираться. -маться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) - підійматися, піднятися, здійматися, знятися, з[під]носитися, з[під]нестися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбиватися, підбитися, підбиратися, підібратися, (реже) підходити, підійти, підхоплюватися, підхопитися, (о птицах, иногда) під[з]биватися, під[з]битися, вибиватися, вибитися. [Високо піднісся орел сизокрилий (Самійл.). Він піднісся по-над звичайну, прозаїчну буденщину (Крим.). Зносяться молитви до неба. Сонце піднялося височенько (Неч.-Лев.). Сонце вже високо підбилось вгору (Неч.-Лев.). Сонце вже геть підійшло (Крим.). Сиві голубоньки, здіймітеся вгору (Чуб.). Підбивсь сизий голубочок угору високо (Чуб.). Уже качки зносяться. З галасом знялось вороння (Коц.)]. -нялась стая голубей - знялася зграя голубів. -нялся рой пчёл - знявся рій бджіл. -мались высокие здания - здіймались високі будинки. -няться на воздух, -ться на аэроплане - знятися в повітря, знятися на літакові. Вот те высоты, на которые может -няться свободный человеческий дух - ось ті високості, на які (куди) здійнятись може вільний дух людський (Коц.). Занавес -мается - завіса (запона, заслона) підіймається, зноситься. -маться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) - здійматися, знятися, підійматися, піднятися, зноситися, знестися, уставати, устати, повставати, повстати, ставитися, (о пыли ещё) збиватися, збитися, куріти, закуріти. [Знялася курява (Васильч.). Курява ставилась за бричкою (Свидн.). Повстав легенький туман (Неч.-Лев.). Встає хмара з-за лиману (Шевч.). Збилася така курява. Пил закурів (Хвильов.)]. -маться (о ветре, буре, грозе, метели) - здійматися, знятися, рушати(ся), (з)рушити(ся), (быстро: срываться) зриватися, зірватися, схоплюватися, схопитися, уставати, устати, звіятися, (о ветре, безл.) завітрити. [І знялася велика вітряна буря (Св. П.). Здіймається (встає) буря, гроза. Рушився більший вітер (Мирн.). Зірвалася шура-буря]. -лась гроза, метель - знялася (рушила) завірюха, буря. Ветер -нялся - знявся, схопився (зірвався) вітер, или безл. завітрило (заветрило). -нялась волна (волнение) - знялася, встала хвиля. [Встала на Чорному морі бистрая хвиля (Дума)]. - маться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) - зчинятися, зчинитися, здій[зни]матися, з(дій)нятися, підійматися, під(ій)нятися, повставати, повстати, уставати, устати, збиватися, збитися. [Що-дня зчинялась яка історія (Грінч.). Зчинявся невимовний регіт (хохот) (Крим.). За столом здіймався страшенний заколот (Коц.). Знявся такий крик, наче кого різали (М. Вовч.). Знялася революція (Доман.). На селі піднявся галас (Неч.-Лев.). Як підниметься кашель (Квітка). Встають війни. Така буча (суматоха) збилася (М. Вовч.)]. -мается горячий спор - зчиняється палка спірка (Грінч.). Пламенем -нялся народный гнев - полум'ям знявся народній гнів (Коц.). -лась тревога - знялася тривога. -маться (вырастать) - виганятися, вигнатися, підганятися, підігнатися, уганяти, у(ві)гнати. [Росла вона, уганяла хутче від козакового внука Михайла (М. Вовч.)]. -маться (о волосах, шерсти) - підійматися, піднятися, ставати, стати (дибом, диба, дубом, догори); срв. Дыбиться 1. [І догори піднявсь у мене волос]; (об ушах) насторош[ч]уватися, насторош[ч]итися, нашорошуватися, нашорошитися. -маться на дыбы (о лошади) - зводитися, звестися, спинатися, сп'ястися, ставати, стати гопки, диба, цапа; срв. Дыбиться 2. Тесто -мается - тісто підходить (угору). Вода -мается - вода прибуває, підживає, підходить. Вода в реке -мается - вода в річці прибуває, йде вгору. Вода -нялась в реке на сажень - води в річці прибуло на сажень, вода в річці підійшла (піднеслася) на сажень. Река -нялась - ріка підійшла, піднеслася, знялася, прибула. Термометр -нялся на десять градусов - тепломір (градусник) піднявся (піднісся) на десять ступенів. Барометр -мается - барометр підіймається, підноситься, йде вгору. -мается настроение, голос - здіймається, підноситься настрій, підноситься голос. -маться выше обыдёнщины - підноситися по-над буденщину (Крим.). -маться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) - підноситися, піднестися, іти, піти вгору (Куліш). -маться (войной и т. д.) на кого, против кого - ставати, стати, уставати, устати, повставати, повстати, підійматися, піднятися, здійматися, знятися, зводитися, звестися на кого, на що, проти кого, проти чого. [Чи там раду радять, як на турка стати (Шевч.). Повстаньмо-ж тепера усі, як один (Л. Укр.). Встане народ на народ (Св. П.). Зведись, народе, простягни руку на свою правду (Коц.)]. -нялось восстание в стране - здійнялось повстання в краю (Л. Укр.). Все -нялись на общего врага - усі встали на спільного ворога. -маться, -няться на защиту своих прав, своей страны - ставати, стати до оборони (на оборону) своїх прав, свого краю. -няться в оборону кого - устати за кого, за що, обстати за ким, за чим. Знамя свободы -мается - прапор волі зводиться, зноситься, підноситься. -маться (о цене) - іти, піти вгору, (быстро) підскакувати, підскочити. [Ціна пішла вгору. Ціна на хліб раптом підскочила (Коцюб.)]. -маться в цене - у гроші йти. Цена на хлеб -мается - ціна на хліб іде вгору (росте). Хлеб в цене -мается - хліб іде в гроші. -маться на хитрости - братися, узятися на способи, на штуки, на хитрощі.

* * *

несов.; сов. - подн`яться

1) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися; (всходить, взбираться, восходить) схо́дити и зіхо́дити, зійти́; ( взлетать) зліта́ти, злеті́ти; ( взноситься) зно́ситися, знести́ся; (о дыме, пламени, птицах, солнце, перен.) здійма́тися, здійня́тися и поздійма́тися, зніма́тися, зня́тися и позніма́тися, підно́ситися, піднести́ся и попідно́ситися; (о солнце, птицах) підбива́тися, підби́тися; ( о солнце) встава́ти, вста́ти, підво́дитися, підвести́ся; (появляться: о тумане) повстава́ти, повста́ти

2) (о голове, глазах) підво́дитися, підвести́ся и попідво́дитися, підніма́тися, підня́тися и попідніма́тися, зво́дитися, звести́ся и позво́дитися

3) ( вставать) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися, встава́ти, вста́ти; ( с места) підво́дитися, підвести́ся и попідво́дитися, зво́дитися, звести́ся и позво́дитися, (поспешно, порывисто) схо́плюватися, схопи́тися и посхо́плюватися

4) (возвышаться, выделяясь) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися, здійма́тися, здійня́тися и поздійма́тися, зніма́тися, зня́тися и позніма́тися, підно́ситися, піднести́ся и попідно́ситися, підво́дитися, підвести́ся и попідво́дитися, зво́дитися, звести́ся и позво́дитися, постава́ти, поста́ти, зно́ситися, знести́ся, вино́ситися, ви́нестися, несов. підви́щуватися

5) (на кого-что, против кого-чего - восставать) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися (проти кого-чого, на кого), встава́ти, вста́ти, става́ти, ста́ти (на кого), повстава́ти, повста́ти (проти кого-чого)

6) (повышаться, увеличиваться) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися; (о поверхности, об уровне, перен) підви́щуватися, підви́щитися и попідви́щуватися; (перен.) підно́ситися, піднести́ся и попідно́ситися

7) (начинать проявляться, возникать) підніма́тися и підійма́тися, підня́тися и підійня́тися и попідніма́тися и попідійма́тися, здійма́тися, здійня́тися и поздійма́тися; зніма́тися, зня́тися и позніма́тися; ( начинаться) почина́тися, поча́тися; (о шуме, скандале) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися; (внезапно: о ветре, шуме, смехе) схо́плюватися, схопи́тися; (о мыслях, чувствах) встава́ти, вста́ти

-ся, возмутить, -ся

1) (о жидкости) каламутити, -ся, скаламутити, -ся, перекаламутити, -ся, закаламучувати, -ся, закаламутити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, - ся, забаламутити, -ся, мутити, -ся, змутити, -ся, замутити, -ся, колотити, -ся, сколотити, -ся, (во многих местах - поколотити, -ся, посколочувати, -ся), збивати, -ся, збити, -ся, збуряти, - ся, збурити, -ся, збантурити, -ся;

2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламутити, -ся, забаламутити, -ся [Забаламутив кров дівоцьку (Кул.)], збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся [Скаламутила щастя], колотити, -ся, сколотити, -ся [Сколотила мій спокій], заколочувати, -ся [Заколочувати спокій], ґвалтувати, заґвалтувати [Немов дика орда ґвалтувала тишу стуком (Коц.)], турбувати, стурбувати [Не турбуй мого спокою!];

3) (приводить в негодование) обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!]. Возмущённый - обурений;

4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтувати кого проти кого, бунтуватися, збунтувати, -ся, підбурювати, підбурити, бурити, -ся, збурити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся, колотити (кого, ким), -ся, сколотити, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся на кого, зривати бунт, бунт бунтувати, бунт забунтувати, ворохобити, зворохобити, (восставать) повставати (сов. повстати). [Гуща отой не крав, а народ бунтував (Коц.). Чого се так бунтуються народи? Каламутиться народ. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та перерізати дворян].

* * *

несов.; сов. - возмут`ить

1) (вызывать негодование, гнев) обу́рювати, обу́рити

2) (подстрекать к мятежу, восстанию) підбу́рювати, підбу́рити; ( выводить из состояния покоя) збу́рювати, збу́рити; ( баламутить) баламу́тити, збаламу́тити, бунтува́ти, збунтува́ти и побунтува́ти, колоти́ти, сколоти́ти, мути́ти, помути́ти

3) ( водную поверхность) збу́рювати, збу́рити; ( мутить) каламу́тити, скаламу́тити, мути́ти, помути́ти, баламу́тити, збаламу́тити, колоти́ти и сколо́чувати, сколоти́ти

дыхать

1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;

2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].

* * *

ёрзаться соватися, човгатися, горзатися [Совався на місці. Дитина почина човгатися на руках у няньки (Коц.)], вертітися (верчуся, вертишся, вертимося), вовтузитися, юрзатися (Коц.), гомзатися. [Чого гомзаєшся за столом, наче блохи кусають?].

* * *

и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.

* * *

несов.; сов. - подн`ять

1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити

2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити

3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти

4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти

5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити

6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́ти

порепатися, потріскати, -ся, поколотися, (о камне, штукат., стене и т. п. ещё) полупатися, (об оболочке орехов, семян т. п.) полускати(ся). [Аж шкура на їх порепалась. Хліб порепався з одного боку (Гр. Григ.). Ворота кам'яні з великого жару потріскалися (Стор.). Жовта глина покололась (на стінах) та пообсипалась (Коц.)]. Потрескавшийся - порепаний, потрісканий, поколений, полупаний. [Порепані чорні руки (Грінч.). Поколені жовті стіни (Коц.). Полупана стіна Мирн.)].

* * *

1) презирливий, зневажливий, пого[і]рдливий, згірдний. [Презирливе слово (Л. Укр.). Зневажливий погляд (Коц.). Погордливий тон (Крим.). Згірдне поводження (Коц.)];

2) см. Презренный.

* * *

1) прези́рливий; при́зрий; ( пренебрежительный) знева́жливий, пого́рдливий, диал. згі́рдний, згі́рдливий

2) см. презренный 2)

баливать

1) (быть больным) слабувати на що, х(в)орувати на що, нездужати на що, боліти, недугувати на що, недужати, хиріти, хворіти, кволіти, лежати на що;

2) (обычно о частях тела, в перен. смысле о душе и сердце) боліти кого що. [Болить мене головонька = у меня болит голова. Татка очі болять = у отца болят глаза. Не боли ти, душе, від турботи спочинь! (Сам.)];

3) (печаловаться, болеть сердцем о ком, заботиться) боліти чим, за ким, уболівати за ким, побиватися. [Боліти долею свого краю і народу. Мати боліє за сином. Вболіває за сином. Мати за дітьми да побивається];

4) (причинять кому боль) боліти кого що. [Його болять нещастя України (Фр.). Те вікно його боліло (Коц.) = это окно причиняло ему боль. І сміх той його заболів (Л. Укр.)].

* * *

1) хворіти, слабува́ти, слабі́ти, незду́жати; недугува́ти, неду́жати; диал. хворува́ти, хорува́ти

2) перен. уболіва́ти

1) (физическая боль) біль (р. болю) (м. р.), болість (р. -лісти). [Се був біль, тягучий, фізичний біль. Рябко одскакує й вищить од болісти];

2) (болезнь) біль (м. р.) (р. болю), болі (мн.). [Зубний біль. Вона видужала з породових болів];

3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. болю), болість (р. -ти), болещі, боління, жаль (м. р.). [Минув час, затих біль. Свої болі - пусте, світове горе велике. Навіщо радощі й боління? В мене серце задрижало з болещів]. С болью - болізно. [Тихо і болізно вимовляє поет (Л. Укр.)]. От боли - з болю. Крик боли - боліз[с]ний гук, крик. [Знову лунає болізний гук]. Полный боли - боліз[с]ний, болючий. [Болізний стогін]. Причинять, и причинить боль кому - боліти (сов. заболіти) кого, болю завдавати, (сов. завдати) кому, вражати, (сов. вразити) кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коц.). І сміх той - його заболів (Л. Укр.). Вразив моє серце. Їй хотілося вразити поглядом дочку, але не вдалося].

* * *

1) (физически) боляче, болько, дошкульно, жалко (от укуса). [Як-же жалко вкусила мене муха!];

2) (душевно) боляче, боліз[с]но, уразливо, тяжко. [Як соромно буде, як боляче! Прикрі спогади уразливо хвилювали його]. Больно (физ. и морально) кому от чего - болить кого що. [Боліла мене тая пуга. Те вікно його боліло (Коц.) = ему было больно от этого окна, это окно причиняло ему боль. Мене болить, що Римом зватись може така потвора (Л. Укр.)];

3) вельми, дуже, тяжко. [Хороший тута вельми очерет (Л. Укр.). Вареники? оце я тяжко люблю]. Не больно (не очень), не больно много - не гурт, не дуже, не надто. [Логіки має вона не гурт (Крим.)]. Он не больно умён - він не дуже (вельми, надто) розумний.

* * *

1) нареч. бо́ляче и боляче́

2) в знач. сказ. бо́ляче́, боли́ть

3) (в знач. сказ.: обидно, досадно) бо́ляче́, при́кро, ура́зливо и уразли́во; ( тяжело) тя́жко

-ся, возвести, -ся, возвесть, -ся зводити кого, -ся, звести, -ся, виводити кого, -ся, вивести, -ся. [Звів (вивів) його на високу гору] а теснее:

1) (строить) зводити що, -ся. [Сам мусів зводити нові мури (Грінч.)], звести, -ся [Треба конче розкидати стару повітку та звести нову (Коц.)], виводити що, -ся, вивести, -ся [Виводили мур], будувати, -ся, збудувати, -ся, ставити, -ся, поставити, -ся. -дить, -ся что-н. из камня, кирпича - мурувати, -ся, сов. з[ви]мурувати, -ся, помурувати, -ся; (высокую постройку) спинати, сов. сп'ясти [Цілісіньке літо маяк спинали (Кониськ.)];

2) (обращать устремлять вверх) зводити, -ся, звести, -ся, підводити, -ся, підвести, -ся, знімати, -ся, зняти, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся. [Звести очі до неба. Погляд свій на небо звожу (Л. Укр.). Знімав руки та очі до неба (Неч.-Лев.). Підводити очі вгору];

3) (на степень чего-л.) зводити на що, -ся [Ціле життя зводити на один суцільний подвиг (Єфр.) = всю жизнь возводить на степень одного сплошного подвига]. -дить в квадратную степень - підносити (піднімати) до квадратового степеня. -дить что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. - ставити, поставити що-небудь як щось самостійне, вище і т. и. [Намагається поставити письменство, як щось самостійне (Єфр.)]. -дить в должность, в сан - підносити (піднести), виносити (винести) кого на посаду, до гідности [За його заслуги піднесено його до князівської гідности], а скромнее - ставити (поставити) кого на що. [Поставив на вчителя. За браком освічених людей, тепер одразу ставлять дяків на попів, на попівство], (срв. Повысить). -дить в перл создания - підносити (піднести) на рівень архітвору (гал.), робити (зробити) з чогось перлину над творами (вінець творива), вивершувати;

4) -дить на кого что (напраслину) - натягати (натягти) на кого що [Ці люди напасть на нас натягають], пеню волокти (наволокти) на кого. [Хіба я буду на себе пеню волокти!].

* * *

несов.; сов. - возвест`и

1) ( поднимать кверху) зво́дити, звести́ и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести и мног. повиво́дити; (глаза, взгляд) підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити; ( поднимать) підніма́ти, підня́ти и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти и мног. попідійма́ти

2) ( сооружать) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, виво́дити, ви́вести, підво́дити, підвести́ и мног. попідво́дити, спору́джувати и споруджа́ти, споруди́ти и мног. поспору́джувати и поспоруджа́ти, ( строить) будува́ти, збудува́ти, побудува́ти, ста́вити, поста́вити; ( из камня) мурува́ти, змурува́ти и помурува́ти

3) (в кого́-что - перен. возвышать до какого-либо положения, звания) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти (в кого-що); ( ставить) ста́вити, поста́вити

4) ( приписывать напрасно) зво́дити, звести́

5) мат. підно́сити, піднести́

6) (относить происхождение чего-л. к чему-л.) виво́дити, ви́вести (від чого, з чого)

вознестися

1) зноситися, знестися на що, до чого, підноситися, піднестися, зніматися (здійматися), знятися (здійнятися) на що, підніматися, піднятися, линути, злинути куди, до чого [Злинути в небо (Коц.). Кара всепрощенням - це найвище, до чого може злинути думка людська (Єфр.)], рости в небо, вирости в небо;

2) (гордиться, кичиться) нестися вгору, високо виноситися чим, в. винестися, заноситися, занестися, в хмари залітати, в хмари залетіти, панитися [Вони дуже паняться], пишнитися. См. ещё Гордиться, Кичиться;

3) славитися, уславитися, вихвалятися, вихвалитися. Вознесённый - піднесений, знесений (угору), уславлений, зохвалений.

* * *

несов.; сов. - вознест`ись

1) підно́ситися, піднести́ся, зноситися, знести́ся, заноситися, занести́ся, вино́ситися, ви́нестися; ( подниматься) підніма́тися, підня́тися и мног. попідніма́тися, підійма́тися, підійня́тися и мног. попідійма́тися

2) ( становиться заносчивым) зано́ситися, занести́ся, несов. нести́ся ви́соко (вго́ру, го́рдо)

вскидать и вскинуть підкидати, скидати, скинути (о многом поскидати), завдавати, завдати. [Море скидало хвилю на беріг (Коц.). Вартовий завдав на плече рушницю].

* * *

несов.; сов. - вск`инуть

вылить

1) виливати, вилити, вилляти; (опрокидывая) вивертати, вивернути. [Виверни воду з діжки. Глечики повивертала];

2) висипати, висипати. [Висип у миску всенький борщ. Висип окріп із баняка в ночви = вылей кипяток из котла в корыто]. -ать, - ить напиток в рот - хилити, вихиляти, вихилити. [Вихилив дві чарки];

3) (колокол, статую и т. п.) лити, виливати, вилити. Вылитый -

1) вилитий, виллятий, висипаний, вихилений. [Де-ж тая барилочка, що виллята горілочка?]

2) вилитий, злитий, виливаний. [Кремезний, як з криці злитий (Коц.). Виливаних богів не будеш робити];

3) похож, как вылитый - як викапаний. [Син - викапаний батько. Ми всі, як викапані, скидаємся один на одного (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - в`ылить

1) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти и мног. повилива́ти; ( пищу) висипа́ти, ви́сипати

2) ( изготовлять литьём) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти

-ся, вымотать, -ся вимотувати, -ся, вимотати, -ся, висотувати, -ся, висотати, -ся. [Вона вже жили висотала з себе (Коц.)].

* * *

несов.; сов. - в`ымотать

губити, занапащати, збавляти, нищити, понищати, погубляти, запропащати, тратити, марнувати; зганяти зо світу, збавляти. [В тісній темниці свої найкращі молоді літа, в тяжкій журбі вона занапащає (Грінч.). Сам тепер своє я щастя трачу (Крим.). Довіку буде убогий на чужій ниві марнувать свою силу (Коц.). Не марнуй-бо часу, берися до роботи. Ти своїм піяцтвом зо світу себе зганяєш. Нащо кинув хліб у воду? нащо збавляєш добро?].

* * *

голоский, голосний [Наша церква дуже голосна]; лункий, гудючий, гучний, грімкий [Гучна розмова вітра з лісовим верховіттям (Коц.). Вона подає йому стрільбу грімку (Л. Укр.)], такий, що аж луною б'є.

* * *

дляти що [Чого Пугач дляє справу? (Коц.)], барити [Ой одчиняй, не бари, бо кусають комарі (Ном.)], марудити [Скоріше-б вирок той. Чого марудять? (Л. Укр.)], уводити. -ся [Що-ж уводитись? Навіщо? (Л. Укр.)], гаяти [Ви цього діла не гайте (Март.)], продовжити. См. Медлить, Продлить.

* * *

продлиться продовжуватися, довжитися, (сов.) продовжитися, тягтися, протягатися, (сов.) протяг(ну)тися, точитися, тривати. [Довжиться як зимова ніч (Фран.). Довго тяглася гонитва (Коц.). Наше діло довго буде протягатися (Харк. п.). Гульба точилася до самого ранку (М. Вовч.). Цей період тривав дуже довго].

* * *

приязно, дружелюбиво. [Вони приязно вели розмову (Коц.)]; (дружественно) дружньо; (благосклонно) приязно, прихильно, ласкаво. [Ставився до неї прихильно].

* * *