косу

несов. направля́ть, сов. напра́вить

1) астр., техн., физ. ( давать направление) спрямо́вувати; спрямува́ти, скеро́вувати, скерува́ти

2) матем. напрямля́ти, напрями́ти

3) техн. ( инструмент) направля́ти, напра́вити; ( натачивать) наго́стрювати, нагостри́ти; ( косу) манта́чити, поманта́чити

•

- направляться

техн., несов. ната́чивать, сов. наточи́ть

несов. отпуска́ть, сов. отпусти́ть

1) техн., физ. відпуска́ти, відпусти́ти; ( ослаблять - ещё) попуска́ти, попусти́ти; ( сталь) відгарто́вувати, відгартува́ти; ( энергию) видава́ти, ви́дати

- отпускать болт

2) техн. ( оттачивать) виго́стрювати, ви́гострити, наго́стрювати, нагостри́ти; ( косу) клепа́ти, ви́клепати

1) ( исправлять) виправля́ти; ( корректуру) пра́вити

2) ( выпрямлять) випрямля́ти

3) ( бритву) пра́вити; ( точить - ещё) гостри́ти; ( косу) манта́чити

•

- править инструмент

1) ( на точильном станке) точи́ти

2) ( заострять) гостри́ти, точи́ти; ( косу) манта́чити

техн. клепа́ть, отпуска́ть ( косу), проклёпывать

взмашка замах, помах, мах, змах, розгін (р. -гону). [З одного замаху човен опинивсь на середині річки (Крим.). І косу смерть взяла, щоб все життя скосить одним розгоном (Фран.). Так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула (Г. Барв.)]. Одним -хом - з маху, з одного маху, за один мах, (шутл.) за одним махом-пахом. [Підходить до мольберту й з одного маху розрізує картину (Єфр.)].

* * *

докосить докошувати, докосювати, докосити [З одного кінця докошували, а з другого гребці гребли (Г. Барв.)], (многое) подокошувати, подокосювати. Докосить до чего - докоситися. [Докосивсь до ночи. Докосивсь, поки й косу увірвав]. Докошенный - докошений, скошений, викошений.

* * *

несов.; сов. - докос`ить

-ся и Изламливать, -ся, изломать, -ся и Изломить, -ся ламати, -ся, поламати, -ся, зламати, -ся, ломити, -ся, зломити, -ся, поломити, -ся, (на куски) трощити, -ся, потрощити, -ся; срвн. Ломать, -ся. [Зламав косу об камінь (Харківщ.)]. Изломанный - поламаний, зламаний, поломаний, зломаний, потрощений.

* * *

несов.; сов. - излом`ать

1) лама́ти, полама́ти, зла́мувати, -мую, -муєш, злама́ти и мног. позла́мувати; ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити; (на куски, на части) трощи́ти, потрощи́ти

2) (калечить, увечить) калі́чити, покалі́чити; (перен.: делать неестественным; коверкать) ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити, лама́ти, полама́ти

3) (изнурять, измучивать - о болезни, тяжёлой дороге) му́чити, зму́чити и заму́чити, несов. лама́ти, полама́ти

1) коза, козлиця, козиця. [На похиле дерево і кози скачуть (Номис). І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч.)]. Дикая -за - дика коза, (степная) сайгак, сугак (-ка). Выдрать (вздуть), как Сидорову -зу - відлупити, як Сидорову козу. Похожий на -зу - козуватий;

2) (попрыгунья: о женщине) коза, скакуха, стрибуха;

3) (носилки у каменщиков) козла (-зел);

4) (для подъёма повозки при смазке колёс) коза; срвн. Козлы 3;

5) коза, козиця, ґайда (Херс.); срвн. Волынка;

6) (игра) коза, горюдуб (-ба);

7) (таган для огня) коза, жаро[і ]вня;

8) (клок недожатого хлеба) гребінці (-ців), недожинок (-ка), (обрядовый) цапова борода.

* * *

1) зоол. Cervus capreolus и pygargus - козуля, сарна; (самец) сарнюк (-ка);

2) см. Козюля 1;

3) коротка лавка (лавочка), ослінчик; срвн. Скамья, Скамейка;

4) см. Козлы 2;

5) см. Козлы 3;

6) см. Коза 7.

* * *

1) кільце, коло, (обод) обід (р. обода), обідець (-дця);

2) (круг) коло (р. мн. кіл), окіл (-колу), окільце, кільце. Пускать дым -цами - пускати дим кільцями, звоями. Окружать -цом - оточувати колом (навколо);

3) (для пальца) каблучка, обручка, (перстень) перстень (- сня) и перстінь (-стеня). Венчальные -ца - шлюбні обручки, каблучки. Размениваться -цами - мінятися каблучками, обручками;

4) (техн.) (дверное) кільце (в дверях), (в ведре подвижное) дужка, (соед. плуг с передком) тяж (-жи), ужва, (на ободе экипажн. колеса) ірвант, (для устран. трения) шайба, (соед. косу с косовищем) наперсток (-тка), серга, (соед. дышло с ярмом) живець (-вця), (деревян.) розкрут (-та), (соед. оглоблю с санями) заверт (-та), (для привяз. лошадей) конов'язь (-зи), (железн. в скреплениях) рихва; (в механике) каблучка. Внешнее -цо - околишня каблучка. Нажимное -цо - притискова каблучка;

5) (извив змеи) кільце, скрутінь (-теня). [Залізними скрутенями обвиває свою жертву (Єфр.)];

6) см. Звено.

* * *

1) кільце́; ( круг) ко́ло

2) ( для ношения на пальце) каблу́чка; ( обручальное) обру́чка; ( перстень) пе́рстень, -сня, пе́рстінь, -теня

1) (направления) косість (-сости), косина, косінь (-сіні);

2) (наклон) спад (-ду), убіч (р. -очу, м. р. и -очи, ж. р.), ускіс (-косу), косина. [Як хату спинали, то не вгледіли, що там косина (Пирятинщ.)].

* * *

1) перекі́с, -ко́су

2) ( косоглазие) косоо́кість, -кості

сорочка про косий комір, про косу пазуху, (рус.) косоворотка. [Під піджаком синя косоворотка (Виннич.)].

* * *

1) цибулька; срв.

I. Лук. Заправить зелёным -ком - закришити зеленою цибулькою;

2) лучок (-чка); срв.

II. Лук. [Дозволь, царю, лучка взяти (Пісня)];

3) (шерстобитный инструмент) лучок шаповальський; (токарный) смичок токарний; (лобзик) лучок;

4) (косильный) ключка. [Косив ячмінь на голу косу, а жито на ключку (Полт.). Довелося на ключку косити, бо грабки поламав (Мирг.)];

5) (скрипичный) лучок, смичок (-чка). [Лучок живицею потер (Харк.)]. У него ноги -ком - у його лукуваті ноги, він кривоногий.

* * *

1) уменьш.-ласк. лучо́к, -чка́

2) техн. и пр. лучо́к

надорвать

I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];

2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -

1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];

2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -

1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];

2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).

II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надорв`ать

доглядач за ким, за чим, (реже) кого, чого и коло кого, коло чого, наглядач за (над) ким, за(над) чим, (реже) кого, чого, доглядник, наглядник, дозорець (-рця), дозорця (-ці, м. р.) за ким, за чим, (реже) кого, чого, назиральник за, ким, за чим; (-щик за работой приказчик) пригонич, пригінчий (-чого), (пристав) приставник, наставник; (за полями, за полевыми работами) лановий, польовий (-вого); (при гумне) токовий (-вого), гуменний (- ного), гуменник; (за мостом) мостовий (-вого); (за рекою, прудом) береговий (-вого); (на рыбных заводах) гардівничий (-чого). [Доглядач за робітниками (Київ). Доглядач Долини Упокою (Леонт.). Наглядач за політницями (Богодух.). Доглядник древньої будівлі (Куліш). Поміж ямами вешталися тут і там дозорці (Франко). Ненавиджу я тих назиральників (Н.- Лев.). Взяв з собою косу, маючи на думці стати коло косарів за пригонича (Н.-Лев.). Поставлено над ними приставників у роботі (Куліш)].

* * *