книгодрукування

1) знавець історії і мистецтва книгодрукування

2) той, хто вивчає книгодрукування

* * *

1) знавець історії, мистецтва книгодрукування

2) той, хто вивчає книгодрукування

1) книгодрукування, друкарство

2) опорядження, оформлення (книги)

3) текст книги

* * *

1) книгодрукування

2) оформлення ( книги)

3) текст книги ( на відміну від ілюстрацій)

1) знавець історії, мистецтва книгодрукування

2) той, хто вивчає книгодрукування

1. n

1) надавлювання; натискання

2) тиск; тиснява; давка; тіснота; штовханина

3) натовп

4) спорт. жим; вижимання

5) прес

6) поспіх

7) настійна необхідність

8) преса; друк

9) книгодрукування

10) друкарня; видавництво

11) друкарський верстат

12) відбиток

13) шафа з полицями

14) іст. насильне вербування у флот (у армію)

15) реквізиція

16) ордер на вербування новобранців

2. v

1) тиснути; натискувати; притискувати

2) давити; муляти

3) видавлювати, вичавлювати; пресувати

4) тех. штампувати

5) ставити (печатку, штамп)

6) гладити, прасувати

7) тіснити, відтісняти; справляти тиск

8) наполегливо переслідувати

9) утруднювати

10) квапити, вимагати негайних дій

11) наполягати; домагатися

12) нав'язувати (on, upon)

13) спорт. вижимати (штангу)

14) іст. насильно вербувати у флот (армію)

15) реквізувати

16) використовувати не за призначенням; пристосувати (для чогось)

* * *

1) надавлювання, натиснення, стискування; потиск

2) cпopт. жим, вижимання ( continental press)

3) прес

4) тиснява; стовпище; штовханина; тіснява; юрба, натовп

5) поспіх; нагальність; нагальна потреба

6) тиск, напір ( вітру)

7) прасування

8) cпopт. пресинг

9) преса; друк, друкування

10) друкарня; видавництво

11) друкувальний верстат

12) відбиток ІІІ шафа з полицями ( у стіні)

1) тиснути; натискати, надавлювати; тиснути, давити (нaпp., про взуття); тиснути, давити, натискати на кого-небудь

2) (to) притискати, пригортати

3) давити, чавити; (out of, from) видавлювати, вичавлювати

4) пресувати

5) тex. штампувати

6) ставити (штамп, печатку)

7) гладити, прасувати; загладжувати, запрасовувати (складку; press out)

8) cпopт. вижимати ( штангу)

9) тіснити, відтісняти; тіснити, чинити тиск; переслідувати

10) pass стояти на заваді, утрудняти

11) бути нагальним, невідкладним, вимагати ( негайних) дій, не терпіти зволікання

12) наполягати; ( for) самостійно вимагати, домагатися; прагнути до чого-небудь

13) (on, upon) нав'язувати

14) (on, upon) тривожити, пригнічувати, тиснути, мучити

1) icт. насильственне вербування у флот, рідше в армію; ордер на вербування новобранців

2) реквізиція

1) icт. насильно вербувати у флот, рідше в армію

2) реквізувати

3) використовувати не за призначенням; пристосувати ( для чого-небудь)

1) книгодрукування

2) оформлення ( книги)

3) текст книги ( на відміну від ілюстрацій)

 ж книгодрукування

Немирич, Юрій (1612, Київ - 1659) - київський підкоморій, за гетьманів Хмельницького та Виговського козацький полковник, видатний дипломат, мислитель раціоналістичного спрямування, який цікавився переважно проблемами держави і права. Н. розпочав свій освітній шлях у Краківській академії, де його вчителями були відомий математик Стегман та фахівець з проблем етики Мартин Руар, який підтримував дружні зв'язки з Гроцієм і дав рекомендаційні листи до нього своєму учневі. Н. відвідував лекції в Лейденському й Амстердамському ун-тах, а також в ун-тах Парижа, Базеля, Падуї; здійснив освітню подорож до Англії. Найсильніше враження на нього справили державний устрій Голландії і Швейцарії. Відтоді Н. стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік. Навчаючись у Сорбонні, Н. пише і видає в Парижі твір "Роздуми про війну з московитами" (1632), який, імовірно, був першим трактатом укр. автора з воєнно-політичних проблем. Н. негативно ставився до самодержавно-монархічного державного правління, котре може, як це було за Івана Грозного, перерости в тиранію. Коли воля володаря ставиться понад закон, піддані перетворюються на рабів, втрачають громадянські свободи, в тому числі й свободу сумління В. иклад цих поглядів було продовжено в написаному Н. "Маніфесті до володарів Європи" (1658), в якому він виступає як ідеолог уряду гетьмана Виговського. В цьому документі Н. пояснює європейським політикам підстави денонсації Козацькою державою Переяславських угод, які вбачає в порушенні цих угод Московією, нищенні автономії України, прав і свобод її люду. Ідеї, викладені Н., виявилися згодом близькими до поглядів, що проголошувалися в "Маніфесті до європейських народів", написаному через півсторіччя Орликом. Подальший виклад державницьких уявлень Н. знаходимо в складених ним умовах Гадяцького договору 1658 р. Виговського з Польщею. Готуючи його, Н. сподівався, що на його основі буде утворена нова держава - федерація або радше конфедерація, яка складатиметься з Польщі, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського. За проектом договору Україна поєднувалася з Польщею і Литвою на правах самобутньої держави під назвою "Велике князівство Руське", що повинно було мати свій верховний трибунал і судочинство, вищих урядовців, гетьмана і канцлера, свою державну скарбницю, власну монету, своє військо та адміністративно територіальний поділ. У цьому князівстві проектувалося заснування двох академій з університетськими правами (в Києві та іншому місці, де буде зручно), великої кількості шкіл з вільним викладанням та цілком вільного книгодрукування. Передбачалося законодавче впровадження свободи сумління, а насильно нав'язана укр. народові унія скасовувалася. Державницькі погляди Н. були закономірною ланкою в розвитку державно-правових ідей в Україні від Оріховського, Могили до Мазепи й Орлика.

ПАМ'ЯТЬ - у теорії пізнання одна із пізнавальних здатностей, яка полягає у мимовільному закріпленні, збереженні і відтворенні у свідомості суб'єкта здобутих у процесі пізнавальної діяльності відомостей про суб'єктивний і об'єктивний світи, результати їх творчої переробки, умов і способів відображення. Завдяки П. суб'єкт спроможний примножувати свій минулий досвід, нагромаджувати знання й оперувати в уяві та мисленні образами - замінниками реальних об'єктів, поняттями та уявленнями. Виділяється індивідуальна П., в основі якої лежать механізми вищої нервової діяльності, головного мозку, і колективна П. (соціальна), що виражається в проявах суспільно-історичного досвіду, суспільній свідомості, культурі і реалізується через спілкування. Індивідуальна і соціальна П. тісно пов'язані між собою З. добутки індивідуальної П. в процесі спілкування трансформуються у зміст соціальної П., а останній, засвоюючись індивідом, стає надбанням особистого досвіду. У своїй єдності вони забезпечують безперервність і спадкоємність процесу пізнання, передачу індивідуальних і колективних пізнавальних надбань од покоління до покоління, що робить індивідуальний досвід невмирущим, а соціальний - діеспроможним. П. як пізнавальна здатність розвивається та удосконалюється в індивідуальному та соціальному планах. Вона збагачується не тільки змістовно, а й розширює та поглиблює свої можливості. Насамперед це пов'язано з виникненням писемності, книгодрукування, застосуванням технічних носіїв П. та моделювання. Альтернативою П. є забування, забуття. Біологічну природу і психофізичні властивості П. вивчає фізіологія, психологія та психоаналіз.

ПІЗНАВАЛЬНІ ЗДАТНОСТІ - в теорії пізнання поняття, що позначає специфічні якості суб'єкта, які роблять його спроможним пізнавати навколишній світ, відображати властивості, відношення, сутність, закономірності фукціювання та розвитку об'єкта і створювати у своїй свідомості образ останнього. До них належать чуттєві П.з. - відчуття, сприймання, уявлення; раціональні - мислення, розум і проміжні - уява, пам'ять, що мають чуттєві й раціональні ознаки. За допомогою П. з. суб'єкт отримує необхідні відомості про об'єкт, переробляє і закріплює їх у своїй свідомості Б. удучи притаманними людині від народження, П.з. удосконалюються і розвиваються в процесі індивідуального розвитку людини, її виховання і соціалізації В. они розширюються і поглиблюються завдяки досягненням суспільно-історичного та науково-технічного прогресу, посилюються і "подовжуються" через застосування різного роду технічного оснащення: мікроскопів, телескопів, радарів, синхрофазотронів, телевізорів, комп'ютерів, технічних систем, що моделюють людський інтелект, книгодрукування тощо. Маючи біологічну основу, П. з. обумовлені соціально і в сукупності з інтелектуальними та технічними надбаннями утворюють пізнавальний потенціал суспільства. Межі збагачення і розвитку П.з. людини не існує.