-
1 испускать
испустить пускати, пустити, випускати, випустити, (издавать) видавати, видати що. [Вода, нагріваючись, пускає од себе пару (Основа). Се сказав чернець і з ясним видом випустив останнєє диханнє (Франко)]. -скать, -стить дух или последнее дыхание - пускатися, пуститися духу, спускати, спустити дух(а) (душу), випускати, випустити дух(а), душу, (зап.) зіхати, зіхнути (духа), визіхнути (духа), визівнути духа (Куліш), віддавати, віддати Богові душу, (кончаться) конати, сконати. [І сорому тобі нема, - озвалась мати, - тато от-от духу пуститься, а тобі гульки в голові (Свидн.). Пім (пока) дитина запіла, когут духа спустив (Номис). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне, ось зіхне мати (Вовч. п.)]. -стить вздох - а) зідхнути; б) (последний) спустити дух(а); см. -скать дух. -скать вопли, стоны, крик - видавати зойки, стогін, крик или просто: зойкати (голосити), стогнати, (криком) кричати. -скать приятный запах - видавати, пускати пахощі или пахтіти (пахнуть). -скать лучи (лучиться) - (ви)пускати проміння, променіти. -скать сильный жар (пышать) - пашіти, жахтіти; см. Пышать. Испущенный - випущений, пущений, виданий. -ться - пускатися, випускатися, бути пущеним.* * *несов.; сов. - испуст`итьвипуска́ти, ви́пустити и мног. повипуска́ти; (несов.: выделять из себя запах) видиха́ти; ( излучать) випромі́нювати, ви́променити\испускать ка́ть арома́т (за́пах) — видиха́ти арома́т (па́хощі, за́пах)
\испускатьть вздох — зітха́ти, зітхну́ти
\испускатьть крик — скри́кувати, скри́кнути, сов. закрича́ти
\испускать кать свет — випромі́нювати сві́тло
\испускатьть стон — стогна́ти, -гну́, -гнеш, застогна́ти
\испускать ти́ть дух (после́дний вздох), ирон. — ви́пустити, спусти́ти (спущу́, спу́стиш) дух; пусти́тися ду́ху; ( кончиться) скона́ти
-
2 испускать
астр., физ., несов. испуска́ть, сов. испусти́тьвисила́ти, ви́слати, емітува́ти; ( излучать) випромі́нювати, ви́променити -
3 испускать
астр., физ., несов. испуска́ть, сов. испусти́тьвисила́ти, ви́слати, емітува́ти; ( излучать) випромі́нювати, ви́променити -
4 дымиться
1) (испускать дым) димитися, димувати, диміти (воно димить), димом ійти [Скрізь димилися руїни. Мушкет димує. Далеко щось диміло. Город палав, ішов димом (Васильч.)], куритися, куріти (воно куріє и воно курить). [Пожарище ще курилося. З комина курить. З труби куріло]. Дымящийся - диму(ю)чий, димлючий, димливий. [Гора димуюча (Св. П.)];2) (испускать пар) парувати, димувати, куріти [Гарячий борщ парує. Дивись, як гній парує. Твій меч іще димує кров'ю (Куліш). На твоїй шаблі ще курить братерня кров]; (о запахе: благоухать) куритися. [Степ куривсь усіма пахощами своїх квіток (Гр. Григор.)].* * * -
5 испустить
сов. от испускать -
6 коптить
техн.1) ( покрывать слоем копоти) зади́млювати2) (мясо, рыбу) копти́ти, зако́пчувати3) ( испускать копоть) копті́ти, чаді́ти -
7 испустить
сов. от испускать -
8 коптить
техн.1) ( покрывать слоем копоти) зади́млювати2) (мясо, рыбу) копти́ти, зако́пчувати3) ( испускать копоть) копті́ти, чаді́ти -
9 коптіти
техн. копте́ть, копти́ть ( испускать копоть) -
10 вздох
зідхання, (дыхание) віддих. Испускать, испустить последний вздох - конати, сконати, в-останнє на світі зідхнути.* * *1) зітха́ння, по́дих, -у2) фиоиол. ві́ддих, -у, по́дихдо после́днего вздо́ха — до оста́ннього по́диху, до са́мої сме́рті, до скона́ння, до ско́ну
-
11 дух
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.* * *1) дух, -упа́дать ду́хом — занепада́ти (па́дати) ду́хом, зневі́рюватися
2) миф. дух, -адо́брый \дух — до́брий дух
3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання[одни́м, еди́ным] ду́хом — (быстро, мигом) [одни́м, єди́ним] ду́хом, за оди́н дух, вмить, ми́ттю; (в один приём, сразу) [одни́м, єди́ним] ду́хом, за оди́н дух; душко́м
4) ( воздух) дух, -улесно́й \дух — лісови́й дух
5) ( запах) дух, -у; пах, -утяже́лый \дух — важки́й дух
-
12 дымить
1) (испускать дым) (стр. зал.) - диміти (-млю, -миш; пр. вр. димів, -іла), (сов.) надиміти, куріти (-рю, -риш; пр. вр. курів, -іло), (сов.) накуріти; (о лампе) чадіти, начадіти. [Піч димить. Дрова почали диміти. Таке то паливо кляте: тільки курить. Дрова куріли (сов. накуріли)]. Лампа дымит - лямпа чадить (коптит); (производить дым) (действит. зал.) димити (-млю, димиш; пр. вр. димив, -ила), (сов.) надимити, курити (-рю, куриш; пр. вр. курив, -ила), (сов.) накурити. [Кинь люльку! Не дими! - Чого ти в кімнаті жарівнею димиш?]. -мить трубкой, папиросой - пихкати, пахкати, попих(к)увати [Позакурювали махоркою, ходять, пихкають (Тесл.). Попих(к)ують із люльок]; сов. в. - надимити, накурити;2) (выкуривать, подкуривать) викурювати [Викурювати лиса, гадюку = дымить лису, змею], підкурювати [Підкурювати бджіл = дымить пчёл]; сов. в. - викурити, підкурити. [Ой, одрізала да русої коси, козака підкурила].* * * -
13 жар
1) (солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. палу), жарота, спека, спекота; см. Жара. [Тільки-що ввійшли в баню, аж жар такий, що не можна (Рудч.). Літній пал (Фр.)];2) (повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)огонь (р. -гню), (болезн.) гарячка. [Так мене жар ухопив. З холоду кинуло в пал (Л. Укр.). Од цієї думки обняло її мов огнем. Прагне вона щастя, мов пити в гарячці (Коц.)]. Быть в -ру - горіти. [Дівчина тільки мучилася - то горіла, то мерзла]. У него жар - його палить. Бросать в жар - кидати в жар, обсипати жаром;3) (раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) присок (р. -ску); (один уголь) жарина; (прил.) жаристий. [В мене очі горіли, мов жар (Л. Укр.). Пече картоплю на грані (в грані) (Под. губ.)]. Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) - жаріти (действие - жаріння), жахтіти, пашіти, палахкотіти. [У неї аж щоки жаріють. Купа жару, та аж жахтить, червоніє (Г. Барв.). Пашить з печи. Дитина така гаряча, - так і палахкотить (= идёт жар) від неї]. Жар-птица - жар-птиця, жароптиця;4) (бурый камень, уголь, лигнит) бурий вугіль (р. -гля) (буре вугілля), лігніт;5) (пыл) пал, запал, опал. [Який гарячий пал, що й перешкод не зна (Сам.). Говорити з запалом. Він із запалам узявсь до праці. Щось комусь з великим опалом доводила вона шептом (М. Вовч.)];6) (разгар) розгар, пал, розпал, гарячий час (мент). В жару битвы - в гарячий час бою, в розгарі бою. В жару спора - в палу суперечки. Жары (мн.) -1) (пора летн. зноя, межень) спека (ед.);2) (на картине: блёстки, блик) жаріння, огні.* * *1) жар, -у; ( жара) спека; пал, -у2) ( горячие угли) жар; диал. грань, -ні; ( мелкие угли с горячей золой) при́сок, -ску3) ( повышенная температура тела) жар4) (перен.: страстность, рвение, пыл) за́пал, -у, жар, о́пал, -у; поэз. пал, -ус \жар ром — з за́палом, з жа́ром, з о́палом
-
14 издавать
издать1) (звук) видавати, видати зв[г]ук, гучати; см. Звучать; (о струне) бриніти, забриніти; (жалобные звуки) квилити, проквиляти, виквиляти, заквилити, скиглити, заскиглити. [Струна бринить. Щоб барабани та не вибивали, щоб і пищалочки та не виквиляли (Пісня). Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче (Шевч.)]. -ть крик - кричати, скрикнути, (редко, зап.) видати, пустити крик. [Тож душа, вилітаючи з тіла, смертний видала крик (Л. Укр.). Ой! - Наталя пустила дзвінкий тривожний крик (Васильч.)]. -вать сильный крик, вопль - криком кричати. -вать шорох - шарудіти; см. Шуршать. -вать запах, благоухание - пах(ну)ти, душіти; видихати, (редко) видавати, випускати пахощі, дихати цвітом; срвн. Благоухать, Пахнуть. -вать более сильный аромат (запах) - пахнути запашніше, міцніше. [Виноград зацвів і дише любим своїм цвітом (Св. П.). Пахла трава запашніше (Грінч.)];2) (книгу, газету и т. п.) видавати, видати (книгу, часопис (газету), то-що). -ть закон - видавати, видати закон. -ть на чей счёт, на чьи средства - видавати, видати чиїм коштом, чиїм накладом. Автор -дал книгу на свой счёт - автор видав книгу своїм коштом. Изданный - виданий.* * *I несов.; сов. - изд`ать(опубликовывать, обнародовать) видава́ти, -даю́, -дає́ш, ви́дати и мног. повидава́тиII несов.; сов. - изд`ать( производить - о звуке) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́), видава́ти, ви́дати; ( испускать) випуска́ти, ви́пустити\издаватьть вопль — зо́йкати, зо́йкнути, скри́кувати, скри́кнути
\издавать вать за́пах — па́хнути, видиха́ти за́пах; пахті́ти
\издаватьть крик — крича́ти, кри́кнути, скри́кувати, скри́кнути
\издаватьть стон — стогна́ти, застогна́ти, о́йкати, о́йкнути, зо́йкати, зо́йкнути, видава́ти, ви́дати сто́гін
\издавать дать храп — захропти́, захропі́ти
-
15 испустить
см. испускать -
16 источать
источить что1) (изливать) виливати, вилити що, випускати, випустити джерелом, дзюрком (цюрком) (журчащей струёй) що. Горы -чают целебные ключи - гори випускають цілющі джерела. -чать на кого свои милости - виливати, зливати на кого ласку свою, (одаривать) обдаровувати кого ласкою своєю, уласкавлювати кого; см. Изливать;2) см. Расточать. Источённый - вилитий. -ться - виливатися, вилитися, (струёй) дзюрити, (сплывать) спливати, сплисти. [Святочний настрій спливав з богів (икон) (Коцюб.)].* * *несов.; сов. - источ`ить1) (заставлять течь, проливать), вилива́ти, ви́лити и ви́лляти; (несов.: лить) ли́ти и лля́ти; ( точить) точити и сто́чувати, сточи́ти; ( разливать) розлива́ти, розли́ти и розілля́ти, розто́чувати, розточи́ти\источать ча́ть слёзы — вилива́ти (ли́ти, точи́ти) сльо́зи
\источать ча́ть на кого́ свои́ ми́лости — вилива́ти (злива́ти) на ко́го свою́ ла́ску; ( одаривать) обдаро́вувати кого́ своєю ла́скою, уласка́влювати кого́
2) (несов.: выделять из себя, испускать) розлива́ти, розто́чувати; ( запах) випуска́ти, видиха́ти\источать ча́ть арома́т — розлива́ти (ли́ти, видиха́ти) арома́т
-
17 исходить
изойти1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;7) (везде побывать) - см. Исхаживать.* * *I см. исхаживать II несов.1) (выходить откуда-л.), вихо́дити2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити3) (основываться на чём-л.) вихо́дитиIII несов.; сов. - изойт`и\исходитьть из предположе́ния — вихо́дити з припу́щення
1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)\исходить ть, \исходить ти́ кри́ком — схо́дити, зійти́ кри́ком; сов. скрича́тися
2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́ -
18 коптеть
1) задимлюватися, закурюватися, братися димом, курявою;2) см. Корпеть.* * *I( испускать копоть) копті́ти; ( покрываться копотью) зади́млюватися, заку́рюватися, зако́пчуватисяII1) ( прозябать) животі́ти, скні́ти, ни́діти2) ( корпеть) длубатися (в чому), скні́ти (над чим); (работать, напрягая зрение) слі́пати и сліпа́ти -
19 коптить
1) задимлювати, задимляти, закурювати, (зап.) вудити що в чому;2) (о лампе) чадіти (-джу, -диш), куріти (-рю), сапотіти (-чу, -тиш), самопотіти. [Лямпа чадить (Звин.)]. Небо -тить - димочадити під небом. Копчённый - (за)димлений, (за)курений, (зап.) вуджений.* * *1) копти́ти; ( покрывать копотью) зади́млювати, задимля́ти, заку́рювати, зако́пчувати; (мясо, рыбу диал.) ву́дити2) ( испускать копоть) копті́ти, курі́ти, чаді́ти -
20 луч
1) промінь (-меня, мн. промені), соб. проміння, ум. промінчик, промінець (-нця), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) парус и парос (-са). [Промінь сонячний наче золотом червоним його обсипав (М. Вовч.). Сонце сипнуло промінням по росяних травах (Куліш). Промінчик ясної надії (Франко). У скісному парусі сонця грає роєм мушва (Коцюб.). Як легенькі блискавочки забігали по землі пароси (Мирн.)]. Луч света, надежды - промінь світла, надії. Бросить луч - кинути промінь. [Сонце кине промінь (Звин.). Мамо, кинь промінь ласки на твого сина (Крим.)]. Брызнул луч - вдарив, стрілив промінь. [Стрілив промінь золотистий (Франко)]. Сноп лучей - пасмо проміння. Лучи веером - паруси. [Дивись, які паруси попускало сонце (Сумщ.)]. Луч световой - світловий промінь. -чи рассеянные - розсіяне проміння. -чи рентгеновские - рентгенове (-нівське) проміння. -чи ультра-фиолетовые - ультра-фіялкове проміння. -чи испускать - см. Лучиться;2) см. Радиус;3) (рыбацк. приспособл.) присвітач (-ча), світильце, лучниця.* * *1) про́мінь, -менялучи́ — мн. физ. про́мені, -нів, собир. промі́ння
2) анат. про́мінь, промене́ва кі́стка
- 1
- 2
См. также в других словарях:
испускать — эмитировать, производить, выделять, пускать, фонтанировать, точить, излучать, эмиттировать, лить, распространять, издавать, источать, сочить, струить, изливать, лучить. Ant. поглощать, вбирать Словарь русских синонимов. испускать распространять,… … Словарь синонимов
ИСПУСКАТЬ — ИСПУСКАТЬ, испускаю, испускаешь (книжн.). несовер. к испустить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
испускать — ИСПУСТИТЬ, ущу, устишь; ущенный; сов., что (книжн.). Издать 2; произвести, выделить. И. крик, стон, вопль. И. струю. И. аромат. И. дух (умереть; устар.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ИСПУСКАТЬ — или испущать; испустить что, из чего; выпускать, издавать, извергать из себя. Испустить крик, вопль. Испустить душу, издохнуть, умереть. Ни протянутбся, ни души испустить, тесно. ся, быть испущену. Испусканье, испущанье ср., ·длит. испущенье… … Толковый словарь Даля
испускать — — [Я.Н.Лугинский, М.С.Фези Жилинская, Ю.С.Кабиров. Англо русский словарь по электротехнике и электроэнергетике, Москва, 1999 г.] Тематики электротехника, основные понятия EN emit … Справочник технического переводчика
испускать — ▲ вызывать (что) ↑ распространение, из, себя испускать заставлять исходить (# свет). исторгать. извергать. распространить. разнести. выделять производить из себя. выделяться. издавать (# звук). излучать. источать (# запах). струить. генерация.… … Идеографический словарь русского языка
испускать аромат — благоухать, источать аромат, изливать благоухание, изливать аромат Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
испускать вздохи — вздыхать Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
испускать свет — теплиться, светить, брезжиться, брезжить, светиться, гореть, мерцать, сиять, мигать, лучиться, моргать, излучать свет, сверкать Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
испускать благоухание — См … Словарь синонимов
испускать дух, душу, дыхание — См … Словарь синонимов
