-
1 Издивиться
здивуватися. -
2 zadziwić się
здивуватися -
3 zdziwić się
здивуватися -
4 zdumieć się
здивуватися, приголомшитися -
5 дивиться
удивиться, надивиться1) (приходить в удивление, изумляться) кому, чему - дивуватися, здивуватися з кого, з чого, кому, чому [З його всі дивуються. Дивувала зима, дивувалася, де то сила її подівалася (Крим.)], чудуватися, зчудуватися з кого, з чого, кому, чому. [Ціле місто чудує з нас (Н.-Лев.)], (сильно) дивом дивуватися (сов. дивом здивуватися);2) дивиться на кого, на что (смотреть на кого-л., на что-л. с удивлением) - дивуватися, здивуватися на кого, на що, чудувати на кого, на що. [Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). А на мене люди дивували (Кониськ.). Всі на його чудують (Мнж.)].* * *(кому-чему, на кого-что) дивува́тися (з кого-чого, кому-чому, на кого-що), чудува́тися (кому-чому, з кого-чого) -
6 изумляться
изумиться дивуватися, здивуватися, чудуватися, з(а)чудуватися на що, з чого, зумітися, здуміти(ся) на кого, на що, подивляти що; (сильно) (великим) дивом здивуватися. [Зумівся, аж рота роззявив (М. Вовч.). Дівчина зумілася, де доля поділася (Пісня). Здуміли учені люди ще більше (Куліш)].* * *несов.; сов. - изум`иться(кому-чему) дивува́тися, -ву́юся, -ву́єшся, здивува́тися (кому. чому, з кого-чого, на кого-що, ким, чим), сов. задивува́тися (на кого-що); ( поражаться) вража́тися, вра́зитися (вра́жуся, вра́зишся) и врази́тися (вражу́ся, врази́шся), чудува́тися, -ду́юся, -ду́єшся, зачудува́тися и зчудува́тися (з кого-чого, ким-чим), ди́вом дивува́тися (дивува́ти), ди́вом здивува́тися; диал. зуміва́тися, зумі́тися и зуми́тися, -млю́ся, мишся (з кого чого, від кого чого, ким чим) -
7 greatly
adv1) дуже, значно2) благородно, велично* * *adv1) дуже, досить, значно; набагато2) піднесено, благородно -
8 perplexity
n1) подив; розгубленість, замішання; ніяковістьto be in perplexity — розгубитися, здивуватися
2) утруднення, дилема3) заплутаність, переплетеність* * *n1) здивування, розгубленість; замішання, зніяковілість2) ускладнення, дилема3) заплутаність, переплетеність -
9 surprise
1. n1) здивування, полив2) несподіванка, сюрпризto spring a surprise on smb. — піднести комусь сюрприз, несподівано здивувати когось
3) несподіваний вчинокto take smb. by surprise — захопити когось зненацька
to capitalize on surprise — військ. використати переваги раптовості
surprise attack — раптова атака, раптовий напад
2. v1) дивувати, вражатиI shouldn't be surprised if... — мене аж ніяк не здивувало б, якби...
2) наскочити (напасти) несподівано; застати зненацькаto surprise smb. into a confession — примусити когось зізнатися, заставши його зненацька
* * *I n1) подив, здивування2) несподіванка, сюрприз3) несподівана дія ( напад)II v1) дивувати, вражати2) наскочити зненацька; нападати зненацька; заставати зненацька -
10 диво
диво, дивниця, дивота, чудо, (чаще - странное) чудасія, дивовижа (р. -жі), дивоглядь (р. -ди). На диво - на диво, на-прочуд, на-прочудо, на-продиво, навдивовижу. [На-прочуд гарна дівка. Навдивовижу гарні поезії (Єфр.)]. Диво дивное - чудо-диво, диво-дивина. Диву даваться (даться), дивом дивиться (удивиться) - дивом дивуватися, дивом здивуватися, (редко - зумлятися), зумітися (зуміюся, зумієшся).* * *ди́во; чу́до; ( диковина) дивови́жа; диал. дивогля́д, -уна \диво — на ди́во, на чу́до, напро́чуд, навдивови́жу
-
11 поражаться
поразиться1) вражатися, побиватися, бути враженим, побитим;2) вражатися, вразитися чим, дивуватися, здивуватися, чудуватися, зчудуватися з чого; срв. Удивляться. -ться (удивляться) до глубины души - дивом великим дивувати(ся) з чого.* * *несов.; сов. - пораз`иться1) ( чему - удивляться) [ди́вом] дивува́тися, [ди́вом] здивува́тися, [ди́вом] дивува́ти, [ди́вом] здивува́ти (чому́, з чо́го); ( изумляться) бува́ти вра́женим, бу́ти вра́женим (чим)2) страд. (несов.) уража́тися, ура́жуватися, поража́тися; розбива́тися; побива́тися; вража́тися; приголо́мшуватися; захо́плюватися; поража́тися -
12 приходить
прийти, притти и придти1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.* * *несов.; сов. - прийт`иприхо́дити, прийти́; ( прибывать) прибува́ти, прибу́ти; (наставать, наступать) настава́ти, наста́ти, надхо́дити, надійти́; (о мысли, догадке, воспоминании) спада́ти, спа́стимне пришла́ охо́та — мене́ взяла́ охо́та, мені́ припа́ла охо́та
он приходи́л в нетерпе́ние — його́ бра́ла нетерпля́чка
прийти́ в весёлое настрое́ние — розвесели́тися
прийти́ в себя — ( после обморока) оприто́мніти, очу́няти, очу́нятися, очу́матися; ( опомниться) опам'ята́тися, отя́митися, схамену́тися
прийти́ в я́рость — розлютува́тися
прийти́ к заключе́нию — дійти́ ви́сновку, ви́снувати
прийти́ к [твёрдому] убежде́нию — [тве́рдо] перекона́тися
прийти́ к соглаше́нию — дійти́ (прийти́ до) зго́ди; ( достичь взаимопонимания) порозумі́тися
приходи́ть, прийти́ в движе́ние — почина́ти, поча́ти ру́хатися, урухо́млюватися, урухо́митися; ( шевелиться) воруши́тися, заворуши́тися
приходи́ть, прийти́ в него́дность — роби́тися, зроби́тися неприда́тним
приходи́ть, прийти́ в противоре́чие (в столкнове́ние) — захо́дити, зайти́ в супере́чність (в су́тичку)
приходи́ть, прийти́ в раздраже́ние — дратува́тися, роздратува́тися
приходи́ть, прийти́ в смуще́ние — бенте́житися, збенте́житися; ( чувствовать неловкость) ніякові́ти и ні́яковіти, зні́яковіти; ( стесняться) соро́митися и засоро́млюватися, засоро́митися
приходи́ть, прийти́ в у́жас — жаха́тися, жахну́тися и вжахну́тися
приходи́ть, прийти́ в умиле́ние — розчу́люватися, розчу́литися
приходи́ть, прийти́ к концу́ — дохо́дити, дійти́ кінця́ (до кінця́), добіга́ти, добі́гти кінця́
приходи́ть, прийти́ на по́мощь — допомага́ти, допомогти́, прихо́дити, прийти́ на допомо́гу
-
13 таҗибе
подив, здивування М, Кб.; кенди кендине таҗибе эди сам у собі дивувався Кб., тааҗибе хал- здивуватися СЛ; таҗибе эт- дивуватися М, Кб.; пор. таҗыбе.
См. также в других словарях:
здивуватися — у/юся, у/єшся. Док. до дивуватися … Український тлумачний словник
здивуватися — [здиевува/тиес а] у/йус а, у/йеіс :а, у/йеіц :а, у/йуц :а … Орфоепічний словник української мови
здивуватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
здивувати — у/ю, у/єш, док. 1) перех. Викликати здивування, вразити. || безос. 2) неперех., розм. Те саме, що здивуватися … Український тлумачний словник
здумітися — і/юся, і/єшся, док., діал. Здивуватися … Український тлумачний словник
зчудуватися — у/юся, у/єшся, док. Те саме, що здивуватися … Український тлумачний словник
подивувати — у/ю, у/єш, док., з кого – чого, кому, чому і без додатка. Те саме, що здивуватися … Український тлумачний словник
подивуватися — у/юся, у/єшся, док. 1) Те саме, що здивуватися. || Висловити своє здивування. 2) Дивуватися якийсь час. || на що. Дивуватися, дивлячись на що небудь якийсь час … Український тлумачний словник
вразитися — 1 дієслово доконаного виду здивуватися; зазнати душевного болю вразитися 2 дієслово доконаного виду уразитися, бути пошкодженим зброєю, хворобою і т. ін … Орфографічний словник української мови
здумітися — дієслово доконаного виду здивуватися діал … Орфографічний словник української мови
здумітися — (здумѢтися) здивуватися … Зведений словник застарілих та маловживаних слів