зацікавіць

lat. zaticavete

* * *

заинтересовать

* * *

заинтересовать

lat. zaticavete sy

* * *

заинтересоваться

* * *

заинтересоваться

* * *

* * *

совер. зацікавіць

* * *

1) в разн. знач. заняць, мног. пазаймаць

2) (заинтересовать) зацікавіць

3) (развлечь) забавіць

см. занимать II

кір. зацікавіць

кір. зацікавіцца

1) (любознательность) цікавість, інтерес, зацікавлення. [Почала з цікавістю читати газету (Ол. Пчілка)]. Возбудить -рес к чему - викликати (збудити) цікавість (інтерес) до чого. Вызывать -рес у кого - зацікавлювати кого. Проявлять -рес к чему - виявляти цікавість до чого, бути цікавим до чого; см. Интересоваться. -рес к чему прошел - інтерес (цікавість) до чого минув(ся). Утратить, потерять -рес к чему - утратити інтерес, збайдужніти до чого, (к себе у кого) збайдужіти кому. [Нова легенда ще не збайдужіла, не спрофанована (Л. Укр.)]. Чувствовать -рес к чему - см. Интересоваться чем. Это не представляет для меня -реса - це мене не цікавить, мене це не обходить (не касается). С -сом - цікаво. [Цікаво слухав його (Київ). Цікаво розглядали портрет (Грінч.)];

2) (выгода, польза) інтерес, користь, зиск (-ку). [Класові інтереси]. В общих -сах - в спільних інтересах. Наблюдать свой -рес - пильнувати (глядіти) свого інтересу, дбати про свій інтерес (користь, зиск). В царстве -са - в царстві інтересу. При пиковом -се - ні з чим;

3) (участие) зацікавлення, увага, інтерес до кого, до чого; см. Участие;

4) (процент, заработок) інтерес (-су). [Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення (Хотинщ.)].

* * *

1) інтере́с, -у; (возбуждаемое чем-л. внимание, увлекательность) ціка́вість, -вості, заціка́влення

2) (выгода, польза) інтере́с; ко́ристь, -ті и кори́сть; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́, ( прибыль) зиск, -у

цікавість; (интерес) зацікавлення (-ння), інтерес (-су). [Але цікавість узяла своє (Н.-Лев.). Можна бувало говорити з ним не без зацікавлення (Крим.)]. Женское -во - цікавість жіноча. С -вом - цікаво, з зацікавленням. [Парубок цікаво дивився (Мирн.)]. Возбуждать -во чьё - зацікавлювати кого, викликати чиє зацікавлення. Охватило (взяло) -во - взяла цікавість кого. Моё -во возрастало с каждым словом рассказчика - моє зацікавлення більшало з кожним оповідачевим словом.

* * *

1. n

1) інтерес, зацікавленість

2) захоплення, схильність; прагнення, потреба; запит

3) важливість, значення

4) звич. pl практична зацікавленість; вигода, користь, інтереси

5) частка (в чомусь); відсоток, проценти; процентний прибуток

6) майнове право

7) вплив; сила авторитету

8) звич. pl група осіб, об'єднаних спільністю інтересів; зацікавлені особи (кола, організації)

9):

the interests — капіталісти, клас багатіїв

10):

with interest — з верхом, з лишком, щедро, сповна

2. v

1) цікавити, викликати інтерес (цікавість)

2) зацікавити (чимсь); залучити до участі (в чомусь)

3) зачіпати, торкатися

* * *

1) інтерес

2) зацікавленість; користь; вигода

3) частка, доля, участь; майнове право

4) вплив; сила авторитету

5) pl зацікавлені особи; ділові кола; істеблішмент

6) проценти, відсотки, процентний доход; ( позичковий) відсоток

1) цікавити, викликати інтерес, цікавість; привертати увагу

2) зацікавлювати; залучати до участі

1) інтерес

2) зацікавленість; користь; вигода

3) частка, доля, участь; майнове право

4) вплив; сила авторитету

5) pl зацікавлені особи; ділові кола; істеблішмент

6) проценти, відсотки, процентний доход; ( позичковий) відсоток

1) цікавити, викликати інтерес, цікавість; привертати увагу

2) зацікавлювати; залучати до участі

корова ВН, НБЄ; сийирлар корови ВН; пор. сийир I, сийыр, сығыр, сыйыр.

видовище, прогулянка, розвага, забава, цікавість, допитливість, подив, здивування К; сийир ол- бути цікавим, викликати зацікавленість, бути виставленим на огляд К; сийир этрозглядати К; сийир этиль- бути виставленим на огляд К; сийир эттир- зацікавлювати, викликати зацікавленість К; пор. сейер I, сейир, сийер.

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ - один з основних розділів методології; складна і структурована самостійна теоретична дисципліна, яка вивчає весь комплекс явищ, що відносяться до інструментальної сфери науки та наукової діяльності, їх осмислення та функціювання. М.н. досліджує сукупність пізнавальних засобів, що застосовуються в науці, об'єктивні характеристики та властивості науки і наукової праці, які відіграють істотну роль в отриманні об'єктивно істинних наукових знань, а також нагромаджені емпіричні уявлення про них. На цій основі М.н. виробляє принципи, норми, правила, які організують і спрямовують пізнавальну діяльність на досягнення нових наукових результатів. Важливо відрізнити М.н. від методологічної свідомості дослідників. Якщо методологічна свідомість являє собою сукупність уявлень вчених про мету, стандарти та критерії науковості, якими вони керуються і які складаються безпосередньо в науковій практиці; якщо вона є системою різного рівня і глибини уявлень про те, що і як роблять чи мають робити вчені, пізнаючи реальний світ, то М.н. являє собою концептуальну обробку методологічної свідомості, засобів та результатів конкретних наук, застосовуючи для цього інструментарій, вироблений філософією, математикою, логікою, психологією, семіотикою тощо. Вона є систематичною концептуальною реконструкцією методологічної свідомості на основі базових принципів, які відбивають наукову практику в її закономірностях і необхідних формах. М.н. вивчає закономірний і оптимальний зв'язок наукового результату і засобів його досягнення, з'ясовує сутність пізнавального інструментарію і межі його продуктивного застосування, ефективність та відповідність задачі, що має бути розв'язана, визначає його порівняльну пізнавальну цінність. Оскільки деякі способи та прийоми отримання нових знань використовуються стихійно, неусвідомлено, а тому неявно, то М.н. не обмежується розглядом лише методологічної свідомості, а піддає методологічному аналізові результативну сферу науки - наукове знання, в якому згасла наукова діяльність і в якому відбиті не тільки об'єкт, а й спосіб його пізнання. Тому сучасна М.н. вивчає широке поле наукового знання, його структуру, організацію, різноманітні моделі, форми систематизації та об'єктивної репрезентації. Методологічні дослідження охоплюють динаміку та розвиток наукового знання, його історичні, логічні та функціональні типи, форми спадкоємності, концептуальні та формальні реконструкції відповідно до критеріїв наукової раціональності, здійснюють аналіз мови науки, аналізують на всіх рівнях понятійний каркас науки та її окремих дисциплін, з'ясовують засади розгортання наукового знання в систему і виробляють загальні принципи його обґрунтування, формулюють стандарти раціональності теоретичних побудов. Особливу цікавість для М.н. становлять наукові теорії, їх виникнення, будова, розвиток, процеси реконструкції та формалізації, відношення до реальності та інших форм знання. Методологічному аналізові піддаються проблеми істинності тверджень теорії та їх раціонального доказу, характеру вихідних положень та правомірності базових абстракцій, прийнятності онтологічних допущень та об'єктивних інтерпретацій тощо. Тут проблеми М.н. тісно переплітаються з проблемами гносеології, філософії науки і логіки науки. На відміну від них, М.н. зосереджує свою увагу на тих аспектах науки і наукового знання, які можуть бути трансформовані в засоби посилення пізнавальних здатностей суб'єкта, піднесення оптимізації та ефективності наукової праці. М.н. має на меті розробити нормативи, схеми та парадигми, скласти приписи та своєрідні рецепти для наукового мислення та дослідження. Тому в прикладному аспекті М.н. є нормативною дисципліною. Тут відбувається зворотний вплив М.н. на методологічну свідомість. Методологічне знання та методологічні конструкції, сформовані М.н., стають тільки тоді працюючими, коли вони включаються в пізнавальний процес через їх засвоєння дослідником і перетворення їх у факти методологічної свідомості. Це є окремий випадок взаємодії теорії і практики С. пектр застосування методологічного знання досить широкий - від створення методик розв'язання окремих дослідницьких задач до розробки крупномасштабних наукових проектів і програм, що визначають стратегію розвитку науки на довгостроковий період. Необхідність у методологічному дослідженні з'являється тоді, коли в науці складається ситуація вибору, для здійснення якого наявний теоретичний та емпіричний матеріал є недостатнім. Тоді виникає потреба звернутися до нагромадженого наукового досвіду і його узагальнень. Сучасна М.н. являє собою достатньо розгалужену систему наукового знання, що містить у собі як філософські, так і спеціальнонаукові аспекти. Виділяють міждисциплінарні методологічні системи, які покликані розробляти загальнонауковий концептуальний і інструментальний апарат для розв'язання споріднених проблем в багатьох природничих та соціогуманітарних науках. У сучасній науці найбільш розвиненими серед них і в свою чергу внутрішньоструктурованими є методологія дедуктивних наук, системно-структурна методологія, методологія обґрунтування, еволюційна методологія, антропна методологія тощо; вони знайшли широке застосування в практиці наукових досліджень. М.н. виділилась в самостійну дисципліну в кінці XIX ст., коли центром методологічного дослідження стала наукова теорія. Вагомий внесок в розвиток М.н. зробили Франк, Рассел, Вайтгед, представники Віденського гуртка, Карнап, Тарський, Гільберт, Брауер, Лакатос, Кун, Фоєрабенд, Поппер та ін. Зараз обґрунтовується думка про необхідність альтернативного підходу в М.н. На відміну від попереднього, стандартного підходу, який розглядає наукове знання переважно у вигляді системи взаємопов'язаних мовних виразів, новий намагається здійснити методологічний аналіз неформальних структур та утворень, що стоять за мовними виразами.

1) (интересующийся знать) цікавий. [Ясний місяць, наглядач цікавий (Л. Укр.). Хто се, хто се? - спитаєте цікаві дівчата (Шевч.)]. -ная женщина - цікава жінка, Євина дочка. Он очень -тен - він дуже (до всього) цікавий. Толпами валит -ный народ - юрмами люд біжить (суне) цікавий. -ные осаждали зал суда - цікаві облягали судову залю. Не в меру -ный - надто (через лад) цікавий. Бросать -ные взгляды - поглядати (позирати) цікавим оком;

2) (интересный) цікавий, інтересний. [Факт цікавий навіть з естетичного погляду (Єфр.). Він не знаходив нічого цікавого (Крим.)]. Случилось -ное происшествие - трапилася (сталася, зчинилася) цікава подія. Он очень -ный человек - з його дуже цікава людина.

* * *

1) інтере́с, заціка́вленість

2) ви́года, ко́ристь; інтере́си

3) вплив ( на когось - with)

4) гру́па осі́б, що ма́ють спі́льні інтере́си

5) відсо́тки

6) пай, ча́стка ( у чомусь); у́часть у прибу́тках

7) важли́вість, зна́чення

1) ціка́вити

2) виклика́ти ( цікавість); приверта́ти ( увагу)

1. prep

1) для

2) протягом

3) до; в, у; на

4) задля, заради, за, на, для

5) від, через, з-за, за, з

6) замість, за

7) на

8) на честь

9) (для того) щоб

10) до

11) щодо

2. conj

тому що; бо

* * *

1) у часовому значенні вказує на тривалість протягом; термін, на який розрахована дія на

2) у просторовому значенні вказує на місце призначення в, до; відстань, протяжність

3) указує на мету, намір для, за, на; об'єкт прагнення, надії, бажання, пошуків до, на; передається непр. відмінками; особа або предмет, до якого відчувають любов, прихильність, ворожість до; призначення предмета або особи, їх придатність для чого-небудь для; засіб, ліки проти чого-небудь

4) указує на особу, іноді предмет, на користь якої або на шкоду якої відбувається дія для; передається дaв. відмінком; особа або предмет, на підтримку або на захист яких виступають за

5) указує на причину або привід вiд, за, через; по

6) указує на заміщення, заміну замість, за; використання як чого-небудь як; передається орудним відмінком; особу або предмет, прийняті за інші за; представництво у виборній організації від групи осіб, виступ від чийого-небудь імені від, за; місце роботи наймача

7) указує на ціну за; предмет обміну на, за; розмір суми на; винагороду за

8) указує на співвідношення або протиставлення на

9) указує на наявність особливих умов для

10) що стосується, по відношенню до

11) викор. у конструкції for + iм. /зaйм. / + інфінітив, що передається підрядним реченням, а також дaв. відмінком іменника або займенника е інфінітивом

12) дiaл.,; aмep. на честь ( кого-небудь)

13) у сполученнях

cj вводить частини складних речень або самостійні речення тому що