заразіха

I. см. Сколько, Сколь.

II. Коль, сз. - як, коли; см. Если, Коли. Коль-скоро - скоро, скоро-тільки, скоро-но, (редко) чи. [Се зараз видно, скоро ми критично на неї поглянемо (Грінч.). Скоро-но прийде, зараз скажіть мені (Крим.). Чи нехай, то й нехай (Кониськ.)]. II.. Коль, сщ. -

1) см. Колоть;

2) см. Колотьё.

* * *

см. коли

I. 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) тільки, лиш, лишень, (зап.) лише, но, іно, йно, оно, тільки-но, (единственно, исключительно) єдино, саме. [Живуть там тільки пацюки та миші (Грінч.). Нашому маляті лиш слинку ковтати (Номис). Браму відмикали лишень із сходом сонця (Кониськ.). Один лише не спав (Франко). Не буду казати, йно буду мовчати (Грінч. III). Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Грінч. III). В хаті тихо, оно діти сопуть (Драг. Пред.). Молоді сили тільки-но починають свою літературну діяльність (Єфр.). Мене судити могли-б єдино-тільки королі (Грінч.). Саме він був у хаті, більш нікогісінько не було (Сл. Йог.)];

2) (сейчас только, вот только что) допіро[у], (зап.) доперва, лиш, тільки, тільки-но. [Ми оце допіро приїхали (Гуманщ.). Безвість віків, що тільки-но одкривається перед нашими очима (Єфр.)]. Лишь теперь - тепер тільки, допіро тепер. [Тепер тільки я дізнав, яка в тебе правда (Полт.)]. Лишь тогда - аж тоді, допіро тоді;

3) (едва, чуть, как только) ледві и ледве; заледві и заледве, тільки(-но), зараз(-но), скоро(-но); срв. Едва. [Ледві ми ввійшли, він почав сміятись (М. Вовч.). Заледве вітер набіжить - і зникне в гущині (Вороний). Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.). Зараз-но я в хату, вона й напалася на мене (Липовечч.)];

4) Лишь бы, лишь бы только - аби, аби б, аби-тільки, тільки б, аби-но, аби-лиш, аби-лишень, коли б тільки, (зап.) коби. [Аби люди, а піп буде (Приказка). Аби-тільки допекти, то ще й не те скаже (Рудан.). Такі сухі дрова: аби-но до вогню, то вже й горять (Проскурівщ.). Аби лиш гроші, - все буде (Хотинщ.). Коби зуби, то хліб буде (Приказка)]. Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто - аби-де, аби-коли, аби-що, аби-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь - аби-як, аби-то, аби-аби. [Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Він робить так, - аби-аби]. Лишь бы как-нибудь отделаться - аби якось збути. Лишь бы сладить (осилить) - аби подужати. Лишь бы мне не опоздать - аби (коли б) тільки мені не спізнитись. Лишь бы было угодно - аби була ласка.

II. Лишь - см. Лишек, Избыток.

* * *

1) част. ті́льки, лише́, лиш

2) союз ті́льки, лише́, лиш

прийти, притти и придти

1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];

2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.

* * *

несов.; сов. - прийт`и

* * *

1) (часть часа) мінута, -ты жен.

2) (короткий промежуток времени) хвіліна, -ны жен., часіна, -ны жен., часінка, -кі жен.

3) (часть градуса) мінута, -ты жен.

1) (одновременно, вместе) адначасова, разам

2) (в один приём) зараз

3) (сразу, мгновенно) адразу

мест. уст. муж. гэты (род. гэтага, дат. гэтаму, вин. гэты, гэтага, твор., пред. гэтым)

жен. гэта (род., дат., пред. гэтай, вин. гэту, твор. гэтай, гэтаю)

ср. гэта (род. гэтага, дат. гэтаму, вин. гэта, твор., пред. гэтым)

мн. гэтыя (род., пред. гэтых, дат. гэтым, вин. гэтыя, гэтых, твор. гэтымі)

* * *

1) (единица времени) секунда, -ды жен.

2) (часть минуты — градуса) секунда, -ды жен.

3) муз. секунда, -ды жен.

4) перен. (очень недолго) хвіліна, -ны жен., хвілінка, -кі жен.

X заварил кашу - X made (stirred up, cooked up) a (fine) mess

to (try to) avoid doing sth. (taking responsibility for sth., participating in sth. potentially dangerous etc) out of cowardice, fear

X (уходит) в кусты = X chickens (backs) out

1. not to say anything

X не проронил ни слова - X didn't say a word (a thing)

X не проронил Y-y ни слова (о Z-e) = X didn't breathe a word about Z to Y

не проронив ни слова ( Verbal Adv) - without (saying (uttering)) a word.

2. not to let anything s.o. says pass by one unheard, to make sure one hears everything

X не проронил ни слова - X didn't miss a word

accordingly

then

X висел на хвосте у Y-a — X was (right) on Y's tail

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: "Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: " Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: " Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: " Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: " Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЧТО <ЧЕГО, НЕЧЕГО> (И) ГРЕХА ТАИТЬ coll

[these forms only; sent adv (parenth; usu. this WO]

=====

⇒ it is pointless to (try to) conceal sth., one must acknowledge sth.:

- there is no (use) denying < hiding> it <the fact that...>;

- why deny it <that...>;

- it's < there's> no use pretending (that...);

- why hide it < the truth>?;

- you can't get away from it <the fact that...>;

- [in limited contexts] I must < might as well> admit < confess> that...;

- I <we> don't deny it.

     ♦ Всех, что греха таить, беспокоили огромные остатки закусок и напитков, все потянулись к столу (Аксёнов 6). There was no hiding the fact that everyone was worried by the huge amount of leftover food and drink, and they all surged toward the table (6a).

     ♦ "Что, брат, прозяб?" - "Как не прозябнуть в одном худеньком армяке! Был тулуп, да что греха таить? Заложил вечор у целовальника: мороз показался не велик" (Пушкин 2). "How are you doing, my good fellow? Are you all frozen?" "I should think I am, in nothing but a thin jerkin. I had a sheepskin jacket, but, why deny it, I pawned it at a tavern last night: the frost didn't seem that fierce then" (2a).

     ♦...Что греха таить, ревновал Пётр Васильевич дочь к зятю... (Максимов 3). It's no use pretending that Pyotr Vasilievich wasn't jealous of the son-in-law... (3a).

     ♦ Что греха таить, было такое - поверил он своему странному сну (Войнович 2). Why hide it? He really had believed his strange dream (2a).

     ♦ "Среди обитателей Нахаловки было немало передовых, революционно настроенных рабочих, но, чего греха таить, достаточно было и преступного элемента..." (Чернёнок 1). "Among the residents of Nakhalovka were a few frontline revolutionary workers, but, why hide the truth, there were plenty of criminals..." (1a).

     ♦ Шли молча; против моховского дома Иван Алексеевич, не выдержавший тошного молчания... сказал: " Нечего греха таить: с фронта пришли большевиками, а зараз [regional = сейчас] в кусты лезем!" (Шолохов 3). They walked on without speaking. As they were passing Mokhov's house, Ivan could bear the hateful silence no longer and...said, "You can't get away from it. We were Bolsheviks when we came home from the front, and now we're running for cover!" (3a).

     ♦ "Всегда с старшими детьми мудрят, хотят сделать что-нибудь необыкновенное", - сказала гостья. - "Что греха таить, та СЬЁГЕ! Графинюшка мудрила с Верой", - сказал граф (ТОЛСТОЙ 4). "People always try too hard with their first children, they want to make something exceptional of them," said the visitor. "We don't deny it, та СИЁГЕ! Our little Countess tried too hard with Vera," said the Count (4a).

• ЗАВАРИВАТЬ/ЗАВАРИТЬ КАШУ coll

[VP; subj: human or collect; usu. pfv]

=====

⇒ to cause a situation that brings about troublesome or unpleasant consequences:

- X заварил кашу≈ X made (stirred up, cooked up) a (fine) mess;

- X made (stirred up) trouble.

     ♦...Делая исключение для отца и матери, Миша постепенно преисполнился презрением к взрослым, заварившим кашу, которой они не в силах расхлебать (Пастернак 1)....Making an exception only for his parents, he [Misha] gradually became contemptuous of all grownups who had made this mess and were unable to clear it up (1a).

     ♦ Нет, надо уходить Андрею... Или выходить и сдаваться: когда по своей воле, надежды на пощаду больше... Какую заварил кашу... какую кашу... к чему! (Распутин 2). No, Andrei had to leave....Or come out and turn himself in: when it's voluntary, there's more hope of clemency....What a mess he stirred up...whatamess...and what for! (2a).

     ♦ [author's usage] "Казаки-то мутятся... Нашкодили, а зараз [Ukrainian = сейчас] побаиваются. Заварили мы кашку..." (Шолохов 3). "The Cossacks are worried....They've done the damage, and now they're afraid. We've cooked up a fine mess for ourselves" (3b).

—————