Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

заразіха

  • 81 дёрн

    дерник, (редко) дерен (р. -рну), дернина, моріг (р. морога), моріжок (р. -жка). [Поховали - і зараз могилу дерником обклали. Зеленіє на могилі свіжая дернина (Рудан.)]. Место поросшее дёрном - дерниння (ср.). Закладывать, заложить дёрном - дернувати, задернувати.
    * * *
    дерен, -рну

    Русско-украинский словарь > дёрн

  • 82 доверчивый

    довірливий, ймовірний, імовірливий. [Ймовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити]. Доверчиво - довірливо, ймовірно.
    * * *
    дові́рливий; імові́рний, ймові́рний

    Русско-украинский словарь > доверчивый

  • 83 докупать

    I. докупить докуповувати, докупляти, докупити. Докупаемый - докуповуваний. Докупленный - докуплений, докупований.
    II. -ся докупати, -ся. [Дитину зараз докупаю та й зроблю. Докупавсь до того, що мало не втоп].
    * * *
    I несов.; сов. - докуп`ить
    ( прикупать) докупо́вувати и докупля́ти, докупи́ти
    II
    ( окончить купанье) докупа́ти

    Русско-украинский словарь > докупать

  • 84 дорога

    1) (в букв. смысле и переносно - как поведение) дорога (ум. доріжка, доріженька, доріжечка), шлях (ум. шляшок, р. -шку), путь (ж. р. пути), тропа (ум. тропка). [З батька була людина чесна, а син пішов иншою дорогою. По-під темним гаєм ідуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Шляшок битий звивався до міста (М. Вовч.). Перед вікном широка бита путь. Московський поїзд стоїть на третій путі]. Дорога большая, торная, торговая - битий шлях, великий шлях, гостинець (р. -нця). Д. проезжая - проїзний шлях, проїзна дорога. Д. столбовая, почтовая - верстовий (стовповий) шлях. Д. железная - залізниця, залізна колія. Д. просёлочная - путівець (р. -вця) (Г. Барв.). Д. перекрестная - перехресний шлях, середохресна дорога, (гал.) крижова дорога. Д. окольная - манівець. [Хто манівцями простує, той удома не ночує (Присл.).]. Д. на гору из оврага, от берега - узвіз (р. узвозу). [Боричів узвіз]. Д. для прогона скота - прогін (р. -гону). Д. уторенная (летом) - накочений шлях; (зимой) натертий, утертий шлях. Гладкая санная дорога - плавкий шлях. Установившаяся дорога - становкий шлях. [Поїдемо нехай, як становкий шлях буде]. Д. ухабистая - вибоїста путь. Д. весенняя, летняя, зимняя - вешняк, літняк, зимняк. Д. забитая снегом - забивна путь. Д. с колотью - грудна путь. Д. покрытая шероховатым льдом - дерешуватий шлях. Часть дороги, по которой бегут лошади - ступа. Боковые части дороги - обочини. Без дороги - бездоріжно, бездоріж. [Пішов бездоріжно, навмання]. Место расхождения дорог - розвилки, перехрестя. Какою дорогою? - яким шляхом? кудою? Вот этой дорогой - сюдою, осюдою. Той дорогой - тудою. По дороге - по руці; в завороті. Не по дороге - не по руці, не в завороті, не в шляху. Живущий за дорогой - задорожній;
    2) (путешествие) дорога, подорож, путь (р. пути). Дальняя дорога - велика дорога, далекий шлях, далекая путь. [Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Далекая путь, хвилини не ждуть (Л. Укр.). В далекую путь піду (Грінч.)]. Собираться в дорогу - лаштуватися (лагодитися) в дорогу, в путь. Тянет в дорогу (шутл.) - мандрівочка пахне. [А вже весна, а вже красна, із стріх вода крапле, молодому чумакові мандрівочка пахне]. Устать от дороги - стомитися з дороги, здорожитися. [Здорожився, все тіло болить. Діти такі були здорожені, що зараз і поснули]. Счастливой дороги - щасливо! час добрий, щасливої дороги! Найти дорогу, стать на настоящую дорогу - вийти на певний шлях, тропи вхопити, тропи набігти. [Як-би мені вхопити тієї тропи, де щастя (Г. Барв.). Не набіжу тропи (Г. Барв.)]. Стать кому поперёк дороги - заступити стежку, стати поперек шляху, стати на перешкоді; (неблагоприятствовать) непутити. [Це мені непутить отой Улас Головатий, а то не взяли-б сина в москалі]. Туда ему и дорога - Своїм шляхом пішов! - Так йому й треба! Котузі по заслузі! «А як була пожежа, то крадений кожух згорів». - Своїм шляхом пішов!
    * * *
    доро́га; ( путь) шлях, -у

    дать (уступи́ть) доро́гу кому́ — да́ти (звільни́ти) доро́гу кому́

    Русско-украинский словарь > дорога

  • 85 достоинство

    1) гідність, достойність (р. -ности). [Найкращий етичний критерій - шанувати свою особисту достойність (Крим.). З лицарською достойністю (Грінч.). Де наша національна гідність? (Грінч.)];
    2) повага. [Вислухайте-ж ви покірно, з повагою, що неповинним личить (Грінч.)]. Чувство собственного достоинства - самоповага. Сохранять чувство собственного достоинства - зберегати (заховувати) повагу до себе, самоповагу. С достоинством - поважно. [Спитав поважно: що ти посмів мені сказати зараз?]. Лишить человеческого достоинства кого-л. - позбавити людської гідности, упослід(н)ити кого;
    3) (качество, ценность) вартість, вартність, стійність (р. -ности), [Мораль дуже непевної вартости (Єфр.). Я вам показую сукна найвищої вартости. Поема високої літературної стійности. Свідомий своєї шляхетської вартности (Неч.-Лев.)]; срв. Качество. Отдавать справедливость, ценить по достоинству - шанувати кого по заслузі (гідно), віддавати кому належне. [Його шанують по заслузі - він того заробив];
    4) сан, гідність (р. -ности). [Король надав йому князівську гідність].
    * * *
    1) ( положительное качество) гі́дність, -ності, достойність, -ності
    2) (уважение к себе, сознание своих прав) гі́дність, -ності, досто́йність
    3) (стоимость, ценность денежного знака) ва́ртість, -тості
    4) ( звание) гі́дність, досто́йність; ( титул) ти́тул, -у; ( сан) сан, -у

    Русско-украинский словарь > достоинство

  • 86 драчливый

    битливий. [Такий битливий - зараз кулаком].
    * * *
    забіякува́тий, битли́вий

    Русско-украинский словарь > драчливый

  • 87 едва

    нар.
    1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];
    2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];
    3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].
    * * *
    1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

    \едва ва́ — ле́две-ле́две, ледь-ле́дь; ле́две-нале́две, на превели́ку си́лу; ( чуть-чуть) ті́льки-ті́льки, тіль-тіль

    \едва ва́ ли — навря́д, навря́д чи, навря́д щоб

    2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

    Русско-украинский словарь > едва

  • 88 есть

    I. (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) є, (реже) єсть. (См. Быть). Каков, какой ни есть - хоч який (є), хоч який-би був, будь-який. Сколько ни на есть - хоч скільки є, хоч скільки-б було. Как есть (совсем, вполне) - чисто, геть, (вульг.) настояще. [Той геть увесь спалахнув (Крим.)]. Ну как есть - ну чисто тобі. [Лежав він у труні ну чисто тобі живий (Еварн.)]. То есть - цеб- то, себ-то, тоб-то.
    II. едать 1) їсти (наст. вр. їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдать; пов. н.: їж, їжмо, їжте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) - їстоньки, їдусі, їдусеньки, їсточки. [Твої діти плачуть, їстоньки хочуть], (потреблять) споживати (сов. спожити), поживати (пожити). [ІЦе й половини з миски не спожили, а він уже поклав ложку. Його розум протестував проти церковних слів: «Прийдіть, споживайте, це - тіло моє». Стали ми хліба-соли поживати]; (при обращении к детям) - гамати [Гамай, гамай, моя дитино, орішок! - Я вже, мамо, згамав], (неспряг., ум.) гамці. [Не плач, дитино, зараз будем гам. I сам не гам і другому не дам]. Есть один раз в сутки - їсти раз на добу, разувати. Есть с кем за одним столом - столувати стіл з ким. Есть до сыта - їсти вдосить, досита, доситости. Есть глазами - їсти очима кого. [Їсть Оленку очима];
    2) (признавать годным в пищу, съедобным, употреблять) їсти, вживати [Ми не вживаємо конини], заживати;
    3) (о насекомых) кусати, їсти, тяти. [Комарі нас тнуть];
    4) (об едкой жидкости, веществе) їсти, кусати, гризти. [Вапна (известь) гризе пальці]. Есть кого - їсти кого, уїдатися на кого. [Почали вони на його уїдатися]. Поедом есть - їдом (їдьма, їдцем) їсти, жерцем пожирати. [Ти, як та гадюка, - їдом їси (Гліб.). Невістка їдьма їсть бабу й діда (Г. Барв.). Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають]. Даром едящий - дармоїжний, дармоїд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Лопать, Трескать, Убирать, Уминать, Уписывать, Уплетать.
    * * *
    I глаг.
    ї́сти (їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їдя́ть); ласк. дет. ї́стки, ї́стоньки, ї́сточки; ( употреблять) спожива́ти, ужива́ти, зажива́ти, пожива́ти
    II
    (3 л. ед. ч. наст., от "быть") є, єсть

    все как \естьть — геть усі́, усі́ чи́сто, геть-чи́сто всі

    всё как \естьть — геть усе́, усе́ чи́сто, геть-чи́сто все

    III межд. воен.

    Русско-украинский словарь > есть

  • 89 жидеть

    рідшати; ріднути, розріджуватися. [Негарне це борошно - тісто зараз рідне].
    * * *
    рі́дшати

    Русско-украинский словарь > жидеть

  • 90 забрезжить

    1) (о свете и безл.) на світ зайнятися (поблагословитися), замріти, зазоріти, засіріти, розвидніти(ся), (зап.) зашаритися, (о наступлении дня ещё, безл.) задніти. [Замрів місяць між хмарами (Щогол.). Темно, хоч в око стріляй, аж ось далеко світло замріло (Звин.). Скоро зашариться, зараз мене збудіть (Волинь)]. -жил луч - зайнявся (зазорів, замрів) промінь;
    2) (об огне) замигтіти, замиготіти, заблимати.
    * * *
    возвр. - забр`езжиться
    1) ( засветиться) засвіти́тися, -сві́титься, зазорі́ти; ( едва виднеясь) замріти; ( замерцать) замерехті́ти, -хтить, забли́мати, замигті́ти, -гти́ть, замиготіти
    2) ( начать светать) засвіта́ти, поча́ти (-чне́) світа́ти (розвидня́тися, розви́днюватися), зазоріти, замрі́ти

    Русско-украинский словарь > забрезжить

  • 91 забывчивый

    забудькуватий, забутливий, непам'яткий, непам'ятливий, непам'ятущий, короткий на пам'ять, (сущ.) забудько. [Який-же з тебе забудько, хлопче! Я такий забудькуватий став: щось почую, то зараз і забуду]. Стал -чив - став забудькуватий, забутливий и т. д.; ставсь непам'ятущий, (шутл.) забудьків наївся.
    * * *
    забу́тливий; ( о человеке) забу́дькуватий, сущ. забу́дько; ( беспамятный) безпа́м'ятний

    Русско-украинский словарь > забывчивый

  • 92 заговаривать

    заговорить
    1) (начать говорить) заговорювати, заговорити, забалакувати, забалакати, здіймати мову, зняти мову, загомоніти до кого про (за) що и що. -ть с кем - заговорювати, заговорити и т. д. до кого, озиватися, озватися и обізватися до кого. В нём -рило любопытство - його взяла цікавість;
    2) кого - забалакувати, забалакати кого, заговорювати, заговорити кого, замовляти, замовити зуби, забивати, забити баки кому. [Зараз підсіла до чоловіка, та й ну його забалакувати. Та не замовляйте зуби,- не болять. Не забивай баки];
    3) (завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити, (от болезни) відшептувати, відшептати, вимовляти, вимовити що. [Кров замовляти. Баба пристріт замовляє. Бешихо, бешихо, я тебе вимовляю, на пущі засилаю. Умів і трясцю відшептати (Котл.)]. Заговорённый - заговорений, замовлений; (заговорный) замовний. [Замовний скарб].
    * * *
    I
    ( пытаться завести разговор) заговорювати, -рюю, -рюєш, забала́кувати
    II несов.; сов. - заговор`ить
    1) ( утомлять разговором) загово́рювати, -рюю, -рюєш, заговори́ти, -ворю́, -во́риш, забала́кувати, забала́кати
    2) ( воздействовать заговором) этногр. замовля́ти, замо́вити, примовля́ти, примо́вити, загово́рювати, заговори́ти; ( шептанием) відші́птувати, відшепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш
    3) (сов.: начать говорить) заговори́ти, забала́кати; загомоні́ти

    со́весть \заговариватьт — со́вість (сумлі́ння) загово́рить

    4) (сов.: овладеть речью, языком) заговорити, забала́кати

    Русско-украинский словарь > заговаривать

  • 93 закладывать

    закласть, заложить
    1) (основание здания, судна и т. п.) закладати, закласти що. [Сьогодні закладини: новий військовий корабель закладають];
    2) что во что, за что - закладати, закласти що в (за) що. [Заклав руки в кишені. Молода закладає молодому хустку за пояс. Учитель закладає (или вкладає) в душу учням любов до бідного люду (Крим.)];
    3) (проём в стене камнем, кирпичём) закладати, закласти що (цеглою, камінням), замуровувати, замурувати; (деревом: горизонтально) закладати, закласти, (вертикально) заставляти, заставити, (о мн.) позакладати, позаставляти що чим. [Зайве вікно ми обаполами заставили, глиною завалькували];
    4) (лагерь, стан) ставити, поставити кіш; табором, кошем, обозом ставати, стати, отаборитися;
    5) (загромождать) захаращувати и захарастрювати, захараст(р)ити; срвн. Загромождать. [Нащо лаву захарастрили? Зараз поприймайте все];
    6) (задевать) запроторювати, запроторити, закладати, закласти що десь, куди. [Сам не знаю, куди запроторив книгу];
    7) (отдавать в заклад) - см. Заклад 1;
    8) (корм лошадям, скоту) завдавати, завдати, давати, дати, (о мн.) подавати коням, волам и т. д., засипати, засипати обрік коням. [Коням та коровам уже подавав, тепер понесу вівцям];
    9) (лошадей) запрягати, запрягти, (о мн.) позапрягати (коні);
    10) -жило уши, нос кому - заклало (в)ухо, позакладало (в)уха кому, ніс заліг у кого, заклало в носі кому. Заложенный - закладений; замурований, заставлений; отаборений; захаращений, захарастрений; запроторений (десь, куди); застановлений, заставлений; даний, засипаний; запряжений. Дом -ложен - будинок у заставі.
    * * *
    несов.; сов. - залож`ить
    1) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти
    2) ( запрягать) запряга́ти, запрягти́, -пряжу́, -пряже́ш и мног. позапряга́ти
    3) ( отдавать в залог) заставля́ти, заста́вити и мног. позаставля́ти, віддава́ти (-даю́, -дає́ш) в заста́ву, відда́ти и мног. повіддава́ти в заста́ву; застановля́ти, застанови́ти, -новлю́, -но́виш

    Русско-украинский словарь > закладывать

  • 94 заливать

    залить
    1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];
    2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];
    3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];
    4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];
    5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];
    6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];
    7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];
    8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);
    9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.
    * * *
    несов.; сов. - зал`ить
    1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути
    2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)
    3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

    Русско-украинский словарь > заливать

  • 95 заменяться

    замениться замінятися, замінитися, заступатися, заступитися. [Національний елемент у боротьбі здебільшого заступався релігійним (Єфр.). Але зараз таке бажання зникало і замінялося болючим почуттям несвіцького стида (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - замен`иться
    заміня́тися и замі́нюватися, -нюється, заміни́тися, -мі́ниться

    Русско-украинский словарь > заменяться

  • 96 замызгать

    (одежду) замизкати, заносити (одежу), (чем) замазати, умазати в що; см. Запачкать. [Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз замизкаєш (Черн. п.)]. Замызганный - замизканий, заношений; замазаний, умазаний. -ные кровью руки - закривавлені (скривавлені) руки.
    * * *

    Русско-украинский словарь > замызгать

  • 97 заноситься

    занестись
    1) (гордиться, возноситься) заноситися, занестися, високо (вгору) нестися, занестися, великоноситися, удаватися, удатися в пиху, пишатися, запишатися, чванитися, зачванитися, зарозуміватися, зарозумітися, бундючитися, забундючитися, пиндючитися, запиндючитися, (образно) нестися, занестися поверх дерева, (зафорсить) закозиритися. [Чи ти багатий, чи гордуватий, чи високо несешся? (Пісня). Як пішла за поганенького панка, так тепер так уже великоноситься, а на нас і не дивиться (Харківщ.). Кожен, хто нестиметься вгору, принизиться (Єв. Луки). Да кого не постав начальством, зараз почне козиритися (Борзенщ.). Було слухатися дядини, було не нестися поверх дерев (Кониськ.)];
    2) -ться снегом и т. п. - заноситися, занестися, замітатися, заместися, запорошуватися, запорошитися, засипатися, засипатися, завіюватися, завіятися; (илом) замулюватися, замулитися; бути занесеним, заметеним, запорошеним и т. д.
    * * *
    I см. занашиваться II несов.; сов. - занест`ись
    1) зано́ситися, -но́шуся, -но́сишся, занести́ся; (улетать высоко, далеко и перен.) підніма́тися, підня́тися, -німу́ся, -ні́мешся и мног. попідніма́тися, підійма́тися, підійня́тися, -дійму́ся, -ді́ймешся и мног. попідійма́тися

    чересчу́р \заноситься ться — ( важничать) на́дто зано́ситися, ви́соко (вго́ру, го́рдо) нести́ся

    2) (сов.: начать нестись) поча́ти (-чне́) нести́ся
    3) страд. несов. зано́ситися; зано́ситися, підніма́тися, підійма́тися; зано́ситися, засипа́тися, заміта́тися, завіва́тися

    Русско-украинский словарь > заноситься

  • 98 запоминать

    запомнить
    1) (забывать) забувати, забути що;
    2) (сохранять в памяти) затямлювати, затямити, сов. запам'ятувати и запам'ятати, закмі[е]тити що. [Він одразу все затямив, та й затямлювати власне не було чого (Черкасенко). Школяр добре запам'ятував кожне слово (Основа 1862). Мати вмерла - я ще малесенька була, добре й не запам'ятаю (М. Вовч.). Зима люта, що й найстарші люди такої не затямили (старожилы не запомнят) (Бордуляк). Я й закметив їх зараз, скоро почув, як він читав (Г. Барв.)]. Никто не -мнит такой суровой зимы - ніхто не зазнає (не запам'ятає, не затямить) такої лютої зими, нікому не в помку (не в помки), щоб була така люта зима. -мни это себе - затям собі це, візьми собі в помку, в тямки, запам'ятай це.
    * * *
    несов.; сов. - зап`омнить
    1) ( сохранять в памяти) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; затя́млювати, затя́мити, сов. узя́ти (візьму́, ві́зьмеш) втямки́
    2) (сов.: помнить - преим. с отрицанием) пам'ята́ти несов.; зазна́ти

    Русско-украинский словарь > запоминать

  • 99 заражать

    -ся, заразить, -ся
    1) (болезнью и перен.: о вредном и о хорошем) заражати, -ся и заражувати, -ся, заразити, -ся, замечувати, -ся, заметити, -ся, закажувати, -ся, заказити, -ся, затруювати, -ся, затруїти, -ся, (о мног.) позаражувати, -ся, позамечувати, -ся, позатруювати кого чим, -ся від кого чим; (чумой) задж[ч]умлювати, -ся, задж[ч]умити, -ся. [Паршива вівця все стадо заразить (Номис). Гляди сухоти! Заразитися ще можна (Тесл.). Їхня вівця всі наші вівці заметила (Звин.). Навіть баба в пекарні заметилась тією пошестю (Н.-Лев.). Вони нас позатруювали: на всіх чисто короста напала (Черн. п.). Письменник немов заражає такими- ж почуваннями й читача (Єфр.). Сміх його нервовий, заразливий, - він вас замечує (Н.- Лев.). Я й сам заметився національною ворожнечею (Крим.). Школярі затруювались захопленням до всіх буржуазних чеснот (Азб. ком.)];
    2) (отравлять что-л.) затруювати, -ся, затруїти, -ся, отруювати, -ся, отруїти, -ся, (о мн.) позатруювати, -ся, поотруювати, -ся, (о воздухе) заповітрювати, -ся, заповітрити? -ся. Заражённый - заражений, замечений, закажений, за[о]труєний, (чумой) задж[ч]умлений, (о воздухе) заповітрений.
    * * *
    несов.; сов. - зараз`ить
    заража́ти и зара́жувати, -жую, -жуєш, зарази́ти, -ражу́, -ра́зиш и мног. позаража́ти и позара́жувати

    Русско-украинский словарь > заражать

  • 100 заражаться

    несов.; сов. - зараз`иться
    заража́тися и зара́жуватися, зарази́тися, -ражу́ся, -ра́зишся

    Русско-украинский словарь > заражаться

Страницы

См. также в других словарях:

  • зараз — зараз …   Орфографический словарь-справочник

  • зараз — См. сразу... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. зараз одновременно, сразу; разом, с налету, единовременно, с ходу, враз, одним духом, единым махом, в один присест, единым… …   Словарь синонимов

  • ЗАРАЗ — нареч. за один раз, в один раз, одним приемом, махом, разом; | вдруг, вместе, дружно. | Зараз или зараз, тотчас, сейчас, сию минуту, мигом. Заразный человек, архан. гуляка, мот, живущий одним разом или одним днем. (См. также заражать). Заразы?… …   Толковый словарь Даля

  • зараз — ЗАРАЗ, диал., нареч. – Сразу же, тотчас, сейчас. – Благо заметили служилые. Степанко Мещеряк остановил зараз, он ноне на берегу за сотника (1. 190). СЮГ 106; СЦГ 2. 100: зараз то же». Сл.РЯ XI XVII 5. 285: заразъ «то же» (XVI в.) …   Словарь трилогии «Государева вотчина»

  • ЗАРАЗ — ЗАРАЗ, нареч. (разг.). Сразу, за один раз. Зараз два дела не делают. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • Зараз — зар аз разг., з араз местн. нареч. качеств. обстоят. За один приём; сразу. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • ЗАРАЗ — ЗАРАЗ, нареч. (прост.). Сразу, за один приём. Съест всё з. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • зараз — (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • зараз — 1) зараз и ЗАРАЗ1, нареч. обл. Тотчас же, сию минуту. Бернов! самовар, что же, будет когда? Зараз. Л. Толстой, Воскресение. Скоро, что ль? Зараз, откликнулся из амбара Петро. Шолохов, Тихий Дон. 2) зараз нареч. разг. За один прием, сразу. Любовь… …   Малый академический словарь

  • ЗАРАЗ — сейчас. * Мать ребенку: Буся, йди вже сюда, сколько можно ждать? Щас! Ты мне не щас, а зараз …   Язык Одессы. Слова и фразы

  • зараз — присл. Ол. Зразу, одночасно. По роботі ишов зараз до свойой мамы …   Словник лемківскої говірки

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»