жито

1) (зелёного цвета) зелений, ярий [Яра рута];

2) (незрелый, неспелый) зелений, свидовий, свидний, нестиглий, недостиглий, недоспілий. [Жито ще свидне. Недостиглі яблука];

3) (молодой, неопытный) зелений, рано зірваний, розумом недійшлий. [Отой Нечипір ще рано зірваний (Борзенщ.)]. -ным (в незрелом виде) - зазелень, зеленцем, надзелень, усвид, на свид, у свиду. [Обскубуть горох зеленцем. Усвид жати жито]. -ная краска - зелена фарба, зелі[е]нка, (диал.) дзеленка. -ное мыло - зелене мило. -ная рвота - зелені блювоти, зеленява. -ное стекло - зелене скло. -ная неделя - клечальний тиждень. -ные святки - зелені свята, клечальна неділя. -ные круги под глазами или в глазах - в очах (під очима) чорно. -ная, зелёненькая (три рубля) - троячка, три карбованчики. Зелено вино - горілочка лепська. -ная гора (ранняя молодость), молодо-зелено - самий цвіт, а ягід ніт.

* * *

имеющий много зёрен и состоящ. из зёрен) зерни[я]стий, зерна(с)тий, зернуватий, ядренистий, крупнистий, (диал.) зернаїстий. [Жито зернисте (Черк. п.). Да вроди, боже, густеє жито, колосистеє, ядренистеє (Грінч. III). Сей пісок зернистий (Лебед. п.)]. -тая соль - дрібча(с)та, дробова сіль. -тая икра - зерняста ікра.

* * *

кущи[а]стий, (зап.) корчи[а]стий, (о злаках и траве ещё) рунистий, (о местности) чагарюватий, (кочковатый) купинястий. [У кущастій сивій бороді (Л. Укр.). Цибуля ця в стрілку не йде, це кущаста (Кониськ.). Корчисте жито (Поділля). Садочок вишневий корчастий (Грінч. III). Жито рунисте (Богодух.). Мокрець - зілля рунисте, стелеться густо й коренисто (Сл. Гр.). Чагарюватий берег (Звин.)].

* * *

1) (блеск, глянец) лиск, полиск (-ку), блиск (-ку), ґлянс (-су), ґлянц (-цу) и ґлянець (- нцю), полір (-ру). Сапоги с -ком - чоботи з ґлянс[ц]ом (з ґлянцем), виґлянсувані чоботи. Внешний, поверхностный, светский лоск - зовнішня виглада, зовнішній, зверхній, поверховий, світський полір. [Свою неосвіту ховав під зовнішньою вигладою («Буков.»). Їх поверховий полір надавав їм вигляд наче-б то людей вищої культури (Ор. Левиц.)]. Лоск образования - полиск, полір освіти, освітня виглада. Наводить лоск - см. Лощить. Навести, дать внешний лоск - дати зовнішній полиск, полір, вигладу кому;

2) лощина, лощовина; срв. Лощина. Лежать -ком - лежати лоском, (в повалку) покотом. [Всі (п'яні) лоском лежали аж до другого дня (Квітка)]. После бури рожь -ком лежит - після бурі жито в лоск вилягло; після бурі жито лоском лежить. Град выбил хлеб в лоск - градом вибило хліб у-пень. Положить в лоск кого, что - винищити до ноги (в-пень) кого, винищити до щадку, (полон.) до щенту що. Меня обокрали в лоск - у мене забрано чисто все, все до нитки, (полон.) все до щенту.

* * *

1) ( глянец) лиск, -у

2) перен. блиск, -у, по́лиск, -у, лоск, -у, лиск

полягти, лягти, полягтися, (о хлебе) вилягти. [Ішли вони свій край обороняти і на степах лягли від ворогів (Грінч.). Трава полягала(ся)]. Рожь от дождя -ляжет - жито від дощу виляже (поляже). Полёгший - полеглий, поляжений. [Єсть і стояче, і полегле жито. Це поляжений льон, дак тим і зелений].

* * *

см. полегать

поникнуть уклякати, уклякнути, поникати, поникнути. [Наше жито перестоялося: скоро вклякне. Бабуся старенька-старенька, аж до землі поникає (М. Вовч.). Поникли голови козачі, неначе скошена трава (Шевч.)]. -нуть головой - голову похилити; похнюпитися. [Іван стояв у порога, похнюпившись (Грінч.)]. Поникший и пониклый - никлий, пониклий, похилий, укляклий. [Воли никлі ходять (Г. Барв.). Никла трава. Уклякле жито. Поникла голова. Похилий дух. Народ, до землі пониклий (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - пон`икнуть

буйний. [а) Буйні голови. Буйні козаки. б) Буйний вітер. в) Буйна трава. Буйне жито]. Буйное помешательство - бешкетне (бунтовливе, бурхливе) божевілля.

* * *

1) бу́йний, розбу́рханий, буйне́нький, буйне́сенький

2) ( быстро растущий - о растительности) бу́йний, кипу́чий; ( пышный) пи́шний, розкі́шний; ( о злаках) дорі́дний

3) мед. неспокі́йний, бу́йний, невгамо́вний, нестри́мний

-ся, ввезти, -ся ввозити, -ся, ввезти, -ся, завозити, -ся, завезти, -ся, довозити, -ся, довезти, -ся. [Завези воза у возівню. Кінь увіз нас у болото. Жито завозиться у клуню. Знов довозиться (привозиться) до нас закордонний крам].

* * *

несов.; сов. - ввезт`и

1) (дуть) віяти, повівати, дихати, подихати. [Віє вітер, повіває. Подихає вітерець];

2) (в безл. конструкции: веять чем) віяти, повівати, пашіти, дхнути, віддавати чим (последние два и в личн. конструкции). [Повіває теплом, прохолодою. Справжньою поезією віє (дхне) від нього. Духом свіжого сіна пашить від скошеної луки. Пахощами молодощів віддає його збірка поезій];

3) (в. зерно) віяти. [Віяти жито, ячмінь, пшеницю];

4) (развеваться) маяти, повівати. [Мають (повівають) прапори].

* * *

1) ві́яти; ( повевать) повіва́ти

2) (развеваться) ві́яти, ві́ятися, ма́яти, повіва́ти

3) с.-х. ві́яти

вкорениться

1) закорінюватися, закоренитися, укорінюватися, укоренитися. [Що раніше посієш жито, то краще укорениться];

2) угніздитися, засісти. [Міцно засіли забобони в селянську душу].

* * *

несов.; сов. - вкорен`иться

вимолот, умолот. [Жито на вмолот гарне].

* * *

1) ( действие) ви́молот, -у, ви́молочення, (неоконч.) вимоло́чування

2) ( умолот) ви́молот, умоло́т, -у

выстояться

1) (об уставшей лошади) відпочити. [Напій коня - вже відпочив];

2) (выдыхаться) вистоюватися, вистоятися. [Була повна пляшка, а тепер он скільки вистоялося];

3) (о хлебе в копнах) достояти. [Жито жали свидове, а в копах достояло];

4) (о новой постройке) вистоятися. [Гарно вистоялася хата - мокра не буде];

5) (о краске) - (сов.) злиняти, зблякнути. Выстоявшийся - вистояний, вистоялий.

* * *

несов.; сов. - в`ыстояться

-ся, высыпать, -ся

I. 1) висипати, -ся, висипати, -ся. [Пісок висипавсь. Зорі висипали вже на небі (Неч.-Лев.). У нього висипало на лиці]; а теснее - витрушувати, -ся, витрусити, -ся; (с треском из семенной коробочки) вилускуватися, вилущитися; о зерне (в колосе) - плисти, (в помещении) - витекти. [Вівса ми ще не пожали, а він пливе. Витекло жито в дірку, що миші проїли];

2) (толпой) вироюватися, вироїтися, висипати, сипнути. [Сипнула дітвора з школи]. Высыпанный и высыпавшийся - висипаний, витрушений, витечений, вироєний.

II. Высыпать, -ся, выспать, -ся - висиплятися, висипатися, виспати, -ся, переспатися. [А в вівторок висиплялися, а в середу похмілялися. Виспав цілісіньку ніч не прокидаючися і таки не виспавсь. Ой ще бурлак не здрімався, вже господар переспався]. Выспавшийся - виспаний.

* * *

несов.; сов. - в`ысыпать

вантага, вантаж (р. -ажу), вага, кладь (р. -ди), тягар (р. -ря), тяжар. [Їхали з вагою - жито везли. Позад їх сунуться вози з усякою вантагою (Неч.-Лев.). Військо з військовими тяжарами (Куліш)]. Без груза - впорожні, порожнем. Поднимающий много груза (о судне) - держкий. [Це держкий човен: хоч-би ми й усі посідали, то здержить].

* * *

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

допустить пускати, пустити, допускати, допустити, попускати, попустити, підпускати, підпустити, доводити, довести, (предполагать) припускати, припустити. [В свою господу я пускаю всіх (Л. Укр.). Не попустить (или не дасть, не дозволить) він Грицькові верховодити над собою (Грінч.). Такі форми дозволяються, хіба, в віршах. Ви кажете, що з нього злодій, а я того не припускаю (не гадаю). Не приведи (не доведи), боже, нікому такого бачити]. Допустим (предположим) - покладімо, припустімо, даймо, даймо на теє. [Даймо, що він продасть жито, то й тоді все-ж не вистачить грошей на хату. Даймо на те, що він помилився. Покладімо навіть, що слова її справедливі (Крим.)]. Не допускать и мысли - і думки не припускати, і в головах не покладати. [І в головах не покладала, щоб пан мусів збрехати (Квітка)]. Не допускать противоречий - не попускати суперечитися (или сперечань). Не допустить беды (предотвратить) - запобігти лихові, зарадити лихові. Допустить себя до чего (или допустить что) - допуститися чого. [Хто міг сподіватися, що він допуститься брехні? Декотрі сміховини, що їх допустивсь автор (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - допуст`ить

досеять досівати, досіяти. [Сьогодні досіяв жито. Було-б сито, була б досіяла борошно]. Досеянный - досіяний.

* * *

несов.; сов. - дос`еять