-
1 дразнить
дразнивать, подразнить кого дрочити, подрочити кого, дрочитися, дражнитися (з ким и з кого), дратувати, піддрочувати (кого). [Пусти, мати, на вулицю, я не забарюся: тільки хлопців подрочу (подражню) та й назад вернуся].* * *(кого) дражни́ти (кого); дрочи́ти, роздро́чувати (кого); ( раздражать) дратува́ти, роздрато́вувати (кого); ( дразниться) дратува́тися (з ким); ( передразнивать) передра́жнювати (кого) -
2 зудить
кого1) см. Дразнить;2) см. Бить, Колотить, Сечь;3) (пить) дудлити, цмулити, цідити. Эк он -дит - як він дудлить;4) (на память) товкти, трубити що; см. Зубрить 3.* * *см. зудеть I -
3 насмехаться
насмеяться над кем, чем сміятися, насміхати(ся) и (редко) насміватися, насміяти(ся) з кого, з чого, (редко) кому, чому, посмішкувати, посмішк(ов)уватися, напосмішкуватися, глузувати, поглузувати, глумувати, поглумувати, глумитися, наглумитися, кепкувати, покепкувати (пров.) кпити(ся), накпити(ся), закпити, (редко) шкилювати, шкилити з кого, з чого, (поднимать на смех) на глузи (на глум, на кпи(ни), на сміх) брати, взяти кого, що, сміхи збивати, збити з кого; сміх собі робити з кого. [Чи не люблю тебе щиро, чи з тебе сміявся? (Шевч.). Не чує, не бачить, як вороги сміються їй (Шевч.). Може демон який насміхається з мене? (Франко). Зневажливо насмівається з нього (Крим.). Насміялась татарва з бідного Микити (Шевч.). Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися (Зміївщ.). Стали з їх сусіди насміхати (Метл.). З мертвих насміхали (П. Тичина). Хотів я, мати, з сироти насміяти (Чуб. V). З наших сліз вони глузують (Самійл.). З хазяїна кепкує (Грінч. III). Було не кпити з бідного Микити (Номис). Хоч ти сильний, а зі смерти ти даремно кпишся (Рудан.). Маруся з козака накпила (Грінч. III). З усіх моїх фантазій ти гарненько вмів закпити (Крим.). Любила шкилювати з школярів (Яворн.). Шкилить та й шкилить цілий ранок з баби (Чернігівщ.). Щоб сіячів твоїх їх власне покоління на глум не брало і на сміх (Франко). Чого ти сміхи збила із моєї хати? (Гол. I)].* * * -
4 нерв
1) анат. nervus - нерв (-ва), (соб., фам.) нерва (ж. р.). [Нерви Приходенков далі не видержали, він почав ридати (Кониськ.). Мої нерви, немов чули здалека дотик оливця (Франко). По моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків (Коцюб.). Під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю - поете, устань! (П. Тичина). Нерва розходилася, нерва мене мучить (Київ)]. Нерв глазной (n. ophthalmicus) - очний нерв. Нерв лицевой (n. facialis) - лицевий нерв. Нерв лучевой (n. radialis) - променевий (радіяльний) нерв. Нерв оптический (n. opticus) - зоровий (оптичний) нерв. Нерв седалищный (n. ischiadicus) - сідничний нерв. Возбуждать, дразнить -вы - зворушувати (дратувати, дражнити) нерви кому, нервувати кого. [Зелена цибуля дражнила наркотично нерви й апетит (Н.-Лев.)]. Воспаление -вов - неврит (-та); см. Неврит. Расстраивать, расстроить -вы - псувати, зіпсувати (собі) нерви. Расстройство -вов - знервування, знервовання. [Мусів через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе (Крим.)]. Человек с расстроенными -вами - людина з зіпсованими (хворими) нервами, знервована людина, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) людина украй (геть) знервована. [Геть знервований Химченко не міг працювати гаразд (Крим.)];2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) живчик (-ка). [О, Агамемноне, великий, дуко! ти, нерве й косте грецької країни, ти серце наших військ! (Куліш)]. Движущий нерв - рушійний нерв;3) бот. - жилка, (диал.) хробор (-ра), жигаль (-ля).* * *анат., перен.де́йствовать на \нерв вы кому́ — нервува́ти кого́, ді́яти на не́рви кому́
игра́ть на \нерв вах чьих — гра́ти на не́рвах чиї́х
трепа́ть (мота́ть) \нерв вы кому́ — ша́рпати (тріпа́ти) не́рви кому́
-
5 растравлять
несов.; сов. - растрав`ить1) я́трити и ятри́ти несов., роз'я́трювати, -рюю, -рюєш, роз'я́трити; розтрою́джувати, -джую, -джуєш и трою́дити, -джу, -диш, розтрою́дити, розража́ти, розрази́ти, -ражу́, -рази́ш; ( бередить) розвере́джувати, -джую, -джуєш, розвереди́ти, -джу́, -ди́ш\растравлять ви́ть ра́ну — роз'я́трити (розтрою́дити, розвере́дити) ра́ну
\растравлять ви́ть го́ре — роз'я́трити (розтрою́дити) го́ре
2) ( дразнить) дратува́ти, -ту́ю, -ту́єш и роздрато́вувати, -то́вую, -то́вуєш, роздратува́ти, дражни́ти, -ню́, -ниш и роздра́жнювати, -нюю, -нюєш, роздражни́ти; дрочи́ти, -чу́, -чи́ш и роздро́чувати, -чую, -чуєш, роздрочи́ти\растравлять ви́ть соба́к — роздратува́ти (роздражни́ти, роздрочи́ти) соба́к
3) тип. и пр. розтравля́ти и розтра́влювати, -люю, -люєш, розтрави́ти, -травлю́, -тра́виш\растравлять ви́ть рису́нок — розтрави́ти рису́нок
См. также в других словарях:
ДРАЗНИТЬ — ДРАЗНИТЬ, тамб. дражнить кого, дразнивать, умышленно сердить насмешками, перекором. Не дразни собаки, и лаять (и кусать) не станет. Хорошо медведя в окно дразнить. Дразни собаку на цепи. Чудилось, что праздник, ан это поп дразнит! ся, дразнить,… … Толковый словарь Даля
дразнить — См. возбуждать, задирать, называть, сердить бес дразнит... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. дразнить перекривлять, носы показывать, называть, подразнивать, злить,… … Словарь синонимов
ДРАЗНИТЬ — ДРАЗНИТЬ, дразню, дразнишь, несовер., кого что. 1. Злить, сердить, намеренно раздражать шутками, приставанием. Ребятишки дразнили пьяного на улице. Не дразни собак. 2. Возбуждать, раздражать, вызывать неудовлетворенные желания. «Для виду… … Толковый словарь Ушакова
ДРАЗНИТЬ — ДРАЗНИТЬ, ню, нишь; несовер. 1. кого (что). Злить, умышленно раздражая чем н. Д. обидными словами, до слёз. Д. собаку палкой. 2. кого (что) кем (чем). Насмешливо называть каким н. прозвищем, обидной кличкой. Рыжего мальчика дразнили морковкой. 3 … Толковый словарь Ожегова
дразнить — дразнить, дразню, дразнит (устарелое дразнит); прич. дразнящий (не рекомендуется дразнящий) … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
Дразнить — – умышленно сердить насмешками, перекором. Привычка невоспитанных детей, которая подчас переходит к человеку и в его взрослое состояние или заменяется на злоречивость за глаза. Порядочному человеку в случае, если его пытаются дразнить, нужно… … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
дразнить — умышленно сердить насмешками, перекором. Привычка невоспитанных детей, которая подчас переходит к человеку и в его взрослое состояние или заменяется на злоречивость за глаза. Порядочному человеку в случае, если его пытаются дразнить, нужно… … Культура речевого общения: Этика. Прагматика. Психология
дразнить — дразню, дразнишь; дразнящий; нсв. кого. 1. Умышленно раздражать, сердить чем л. Д. собаку. Д. попугая. Зачем ты его дразнишь? // (кем чем). Называть в насмешку каким л. обидным прозвищем. Д. за очки, за курносый нос. Зачем ты дразнишь меня… … Энциклопедический словарь
дразнить — дразню/, дра/знишь; дразня/щий; нсв. кого 1) а) Умышленно раздражать, сердить чем л. Дразни/ть собаку. Дразни/ть попугая. Зачем ты его дразнишь? б) отт. кем чем Называть в насмешку каким л. обидным прозвищем … Словарь многих выражений
Дразнить гусей — ДРАЗНИТЬ ГУСЕЙ. РАЗДРАЗНИТЬ ГУСЕЙ. Ирон. Вызывать гнев, раздражать. Я всего менее намерен распространяться о современной литературе, во первых, для того, чтоб не наговорить много о пустяках, а, во вторых, чтоб не раздразнить гусей (Белинский.… … Фразеологический словарь русского литературного языка
дразнить — укр. дразнити, болг. дразня, др. чеш. dražniti, польск. drażnic, н. луж. dražnis. Возм., родственно предыдущему (Бернекер, там же; Младенов 151). Чеш., польск. ž, вероятно, обобщено из итер. польск. żniac. Отрембский (ŻW 268) пытается… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
