до+(кого-чого)

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.

догляд, нагляд (-ду) за (над) ким, за (над) чим и (реже) кого, чого, дозір (-зору) за ким, за чим и (реже) кого, чого; доглядання кого, чого и за ким, за чим, наглядання, назирання за (над) ким, за (над) чим и кого, чого, пильнування кого и за ким, чого. [Догляд за виконанням законів (Наш). Поза межами цензурного догляду (Рада)]. Без -ра - без догляду (нагляду), (о скоте и перен.) самопас. [Щоб діти самі без догляду не пустували (Крим.). Коні ходять самопас (Поділля). Такої циганської голоти не можна пускати самопас (Франко)]. Под -ром - під доглядом (під наглядом, під дозором, під оком). [Чи не той, часом, се Гавриленко, що був під доглядом? (Коцюб.). Щоб усі урядовці були під наглядом рад (Доман.). Під суворим дозором свекрухи (Ор. Лев.). Худоба під пильним (тщательным) дозором (Мова). Купа дітей під оком няньок (Франко)]. Быть под -ром полиции - бути під поліційним доглядом (наглядом). Под -зор - під догляд (нагляд, дозір), на догляд. [Кидаю Настусю на твій догляд (Н.-Лев.)]. Отдать под -зор - віддати під догляд (нагляд, дозір). [Антоновича віддано під догляд поліції (Доман.). Оддавати під поліційний нагляд (Крим.). Віддаю юстицію під дозір в поліцію (Франко)]. Иметь -зор над (за) кем, чем - мати догляд (нагляд) за (над) ким, за (над) чим, доглядати кого, чого (що) и за ким, за чим, пильнувати кого и за ким, чого. [Мати нагляд над бібліотекою (Київ)]. Прокурорский -зор - прокурорський догляд (нагляд). Технический -зор - технічний нагляд.

* * *

на кого на что несхожий, непохожий на кого, на що, неподібний до кого, до чого, (отличный) відмінний, відмітний, (особый, отдельный) опрічний, осібний від кого, від чого. [Зараз постережеш, що пішла перед тобою відмінна від нашої сторона (Куліш). Мій батько був чоловік дуже відмінний від инших наших селян (Грінч.). Нас вразив його світогляд, осібний від класного (Крим.)]. Становиться, стать -жим на кого, на что - ставати (робитися), стати (зробитися) несхожим (непохожим) на кого, на що (неподібним до кого, до чого, відмінним від кого, від чого), відмінюватися, відмінитися від кого, (между собою, друг на друга) різнитися, порізнитися (між собою). [Розбилися люди на різні породи, або раси, і мовою порізнилися (Крим.)].

* * *

торкання кого, чого и до кого, до чого, до[при]торкування, до[при]торкання до кого, до чого и кого, чого, дотикання до кого, до чого, дотуляння до кого, до чого и кого, чого.

* * *

1) (действие) непошанування, невшанування;

2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)]. С -нием относиться к кому - ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого. Оказать кому -ние - виявити до кого (вчинити кому) непошану и т. п., не пошанувати кого.

* * *

супротивитися, противитися, спротивлятися и спротивлюватися, противним бути кому, чому, опиратися проти кого, проти чого и реже чому, опинатися, огинатися, пручатися, ставати проти чого, сперечатися и сперечитися проти кого, проти чого и кому, чому, змагатися проти кого, проти чого. [Нам сказано: не супротився злому (Л. Укр.). Старі таки геть противляться цьому, бо перш цього не було (Коцюб.). Я вам кажу не спротивлятися лихому (Єванг.). Ви йшли усе проти мене, сперечались зо мною, в усьому мені спротивлювались (Н.-Лев.). Не сперечалися Олегові кияне, за князя його до себе приймали (Куліш). Я волі й розказанню його противен бути не хочу (Ор. Лев.). Мусіла це саме зробити і галицька шляхта, хоч як опиналася (Доман.). Ти проти мене не опирайсь (Звин.). Неможна проти батька огинатися (Левч.)]. Срв. Воспротивиться.

* * *

1) (испытывать жажду) х(о)тіти пити, жадати пити, (книжн.) жаждувати (Св. П.). Я жажду (ты жаждешь и т. д.) - у мене (в тебе) спрага, жага; (о частях челов. тела, о растениях) жадати чого, прагнути чого. [Груди жадали (прагнули) повітря. Зів'ялі дерева прагнули вогкости (води)];

2) (сильно желать, с. стремиться) прагнути кого, чого, жадати кого, чого, бути жадобним на кого, на що. [Щастя й волі серце прагне (Франко). Слугувати прагнув я тобі (Грінч.). Давно моє серденько тебе жадає. Він жадобен на неї].

* * *

1) ( кого-чего) хоті́ти (хо́чу, хо́чеш) пи́ти (що), відчува́ти спра́гу (жагу́, зга́гу) ( до чого); уст. пра́гнути (чого́, до чо́го)

2) (перен.: страстно желать) жада́ти (кого́-чого́); ( стремиться) пра́гнути (чого́, до чо́го)

лишиться чего збуватися, збутися, позбуватися, позбутися чого, збувати, збути що, позбавлятися, позбавитися чого, (вульг.) рішатися, рішитися чого, (терять) втрачати, тратити, втратити, страчувати, стратити, теряти, втерять що. [Був собака в приймах, та й хвоста збувсь (Звин.). Сироти змалку позбулися рідної матері (Мирн.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.). Улас рішився своєї шкапи (Квітка). Ти втратив службу і все через мене (Коцюб.). Свою красоньку втеряла (Пісня). Були ми зроду не дуже так маєтні, а тоді й ті невеликі добра утеряли (Л. Укр.)]. -шаться, шиться имущества, состояния - позбуватися, позбутися добра (майна, маєтности), (за смертью) відумирати, відумерти чого. -шаться, -шиться чувств, сознания - умлівати, мліти, умліти, непритомніти, знепритомніти, тратити, втратити притомність, (з)омлівати, (з)омліти, знеживитися, обмертвіти. [Хитнувсь, звалився з трону та й умлів (Крим.). Катря стоїть, як стіна біла, і бачу зомліває (М. Вовч.). Андромаха мліє (Л. Укр.). Домна ревне плакала, мало не омлівала (Коцюб.). Ударився так здорово, що аж знеживився був (Черніг.)]. -шаться, -шиться ума, рассудка - позбуватися, позбутися розуму, (грубо) глузду, безглуздіти, збезглуздіти, (с ума сходить) божеволіти, збожеволіти, (грубо) зсуватися, зсунутися з глузду, відбиватися, відбитися глузду, дуріти, здуріти. Он внезапно -шился разума - йому раптом відібрало розум; він раптом стерявся (збожеволів). - шаться, -шиться здоровья - позбуватися, позбутися (збуватися, збутися) здоров'я, тратити, стратити здоров'я. -шиться головы - збутися голови. -шиться зрения - втратити зір, втеряти очі, отемніти, стемніти (на очі). Он -шился зрения ещё в детстве - він стемнів ще в дитинстві. -шиться зубов - позбутися зубів, з[о]беззубіти. -шиться речи, голоса - втратити (стратити) мову (голос). [Німий, як людина, що несподівано втратила голос (Коцюб.). Руки й ноги однялись і мову стратив (Тобіл.)]. -шиться сил - знесилитися, з(не)могтися, висилитися, (по)збутися сили, стратити силу, знебути силу. [Вже сил збулась до бороття (Самійл.). Впав знеможений раб, стративши сили свої (Вороний). Я свою силу знебув (Звягельщ.)]. -шиться доверия, уважения, расположения, дружбы - позбутися довіри, пошани, прихильности, приязни в кого, зневіритися кому, втратити чию віру и т. д., відпасти ласки в кого. -шиться права - (по)збутися права, відпасти права, (права голоса) втратити право голосу. -шиться славы, чести - збутися доброї слави, чести, втратити (втеряти) добру славу, честь. -шиться сна - втратити сон, збутися сну. Он -шился сна - він втратив сон, збувся сну, йому відібрало сон, йому сну немає. -шиться надежды - стратити надію, збутися надії. [Стоїть, благає, збувшись всіх надій (Грінч.)]. -шиться матки (об улье) - збутися матки, зматчіти.

* * *

несов.; сов. - лиш`иться

1) (оставаться без кого-чего-л.) втрача́ти, втра́тити, стра́чувати, стра́тити (кого-що), позбавля́тися, позба́витися, позбува́тися, позбу́тися, збува́тися, збутися (кого-чого); ріша́тися, ріши́тися (кого-чого)

2) страд. несов. позбавля́тися

1) називання, іменування, на(й)меновування; узивання; дражнення; величання кого, чого ким, чим. [Мене завжди дивувало називання Ніцше імморалістом (Виннич.)];

2) називання, кликання, величання кого на ім'я (на ймення), на(й)меновування кого;

3) називання кого, чого, переказування чого;

4) називання кого, чого ким, чим, уважання, визнавання кого за кого, за що, чого за що;

5) виказування кого;

6) накликання, напрошування, напрохування кого; (гончих) скликання. Срв. Называть.

* * *

кому чему подібний до кого, до чого, подібний, такий, як хто, як що, підхожий до кого до чого, схожий на кого, на що. Срв. С[По]хожий. [Оттака й підхожі думки плуталися в голові (Грінч.). Люди подібні до богів (Л. Укр.)]. -бный ему - подібний до його, такий як і він. [Убив такого як і він (як і сам) (-бного себе)]. Ничего -бного - ані подобини (Куліш), нічого схожого (підхожого). Ничего -бного не говорил - не казав нічого такого (Грінч.), подібного, підхожого. Кража и тому -бные преступления - крадіжка й такі инші злочинства (Куліш). И тому -бное - то-що. Или что-либо -бное - або-що, або-що таке. [Був- би я десь за писаря, або-що (Крим.)]. Нечто -бное тому - щось підхоже, подібне до того. В -бном случае - в такому разі, в такій пригоді. Нет -бного ему - нема до його подібного. -бный, мат. - подібний. -бные треугольники - подібні трикутники.

* * *

1) (кому-чему) поді́бний (до кого-чого, на кого-що); (похожий, схожий) схо́жий (на кого-що, з ким-чим, до кого-чого); ( такой) таки́й, отаки́й; ( этот) цей

2) мат. поді́бний

I. нрч. и предл. навкруг, округ, округи, круг, кругом, навколо, довкола, надоколо (кого, чого); (только нрч.) навкруги; срвн. Вокруг. [Стоять круг (навкруг) столу (Харківщ.). Слухачі навколо нього (Л. Укр.). Надоколо вода, а всередині біда (Приказка). Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали (Шевч.)]. Розглянувся навкруги (навколо) (Київщ.)]. Идти -гом города - іти круг міста. Обойти город -гом - обійти місто навкруги (округи, навколо). Ходить, обходить -гом чего - ходити круг, навкруг и т. д. чого, ходити кружка коло чого. Земля моя идёт на пять вёрст -гом - землі моєї на п'ять верстов навкруги. Его -гом обобрали - його геть чисто (до нитки) обібрано. -гом хорош - кругом (навкруг) гарний, хороший. [Золотоноша кругом хороша (Приказка)].

II. см. Круг 1.

* * *

1) нареч. круго́м; ( вокруг) навко́ло, довко́ла, довкру́ж, навкруги́, навкру́г, окру́г, округи́, навкі́л, довкі́л, наоко́ло, дооко́ла, вко́ло, наокі́л, наокруги́, наокру́г, диал. довкруги́; ( целиком) цілко́м; ( совершенно) геть-чи́сто

2) предл. с род. п. круго́м, круг, навкру́г, навко́ло, довко́ла, навкіл, довкі́л, вко́ло (кого-чого); окру́г, округи́, наокруги́ (кого-чого); навкруги́ (кого-чого); диал. довкруги́ (кого-чого)

незнання (кого, чого и про кого, про що), невідання (чого), (неизвестность) невідомість (чого), (редко) недовідомість, (несознательность) несвідомість (-ости) (чого); (неумение) невміння, незнання и незнаття (-ття) (що робити и чого). [Спроби (познайомити Европу з нами,) які потопали в морі европейського незнання про нас (Грінч.). Гріхи людські, вільні й невільні, яже віданням і невіданням (М. Левиц.). Невідомість гріха не чинить (Номис). Тут панує повна недовідомість, а тимчасом народ повинен знати, що робило його правительство (Доман.). Вона не хотіла чуда повороту до дитячої несвідомости (Л. Укр.)]. - ние стыда - незнання (невідання) сорому (стиду или стида), (иногда) безсоромність (- ности). [Молоді липи стояли голі, мов діти у своїй безсоромності (Коцюб.)]. -ние чтения и письма - невміння читати й писати. По -нию - з незнання, з невідомости, не знаючи; з несвідомости. [В чім-же я з незнання грішна? (Куліш)]. В блаженном -нии - в блаженному (щасливому) невіданні (незнанні). В -нии своём, я… - у своїй несвідомості (у своєму невіданні), я… В -нии значения чего, я… - несвідомий (не знаючи) ваги (значе[і]ння) чого, я… Быть (пребывать, находиться), оставаться в -нии относительно чего, насчёт чего - не знати чого, про що, бути (перебувати, пробувати) в незнанні (в невіданні, в несвідомості), бути, зоставатися несвідомим (нетямущим) чого. Воспитывать, держать, оставлять кого в -нии чего - виховувати, тримати, залишати кого в незнанні (в невіданні, в несвідомості) чого. Мрак (тьма) -ния - темрява (тьма, пітьма) незнання (невідання).

* * *

отделаться

1) (покончить с работой) обробитися, упоратися (з чим);

2) оброблятися, бути обробленим, вироблятися, бути виробленим, викінчуватися, бути викінченим, опоряджатися и т. д. - см. Отделывать 2;

3) (отвязаться, избавиться) збуватися, збутися кого, чого и збувати, збути кого, що, відкараскуватися, відкараскатися, відпекуватися, відпекатися від кого, від чого, сов. скараскатися, спекатися, здихатися кого, чого, відскіпатися, віджухаритися, відгетькатися від кого, від чого. Как бы мне от него -латься - як-би мені його збутися (спекатися, здихатися), як-би мені від нього відкараскатися (відпекатися, відскіпатися). Теперь не -лаешься от беды - тепер не збудешся (не скараскаєшся, не спекаєшся, не здихаєшся) лиха, біди. Наделали беды, а мне теперь -вайся за вас - наробили лиха, а я тепер відбувай(ся) за вас. Он избежал грозившей ему опасности, -вшись одним страхом - він вратувався від небезпеки, що йому загрожувала, самим переляком відбувшися (перебувшися). -ваться от кого, от чего чем - збувати кого, що чим, відбуватися від кого, від чого чим. -ваться от вопроса шуткой (шутками) - збувати питання жартом (жартами). Срв. Отвязываться, Отговариваться, Отвертеться.

* * *

несов.; сов. - отд`елаться

1) (освобождаться, закончив какое-л. дело) звільня́тися, звільни́тися, несов. упо́ратися

2) ( избавляться) збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися; збува́ти, збу́ти, відкара́скуватися, відкара́скатися, відпе́куватися, відпе́катися, несов. відскіпа́тися и відскі́патися, спе́катися; ( с трудом) зди́хуватися, зди́хатися

3) (чем - уклоняясь от чего-л., ограничиваться чем-л. несущественным) відмага́тися, відмогти́ся, відбува́тися, відбу́тися, відбува́ти, відбу́ти

4) (испытывать что-л. меньшее, чем можно было ожидать) відбува́тися, відбу́тися

5) строит. (несов.) обробля́тися, обро́блюватися; опоряджа́тися, опоря́джуватися; обла́днуватися; викі́нчуватися, роби́тися; оздо́блюватися, оздобля́тися

отступиться от кого, от чего відступатися, відступитися, відкидатися, відкинутися, (отрекаться) відрікатися, відректися від кого, від чого и кого, чого, зрікатися, зректися чого, (покинуть) відкаснутися, відсахнутися від кого, від чого, відцуратися кого, чого и від кого, від чого. [Відступилася від мене вся моя родина]. -ться от веры - відступитися, відкинутися від віри; срв. Отрекаться. -ться от наследства в чью пользу - зректися спадщини (спадку) на чию користь. -ться от своего намерения - відступитися від свого наміру (думки), зректися свого наміру, покинути свій намір. С ним пиво варить - от солоду -ться - як з ним пиво варити, то й солоду відцуратись.

* * *

несов.; сов. - отступ`иться

біля, коло, побіля, близько, край, поруч, побіч кого, чого, при чому, по-при що. [Ліг біля моря одпочить (Шевч.). Заховаю змію люту коло свого серця (Шевч.). Проходячи побіля церкви, почув, що служба почалася (Франко). Росла калина близько озера. Напомацки почав шукати місця на ліжку побіч себе (Франко)]. См. Близ, Возле, Около, Рядом.

* * *

1) нареч. по́ряд, по́руч; ( рядом) о́біч, о́бік, по́біч

2) предл. с род. п. ко́ло, бі́ля, побі́ля и побіля́ (кого-чого); ( рядом) по́ряд, по́руч (з ким-чим, кого-чого), о́біч, о́бік, по́біч (кого-чого); ( близ) бли́зько (кого-чого); ( возле) край, о́край (кого-чого), при (чому); по́при (чому)

I. прибегнуть к кому к чему удаватися, удатися до кого, до чого, ударятися, ударитися до кого; срв. Обращаться 2. [Вікарий був немощний, то мало не за кожною требою мусіли вдаватись до сусідських попів (Свидн.). Вона вдарилась до знахарки (ЗОЮР II)]. Не к кому в беде -нуть - нема до кого (ні до кого) вдатися в пригоді, при лихій годині. -гать к помощи кого-л., чего-л. - удаватися, ударятися до кого, удаватися до чого. -нуть к силе, к хитрости - вдатися до сили, до хитрощів, взятися на хитрощі (на способи, на штуки). Он -нул к такому приёму - він удався, обернувся до такого способу, узявся на такий спосіб, він ужив такого способу. [До яких способів обернутися, щоб зрушити народ (Єфр.)].

II. прибежать прибігати, прибігти (диал. прибігнути), (подоспевать) надбігати, надбігти, (о многих) поприбігати, понадбігати. [Прибігає вовчик до ополонки (Рудч.). З буком надбіга господар (Франко). Нас, дівчат, усіх гаптувати посадила. Сама й учить та раз- по-раз надбіга, чи шиємо (М. Вовч.). Діти поприбігали, кричать: їсти (Черн.)].

* * *

доглядання кого, чого и за ким, за чим, приглядання за ким, за чим и кого, чого, наглядання за (над) ким, за (над) чим и кого, чого, дозирання кого, чого и за ким, за чим, на(д)зирання кого, чого и за (над) ким, за (над) чим, пильнування кого, чого; см. ещё Надсмотр.

изумиться дивуватися, здивуватися, чудуватися, з(а)чудуватися на що, з чого, зумітися, здуміти(ся) на кого, на що, подивляти що; (сильно) (великим) дивом здивуватися. [Зумівся, аж рота роззявив (М. Вовч.). Дівчина зумілася, де доля поділася (Пісня). Здуміли учені люди ще більше (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - изум`иться

надсмотреть над, за кем, чем доглядати, догля[е]діти и доглянути кого, чого и за ким, за чим, приглядати, пригля[е]діти и приглянути за ким, за чим или кого, що, наглядати, наглянути за (над) ким, за (над) чим и кого, що (чого), дозирати кого, чого (що) и за ким, за чим, на(д)зирати кого, що и за (над) ким, за (над) чим, пильнувати кого и за ким, чого, допильнувати кого, чого; срв. Присматривать 2. [Я цілу ніч не спала та його доглядала (Рудч.). Господи моєї доглядає Єлизар із Дамаска (Куліш). Ти наглядаєш над землею (Мирний). Не будеш діток моїх дозирати (Метл.). Не буду я над містом назирати (Крим.)].

* * *

см. надзирать

нрч. (относительно) що-до кого, що-до чого, (канцел.) відносно кого, відносно чого, (о, об) про (за) кого, про (за) що.

* * *

предл. с род. п.