Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

губы

  • 1 губы

    Русско-украинский политехнический словарь > губы

  • 2 губы

    Русско-украинский политехнический словарь > губы

  • 3 губа

    I. 1) губа (мн. губи, р. губів), уста (р. уст) (ум. губка, губонька, мн. губки, губоньки, губенята, устоньки; ув. губище). Отвислые губы (насмешл.) - капиці, варги. С отвислой губой - вислогубий, варгатий. Губа венчика (бот.) - губа віночка. Развесить, распустить губы - розпустити губи, капиці. С заячьей губой - тригубий. Губа не дура - губа не з лопуцька, знає де смак. Губы дуть - губи надимати, г. закопилювати. Губы сжать - стиснути г., зашити г., зшилити губи. Закусить, прикусить губу - укуситися за язик. Молчит и губами не шевельнёт - мовчить - ні пари з уст; ротом не поведе;
    2) (виды грибов): а) (съедобные) - губи, б) (грибы наросшие на деревьях) - соб. трут (ед. трутник), губка.
    II. (залив со впадающей рекою) сага, затока, (на Белом море) губа.
    * * *
    I
    губа́

    не по губе́ (губа́м) что кому́ — не до смаку́ (не до губи́) що кому́

    II
    ( залив) губа́
    III
    ( гриб-трутовик) гу́бка, трут
    IV ист.
    губа́

    Русско-украинский словарь > губа

  • 4 стискивать

    несов.; сов. - ст`иснуть
    сти́скувати, -кую, -куєш и стиска́ти, сти́снути и мног. пости́скувати и постиска́ти; (сдавливать; смыкать - губы, зубы) затиска́ти и зати́скувати, зати́снути; (зубы, губы, кулаки) зці́плювати, -люю, -люєш, зціпи́ти, -плю́, -пиш и мног. позці́плювати, ці́пити несов., стина́ти, стя́ти (зітну́, зітне́ш) и зітну́ти; (зубы, губы) заці́плювати, заці́пити, сов. склепи́ти, -плю́, -пи́ш

    \стискивать вать в объя́тиях — сти́скувати (стиска́ти) в обі́ймах

    \стискивать нуло го́рло кому́ — ( об ощущении) сти́снуло го́рло кому́, ухопи́ло за го́рло кого́

    что \стискивать нуло се́рдце [кому́] — що сти́снуло се́рце [кому́], се́рце запекло́ся чим [у ко́го]

    Русско-украинский словарь > стискивать

  • 5 надувать

    надуть
    1) надимати и (редко) надувати, надути, (о мног.) понадимати, (редко) понадувати; (вздувать, пучить) обдимати, обдути, надимати, дути, надути, (от жидкости, влаги, сов.) набубнити, (о мног.) пообдимати, понадимати кого, що. [Аеростат надимають (редко надувають) газом (Київ). Великий Зевс, надми його вітрило власним духом! (Куліш). Живіт йому обдуло (Червоногр.). Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Так нахлестався (сироватки), що аж набубнило його (Рудч.)]. -дуть бока кому - полатати боки (спину) кому, відлупцювати (відлатати) кого. -вать, -дуть губы - надимати, надути губи, копилити, закопилювати, закопилити губу и губи, скопилити губу, набундючити губу, (насм.) відквашувати, відквасити губи, (о мног.) понадимати, позакопилювати, повідквашувати губи. [Гнівалася, надимала губки, випинаючи їх наперед (Грінч.). Не копильте, дітки, губок! Їжте, воно смачне! (Сим.). «Не знаю»,- сказала дочка, закопиливши спідню губу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -дул? - шкода на Данила: зробив з губи копила; Івасю, чого ти губи розквасив? (Гуманщ.); чи тебе набили, що ти губи закопилив? (Гуманщ.). -вать уши кому - надимати (натуркувати) (повні) вуха кому. -вать шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) - натягати и натягувати, напинати (туго, цупко), нацурковувати шнур(а) (шнурку), мотузку (шворку). Мне -дуло спину - мені провіяло (продуло) спину, мені надуло в спину;
    2) (навевать) надувати, надути, навівати и навіювати, навіяти, намітати, намести, наносити, нанести, (редко: о сильном ветре, сов.) нашугати, (во мног. местах) понадувати, понавівати и понавіювати, понамітати, понаносити чого. [Вітром аж у сіни снігу навіяло (намело, нанесло) (Київщ.). Нашугає нам оцей вітер дощу (Кролевеч.)];
    3) (обманывать) піддурювати, піддурити, обдурювати, обдурити, дурити, одурити, підманювати, підманити, обшахровувати, обшахрувати, (зап.) ошукувати, ошукати, (диал.) огулити, (описат.) підголити кого, штукою підійти (зайти) кого, лудою лудити, (о мног.) попід[пооб]дурювати, попідманювати, поошукувати, пообшахровувати кого; срв. Обманывать. [Він один нас усіх попіддурював (Харківщ.). Обдурювати якось ніяково (Н.-Лев.). Я не маю причини підманювати вас (Крим.). Кого вони не обшахрували! (Звин.). Аж пан собі задумує хлопа ошукати (Рудан.). Москаль козака як-раз огулить, а москаля і чорт не одурить (Номис)]. Надутый -
    1) надутий, понадиманий; обдутий, пообдиманий; закопилений, позакопилюваний; натягнутий и натягнений, напнутий (туго, цупко), нацуркований;
    2) надутий, навіяний, наметений, нанесений, понадуваний, понавіюваний, понамітаний, понаношений;
    3) прлг. - см. отдельно.
    * * *
    несов.; сов. - над`уть
    1) надува́ти и надима́ти, наду́ти, -дму́, -дме́ш и -дую, -дуєш и мног. понадува́ти и понадима́ти, несов. ду́ти; ( паруса) напинати, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапи́нати

    \надуватьть в у́ши кому́ (говори́ть, спле́тничать) — натуркува́ти, нату́ркати и нату́рчати ву́ха (у ву́ха, по́вні ву́ха) кому́

    \надуватьть гу́бы — надува́ти и надима́ти, наду́ти гу́би (губу́), закопи́лювати, закопи́лити (копи́лити, скопи́лити, сов. набундю́чити) губу́ (гу́би)

    \надуватьть щёки — надува́ти и надима́ти, наду́ти що́ки

    2) ( обманывать) обду́рювати, -рюю, -рюєш и дури́ти, -рю, -риш, обдури́ти и мног. пообду́рювати; підду́рювати, піддури́ти и мног. попідду́рювати, ошу́кувати, ошука́ти, сов. убра́ти (уберу́, убере́ш) в шо́ри; (несов.: мошенничать) шахрува́ти, шахраюва́ти, -раюю, -раюєш

    Русско-украинский словарь > надувать

  • 6 поджимать

    поджать
    1) (ноги) піді[о]бгати, підгортати, підгорнути, підкорчувати, підкорчити, прикорчувати, прикорчити. [Сидить мила на припічку, ніжки підобгавши. Сядь біля мене, ще й ніженьки підгорни. Півень ніжки прикорчив]. Лежал, поджавши ноги - лежав, підібгавши (підгорнувши) ноги; лежав скулиніг. [Зробили в печі діру, і він там скулиніг лежав];
    2) (губы) уста (губи) міцно стуляти, стулити, стискати, стиснути, затискати, затиснути. -жать хвост - підібгати хвоста. Поджатый - (о ногах) підібганий, підгорнений, підкорчений, прикорчений; (о губах) стулений, стиснений, затиснений.
    * * *
    несов.; сов. - подж`ать
    1) (ноги, хвост) підгорта́ти, підгорну́ти и попідгорта́ти, підбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти, підгина́ти, підігну́ти и попідгина́ти, несов. підібга́ти, підобга́ти
    2) ( губы) [мі́цно] стуля́ти и [мі́цно] сту́лювати, [мі́цно] стули́ти и [мі́цно] посту́лювати, сти́скувати и стиска́ти, сти́снути и пости́скувати и постиска́ти, зати́скувати и затиска́ти, зати́снути, підбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти
    3) (тесня, заставлять перемещаться) підтиска́ти и підти́скувати, підти́снути; ( прижимать) притиска́ти и прити́скувати, прити́снути; ( зажимать) затиска́ти и зати́скувати, зати́снути

    Русско-украинский словарь > поджимать

  • 7 выпячивать

    -ся, выпятить, -ся випинати, -ся, випнути, -ся, вип'ясти, -ся, віддувати, -ся, видуватися, видутися. [Криві стіни халупки, вип'явши боки… (Коцюб.). Широкі груди аж випнулися (Неч.-Лев.). Дошка видулася]; (о губах) віддимати, -ся, віддути, -ся, відквашувати, -ся, відквасити, -ся. Выпячивать губы, сжав в одну точку - шилити (зшилити) губи. Выпяченный - випнутий, віддутий, видутий; (о губах) відквашений, віддутий; зшилений.
    * * *
    несов.; сов. - в`ыпятить
    випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и мног. повипина́ти

    Русско-украинский словарь > выпячивать

  • 8 дуть

    дунуть
    1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);
    2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;
    3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;
    4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;
    5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…
    6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;
    7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.
    * * *
    несов.; сов. - д`унуть
    1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути
    2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти
    3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити
    4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити
    5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити
    6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

    Русско-украинский словарь > дуть

  • 9 закусывать

    закусать
    I. 1) кого (загрызать, заедать) - загризати, загризти, заїдати, заїсти кого;
    2) почати (взяти, стати) кусати що. Он -сал губы - він почав (узяв) кусати губи.
    II. Закусывать, закусить -
    1) что - закушувати (закусувати, закусювати), закусити (напр., губу, язика). [Руфін закушує з досади губу (Л. Укр.). Неласкаво одгризнувсь я, закусуючи губу (Крим.)]. Он больно -сил язык - він боляче прикусив (укусив) язика. -сить язык (замолкнуть) - прикусити язика (язик), укуситися за язик. -сить удила - заїсти (стиснути) вудила, вгризтися в вудила;
    2) что (заедать) - закушу[сю]вати, закусити чим, заїдати, заїсти чим; (теснее: завтракать) снідати, поснідати; (вообще подкрепиться) підживлятися, підживитися. [Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув (Котл.). Довго що випивали та закусювали (Грінч.). Оддала хазяйці чарку в руки, закусивши хлібом та салом (Н.-Лев.). Сидить собі коло столу, вишняк попиває, що висмалить, їдну чарку, то і заїдає (Руданськ.)]. По первой не -вают - по одній (по першій) не закушують (Номис). Закушенный - закушений, прикушений, заїджений.
    * * *
    I несов.; сов. - закус`ить
    ( зажимать зубами) заку́шувати и заку́сувати, закуси́ти, -кушу́, -ку́сиш

    \закусывать сить язы́к — перен. прикуси́ти язика́ (язи́к), удержа́ти язика́ (язи́к) [за зуба́ми], припну́ти язика́ (язи́к)

    II несов.; сов. - закус`ить
    1) (есть немного, наскоро) заку́сувати, закуси́ти, -кушу́, -ку́сиш, перехо́плювати, перехопи́ти; сов. попої́сти, -ї́м, -їси́; ( перед обедом) підобі́дувати, -дую, -дуєш, підобі́дати; ( перед ужином) підвече́рювати, -рюю, -рюєш и підвечі́ркувати, підвече́ряти; (сов.: перед завтраком) підсні́дати
    2) (заедать выпитое, съеденное) заку́шувати и заку́сувати, закуси́ти, заїда́ти, заї́сти
    3) ( надкусывать) надку́шувати, надкуси́ти

    Русско-украинский словарь > закусывать

  • 10 косить

    Кашивать
    I. (срезывать косой) косити (кошу, косиш), (скашивать) скошувати, (резать) тнути, тяти (тну, тнеш, тнемо). [Ой там по-над яром косар сіно косить (Пісня). Чоловік скошує отаву (Рудан.). Було брати косу да травиченьку тяти (Рудч.). Тне косар, не спочиває (Шевч.)]. -сить у самой земли - косити при землі; закладом косити. -сить на крюк - косити на грабки, (без крюка) косити на голу косу. -сить в прислон - косити на стінку, (на покос) косити на покіс, на поліг. Кося найти что-либо - викосити кого, що. [Викосили солов'я (Пісня)]. -сить, отрабатывая за что-либо - відкошувати (за) що. Кошенный и Кошёный - кошений.
    II. Косить -
    1) (линию) кривити, косити, скошувати, на косяка (навкоси, нав(с)кіс) класти (проводити, вести, робити) що. -сить лицо, губы, рот - кривити лице, губи, рота. -сить глазами - косим бути, скошувати очі, зизом дивитися. Он -сит - він косий (косоокий);
    2) (ср. зал.) кривити, -ся, на косяка, навкоси йти, піти, (о глазах) косити; срвн.
    II. Коситься. [Опускалися й лукаво косили очі (Ніков.)]. Его -сит (безл.) - його зводить, корчить, судомить, судить. Отсюда начало -сить - відси пішло на косяка.
    * * *
    I
    (косой, косилкой, перен.) коси́ти
    II
    1) (направлять вкось, кривить) переко́шувати, коси́ти, криви́ти
    2) (смотреть искоса, сбоку) коси́ти, ско́шувати
    3) ( страдать косоглазием) коси́ти; диал. зи́зом диви́тися

    он коси́т на оди́н глаз — він ко́сить (ко́сий) на одне́ о́ко

    Русско-украинский словарь > косить

  • 11 надуваться

    надуться
    1) (наполняясь воздухом) надиматися и (редко) надуватися, надутися, (о мног.) понадиматися, (редко) понадуватися; (вздуваться, пучиться) обдиматися, обдутися, надиматися, дутися, надутися, (о мног.) пообдиматися, понадиматися; (натопыриваться) напужуватися, напужитися, (о мног.) понапужуватися; бути надиманим, надутим, понадиманим и т. п. [Як надмусь, то й я (жаба) така (як віл) зроблюсь (Глібів). Вітрило надулось (Л. Укр.). Дмися - не дмися, волом не будеш! (Номис). Шаравари напужилися (Квітка)];
    2) (навеваться) надуватися, надутися, навіватися и навіюватися, навіятися, намітатися, наместися, наноситися, нанестися, (во мног. местах) понадуватися, понавіватися и понавіюватися, понамітатися, понаноситися; бути надутим, понадуваним, навіюваним, навіяним и т. п. Пыль -дулась в окна - у вікна понавівалося (понавіювалося) пороху (пилу);
    3) (обманываться) - а) (стр. з.) піддурюватися, обдурюватися, підманюватися, обшахровуватися, ошукуватися, бути піддурюваним, піддуреним, попіддурюваним и т. п.; б) (надувать себя) обдурюватися, обдуритися, ошукуватися, ошукатися;
    4) (напыживаться) надиматися, надутися, напужуватися; напужитися; (важничая) пиндючитися, напиндючитися, бундючитися, набундючитися, набундюритися, наприндитися, низитися, нанизитися; (сердясь) дутися, надиматися, надутися, (фамил.) намурмоситися, нагогошитися, (образно) нажабитися, гиндичитися, нагиндичитися, (сердито и спесиво) путритися, напутрюватися, напутритися; (о мног.) понадиматися и т. п.; см. ещё Надувать (1) губы. [Як птиця надворі понадимається і носи похова, - буде буря і холод (Харк. Зб.). Обидві дами понадимались і мовчали (Н.-Лев.). Бач, як ти його образила, бач - надувсь! (Мирний). Примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (Н.-Лев.). Чогось наша сваха надулася й нанизилася (Грінч. III). Наприндилась, надулася, чому в кожух не вдяглася (Пісня). Нажабиться кожен, напиндючиться (Свидниц.). Индик путриться (Хорольщ.). Напутрилася, мов їжак (Крим.)]. - дулся, как индейский петух - напиндючився (напутрився) мов гиндик. -дулся, как сыч, как мышь на крупу - надувся (напутрився) мов сич (на сову), мов квочка на дощ, як гайвороння на мороз, мов миша на крупи (Приказки);
    5) (напиваться чего) надудлюватися, надудлитися чого. [Надудлився чаю (Звин.)]. Надувшийся - що надувся и т. п.; надутий; (о человеке) надутий. [Надуте вітрило (Київ)].
    * * *
    несов.; сов. - над`уться
    1) надува́тися и надиматися, наду́тися, и мног. понадува́тися и понадима́тися; ду́тися, поду́тися; (важничая, пыжась) бундю́читися, набундю́читися
    2) (набухая, увеличиваться в объёме) надува́тися и надима́тися, наду́тися и мног. понадуватися и понадима́тися; ( разбухать) бубня́віти, набубня́віти
    3) (перен.: обижаться) наду́тися сов. и мног. поду́тися и понадува́тися и понадиматися, закопи́лювати (люю, люєш) губу (гу́би), закопи́лити губу (гу́би), сов. скопи́лити губу́ (гу́би), напри́ндитися, -джуся, -дишся
    4) ( напиваться) надува́тися и надима́тися, наду́тися и мног. понадуватися и понадиматися, сов. наду́длитися, налига́тися и мног. понали́гуватися
    5) страд. несов. надува́тися, надима́тися, напина́тися; обду́рюватися, -рюється; піддурюватися, ошу́куватися, -кується

    Русско-украинский словарь > надуваться

  • 12 обмётывать

    обметать, обмести
    I. обмітати, обмести, (о мног.) пообмітати що; (мести долой с чего-либо) змітати, змести з чого; (пыль) обтирати, обтерти, (о мн.) пообтирати. [Візьми віник та обмети біля хати]. Обмети статуэтки осторожнее - пообтирай (обітри) обережненько статуйки. -тать, -мести стены - обтирати, обтерти и пообтирати стіни; (веником, метёлкой) обмітати, обмести, пообмітати (стіни). Обметённый - обметений, зметений, обтертий. Обмётываться, обметаться, обместися - обмітатися, обместися, змітатися, зместися, обтиратися, обтертися.
    II. Обмётывать, обметать и обметнуть -
    1) (окидывать что чем) обкидати, обкидати, (о мног.) пообкидати що чим;
    2) (обносить, окружить) обкидати, обкидати, обносити, обнести, оточувати, оточити що чим. Обметать окопом - обкопати;
    3) (обшивать через край) обкидати, обкидати [Обкидай комір заполоччю], зариговувати, заригувати. -тывать, - тать петли - обкидати, обкидати петлі;
    4) (безл.) - см. Осыпать, Окидывать, -тало лицо, губы - висипало на лиці (на виду), на губах. -тало тело - висипало на тілі. Обмётанный - обкиданий. Обмётываться, обметаться, обметнуться -
    1) обкидатися, обкидатися;
    2) см. Промахнуться. Обметнулся да попал в окно - про[об]махнувсь та й влучив у вікно.
    * * *
    несов.; сов. - обмет`ать
    1) обме́тувати, обмета́ти; ( петли) обкида́ти, обки́дати и пообкида́ти
    2) несов. безл. обки́дати и пообкида́ти, обси́пати и пообсипа́ти

    Русско-украинский словарь > обмётывать

  • 13 отдувать

    отдуть, отдунуть
    1) что - віддувати, віддути, віддимати, віддунути, віддмухувати, віддмухати, віддмухнути. [У воду впав листок, - він його віддмухнув]. -вать губы - копилити губи;
    2) кого - (освежить дыханием) віддмухувати, віддмухати; (согреть дыша) відхух[к]ати кого;
    3) -дуть кого - віддухопелити кого, духопеликів дати кому, дати духу кому, випарити, вишпарити кого. -дуть на обе корки кого - вибити (відчухрати) на всі боки кого. Срв. Отдубасить. Отдутый -
    1) віддутий, віддмухнутий;
    2) відхух[к]аний;
    3) віддухопелений, випарений, вишпарений.
    * * *
    несов.; сов. - отд`уть
    1) віддува́ти и віддима́ти, відду́ти
    2) (несов.: побить) відлупцюва́ти, налупцюва́ти, відлупи́ти, відшмага́ти, відлата́ти, полата́ти, віддуба́сити, віддухопе́лити
    3) (несов.: промчаться) відмаха́ти, відмахну́ти

    Русско-украинский словарь > отдувать

  • 14 оттопыривать

    оттопырить від[на]сто(в)бурчувати, від[на]сто(в)бурчити, відтобурчувати, відтобурчити, відставляти, відставити, віддувати, віддути, випинати, випнути, вип'ясти, відтопірчувати, відтопірчити, (о мног.) повід[на]сто(в)бурчувати, повідставляти. [Голуб крило відстобурчив. Окунь одтобурчить пірця, то щука й не візьме. Вовк одставив свій хвіст (Рудч.)]; (губу) копилити, від[за]копилювати, від[за]копилити, (о мног.) повід[за]копилювати; (уши) відгинати, відігнути, (о мног.) повідгинати (вуха). [З повідгинаними вухами]. Оттопыренный - від[на]сто(в)бурчений, відтобурчений, відтопірчений; (о губах) відкопилений, закопилений; (об ушах) одлеглий, повідгинаний.
    * * *
    несов.; сов. - оттоп`ырить
    відстовбу́рчувати, відстовбу́рчити и повідстовбу́рчувати, настовбу́рчувати, настовбу́рчити и понастовбу́рчувати, відстобу́рчувати, відстобу́рчити, настобу́рчувати, настобу́рчити и понастобу́рчувати; ( отставлять) відставля́ти, відста́вити; ( выпячивать) випина́ти, ви́пнути и ви́п'ясти и повипина́ти, віддува́ти и віддима́ти, відду́ти; ( губы) копи́лити и відкопи́лювати, відкопи́лити

    Русско-украинский словарь > оттопыривать

  • 15 подбирать

    подобрать
    1) (подымать) підбирати, підібрати, підіймати, підняти що, (собирая с полу, с земли) збирати, зібрати, (по одному) визбирувати, (во множ.) попідбирати, позбирати, визбирати, (сплошь) повизбирувати що. [В того доля ходить полем, колоски збирає (Шевч.). Дивись, як ловко курятко пшінце визбирує (Хорол.). Визбирай (повизбируй) скло, щоб хто ногу не заскабив]. Прольёшь, не -рёшь - розіллєш, не збереш. -брать платье, юбку - підібрати сукню, спідницю, (подоткнуть) підсмикати, підтикати, підкуцати, під[за]касати спідницю. Срв. Подбираться 2. -бирать полы - підгинати поли. [А я поли підгинаю сідати на лаві (Гол.)]. -брать волосы, косу - підібрати, забрати волосся, косу. [Вона одною рукою миттю зірвала з голови хустку, другою підібрала довгу і чорну, як гайворон, косу (Стор.). Заберу собі волосся так, як жовнір, та й буде мені ліпше йти (Стеф.)]. Сидеть, -бравши ноги под себя - сидіти, під себе ноги підібгавши (підгорнувши, підкорчивши). -рать парус - звивати, звинути вітрило;
    2) (брать чужое) забирати, забрати, підчеплювати, підчепити. Не оставляй тут ничего, как раз -берут - не кидай тут нічого, а то миттю підчеплять;
    3) (о животном: съесть) поїсти, виїсти, визбирати. Лошадь -брала овёс до зерна - кінь овес до зернятка (до зернинки) поїв (виїв, визбирав);
    4) добирати, ді[о]брати (доберу, -реш…), прибирати, прибрати, (во множ.), подобирати, поприбирати кого, що до чого. -рать лошадей под стать, под масть, под цвет - добирати, добрати коней до пари, до масти, до кольору. -рать по образчику - добирати на зразок. -бирать подкладку под цвет материи - підбивку до кольору добирати. -бирать цвета - добирати (прибирати) кольори. -бирать пару кому - добирати (добрати), прибирати (прибрати) пару кому (до кого) и до пари кому, допаровувати (допарувати), підпаровувати, (підпарувати) кого до кого. -рать что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему - личкувати що. -брать карты, чтобы обыграть кого наверняка - підкладати (попідкладати) карти, щоб когось напевне обіграти. -брать ключ к чему - добирати (добрати), прибирати (прибрати) ключа до чого. [Добрав ключа до батьківської скрині (Грінч.). Добираю ключа до комори, бо той загубився (Крим.). І кожен прибере ключа до її пісень (Куліш)]. И слова (выражения, названия) подходящего не -беру - і слова (виразу) підхідного (підхожого), назви підхідної (підхожої) не приберу (не доберу).
    * * *
    несов.; сов. - подобр`ать
    підбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти; ( собирать) збира́ти, зібра́ти и позбира́ти; ( собирать по одному) визби́рувати, ви́збирати и повизби́рувати; (выбирать подходящее, сходное) добира́ти, добра́ти и дібра́ти; (подол, полы) підсми́кувати и підсмика́ти, підсми́кати; (несов.: хвост, ноги, губы) підібга́ти и підобга́ти

    Русско-украинский словарь > подбирать

  • 16 прикладывать

    приложить (и прикласть)
    1) что к чему - прикладати, прикласти и приложити, (прижимать) притуляти, тулити, притулити що до чого. [Прикладай щільніше одне до одного. Прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала Коцюб.). Приложив руку до серця, Тернове віття до серця козацького прикладає. Дай мені смоли, приложити до боку (Рудч.). Приклала (приложила) масти до болячки. Притуляла (тулила) попечену руку до холодної шибки]. -вать печать - притискати (притиснути) печатку, печать до чого. [Моя рука до діл твоїх нових не здужає печаті притискати (Грінч.)]. -вать, -жить руку к чему (подписаться) - підписувати, підписати що, підписуватися, підписатися на чому. -жить руки, работу, старание к чему - прикласти, докласти, доложити рук, праці, дбання до чого. -жить свои знания к делу - прикласти своїх знаннів (свого знання) до діла. -жить науку к производству - прикласти науку до виробництва. Ума не -ложу - ради не дам (собі). [Ради не дам, що мені робити]. -дывать, -ложить к губам что, губы к чему (отведать) - при[до]туляти, при[до]тулити що до губів, губи до чого, (пригубить) пригублювати, пригубити що;
    2) -дывать, -ложить что к чему - додавати, додати, долучати, долучити, приточувати, приточити що до чого; см. Прилагать, Приложить, Присоединять. [Цього документа треба долучити до справи. Пишучи-ж постановив я собі не то що джерело вказувати, та тут-же з його виписку приточити (Куліш)];
    3) (добавлять) докладати, докласти, доложити чого, що. [Грошей тих не вистачило - довелося своїх докладати];
    4) (примерять, применять) прикладати, прикласти що до кого, до чого. [Чуже лихо до себе прикладай]. -ть прозвище - докладати, докласти, прикладати, прикласти, приложити прізвище, (насмешл.) докладку (прикладку) кому. [Вона мене злодійкою узива і всякі докладки доклада (Квітка). Хто-ж це тобі таке прізвище приложив? (Стор.)];
    5) -вать - вигадувати, брехати; см. Выдумывать, Врать;
    6) -дывать, -класть (пристраивать камен. кладкой) - примуровувати, примурувати що до чого. -класть крыльцо - примурувати ґанок. Прикладываемый - прикладаний, докладаний, (прилагаемый) додаваний, долучуваний. Приложенный и прикладенный - прикладений, докладений; доданий, долучений.
    * * *
    несов.; сов. - прилож`ить
    1) приклада́ти, прикла́сти и поприклада́ти; ( прижимать) притуля́ти и тули́ти и приту́лювати, притули́ти и попритуля́ти
    2) (прибавлять, присоединять) додава́ти, дода́ти и пододава́ти, доклада́ти, докла́сти; диал. приклада́ти, прикла́сти

    Русско-украинский словарь > прикладывать

  • 17 пузыриться

    1) дутися (надиматися, здиматися, братися) пузирем, пузирями, бульбашками, бульками, пускати бульбашки, булькати, булькотіти, пузиритися. [Оця поганая багнюка, глянь, пузириться як (Гребінка)];
    2) (сердиться) дутися (дмуся, дмешся). Что ты -ришься - чого ти дмешся?
    * * *
    1) ( вздуваться) пузири́тися и пузи́ритися; ( покрываться пузырями) бра́тися пузиря́ми, пухи́ритися
    2) (перен.: сердиться) су́питися; пузи́ри́тися, ду́тися; диал. мурмо́ситися; ( надувать губы) копи́лити гу́би, надува́ти гу́би

    Русско-украинский словарь > пузыриться

  • 18 разлеплять

    несов.; сов. - разлеп`ить
    розлі́плювати, -люю, -люєш, розліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш и мног. порозлі́плювати; ( глаза) розплю́щувати, -щую, -щуєш, розплю́щити и мног. порозплю́щувати; (губы, рот) розтуля́ти и розту́лювати, -люю, -люєш, розтули́ти, -тулю́, -ту́лиш и мног. порозтуля́ти

    Русско-украинский словарь > разлеплять

  • 19 сжимать

    несов.; сов. - сжать
    1) стиска́ти и сти́скувати, -кую, -куєш, сти́снути и мног. пости́скувати и постиска́ти; ( сдавливать) затиска́ти и зати́скувати, зати́снути, згні́чувати, -чую, -чуєш, згніти́ти (згнічу́, згніти́ш); ( зубы сильно) зці́плювати, -люю, -люєш и ці́пити, -плю, -пиш, зціпи́ти и мног. позці́плювати, стина́ти, стя́ти и зітну́ти, -ну́, -не́ш

    сжать в объя́тиях — сти́снути в обі́ймах

    сжать изложе́ние — ви́класти сти́сло, сти́снути ви́клад

    2) (что - стеснять - горло, сердце, грудь) зда́влювати, -лює, здави́ти, -вить, сти́скувати и стиска́ти, сти́снути (що), хапа́ти, ухопи́ти, (ухо́пить) (за що)

    сжа́ло се́рдце — здави́ло (сти́снуло) се́рце, ухопи́ло за се́рце

    3) ( соединять вместе) стуля́ти и сту́лювати, -люю, -люєш, стули́ти, -лю, -лиш; (при указаний на характер действия - губы, пальцы) склада́ти, скла́сти (складу́, складе́ш) и мног. посклада́ти

    сжать гу́бы — стули́ти (сти́снути) гу́би

    Русско-украинский словарь > сжимать

  • 20 ужимать

    несов.; сов. - уж`ать
    1) ( сдавливать) зда́влювати, здави́ти и позда́влювати; ( сжимать) сти́скувати и стиска́ти, сти́снути и пости́скувати и постиска́ти; ( губы) стуля́ти и сту́лювати, стули́ти; ( прижимать) притиска́ти и прити́скувати, прити́снути
    2) ( стеснять) прост. ути́скувати и реже утиска́ти, ути́снути, затиска́ти и зати́скувати, зати́снути

    Русско-украинский словарь > ужимать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • ГУБЫ — (лат. labium губа), термин, употребляющийся для обозначения некоторых анат. образований, напр.: labium anterius et posterius orificii uteri externi (передняя и задняя губа наружного отверстия шейки матки); labia pudendi majora et minora (большие… …   Большая медицинская энциклопедия

  • губы — См …   Словарь синонимов

  • ГУБЫ — 1) неподвижные кожные складки, окружающие ротовое отверстие у рыб, земноводных и пресмыкающихся. При развитии клюва губы отсутствуют (черепахи, птицы, взрослые клоачные млекопитающие). У человека и млекопитающих животных подвижные волокна… …   Большой Энциклопедический словарь

  • ГУБЫ — поморские названия на севере СССР глубоко вдающихся в сушу морских заливов и бухт (Двинская губа, Байдарацкая губа, Обская губа). В губы обычно впадают крупные реки, поэтому воды их всегда в той или иной степени опреснены. Биоценозы губ… …   Экологический словарь

  • губы — алчные (Брюсов); алые (Брюсов, Мельн. Печерский, Мей, Некрасов, Радимов, Гумилев); вампирные (Белый); веселые (Городецкий); выпуклые (Моравская); горделивые (Мей); гордые (Тургенев, Гофман); добродушный (Станюкович); дрожаще жадные (Белый);… …   Словарь эпитетов

  • губы —     ГУБЫ, устар., трад. поэт. уста …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ГУБЫ — 1) Г. рта (labia oris) кожные складки, окружающие ротовое отверстие. Отсутствуют у большинства черепах, птиц и взрослых клоачных в связи с развитием на челюстях рогового клюва. У рыб Г. обычно изобилуют вкусовыми и осязат. органами и помогают… …   Биологический энциклопедический словарь

  • Губы — У этого термина существуют и другие значения, см. Губа (значения). У этого термина существуют и другие значения, см. Губы (значения) …   Википедия

  • ГУБЫ —     Увидеть во сне толстые некрасивые губы на чьем то лице – к поспешным и необдуманным решениям. Красиво очерченные полные губы – достигнете гармонии в отношениях с близкими, к изобилию в доме. Любящим такой сон обещает взаимность. Тонкие губы – …   Сонник Мельникова

  • губы — 1) неподвижные кожные складки, окружающие ротовое отверстие у рыб, земноводных и пресмыкающихся. При развитии клюва губы отсутствуют (черепахи, птицы, взрослые клоачные млекопитающие). У человека и млекопитающих животных подвижные волокна… …   Энциклопедический словарь

  • губы — (labia oris)    мышечное образование, ограничивающее ротовую щель. Снаружи покрыты кожей, изнутри слизистой оболочкой. Толщу губ составляет круговая мышца рта. На коже верхней губы имеется срединное углубление губной желобок, посередине на… …   Словарь терминов и понятий по анатомии человека

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»