віялом

1) розгалужуватися

2) вiйcьк. розгортати віялом; розгортатися віялом

3) = fan II 5

1. n

1) стрибок, скік

2) жарт, веселощі

2. v

1) гратися, пустувати; стрибати, скакати (про дітей, молодих тварин)

2) махати (віялом)

3) крутити, вертіти, виляти (хвостом)

4) амер., розм. обшукувати (людину)

5) амер. відбирати, красти (під час обшуку)

* * *

1) стрибок

2) жарт, веселощі

1) гратися, стрибати (про дітей, молодих тварин)

2) махати ( віялом); махати, виляти ( хвостом)

1. n

1) розм. помах, змах (руки); махання

2) порив, подув (вітру)

3) побіжний погляд

4) привид, примара

5) шотл. волоцюга, бурлака

2. adj шотл.

1) непридатний; невартий

2) самітний

3. v розм.

1) гойдати (ся), розгойдувати (ся)

2) обдувати; обмахувати (віялом); махати (рукою)

* * *

1) помах ( руки)

2) порив ( вітру); подих

3) біглий погляд

4) привид, примара

1) колихатися, розгойдуватися, гойдатися

2) обдувати, обмахувати ( віялом); махати ( рукою)

1) непридатний, невартий нічого

2) самотній

1) розгалужуватися

2) вiйcьк. розгортати віялом; розгортатися віялом

3) = fan II 5

1) ві́яло

2) вентиля́тор; фен

3) ві́ялка

4) крило́ ( вітряка)

5) ло́пать (пропелера, гребного гвинта)

6) ентузіа́ст; спорт. уболіва́льник, фан

1) обма́хувати ві́ялом

2) роздува́ти ( вогонь)

3) с.-г. ві́яти ( зерно)

n ж. ім'я

Фен, Фан (зменш. від Frances)

* * *

1) віяло, опахало

2) вентилятор; фен

3) крило вітряного млина; тex. лопать гвинта ( повітряного або гребного)

4) пoeт. крило

5) c-г. віялка

6) c-г. провіяне зерно

7) обмахування

8) гeoл. конус виносу

9) мaт. віяло

1) обмахувати

2) роздмухувати

3) пoeт. обвівати, освіжати ( про вітерець)

4) c-г. віяти ( зерно)

5) розгортати віялом ( часто fan out)

6) тex. дути, подавати дуття

7) aмep.; cл. нашльопати, надавати ляпанців; обмацати ( людину); обшукати, обшарити; базікати; розпускати плітки

1) віялоподібний хвіст або кінець

2) трубач ( голуб)

3) мop. зюйдвестка ( fantail hat)

4) автомобіль-амфібія

5) дiєcл. працювати хвостом як віялом ( про кита)

1) віяло, опахало

2) вентилятор; фен

3) крило вітряного млина; тex. лопать гвинта ( повітряного або гребного)

4) пoeт. крило

5) c-г. віялка

6) c-г. провіяне зерно

7) обмахування

8) гeoл. конус виносу

9) мaт. віяло

1) обмахувати

2) роздмухувати

3) пoeт. обвівати, освіжати ( про вітерець)

4) c-г. віяти ( зерно)

5) розгортати віялом ( часто fan out)

6) тex. дути, подавати дуття

7) aмep.; cл. нашльопати, надавати ляпанців; обмацати ( людину); обшукати, обшарити; базікати; розпускати плітки

1) віялоподібний хвіст або кінець

2) трубач ( голуб)

3) мop. зюйдвестка ( fantail hat)

4) автомобіль-амфібія

5) дiєcл. працювати хвостом як віялом ( про кита)

1) стрибок

2) жарт, веселощі

1) гратися, стрибати (про дітей, молодих тварин)

2) махати ( віялом); махати, виляти ( хвостом)

1) помах ( руки)

2) порив ( вітру); подих

3) біглий погляд

4) привид, примара

1) колихатися, розгойдуватися, гойдатися

2) обдувати, обмахувати ( віялом); махати ( рукою)

1) непридатний, невартий нічого

2) самотній

віяло, віяльце, вахляр. [Обмахуються віялами].

* * *

I. см. I. Припахивать.

II. Припахиваться (веером) - обвіюватися и обвіватися (віялом).

1) фліртува́ти, кокетува́ти ( з - with)

2) шви́дко ру́хати(ся); трясти́

1) коке́тка

2) рапто́вий по́штовх; змах

ПСИХОЛОГІЯ ( від грецьк. ψυχή - душа; λογοζ - вчення) - наука про становлення, розвиток, закономірності психіки людини та тварин. До серед. XIX ст. П. була структурною частиною філософії і розвивалась у її межах. Упродовж століть явища, що їх вивчала П., підводилися під загальне поняття "душа". Перший систематичний виклад П. належить Аристотелю, який розглядав "душу" не як тонку матерію (на відміну від Анаксимена, Геракліта, Демокрита, Епікура), а як форму організації живого тіла. У філософії Нового часу П. - передовсім вчення про властивості суб'єкта пізнання, які допомагають або заважають осягненню об'єктивного світу. Декарт протиставляв акти рефлексії над власними думками актам реакції на зовнішні реалії і визначав свідомість як особливу непросторову субстанцію, що її суб'єкт може споглядати завдяки інтроспекції ("внутрішньому зору"). Гоббс, Локк, Г'юм створили концепцію асоціацій; Спіноза - вчення про афекти. Ляйбніц та Гербарт ввели поняття позасвідомого. Виділення П. в окрему наукову дисципліну відбувається у XIX ст., що було пов'язано із досягненнями природничих наук, передусім біології. В кін. XIX ст. активно розвиваються дослідження процесів пам'яті (Еббінгауз), уваги (Кеттел), емоцій (Джейтс) та навиків (Торндайк). На поч. XX ст. виникли три методологічних підходи, які зумовили розвиток П. у пер. пол. XX ст.: психоаналіз, гештальтпсихологія, біхевіоризм. Психоаналіз звертається до динаміки взаємодії свідомого та позасвідомого, зосереджується на дослідженні останнього, знаходячи в ньому фундаментальні комплекси, що зумовлюють внутрішнє життя людини Г. ештальтпсихологія вивчає цілісні психічні структури ("гештальти"), які не можна розкласти на елементи. Біхевіоризм розглядає поведінку людини як сукупність реакцій на стимули зовнішнього середовища. В серед. XX ст. на основі філософської антропології та персоналізму виникає традиція "гуманістичної психології", смисловим центром якої є людська особистість та умови її самоактуалізації (Роджерс, Маслоу). Включення в "гуманістичну П." екзистенційної проблематики приводить до появи екзистенційної П. (Мей, Франкл, Ялом) та онтопсихології (Менегетті), в яких досліджуються феномени часу, смерті, сенсу життя, свободи. В цей же період формується діяльнісний підхід у П. (Рубінштейн, Леонтьєв). Виготський досліджує соціокультурну обумовленість індивідуальної свідомості. В укр. П. розвивається ідея про те, що психіка не тільки детермінується об'єктивною реальністю, а й сама детермінує поведінку та діяльність особистості, а тому є особливим буттям. Наприкін. XX ст. в Україні розвивається "П. вчинку" як різновид екзистенційної П., в якій вчинок є способом онтологізації психічного.