волю

заступиться (за кого) оступатися, оступитися за ким и за кого, заступатися, заступитися за кого, обставати, обстати за кого и за ким, за що и за чим, боронити кого, стати, уставитися за кого и за ким, (зап.) впімнутися за ким. [Вона за ним раз-у-раз оступається (Звиног.). За мужицьку волю оступавсь (Грінч.). Обстали за французьку республіку проти імператорської Германії (Грінч.). Всяк за собою обстане (Проскурів). Бачу, така вже ваша вдача, що не стоїте за своїми (Звин.). Хто за правду стане (Сл. Гр,). Зоньку годували штурханцями по кутках, бо за неї ніхто не вставився-б (Л. Укр.). Нема кому впімнутися за робітником (Франко)].

* * *

несов.; сов. - заступ`иться

1) (защищение) оборона, захист (-ту), борона, (о)боронення, захищання, відборона, заступа. [Я їй хотів кого на оборону дати, але вона схотіла йти сама (Грінч.). Ти захищала багатиря, через твоє захищання тебе й арештують (Борз.). Схопивши у руки по каменюці, став на відборону (М. Вовч.)]. Судебная -та - правна оборона. В -ту - на, в оборону. Подыматься (становиться) на -ту кого - ставати, стати до оборони, обставати, обстати за кого, за що, за ким, за чим. Принять на себе -ту - взятися до оборони кого, чого. Стать в -ту - заступитися, уступитися за кого, за що, стати в обороні кого, чого. [Стати в обороні демократизму (Крим.). А нікому уступитись за праведну волю (Федьк.)]. Стоять на -те чего - стояти при обороні чого. Говорить в (на) -ту кого - говорити за ким, оступатися за кого, говорити на захист чий, кого, говорити в обороні чиїй, кого. [Говоримо на вовка, але й за вовком щось треба сказати (Номис). Мовчить мій Яків: не можна йому оступатися за мене… схочуть, виженуть (Грінч.)]. Выходить на -ту - ставати до оборони;

2) (прикрытие) захист (-ту), захисток (-тку), заслона, ослона, заборона (ум. заборонка), затула, заступа, (диал.) охижа, хист (-ту). [Господь мій захист, мій притулок (Л. Укр.). Тікає в глиб віків, немов щоб там знайти пристановище та захисток од гіркої дійсности (Єфр.). Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда (Котл.). А як умре, то й тужитиме: «мій дідусику, моя затуло!» (Борзенщ.). Руські узгряниччя були затулою ляхам від азіятів (Куліш). Зінько загородив Гаїнці перед хатою заборонку, плотик такий низенький (Грінч.). Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруги пасіки (Лебед. п.)]. Под -той - під захистом;

3) (покровительство) захист, захисток (-тку), захищання, затула, охорона. Взять под свою -ту - взяти під свою охорону, під свій захист.

* * *

1) за́хист, -у; ( действие) захища́ння, захи́щення; ( оборона) оборо́на; ( заступничество) засту́пництво; ( оплот) засло́на

2) юр. оборо́на, за́хист, -у

защитить

1) (оборонять) боронити и обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, убороняти, уборонити, з(а)бороняти, з(а)боронити кого, (о мн.) пообороняти, повідборонювати. [Предки наші славні боронили волю (Куліш). Ніякий закон не боронить людських прав крепака (Доман). Оборони мене й мою матінку од лютого ворога (Стор.). Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерти відборонив, відбороню і я тебе (Рудч.). Не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана (Л. Укр.). Не зборонить тебе ні отець, ні мати (Зб. Морд.). Працював один за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (Стор.)]. -щать крепость, отечество - обороняти, боронити фортецю, рідний край. -щать кого в суде - боронити (обороняти) кого на (в) суді. -щать диссертацию - обороняти, оборонити дисертацію. [Лаговський встиг уже оборонити в Москві публічну дисертацію (Крим.)];

2) (охранять, заслонять) захищати, захистити, охороняти, охоронити, заступати, заступити, покривати, покрити, хистити; срвн. Охранять. [Захищаючи (сірника) рукою, щоб не погас, парубок глянув по хаті (Грінч.). Стала перед Гната, наче собою хотіла захистити його від лютого ворога (Єфр.). Поміркувать, щоб бідне птаство заступить (Шевч.). Молім Михайла святого, - нехай нас заступить від шайтана злого (Федьк.). Хто мене (без матери) буде тепер заступать? (Милор.)]. -щать (представлять) ч.-л. интересы - заступати чиї інтереси. -щать своё, свои интересы - стояти за своїм, за своїми інтересами. -тить кого от собак - одборонити од собак, обігнати кого від собак. -щать от ветра, солнца - заслоняти, захищати від вітру, від сонця;

3) (отстаивать) боронити кого, що, стояти за ким, за чим (за кого, за що), обстоювати, обставати, обстати за ким, за чим (за кого, за що), відстоювати кого, що. [А инші обставали за Дениса, кажучи, що такого як Роман милувати не можна (Грінч.). Обстоюючи за права «віри благочестивої», наші прадіди боролись разом і за права рідної національности (Єфр.)]. Защищённый - оборонений, відборонений, з(а)боронений, захищений, охоронений и т. д.

* * *

несов.; сов. - защит`ить

1) захища́ти, захисти́ти, -хищу́, -хисти́ш; ( кого-что) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш; ( оборонять) обороня́ти и борони́ти, -роню́, -ро́ниш, оборони́ти, ( от кого-чего) відбороня́ти, відборони́ти

2) несов. юр. оборони́ти, захища́ти

заявить кому

1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];

2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];

3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.

* * *

несов.; сов. - заяв`ить

1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш

2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти

бідолашний, бездольний, безталанний, сердешний, нещасний, зло[лихо]повісний. [Застукали сердешну волю та й цькуємо (Шевч.). Повідрубував руки й ноги,- все за той сердешний хліб (Грінч. I). Оце він, той злоповісний лист, що наробив стільки лиха (Крим.). Проклятий, злоповісний день, коли я народився (Крим.)].

* * *

кого о ком лихословити кого, про кого, лихомовити про кого, обмовляти кого, ганити, ганьбити, ганьбувати кого, пащекувати про кого, (опис.) кувати речі недобрі(ї) на кого; срвн. Клеветать. [Почала вона лихословити про його (Кониськ.). Олеся лихословила й сміялась з Онисі (Н.-Лев.). Ця баба всіх обмовляє (Звин.). А тим часом вороженьки чинять свою волю,- кують речі недобрії (Шевч.)].

* * *

изнежить розніжувати, розніжити, зніжувати, зніжити, виніжувати, виніжити, (баловать) пестити, випестити, розпещувати, розпестити кого. [Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила (Харківщ.). Безжурне (життя), у достатках, у розкошах - воно тільки розпестило її, ослабило волю (Коцюб.)]. -ться - розніжуватися, розніжитися, зніжуватися, зніжитися, виніжуватися, виніжитися, пеститися, випеститися, розпещуватися, розпеститися; (о мужчине: обабиться) бабіти, збабіти, бабитися, з[роз]бабитися. Изнеженный - розніжений, зніжений, виніжений, ніжений, пещений, випещений, (избалованный) розпещений, мазаний. [У самого верховоди була жінка така виніжена (М. Вовч.). Почали вони (козаки) гордувати ніженими панятами (Куліш). В винограді він прив'яже зніжене ослятко (Св. П.). Випещені руки (Коцюб.). Пещена дитина (Н.-Лев.). Мазана дитина ледача (Г. Барв.)]. -ное воспитание - пещене, леліяне виховання, ніжне (фамил. бабське) викохання.

* * *

несов.; сов. - изн`ежить

квартирант, кватирант, пожилець (-льця), помешканець (-нця), комірник; сусід (-да), сусіда; см. Жилец, Постоялец. [Оце наша хата, а отут пожилець сидить (Крим.). Пусти сусіда та дай йому волю, дак і сам підеш у неволю (Борзенщ.)]. Стать -том - піти в комірне, стати комірником (пожильцем, помешканцем).

* * *

сконфузить соромити, засоромити, стидати, застидати кого, до сорому призводити призвести кого, конфузити, законфузити кого чим. -ться - соромитися, засоромлюватися, засоромитися, стидатися, застидатися, конфузитися, законфузитися кого, чого, перед ким, перед чим, від кого, від чого, ніяковіти, зніяковіти; бути законфуженим, засоромленим. [Покинула школярка соромлива соромитись учителя свого (Грінч.). Конфузячись, він згодився вволити Зоїну волю (Крим.)]. Сконфуженный - засоромлений. законфужений, зніяковілий; (в прид. предл.: сконфузясь) засоромившися, застидавшися.

* * *

корова, ум. корівка; специальнее: (первый раз отелившаяся) первістка, (телящаяся через год) перелітка, (доящаяся не на все дойки) мимка, (во время течки) гониця; (в детск. языке) маня, муня, миня, биня. -ва яловая, стельная, дойная, молочная - корова ялова (ялівка), тільна, дійна, молочна. Бодливой -ве бог рог не даёт - коли-б свині роги, поколола- б усіх; якби жабі хвіст, усе-б поле витолочила (Приказки). Как -ва языком слизнула (следа не осталось) - як корова язиком злизала; як віл лизнув; як лизень (лиз) злизав (Приказки). Пристало, как седло к -ве - пристало (підходить), як корові кульбака, як свині наритники (Приказки). Чья бы -ва мычала, а наша б молчала - чия б гарчала, чия-б мовчала. Балованная -ва всё стадо балует - дай волю одному, всі на голову сядуть. Морская -ва, зоол. Rhytina Stelleri - морська корова.

* * *

на что на кого ласитися, ласуватися, вабитися, надитися, квапитися на що, на кого; срв. Зариться. [Ласилися на її добро (Ор. Лев.). Попоб'ю, щоб не ласувався на мою дівчину (Полт.). Посполита людність надилась на пільгу, чи то волю українську (Куліш). Ти не квапся на мою дочку, бо вона хазяйського роду (Канівщ.)]. Он -тся получить это место - він має надію, сподівається дістати цю посаду. Я не -щусь на богатство - я не кваплюся на багатство, я не ласий до багатства (на багатство). -щусь надеждою - тішуся надією; маю сміливість сподіватися. -щийся на что - ласий, поквапливий до чого, на що; срв. Охотник до чего.

* * *

1) (на кого-что, кем-чем - соблазняться) спокуша́тися, на́дитися (на кого-що); ( зариться) ласува́тися и ла́суватися, ва́битися, ква́питися, ла́ситися, зазіха́ти (на кого-що)

2) ( надеяться) наді́ятися, сподіва́тися

-бливать

1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];

2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];

3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;

4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.

* * *

фактор, маклер (-ра), (насм.) махляр (-ра), (о женщ.) факторка, маклерка, (насм.) махлярка. [У Києві кажуть «маклер» і «куртаж», а у нас «фактор» і «факторове» (Звин.). Циганочко-махлярочко, вволи мою волю та причаруй козаченька, щоб любивсь зо мною (Пісня)]. -лер биржевой - маклер біржовий.

* * *

1) (малое количество) мализна, малина, дещиця, криха, кришка; кришечка, крихта, жменя, щось. [Як писали людям волю, то здебільшого або зовсім землі не давали, або давали саму мализну (Єфр.). Грошей сама дещиця зосталась (М. Грінч.). Не дали і кришки здрімнути (Рудан.). Хоч-би кришечку перемінився (Куліш). Приніс я тобі грошенят крихту п'ять карбованців (М. Вовч.). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Тютюну вкрав щось (Тесл.)]. Подожди -лость - пожди (почекай, погуляй) трошки;

2) (пустяк) мализна, малина, малість (-лости), дрібниця, абищо. Всякая -лость его сердит - усяка дрібниця його сердить, за кожну мализну (за кожне абищо) гнівається.

* * *

1) ( незначительность по величине) ма́лість, -лості, мали́зна

2) ( незначительное количество) кри́хта, жме́ня, дрі́бка, дрібо́к, -бка́; де́щиця

3) (мелочь, пустяк) дрібни́ця; ма́лість, мали́зна

4) в знач. нареч. де́що, тро́хи, тро́шки, трі́шки

и Минуться минутися, поминутися, минути; (перевестись) перевестися. [Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться (Глібів). Поминулися в саду яблучка, поминулося дівуваннячко (Грінч. III). Як згадаю про ту волю козацькую, що була- минула (Хвед. Зб.)]. Что в людях ведётся, то и у нас не -нётся - що в людей ведеться, те й у нас не переведеться (не минеться).

* * *

I. 1) (согласие, лад) (добра) згода, (добра) злагода, (реже) мир (-ру), мирність (-ности), сумир (-ру). [Зникли скрізь тоді зо світу згода братня і любов (Грінч.). Культивування доброї злагоди й справжнього замирення (Єфр.). Помирилися так, що миру не стало й до вечора (Н.-Лев.). Щоби-сте дочекали (свят) в мирності, радості і веселості ( Kolb.)]. В -ре (с кем) - у згоді, у злагоді (з ким). [Я вмер-би з чистою душею у згоді з небом і землею (Черняв.). Умерти хотів у злагоді з усіма (Грінч.)]. Быть, жить в -ре с кем - бути, жити в (добрій) згоді, в (добрій) злагоді, ладнати з ким, у миру, сумиром жити з ким. [Помиріться та живіть у згоді (Коцюб.). Живемо в злагоді (Харківщ.). Він з братом ладнає (Сл. Гр.). Живуть, страх, не в миру (Тесл.). Сумиром з тобою не проживеш (Звягельщ.)]. Кончить дело -ром - дійти (добити) згоди (в справі). Покончить ссору -ром - перевести сварку на мир (Еварн.). Склонять, склонить к -ру кого - до згоди при[на]вертати, при[на]вернути, до згоди приєднувати, приєднати кого. [Батька з сином до згоди приєднайте (Самійл.)]. Худой мир лучше доброй ссоры - краща солом'яна згода, як золота звада (Приказка);

2) (покой, спокойствие) спокій, упокій, супокій (-кою), (з)лагода, мирнота, сумир, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказав вам, щоб ви у мені спокій мали (Біблія). Святий спокою, добре з тобою (Номис). Для розвитку науки найбільш потрібно того супокою, яким даремно тужить сучасник (Єфр.). Вони мечем та кулаччям, а ми миром та лагодою (Куліш). Затишний куток, повний злагоди, ніжности й спокою (Ніков.). Спокій і мирнота були і в серці молодих людей (Н.-Лев.)]. Душевный мир - душевний спокій. Мир вам - мир вам; нехай буде з вами супокій или упокій (Біблія). Идите с -ром - ідіть з миром, ідіть щасливі. Мир праху твоему - см. Прах 2;

3) (отсутствие войны) мир, замир'я (-р'я), замирення (-ння). [Захочемо правдивий із ляхами мати мир (Франко). Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Заключать, заключить мир - замиряти(ся), замирити(ся), складати, скласти мир; см. Заключать. Заключение -ра - складання миру, замиряння, (оконч.) складення миру, замирення. [Після Зборовського замирення до якогось часу стало тихо (Ор. Лев.)]. Нарушение -ра - порушення спокою, розмир (-ру). [Чи мир, чи розмир - є на все свій звичай (Крим.)].

II. Мир -

1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи, -тів), всесвіт (-ту), всесвіття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пишний світ, ввесь рух життя отут у мені, в серці (Коцюб.). Доки світ світом, не буде баба дідом (Кониськ.). Ви світло світу (Куліш). І до мене цілий всесвіт усміхавсь (Олесь). Ой, видить бог, видить творець, що мир погибає (Колядка)]. От сотворения -ра - від с(о)творе[і]ння світу, від початку світу; відколи світ настав. [Відколи світ настав, не бувало ще такого (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра - ще з- передвіку, ще як світ не настав, ще перед сотворенням світу. Системы -ра - системи світу (всесвіту). Мир божий - світ (мир) божий. [І світ божий, як великдень, і люди, як люди (Шевч.)];

2) (светило) світ. [Горять світи, біжать світи музичною рікою (Тичина)];

3) (земля) світ, наш світ, земний світ, (ум.-ласк.) світочок (-чка), світонько (-ка, ср. р.). [Зійду я на гірочку та гляну я по світочку: світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Над нашого козаченька і в світі нема (Метл.)]. Во всём -ре - в усьому світі (всесвіті), по всьому (по цілому) світі; на всьому світі. Нигде в -ре - ніде в світі. По всему -ру - по всьому (по цілому) світі. На весь мир - на ввесь світ. Дурак на весь мир - усьогосвітній, світовий дурень, (фамил.) перістий дурень (-рня). Горний мир - вишній (надземний) світ, (вишнє) небо. Дольний мир - долішній (земний) світ, земля. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир - цей (цьогобічний) світ, сьогосвіття, той (потойбічний) світ, тогосвіття (-ття). [Усе на цім світі зникає (Грінч.). Привели до неї одну бабу, що недавно обмирала і на тім світі була (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего - ра - сьогосвітній, тогосвітній (несьогосвітній, несвітній). [Блукали якісь тіні несьогосвітні (Н.-Лев.). Мара несвітня озивається (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего - він людина несьогосвітня, (возвыш.) не від миру сього. Сильные -ра (сего) - можні, владні (-них), зверхники (-ків) (світу сього); володарі світу сього. Гражданин -ра - громадянин всесвіту, всесвітянин (-на, им. мн. -тяни, р. -тян), (космополит) всесвітник. [Я всесвітянин римський і бажав-би побачить Рим столицею всесвіту (Л. Укр.)];

4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) - два світи. Внешний, внутренний мир - зовнішній (околишній, зверхній), внутрішній світ. Идеальный, физический мир - ідеальний, фізичний світ. Новый, старый (древний) мир - новий, старий світ. Мир красоты - світ краси. Мир психических явлений - круг (коло, світ) психічних явищ. В -ре неведомого - у світі невідомого;

5) (все люди) світ, (общество) громада людська, загал (-лу). [Світ прозвав (діда Хо) страхом (Коцюб.). Хто так недавно приймав гучну славу, світ того хутко забув (Л. Укр.)]. Пустить по -ру - см. Пускать 1. Ходить, пойти по -ру, в мир - з торбами (з торбою), з довгою рукою ходити, піти, за проханим (за ласкавим) хлібом, попідвіконню, по жебрах (на жебри, в жебри) ходити, піти, на прошений хліб перейти, (пров.) по миру ходити, (нищенствовать) жебрачити, жебрати, жебрувати, старцювати. [Стара мати пішла з торбою і з того сім'ю годувала (Крим.). «Чим заробля?» - «По миру ходить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка - зернятко до зернятка - от і ціла мірка. На весь мир мягко не постелешь - всім не догодиш; всім (на всіх) не наста(р)чиш, на всіх не настараєшся. С -ром и беда не убыток - як усім біда, то то вже півбіди. На -ру и смерть красна - за кумпанію і цигани вішаються (Приказка);

6) (социальная группа) світ. [Світ розбурканих людей (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир - хрещений, христіянський світ. Преступный мир - злочинний світ, злочинна громада;

7) (крестьянская община) громада, (редко) мир, (пров., рус.) обчество, (стар.) копа, (ум.) громадка, громадочка, громадонька. [Вже вся громада зібралася коло волости (Грінч.). Біля зборні зібрався ввесь мир (Коцюб.). Копа переможе й попа (Номис)]. - ром - громадою, миром. [Поховали громадою (Шевч.). Миром і богу добре молитися (Номис)]. Он выбран -ром - його обрала громада;

8) (мирская сходка) сход (-ду), громада. [Як сход скаже, так і буде (Брацлавщ.). Прийшов батько з громади такий сердитий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру - класти, покласти (вирішити) на сході;

9) (светская, неотшельническая жизнь) (грішний) світ, світське (мирське) життя (-ття); мир. [Чернець Пахомій, у миру Петро Борзенко (Крим.)]. Жить в -ру - жити серед людей, провадити світське (мирське) життя, жити в світовій (в земній) марноті. Оставить, покинуть мир - а) (светскую жизнь) покинути світ, відійти від (грішного) світу. [Покидає світ і волю, щоб в печері смерти ждать (Франко)]; б) (умереть) покинути світ, зійти з(о) світу, переставитися. II.. Мир, бот. - см. Кудрявец 2.

* * *

1) світ, -у; ( вселенная) все́світ, -у

2) ( сельская община) ист. грома́да, мир

1) (отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; ( согласие) зго́да, зла́года; ( спокойствие) спокій, -кою и -ко́ю

2) ( соглашение) мир; ( прекращение войны) замирення

1) кого о чём - молити, благати кого за що, (зап. о що), у кого чого, (образно, зап.) попід сам милий бог просити кого. [Ой, я-б, мамо не тужила, а бога молила (Метл.). Угору руки здіймали, господа милосердного благали (Дума). Чи-ж по церквах у сумних молитвах благаєте бога о волю? (Маков.). А я так мало, не багато благав у бога - тільки хату (Шевч.). Одного лиш тобі (Україні) благаю з неба: щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе твої найліпшії сини (Франко)]. Он должен за вас бога -лить - він повинен за вас богу молитися (за вас бога благати). [Вона дивиться на них з неба, бога за них благає, щоб дав їм долю щасливу (Васильч.)]. Прошу и -лю тебя, не делай этого - молю і благаю тебе, не роби цього;

2) (народн.: скотину и т. п.) молитвувати що; (о пище) святити що. Молящий, прлг. - благальний, благащий, (редко) благаючий; срв. Умоляющий. [Благальний голос (Л. Укр.). Не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Своїми благаючими, сливе божевільними очима вона сіяла жах (Коцюб.)].

* * *

I. сила, міць (р. моци), (реже) міч (р. мочи); срв. Могота, Мощь, Сила. [Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти (Грінч.)]. Сколько, что есть -чи, во всю мочь - з усієї сили (моци), що-сили, чим-дуж, на всю витягу. Работать, сколько есть -чи, изо всей -чи - робити з усієї снаги, працювати з усієї сили (моци). Бежать изо всей -чи - бігти в усієї сили (мочи), чим-дуж, на всю витягу, що-духу (в тілі). [Он чоловік біжить з усеї мочи (Грінч.). На всю витягу - в ярок (Житом.). Біжу що-духу в тілі (М. Вовч.). А ну, коню! що- духу! (Стар.)]. Грести изо всей -чи - гребти що-сили, з усієї сили (моци). Кричать что есть -чи, изо всей -чи - що-сили, з усієї сили (моци) кричати; срв.

II. Мат 5. Нет -чи - не сила, нема(є) сили, нема(є) снаги. [З тобою жить не довелось, без тебе жить не сила (Франко). Нема сили такі дурниці слухати (Київщ.). Робив-би, дак немає снаги (Козелеч.)]. Нет -чи терпеть, выдержать кому - не сила терпіти кому, не видержка (терпіти) кому. [Не сила терпіти лихої напасти, волю я в широкому полі пропасти (Л. Укр.). Не пересидів панич і двох хвилин, як побачив, що далі йому сидіти не видержка: геть по всій хаті чути було якийсь гнилий сморід (Крим.)]. Не в мочь мне, нам - не сила моя (мені), не наша сила, нам не сила. [Голубчики, каже, не наша сила (ЗОЮР I). Я думаю, що з ним боротись нам не сила (Самійл.)]. Это мне не в мочь - це не на мою силу (не на мою міч). -чи нет, как он мне надоел - не сила моя, як він мені увірився. Задор берёт, да -чи нет - літав-би, та крил нема; якби жабі хвіст, вона-б поле витолочила. Выбиться из -чи - вибитися з сили (з моци, снаги), знемогтися вкрай. [Вибивсь із моци (Звин.)]. Пока была мочь - поки було сили, поки була снага.

II. Мочь, глаг. -

1) могти (н. вр. можу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла), (диал. зап. мочи, могчи); (быть в силах, в состоянии) здужати, здолати, здоліти, змагати, приміти, примогти (що зробити). [Тобі не кажуть учитися, ти собі можеш гуляти (Л. Укр.). Не можу я цього зробити, - сили моєї немає (Київщ.). Де чорт не може, там бабу пішле (Рудан.). Мати стара, сестра мала, - не здужають прати (Чуб.). Давно вже він не робив нічого, - не здолав (М. Вовч.). Міг уже сидіти, але ходити ще не здолав (Ніженщ.). Я або втоплюся, або що! я так жити не здолію (М. Вовч.). Не змагала на найширшім загоні йти порівно з другими (Франко). Очима, примів-би, усіх з'їв (Кониськ.). Зненавидів його так, що примів-би, - в ложці води втопив-би (Грінч.). Приміг-би, - очима з'їв (Номис). Примогла-б, - летіла-б за молодим гусарином (Н.-Лев.)]. Всё, что -гу - усе, що можу. Он всё -жет - він усе може. Не - гу спать - не можу спати. Он не мог сделать этого - він не міг цього зробити. Не -жете ли вы мне сказать? - чи не могли-б ви мені сказати? Не мог ли бы он сюда приехать? - чи не (з)міг-би він сюди приїхати? Желал бы, да не -гу - хотів-би, та не можу. Терпеть его не -гу - терпіти його не можу. Терпеть не -гу, когда… - терпіти не можу, коли…, ненавиджу, коли… [Ненавидю я, коли брешуть в живі очі (Звин.)]. Не -гу знать - не можу (цього) знати. -гу ли я надеяться? - чи можу (смію) я сподіватися? Он не -жет больше защищаться - він не може (не здужа(є), не здолає, не спроможен) більше боронитися. [Полковник наш не здужа боронитись, не вміє він (Грінч.)]. Крепость не -жет более защищаться - фортеця не може (не здолає, не здоліє, не спроможна) більше оборонятися. Он -жет быть небогатым - він може бути небагатим. Не -гу, не -жет (не в силах) - не спроможен. [Не спроможна я встати (Богодух.). Не спроможні ми стільки заплатити (Київ)]. Подайте, сколько -жете - (по)дайте, скільки можете, (по)дайте, що спроможність ваша. Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его - примів(-би) (приміг(-би)), - убив-би його. Мог бы, сквозь землю провалился б - примів(-би) (приміг(-би)), крізь землю провалився-б (пішов-би). [Приміг-би, - крізь землю пішов (М. Вовч.)]. Если б только я мог положиться на него - коли-б тільки я міг покластися на його. Это, этого быть не -жет, это не -жет быть - цього бути не може (не може бути), це неможливо. Это -жет быть - це може бути (статися), це можливо. -жет ли (это) быть? - чи може це (так) бути? чи це можливо? Быть -жет да, а быть -жет нет - може так, а може й ні. Не -жет быть, быть не -жет - бути не може, це неможливо. Что -жет быть прекраснее этого подвига? - що може бути краще від цього подвигу? Может быть, быть может, может статься - може, (фамил. мо), може бути, може статися. [А може то мама так тільки казала? може лиха не буде? (Грінч.). Ну що-ж, може се й краще (Коцюб.). Йому-ж так, як і мені, - год тридцять і п'ять, а мо трохи й більше (Грінч.). Да такий здоровий дуб був, що мо-б і втрох не обняв (Драг. Пр.)]. Может быть и вправду (и в самом деле) - може (мо) й справді. [Може й справді не так сонце сходить, як письменні начитали (Шевч.)]. Может быть, проект ваш удастся - може бути, що проєкт ваш здійсниться, може ваш проєкт здійсниться. Может быть (авось) - може (фам. мо), може чи не, (а)чей, (а)чень. [Розкажу всеньку сторію, може чи не розважу себе (Крим.). Ачей на дні моря позбудусь я горя (М. Ворон.). Ачень лихові таки надокучить з нами бути (М. Грінч.)]. Вот на второй, или, может быть, на третий день - ось другого, чи може (чи там) третього дня. Ось другого, чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний, - і їсти не питає (Тесл.)]. Может быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) - може й тобі (хіба й тобі) трошки дати? Могущий, прлг. - спроможний. [Трудова школа зможе підготовити кадри робітників, спроможних виконувати ріжні функції в комуністичному суспільстві (Азб. Ком.)];

2) (быть здоровым) бути дужим, здужати. Как живёте -жете? - як ся маєте? як здужаєте? (см. Поживать).

* * *

1) (тёмный, сумрачный) похмурий, хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, чорний. -ная погода - хмарна (тьмяна, смутна) погода. -ное небо - хмарне (тьмяне, темряве, похмуре, понуре, смутне) небо. [У Москві, кажуть, і сонце холодне, і небо понуре (Морд.)]. -ный день, -ное утро - похмурий (хмурий, хмарний, тьмяний, темний, темрявий, смутний) день, ранок. [Прийшов ранок похмурий, сірий, з косим холодним дощем (Грінч.)]. -ная ночь - темна ніч. -ные цвета - темні (тьмяні) кольори. -ный лес - темний (темрявий, похмурий) ліс (гай). -ный уголок - темний (темрявий) закуток;

2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похмурий, хмурий, (редко охмурий), похмурний, хмурний, понурий, (образно) хмарний, охмарений, темний, чорний; срв. Угрюмый. [Марко вернувся у свою хату похмурий та замислений (Грінч.). Будинки були похмурі, всі в тінях (Коцюб.). Сили темряви й неволі, сили похмурого деспотизму були дужчі за нашу молоду новорождену волю (Грінч.). Яснішає душа смутна й понура (Самійл.). Чого-ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? (Чуб. V). Чому не їси? чого така хмарна? кажи! (Кониськ.). Молодиці повновиді і трохи охмурі (М. Вовч.). Такий він суворий, такий охмарений та страшний (Кониськ.). Темний, пригнічений ходить (Грінч.). Такі будуть ходити чорні та невеселі (Стеф.)]. -ное лицо - похмуре (хмуре, понуре) обличчя (лице). [Обличчя збіліле, хмуре (М. Вовч.). Скрізь мовчання, сірий одяг, хід повільний і худі, понурі лиця (Франко)]. - ный взгляд - похмурий (понурий) погляд. [Він поглядів понурих не любив (Л. Укр.)]. -ный голос - понурий голос. [Відповів якось так злісно, гризко, таким понурим голосом, що аж самому стало погано (Франко)]. -ный вид - похмурий (понурий) вигляд. [Хоть тіни білі і вікна ясні, та вигляд навкруги сумний, понурий (Франко)]. -ная комната - похмура (понура) кімната (хатина). [У понурій, кімнаті з трьома невеличкими вікнами (М. Левиц.). Самотний умирав він у своїй похмурій маленькій хатині (Грінч.)]. -ная зала - похмура (хмурна) заля. [Хмурна заля. У їй за столами сидить суддів ряд (Грінч.)]. -ный край - похмурий (понурий) край. [Прощай, похмурий, непривітний краю! (Вороний). Чого ти йшла від нас у край понурий? (Л. Укр.)]. -ная тюрьма - похмура (понура) в'язниця. -ные стены - похмурі (понурі) мури. [Просто віконець другі такі-ж самі товсті й понурі мури (Грінч.)]. -ная тишина - похмура (понура, тьмяна) тиша. [Панувала тьмяна тиша, наче всі дожидалися чогось страшного (Леонт.)]. -ные времена - похмурі (понурі) часи. [Понурі часи Татарщини (Куліш)]. -ные думы, мысли - чорні (понурі) думи, думки. [Дума по думі минали в Петровій голові, все чорні, непривітні думи (Грінч.). Понурі думки (Куліш)]. -ные демоны - похмурі (темні) демони. -ное отчаяние - чорна (понура) безнадійність (безнадія). [Безнадійність тяжка, понура обгорне його наче хмара осіння (Л. Укр.)]. -ная тоска - чорна журба. [В чорній журбі малодушно хилиться ниць голова (Черняв.)].

* * *

побожний, (реже набожний), святобожний, (богомольный) богомільний, (богобоязненный) богобоязний, богобоязливий. [Грішників бог не слухає, а коли хто побожнний і волю божу чинить, того слухає (Біблія). Такий побожний зробився: ні празника, ні неділі не пропустить (Сл. Ум.). Святобожна жінка (Харк.). Був дуже богомільний, ходив до церкви що-неділі (Н.-Лев.)]. -ный человек - побожний чоловік; срв. Набожник.

* * *

рел., перен.