Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

возбуждать

  • 1 возбуждать

    возбудить
    1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;
    2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.
    * * *
    несов.; сов. - возбуд`ить
    1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти
    2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити
    3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти
    4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

    Русско-украинский словарь > возбуждать

  • 2 возбуждать

    техн., физ., несов. возбужда́ть, сов. возбуди́ть
    збу́джувати, збуди́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > возбуждать

  • 3 возбуждать

    техн., физ., несов. возбужда́ть, сов. возбуди́ть
    збу́джувати, збуди́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > возбуждать

  • 4 подстрекать

    подстрекнуть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) підбивати, підбити кого на що, підохочувати, підохотити кого до чого, підструнчувати, підструнчити, підструнювати, підструнити, піджиг[ґ]увати, піджиґнути, підштрикувати, підштрикнути кого чим; срв. Побуждать, Поощрять. [Сатана зна, чим підштрикнути (Квітка)]. -кать друг друга - підохочувати один (одне) одного. -нуть чьё-л. любопытство - збудити, підштрикнути чиюсь цікавість. -ть кого против кого (возбуждать) - намовляти, намовити, підмовляти, підмовити, направляти, направити, підбурювати и підбуряти, підбурити кого проти кого и на кого, підструнчувати, підструнчити, підстрючувати, підстрючити, підстрочувати, підстрочити, під'юджувати, юдити, під'юдити кого проти кого, на кого; срв. Возбуждать 2, Подговаривать (против кого). [І почав людей юдити на Степана. Під'юдив мене на вас. Це він його підстрочив]. -ть к чему (подущать на что) - призводити, призвести до чого и на що, призвід (направу, понуку) давати, дати кому до чого, підводити, підвести кого до чого и на що, піджиґувати, піджиґнути, наштирювати, наштирити, підштрикувати, підштрикнути, підш[с]тирувати, підш[с]тирити кого на що, підштовхувати, підштовхнути до чого, намошторювати, намшторити, підцюкнути кого на що, до чого (робити що). [Вона його на все лихе призводить (Київщ.). Не той злодій, хто руками бере, а той, хто призвід дає (Київщ.). Нас на тоє підвела. А баби все наштирують (Коцюб.). Один одного підштовхував до війни з козаками (Куліш). Підцюкнула нечиста сила].
    * * *
    несов.; сов. - подстрекн`уть
    (кого чем, к чему, на кого-что)
    1) (к чему-л. недозволенному, преступному) підбу́рювати, підбу́рити (кого на що, до чого); ( побуждать) підбива́ти, підби́ти (кого на що); ( подуськивать) під'ю́джувати, під'ю́дити (кого до чого, на кого-що), піддро́чувати, піддрочи́ти (кого на що), підстру́нчувати, підстру́нчити (кого чим); ( подзадоривать) підохо́чувати, підохо́тити (кого до чого); ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити (кого на що, до чого); ( подталкивать) підшто́вхувати, підштовхну́ти (на що, до чого)
    2) ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти

    Русско-украинский словарь > подстрекать

  • 5 возбудить

    см. Возбуждать.
    * * *

    Русско-украинский словарь > возбудить

  • 6 вопрос

    питання, запитання, запит; (положение дела) справа, річ (р. речи). [Питання йде від нас = вопрос задаётся нами. Національне та інтернаціональне питання (-льна справа). Треба з'ясувати справу = нужно выяснить вопрос]. Подымать (поднять) вопрос - знімати (зняти) питання. Возбуждать вопрос - см. Возбуждать.
    * * *
    пита́ння; (предложение, обращение, требующее ответа) запита́ння, за́пит, -у; ( дело) спра́ва

    Русско-украинский словарь > вопрос

  • 7 настраивать

    настроить
    1) (строение) - см. Надстраивать;
    2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];
    3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;
    4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;
    5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -
    1) см. Надстроенный;
    2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;
    3) нароблений, накоєний, наброєний;
    4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];
    5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -
    1) см. Надстраиваться;
    2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;
    3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;
    4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.
    * * *
    I несов.; сов. - настр`оить
    1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати
    2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати
    3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш
    II несов.; сов. - настр`оить
    1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити
    2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти
    3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

    Русско-украинский словарь > настраивать

  • 8 возбудить

    Русско-украинский политехнический словарь > возбудить

  • 9 возбудить

    Русско-украинский политехнический словарь > возбудить

  • 10 будить

    будити кого, розбуджувати, розбуджати, пробуджувати, пробуджати.
    * * *
    буди́ти, розбу́джувати; розбу́ркувати; ( пробуждать) пробу́джувати, пробу́ркувати; ( возбуждать) збу́джувати

    Русско-украинский словарь > будить

  • 11 будоражить

    баламутити кого-що, розбудоражувати, колошкати, ґвалтувати, розбуркувати, куйовдити. [Що ти кричиш, що ти ґвалтуєш куток?]. Взбудоражить - збаламутити, розбудоражити, розтурбувати, зґвалтувати, розбуркати, скуйовдити. -женный - збаламучений, розбудоражений, розтурбований.
    * * *
    виклика́ти хвилюва́ння, хвилюва́ти, розбу́рхувати; баламу́тити, будора́жити; ( тревожить) триво́жити, турбува́ти, непоко́їти, ґвалтува́ти, коло́шкати; ( возбуждать) збу́джувати

    Русско-украинский словарь > будоражить

  • 12 взвинчивать

    взвинтить накрутити, (нервы) напружити; (цены) наганяти, понагонювати. [Понагонювали ціни, бідному тепер не доступитися].
    * * *
    несов.; сов. - взвинт`ить
    1) ( нервы) напру́жувати, напру́жити; ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти
    2) ( цены) роздува́ти и роздима́ти, розду́ти, здува́ти, зду́ти, наганя́ти, нагна́ти

    Русско-украинский словарь > взвинчивать

  • 13 волновать

    -ся
    1) (о воде) хвилювати, -ся, грати, бурити, -ся, збурювати, -ся, збивати хвилю, (сильно) нуртувати, -ся, вихрити, -ся, шпувати, бурхати. Волнующийся - хвилястий, збурений, схвильований; (о траве) хвилювати, -ся; (о крови) бунтувати, -ся, буритися;
    2) (о жив. существ.) хвилювати, -ся, бентежити, -ся, зворушувати, -ся, непокоїти, -ся. Волнуемый - хвильований, зворушуваний;
    3) (о массах жив. сущ.) - буритися, хвилюватися, підбурювати, -ся.
    * * *
    1) ( колебать) хвилюва́ти, збу́рювати
    2) ( беспокоить) хвилюва́ти, бенте́жити, збенте́жувати; ( тревожить) триво́жити; ( возбуждать) збу́рювати, збу́джувати
    3) ( подстрекать) бунтува́ти, збу́рювати, підбу́рювати, підбива́ти

    Русско-украинский словарь > волновать

  • 14 воспалять

    воспалить запалювати, запалити, розпалювати, розпалити. [Запалити кого гнівом]. Воспалять раны - роз'ятрювати, роз'ятрити, приятрювати, приятрити, заятрювати, заятрити (рани).
    * * *
    несов.; сов. - воспал`ить
    1) ( возбуждать) запа́лювати, запали́ти, збу́джувати, збуди́ти; ( распалять) розпаля́ти и розпа́лювати, розпали́ти
    2) мед. запа́лювати, запали́ти

    Русско-украинский словарь > воспалять

  • 15 вызывать

    вызвать кликати, викликати, викликувати, викликати, покликати кудись или до чого, (изредка) визивати, визвати. В-ать, -ать на суд - (об истце) запозивати, запізвати кого (до суду), (о судье) викликати, викликати кого (на суд, до суду); (звуком трубы) - витрублювати, витрубити; (свистом) - висвистувати, висвистати, (криком) - вигукувати, вигукати; вызывать у кого (внушать) - викликати (з кого, в кому), накликати кому. [Це накликає інтелігентові-семидесятникові гордовиту думку про своє провіденціяльне призначення]. Вызывать, вызвать что - призводити, призвести до чого, спричинювати, спричинити що, спричинитися, споводувати до чого, справляти, справити що. [Цей лік спричинив (справив) блювоту]; (кого на что) - зрушити кого на що. [Оживив приспані сили, зрушив їх на боротьбу (Єфр.)]; (к жизни) - покликати до життя, (звук, слово) - видобути. [Ні, гук страшний я видобути мушу (Л. Укр.)]. Вызываемый - викликуваний. Вызванный - викликаний, покликаний.
    * * *
    несов.; сов. - в`ызвать
    (кого-что) виклика́ти и викли́кувати, ви́кликати, визива́ти, ви́звати (кого-що); ( приглашать) приклика́ти, прикли́кати (кого-що); (служить причиной чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися и спричи́нюватися, спричини́тися (до чого); ( порождать) поро́джувати, породи́ти (що); ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти (що)

    Русско-украинский словарь > вызывать

  • 16 задорить

    кого дражнити, дратувати, розпаляти, (подстрекать) під'юджувати кого.
    * * *
    підохо́чувати; ( возбуждать) збу́джувати

    Русско-украинский словарь > задорить

  • 17 захватывать

    захватить
    1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;
    2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];
    3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;
    4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];
    5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];
    6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.
    * * *
    I несов.; сов. - захват`ить
    1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш
    2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити
    II несов.; сов. - захват`ать
    (замусливать и перен.) заяло́жувати, -жую, -жуєш, заяло́зити, -ло́жу, -ло́зиш

    Русско-украинский словарь > захватывать

  • 18 любопытство

    цікавість; (интерес) зацікавлення (-ння), інтерес (-су). [Але цікавість узяла своє (Н.-Лев.). Можна бувало говорити з ним не без зацікавлення (Крим.)]. Женское -во - цікавість жіноча. С -вом - цікаво, з зацікавленням. [Парубок цікаво дивився (Мирн.)]. Возбуждать -во чьё - зацікавлювати кого, викликати чиє зацікавлення. Охватило (взяло) -во - взяла цікавість кого. Моё -во возрастало с каждым словом рассказчика - моє зацікавлення більшало з кожним оповідачевим словом.
    * * *
    ціка́вість, -вості; допи́тливість; заціка́вленість, -ності

    Русско-украинский словарь > любопытство

  • 19 нерв

    1) анат. nervus - нерв (-ва), (соб., фам.) нерва (ж. р.). [Нерви Приходенков далі не видержали, він почав ридати (Кониськ.). Мої нерви, немов чули здалека дотик оливця (Франко). По моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків (Коцюб.). Під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю - поете, устань! (П. Тичина). Нерва розходилася, нерва мене мучить (Київ)]. Нерв глазной (n. ophthalmicus) - очний нерв. Нерв лицевой (n. facialis) - лицевий нерв. Нерв лучевой (n. radialis) - променевий (радіяльний) нерв. Нерв оптический (n. opticus) - зоровий (оптичний) нерв. Нерв седалищный (n. ischiadicus) - сідничний нерв. Возбуждать, дразнить -вы - зворушувати (дратувати, дражнити) нерви кому, нервувати кого. [Зелена цибуля дражнила наркотично нерви й апетит (Н.-Лев.)]. Воспаление -вов - неврит (-та); см. Неврит. Расстраивать, расстроить -вы - псувати, зіпсувати (собі) нерви. Расстройство -вов - знервування, знервовання. [Мусів через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе (Крим.)]. Человек с расстроенными -вами - людина з зіпсованими (хворими) нервами, знервована людина, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) людина украй (геть) знервована. [Геть знервований Химченко не міг працювати гаразд (Крим.)];
    2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) живчик (-ка). [О, Агамемноне, великий, дуко! ти, нерве й косте грецької країни, ти серце наших військ! (Куліш)]. Движущий нерв - рушійний нерв;
    3) бот. - жилка, (диал.) хробор (-ра), жигаль (-ля).
    * * *
    анат., перен.

    де́йствовать на \нерв вы кому́ — нервува́ти кого́, ді́яти на не́рви кому́

    игра́ть на \нерв вах чьих — гра́ти на не́рвах чиї́х

    трепа́ть (мота́ть) \нерв вы кому́ — ша́рпати (тріпа́ти) не́рви кому́

    Русско-украинский словарь > нерв

  • 20 неудовольствие

    незадоволення, невдоволення; срв. Недовольство. [Обурилась і виявила йому своє незадоволення (Коцюб.). В його голосі Марко почув нотку чи то невдоволення, чи то роздратування (Грінч.)]. С -ствием - з незадоволенням, з невдоволенням, незадоволено, невдоволено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадоволений, невдоволений). К великому (моему) -ствию - (мені) на превеликий жаль, на велике моє незадоволення. Возбуждать, возбудить -ствие чьё - викликати, викликати незадоволення (невдоволення) чиє. Иметь -ствие на кого - бути незадоволеним (невдоволеним) з кого и ким, (нарекать) ремствувати, (диал.) мати ремсть (зуб: храп) на кого. [Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста (Канівщ.)]. Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё - стягати, стягти на себе незадоволення чиє (диал. жалі чиї), викликати, викликати до себе незадоволення (невдоволення) чиє. Подавать, подать повод кому к -ствию - давати, дати привід кому до незадоволення (до невдоволення, до жалів), спричинюватися, спричинитися до чийого незадоволення (невдоволення), призводити, призвести кого до незадоволення (до невдоволення).
    * * *
    1) незадово́лення, невдово́лення
    2) ( неприятность) неприє́мність, -ності; ( недоразумение) непорозумі́ння

    Русско-украинский словарь > неудовольствие

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • ВОЗБУЖДАТЬ — ВОЗБУЖДАТЬ, возбуждаю, возбуждаешь, несовер. (к возбудить). 1. что. Порождать, пробуждать, вызывать; усиливать. Возбуждать зависть, удивление, жалость. Возбуждать деятельность. Возбуждать аппетит. Возбуждать надежды на что нибудь. 2. что.… …   Толковый словарь Ушакова

  • ВОЗБУЖДАТЬ — ВОЗБУЖДАТЬ, возбудить кого к чему; что в ком; взбужать, подымать со сна, пробуждать: поощрять, настраивать, наущать; пробуждать в ком забытое усыпленное, заставлять обнаруживаться и действовать. Возбуждать смуты. Возбудить в ком подозрение. ся,… …   Толковый словарь Даля

  • возбуждать — Волновать, агитировать; вызывать, побуждать, приглашать, подговаривать, подбивать, подгонять, поджигать, подзадоривать, раззадоривать, подстрекать, толкать, подталкивать, наталкивать, подучать, подущать, мутить, наущать, настраивать, натравлять,… …   Словарь синонимов

  • возбуждать — ВОЗБУДИТЬ, ужу, удишь; уждённый ( ён, ена); сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • возбуждать — — [Я.Н.Лугинский, М.С.Фези Жилинская, Ю.С.Кабиров. Англо русский словарь по электротехнике и электроэнергетике, Москва, 1999 г.] Тематики электротехника, основные понятия EN drive …   Справочник технического переводчика

  • возбуждать — глаг., нсв., употр. сравн. часто Морфология: я возбуждаю, ты возбуждаешь, он/она/оно возбуждает, мы возбуждаем, вы возбуждаете, они возбуждают, возбуждай, возбуждайте, возбуждал, возбуждала, возбуждало, возбуждали, возбуждающий, возбуждаемый,… …   Толковый словарь Дмитриева

  • возбуждать — ▲ способствовать ↑ возникновение, активность возбуждать способствовать возникновению какой л. активности (# желание). будить. пробуждать. будоражить, ся. взбудоражить, ся. волновать. взволновать. волновать кровь. опьянять. пьянить. хмелить.… …   Идеографический словарь русского языка

  • возбуждать — 1. ‘являться причиной возникновения чувства, внутреннего состояния’ Syn: побуждать, стимулировать, воздействовать, активизировать, активировать, инициировать, вызывать, порождать, рождать, поднимать, пробуждать, будить, зарождать, зажигать,… …   Тезаурус русской деловой лексики

  • возбуждать — возбудили уголовное дело • существование / создание возбудить дело • существование / создание возбудить исполнительное производство • существование / создание возбудить подозрение • действие, каузация возбуждать уголовное дело • существование /… …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • возбуждать интерес — интриговать, обращать на себя внимание, интересовать, привлекать внимание, вызывать интерес Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • возбуждать отвращение — См …   Словарь синонимов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»