-
1 валежник
лом, вітролом, ламань (ж. р.) (р. -ни), вивернениця (гал.), ломаччя, сушня, сушняк, суш (р. -ши); (мелкий) трус(о)к, (тонкий) хмиз, (выброшенный водою) бережняк.* * *собир.вітроло́м, -у, лом, -у, ла́мань, -ні, лома́ччя, сушня́к, -у, сушни́к, -у, суш, -і; сушня́; ( сваленные деревья) вітрова́л, -у, бурело́м, -у; ( мелкий) хмиз, -у, тру́сок, -ску́, хруст, -у. диал. хамло́ -
2 лес
1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. КамышникI. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.* * *ліс, -у; (вековечный, первобытный) пра́ліс, -у; ( роща) гай, род. п. га́ю, перелі́сок, -ска, перелі́с, -у, дібро́ва; ( на низменности) луг, -у; ( вырубленный) ви́руб, -у, зруб, -у; ( в яру) байра́к; ( горелый) згар, -у, зга́ри, -рів (мн.); ( дубовий) дубня́к, -у, дуби́на; ( непроходный) не́трі, -рів, пу́ща; ( низкоствольный) низьколі́сся; ( северный) тайга; ( сосновый) бір, род. п. бо́ру, сосня́к, -у, сосни́на; ( тропический) джу́нглі, -лів; ( о материале) де́рево; деревина́ -
3 падалка
-
4 падаль
-
5 Прут
прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].* * *геогр.Прут, -у -
6 прут
прут (-та), (хворостина) хворостина, хмизина, хвойдина, різка, дубець (-бця), (лозы) лозина, (обычно орешника) ліска, (тальника) шелюжина, (о железном) прут, (жел. решетки) ґрата, (для прожигания отверстий в дереве) жигало, (для вязания) (железн.) дротик, (деревян.) прутик. [Бог не карає прутом (Номис). Взяв прут підскакуючи погнав гуси з обори (Грінч. III). Треба назламувати дубців з усякого дерева (Грінч. I). Поплели ще кошики з хвойдинок (М. Грінч.). Чухрає різки з берізки (МУЕ)]. Прутья, соб. - пруття, хворостиння, троща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помостила мости з кленової трощі (Радом. п.)]. Обильный -тьями (о дереве) - прутнястий. [Нова хата виглядала з-за рядка прутнястих верб (Мирн.)].* * *прут, -а; прути́на; (из лозы, ивы) лози́на; ( розга) рі́зка, дубе́ць, -бця -
7 Валежный
-ный лес звалене на землю сухе дерево чи гілля. См. Валежник. -
8 Друзг
ломаччя, (сухой валежник) сушня (р. -ні), сушняк, суш (р. -ти). Срв. Хворост. -
9 Лозьё
ліззя (-ззя), пруття (-ття), хворостиння (-ння), ріщя (-щя), (мелкий валежник) хмиз (- зу).
См. также в других словарях:
Валежник — в Беловежском национальном парке (Польша), 2007 Валежник (валеж, валежный лес) упавшие на землю сучья, ветви и … Википедия
валежник — См. дрова... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. валежник дерево, дрова; сухостой, хворост, сухолом Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
ВАЛЕЖНИК — ВАЛЕЖНИК, валежный и пр. см. валить, валять. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
ВАЛЕЖНИК — ВАЛЕЖНИК, валежника, мн. нет, муж., собир. Деревья, сучья, упавшие наземь. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВАЛЕЖНИК — ВАЛЕЖНИК, а ( у), муж., собир. Сухие сучья, деревья, упавшие на землю. В. для костра. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
ВАЛЕЖНИК — сухие деревья и сучья, упавшие на землю, служащие своеобразным микробиотопом для различных микроорганизмов, насекомых. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев: Главная редакция Молдавской советской энциклопедии. И.И. Дедю. 1989 … Экологический словарь
валежник — и устарелое валёжник … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
валежник — Мертвые деревья, лежащие на земле. [ГОСТ 18486 87] Тематики лесоводство … Справочник технического переводчика
Валежник — лежащие на поверхности почвы мертвые стволы деревьев или их части (ветви, сучья). Валежник образуется при естественном отмирании деревьев, ветровале, буреломе, снеголоме, снеговале, ожеледи, при повреждении насаждений вредными насекомыми,… … Краткий словарь основных лесоводственно-экономических терминов
валежник — ВАЛЕЖНИК, а, ( у), м Совокупность сухих веток, сучьев, тонких стволов или целых деревьев, обломанных ветром и упавших на землю; сохнущие от корня, от пня деревья обычно вскоре обращаются в валежник. Березовая роща и еловый лес снабжают обитателей … Толковый словарь русских существительных
валежник — [1/1] Пациент, долго пребывающий в стационаре. – Опять сплошной валежник в отделении.. – И не говори. Жуть.. Медицинский жаргон … Cловарь современной лексики, жаргона и сленга
