-
1 Повҍсть
Повҍсть слово -
2 Повҍсть добрая
Повҍсть добрая бл̃говҍстїе -
3 повітренепроникність
техн.; физ. воздухонепроница́емостьУкраїнсько-російський політехнічний словник > повітренепроникність
-
4 повітропроникність
техн. воздухопроница́емостьУкраїнсько-російський політехнічний словник > повітропроникність
-
5 повітряна швидкість
возду́шная ско́ростьУкраїнсько-російський політехнічний словник > повітряна швидкість
-
6 інформативність повідомлення
информати́вность сообще́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > інформативність повідомлення
-
7 надлишковість повідомлення
избы́точность сообще́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > надлишковість повідомлення
-
8 провідність повітря
проводи́мость во́здухаУкраїнсько-російський політехнічний словник > провідність повітря
-
9 теплопровідність повітря
теплопрово́дность во́здухаУкраїнсько-російський політехнічний словник > теплопровідність повітря
-
10 повесть
повість, приповість (-ти). [Близько до романа стоїть повість (Єфр.)]. Автор -тей - повістяр (-ра).* * *пові́сть, -ті -
11 повествование
рассказ) оповідання, оповідь (-ди), оповість (-ти), розповідь (-ди), повість (-ти), повістка про що.* * *1) ( действие) оповіда́ння, розповіда́ння2) (повесть, рассказ) оповіда́ння, ро́зповідь, -ді, о́повідь, опові́дка; по́вість, о́повість -
12 рассказ
1) ( действие) ро́зповідь, -ді, (неоконч.) розповіда́ння; пере́каз, -у, (неоконч.) перека́зування2) (то, что рассказывается) оповіда́ння, ро́зповідь, о́повідь; о́повість, -ті, опові́дка, опові́стка; диал. припові́стка, при́повість; ( повесть) по́вість, по́відь; ( пересказ) пере́каз\рассказ з очеви́дца — ро́зповідь (оповіда́ння, о́повідь) очеви́дця
3) лит. оповіда́ння; уст. пові́стка -
13 несовершенство
недосконалість, (необработанность) необробленість, невикінченість, невивершеність, недовершеність (-ости); (из'ян) вада, (недостаток) хиба. [Мене вражала недосконалість братня (Л. Укр.). Недосконалість цукроварницьких лабораторій (Мінц.). Невивершеність стилю й форми (Крим.). Я люблю цю повість, з усіма її вадами й хибами (Грінч.)].* * *недоскона́лість, -лості -
14 присказка
приказка, приповість (-ти) (до казки). [До казки приказка годиться (Приказка)].* * *фольк., лит.припові́дка, при́казка, примо́вка, припові́стка, при́повість, -ті, пові́стка -
15 наверно
нрч. напевне[о], запевне[о], допевне[о], з певністю, певна річ, (реже) на певність, (определённо) дійсне[о], довідно, (обстоятельно) докладно, (диал.) рихтенно. [От тоді напевно щезнуть чари (Франко). Се таке діло, що запевне дасть нам мілійони (Кониськ.). Треба допевне знати, що і як (Мирн.). Так, з певністю так (О. Пчілка). Певна річ, ся повість їм сподобалась-би (Грінч.). Це я дійсне (дійсно) знаю, його нема вдома (Звин.). Довідно ніхто не скаже, що дав йому (Кам'янеч.). Я пішов з ним, все ще не знаючи докладно, чи то сон, чи ява, що зо мною діється (Франко). Та се рихтенно він зробив (Брацл.)]. Это я -но знаю - це я запевне[о] (напевне[о], з певністю) знаю. -но не знаю - напевне[о] (запевне[о], на певність, довідно, докладно) не знаю. [Найгірше було те, що ніхто напевно не знав, чи одмінять процесію (Коцюб.)]. -но ли вы это знаете? - чи запевне[о] (допевне[о], дійсне[о]) ви це знаєте? Вы -но его найдёте - ви напевне[о] (ви, певна річ.) його знайдете.* * *1) нареч. напе́вно, напе́вне, пе́вно, пе́вне, допе́вне; запе́вне, запе́вно2) в знач. вводн. сл. жарг. напе́вно, напе́вне, пе́вно, пе́вне, пе́вна річ, ма́буть и мабу́ть; запе́вне, запе́вно -
16 притча
притча, приповість (-ти), (басня) байка. [Ви забули євангельську приповість про вдовичину лепту (Кримськ.). Говорив до них приповістями (Єванг.)]. Что за -тча! - що за притичина! [Сам, без жони прибув? Що за притичина? (Л. Укр.)]. -ча во языцех - людський посміх, людська поговірка, осудовисько людське.* * *при́тча, припові́стка, при́повість, -стіговори́ть при́тчами — говори́ти алегори́чно (наздога́д)
-
17 выправлять
I. выправить1) виправляти, виправити. [Виправив свою повість. Виправив коректуру]. Срв. Выпрямлять;2) виправляти, виправити. [Виправив собі пашпорт].II. -ся, выправить, -ся см. Выпрямливать, -ся, выпрямить, -ся.* * *несов.; сов. - в`ыправить1) виправля́ти, ви́правити и мног. повиправля́ти; ( выравнивать) вирі́внювати, ви́рівняти2) (высвобождать что-л. откуда-л.) виправля́ти, ви́правити; ( вынимать) вийма́ти, ви́йняти и мног. повийма́ти; ( вытаскивать) витяга́ти и витя́гувати, ви́тягти и ви́тягнути и мног. повитяга́ти и повитя́гувати -
18 господин
1) (владыка над подвластными) господар (р. -ря), пан, володар (р. -ря), владар, зверхник. Господин и слуга - господар і челядник. Г-да и крепостные - пани і піддані. Г- дин царства, г. над рабами - владар (володар) царства, владар рабів, пан над рабами. Господин (начальник) и подчиненные - зверхник і підлеглі. Палата господ - палата панів;2) (человек независимый, распоряжающийся где-л.) господар (р. -ря), пан. [Сам собі пан. Чому не ти господар у палатах? (Крим.)]. Они тут господа - вони тут панують. Он -дин положения - він пан становища, його верх, його воля й сила;3) господа, т.-е. баре, помещики - пани; соб. - панство; иронич. - панота, панва. [Панство при столі сідає (Франко). Наїхало панви];4) (вежливо, вм. «человек», «субъект») добродій, пан. [Прийшов якийсь добродій в офіцерській формі (Крим.). Пан професор (учитель). Добродій К. написав повість. Це пана писаря діло (М. В.)]. При обращении (сударь): пане! (ум. паночку!) добродію! [Скажіть, добродію, де у вас річка?]. Господа (обращение) - панове! добродійство! панове-добродійство (милостивые государи), панове-громадо! товариство, шановне товариство, [Любе добродійство-земляки! се остання річ моя (Кул.)]; (фамильяр.) пани-брати (Шевч.).* * *1) дипл. пан; (в формуле обращения и ирон.) добро́дійгоспода́ — мн. пани́, -ні́в; собир. па́нство, (в формуле обращения и дипл.) пано́ве
2) ( владыка) пан, воло́дар, -я и волода́р, -я, госпо́дар, -я -
19 замечание
1) (чего) помічання, постерегання чого;2) -ние (по поводу чего) - увага, зауваження, заувага. [Читали книжки дорослим людям, вислухували їх уваги і часом ті уваги записували (Грінч.). Поробив зауваження до протоколу]. Бросить, обронить -ние - кинути увагу. [Дехто кинув увагу про дощ (Коцюб.)]. Вставлять -ния, сопровождать -ями - докидати слово, увагу, зауважати; доточувати уваги до чого. [Слухали повість уважно і чимало дечого говорили, доточуючи мало не до кожного вчинку героїв свої уваги (Грінч.)];3) -ние кому (выговор) - увага, зауваження, (сильнее) догана, (упрёк) закид (-ду) кому. Сделать -ние кому - зробити увагу, зауваження кому, зауважити кому. [Мені зауважено, що неретельно працюю (Київ). Дозвольте зробити вам одну увагу]. Получить -ние - здобутися зауваження. Он получил строгое -ние - йому зроблено гостру увагу. Попасть на -ние - стати на (лихій) прикметі. [Бережися, щоб не став на лихій прикметі в начальства].* * *1) ( краткое суждение) заува́ження, ува́га2) ( порицание) заува́ження3) ( наблюдение) спостереженнябыть на \замечание нии у кого́ — бу́ти на замі́тці (на прикме́ті) в ко́го
-
20 какой
Каковой1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) який. [Який сором!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що за. [Що то за пекло, що тепло? (Приказка). Що то за хороші, за молоді парубки! (М. Вовч.)];2) (который) котрий, которий. [Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті вже ждали (Квітка). Де? В котрім місці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що такий, який; см. Который 3. [Ся повість подобається слухачам більше, ніж усі инші М. Вовчкові оповідання, що я досі читав (Грінч.). А там звірі такі були, що ніде таких не було (Рудч.)]. -кой лучший, больший и т. п. - де-ліпший, де- кращий, де-більший. [Де-кращого шукає]. -кой дорогой - кудою? [Сюди-ж ішли, дак бачили кудою, хіба тепер не втрапите сами? (Грінч.)]. В -кое время? - якого часу? До -кого времени - на який час? до якого часу? -кая нужда знать? - що за потреба знати? -ким образом - яким чином, побитом, світом. На -кого чорта - на лихої години, на якого біса, на біса. [На лихої години тобі це здалося. На біса він тобі? (Звин.)]. Какое! - де там! [Де там! Батько наздожене і тільки наб'є (Крим.)]. Какой из - котрий, (реже) которий. [Три пани - їдні штани: котрий успіє той штани надіє (Приказка)]. Вот -кой! - о(т)такий, от(т)акенний. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)]. С -кою гордостью - з якою пихою, як гордовито! Какой-то - а) (некоторый) деякий(сь), котрийсь. [В деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.). Живе до котрогось часу (Звин.)]; б) (неизвестно кто) якийсь, котрийсь. [Приходили якісь люди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) якийсь-то, якийсь-там, котрийсь-там. [Дурень розказує мертвими словами та якогось там Ярему веде перед нами (Шевч.)]. Какой-нибудь (из нескольких) - а) який, який-небудь, котрий, декотрий, котрий-будь, (диал.) будлі-який. [Ой чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині? (Л. Україн.). Гледіть, щоб кінь не забив котру (Стор.)]; б) (неизвестно кто) який, який-небудь. [Розпитує: чи нема де якого нетяги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби-який, який-такий. [Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак (Греб.)]; г) (не более как) який. [За мить яку покину я сей світ (Грінч.)]. Не какой-нибудь - не аби-який. [І почали нову хату розпинати, та ще не аби-яку й зробили (Гр. Гр.)]. Кое-какой - сякий-такий, який- такий, деякий. [Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув (Приказка). Хафіз деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав (Крим.)]. Какой попало - аби-який, будь-який. [Звінчалась аби з яким батраком (Квітка)]. Какой бы ни - хоч-би який, хоча-б який, (руссизм) який би не. [Шевченко знає, що минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Какой бы ни был - будь-який, усякий. [Взяли його до себе: нехай буде в хаті будь- який робітник (Київщ.). Матері усяка дитина хороша здається (Квітка)]. Какой бы то ни было - будь-який, (диал.) будлі-який, (раскакой), переякий. [Забуваєш про будь-яке всеньке життя сучасне (Крим.). Подивись, яке! - Да хоч-би воно було переяке, а я його й дурно не озьму (Основа)]. Хоть какой-нибудь - хоч який, (устар.) який-хотя. [Коли-б не узгранична сторожа, що-години мусіли-б українці сподіватись нападу, шкода була-б якої-хотя праці (Куліш)]. Бог знает какой - бо-зна який, (невесть какой) невідь який. [Даєте їм читати невідь-які книжки, та ще й заборонені (Кон.)]. Не бог весть какой - не який. [У мене що! не яка там і кара мені випала… Може ще то й не кара, а тільки так воно (Кон.)].* * *мест.1) яки́й; ( который) ко́трий; яки́й завго́дно, пе́рший-лі́пший2) ( в относительном предложении) яки́й
См. также в других словарях:
повѣсть — ПОВѢСТ|Ь (128), И с. 1.Сказание, повествование, рассказ: нъ ны ѹво [в др. сп. ѹбо] врем˫а. на коньць бл҃жнаго зовѣть ѥмѹже проити ѹбо слово лѣнить(с). проидѣть же ѡбако аще и дрѧхла ѥсть повѣсть. (τὸ διήγημα) ЖФСт к. XII, 162; о семь сътворивъше… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повѣсть — Повесть повѣсть (2) 1. Рассказ, повествование о чем л.: Не лѣпо ли ны бяшетъ, братіе, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстіи о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича! 1. Почнемъ же, братіе, повѣсть сію отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря. 5.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
повість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
повість — і, ж. 1) Літературний художній розповідний твір, що посідає проміжне місце між оповіданням і романом. 2) Оповідання … Український тлумачний словник
повість — [по/в іс т ] с т і, ор. с т у, р. мн. сте/й … Орфоепічний словник української мови
повѣдѣти — ПОВѢ|ДѢТИ (160), МЬ, СТЬ гл. 1.Рассказать, поведать, сказать: Ѥгда же ѹбо повѣдѧть дѣла ѥ˫а. [души] тогда поидѹть прѣдъ нею ан҃гли. (νικήσουσι!) Изб 1076, 245; повѣдите ми по истинѣ. при˫азньство имѣѥте ли къ мнѣ. СкБГ XII, 10в; аще прозрѣни˫а… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повістина — и, ж., розм. Невелика повість. ||Зневажл. до повість … Український тлумачний словник
повістевий — а, е. Прикм. до повість … Український тлумачний словник
повістинка — и, ж. Зменш. до повість 1) … Український тлумачний словник
повѣданыи — (6*) прич. страд. прош. к повѣдати. 1.В 1 знач.: бѣ бо ˫авѣ и ваше и наше ѹсьрдиѥ твьрже. и ни въпросьно мьнѧашесѧ о ѹслышанѣмь. ѥже ˫ако ѹслышано. прѣже повѣдано. (προηγησαμένη) КЕ XII, 170а; повѣдано же бы(с) въ ѹши фараону. ˫ако изидоша людьѥ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повѣдати — ПОВѢДА|ТИ (607), Ю, ѤТЬ гл. 1.Рассказать (рассказывать), поведать, сказать: Повѣдаша нѣкотерии дх҃вьнии. достоини вѣрованию. ˫ако очивисть || нѣкъгда ˫ави сѧ имъ ди˫аволъ. (διηγήσαντο) Изб 1076, 193–194; ѿ петра гр‹амот›а. къ влъчькови. то еси ты … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)