(1757-1766)

сокр. от Eden's Chancery Reports

SUBJECT AREA: Civil engineering

[br]

[br]

[br]

Very little is known of his early life, but he was clearly a skilful and gifted engineer who had received comprehensive practical training, for in 1743 he erected the machinery in the world's first water-powered cotton mill at Northampton on the river Nene. In 1748 he invented a weighing machine for use by turnpike trusts for weighing wagons. Until 1757 he remained in Northampton, mainly surveying enclosures and turnpike roads and making agricultural machinery. He also gained a national reputation for building and installing very successful ventilating equipment (invented by Dr Stephen Hales) in hospitals, prisons and ships, including some ventilators of Yeoman's own design in the Houses of Parliament.

Meanwhile he developed an interest in river improvements, and in 1744 he made his first survey of the River Nene between Thrapston and Northampton; he repeated the survey in 1753 and subsequently gave evidence in parliamentary proceedings in 1756. The following year he was in Gloucestershire surveying the line of the Stroudwater Canal, an operation that he repeated in 1776. Also in 1757, he was appointed Surveyor to the River Ivel Navigation in Bedfordshire. In 1761 he was back on the Nene. During 1762–5 he carried out surveys for the Chelmer \& Blackwater Navigation, although the work was not undertaken for another thirty years. In 1765 he reported on land-drainage improvements for the Kentish Sour. It was at this time that he became associated with John Smeaton in a major survey in 1766 of the river Lea for the Lee Navigation Trustees, having already made some surveys with Joseph Nickalls near Waltham Abbey in 1762. Yeoman modified some of Smeaton's proposals and on 1 July 1767 was officially appointed Surveyor to the Lee Navigation Trustees, a post he retained until 1771. He also advised on the work to create the Stort Navigation, and at the official opening on 24 October 1769 he made a formal speech announcing: "Now is Bishops Stortford open to all the ports of the world." Among his other works were: advice on Ferriby Sluice on the River Ancholme (1766); reports on the Forth \& Clyde Canal, the North Level and Wisbech outfall on the Nene, the Coventry Canal, and estimates for the Leeds and Selby Canal (1768–71); estimates for the extension of the Medway Navigation from Tonbridge to Edenbridge (1771); and between 1767 and 1777 he was consulted, with other engineers, by the City of London on problems regarding the Thames.

He joined the Northampton Philosophical Society shortly after its formation in 1743 and was President several times before he moved to London. In 1760 he became a member of the Society for the Encouragement of Arts, Manufactures and Commerce, and in 1763 he was chosen as joint Chairman of the Committee on Mechanics—a position he held until 1778. He was elected a Fellow of the Royal Society on 12 January 1764. On the formation of the Smeatonian Society of Civil Engineers, the forerunner of the present Institution of Civil Engineers, he was elected first President in 1771, remaining as such until his illness in 1780.

[br]

SUBJECT AREA: Metallurgy, Railways and locomotives

[br]

[br]

[br]

Reynolds was born into a Quaker family, his father being an iron merchant and a considerable customer for the products of the Darbys (see Abraham Darby) of Coalbrookdale in Shropshire. After education at a Quaker boarding school in Pickwick, Wiltshire, Reynolds was apprenticed to William Fry, a grocer of Bristol, from whom he would have learned business methods. The year before the expiry of his apprenticeship in 1757, Reynolds was being sent on business errands to Coalbrookdale. In that year he met and married Hannah Darby, the daughter of Abraham Darby II. At the same time, he acquired a half-share in the Ketley ironworks, established not long before, in 1755. There he supervised not only the furnaces at Ketley and Horsehay and the foundry, but also the extension of the railway, linking this site to Coalbrookdale itself.

On the death of Abraham Darby II in 1763, Reynolds took charge of the whole works during the minority of Abraham Darby III. During this period, the most notable development was the introduction by the Cranage brothers of a new way of converting pig-iron to wrought iron, a process patented in 1766 that used coal in a reverberatory furnace. This, with other processes for the same purpose, remained in use until superseded by the puddling process patented by Henry Cort in 1783 and 1784. Reynolds's most important innovation was the introduction of cast-iron rails in 1767 on the railway around Coalbrookdale. A useful network had been in operation for some time with wooden rails, but these wore out quickly and were expensive to maintain. Reynolds's iron rails were an immediate improvement, and some 20 miles (32 km) were laid within a short time. In 1768 Abraham Darby III was able to assume control of the Coalbrookdale works, but Reynolds had been extending his own interest in other ironworks and various other concerns, earning himself considerable wealth. When Darby was oppressed with loan repayments, Reynolds bought the Manor of Madely, which made him Landlord of the Coalbrookdale Company; by 1780 he was virtually banker to the company.

[br]

Берк, Едмунд (1729, Дублін - 1797) - англ. філософ, політичний теоретик, державний діяч. Освіту отримав у Дубліні (Трініті коледж). Обирався до палати громад (1766), член партії вігів упродовж чверті сторіччя. У тлумаченні багатьох філософських питань (зокрема, про природу людини, властивості її розуму, їх вияв у цілеспрямованих творчих зусиллях) був послідовником Г'юма Р. озрізняючи поняття "прекрасне" і "величне", звертався до психологічної аргументації. Його книга, присвячена цій проблемі, була перекладена на нім. мову Лессингом і справила вплив на формування ідей романтизму. Вагомий внесок Б. у політичну філософію полягає у фундаментальній розробці принципу консерватизму. Одним із її аспектів була критика абстрактних ідей Просвітництва та їх впровадження у суспільно-політичне життя під час революцій. "Самодостатність метафізичної абстракції" вважав принципом, який спрощує і спотворює будь-який теоретичний предмет та практичну справу. На цій підставі різко критикував Французьку революцію (1776 - 1789) та схвалював Американську революційну війну за незалежність (1775 - 1783), яка не відкидала традиційних прав і свобод. У царині етики й моралі дотримувався християнського світогляду, послідовно захищав оперті на традицію цінності добра, благородства, справедливості, правди.

[br]

Осн. тв.: "Про величне і прекрасне" (1757); "Роздуми про революцію у Франції" (1790).

Сковорода, Григорій Савич (1722, с. Чорнухи Полтавської обл. - 1794) - укр. філософ, письменник. Народився в козацькій родині. Закінчив сільську школу, після чого у роках 1734-1741, 1744 - 1745 та 1751 - 1753 навчався у КМА, де здобув ґрунтовну, в т.ч. й філософську освіту. У 1745 - 1750 рр. С. разом з посольською місією генерал-майора Вишневського відвідав Токай (Угорщина), Офен (Буду), Пресбург (Братиславу), Відень, імовірно Італію та Німеччину. Повернувшись в Україну, од 1753 р. викладав поетику у Переяславському колегіумі. Застосований С. новий метод навчання й виховання, що полягав в індивідуальному підході до своїх учнів з метою виявлення і плекання їхніх вроджених здібностей, спричинився до ускладнення його стосунків з єпископом Никодимом Стрибницьким та до звільнення з колегіуму. У 1757 - 1759 рр. С. працює домашнім учителем у дідича Степана Томари, у 1765 - 1766 рр. викладає у Харківському колегіумі. Впродовж цього часу подорожує до Москви, пішки обходить усю Слобідську Україну, 1764 р. відвідує Київ, де відмовляється від пропозиції ченців Києво-Печерської лаври вступити до монастиря. Зрештою залишає викладацьку працю в Харківському колегіумі і обирає життя мандрівного філософапроповідника. Філософія С. належить до загальноєвропейської філософської традиції і водночас є закономірним наслідком розвитку укр. думки XVI - XVIII ст. У його спадщині присутні ідеї Античності, патристики, нім. містицизму Ч. астково відчувається вплив Вольфа, Спінози, Мальбранша. Очевидним є тяжіння С. до укр. містичної традиції у філософії, що виявилося, зокрема, у вченні про духовне Преображення людини; про життя в істині. Характерними рисами філософії С. є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. Засадничою є концепція про дві натури і три світи, найважливішою проблемою - проблема людського щастя З. гідно з концепцією С. про дві натури і три світи, світ складається з двох натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тварі й Бога. Вчення про дві натури пов'язане з концепцією про три світи, яка все існуюче поділяє на три види буття, або світи - великий (макрокосмос), малий (мікрокосмос) і символічний - Біблія. Шлях пізнання невидимої натури - Бога через пізнання людиною самої себе, своєї "внутрішньої людини", на думку С., можливий і єдино правильний. Це переконання ґрунтується на засадничій тезі його філософії про паралелізм у структурі трьох світів: макро-, мікрокосмосу і Біблії. Виходячи з неї, С. вважав "внутрішню людину" водночас індивідуальною й надіндивідуальною (космічною). Людське самопізнання дає змогу пізнавати внутрішні закони буття зовнішньої природи, а розшифровування біблійної символіки водночас із відчайдушною боротьбою людини із власною "злою волею" скеровує її на правильний шлях пошуку Бога - невидимої натури, тобто істини і добра. Розв'язання проблеми щастя С. бачить через нове народження людини, що має ознаки містичного переображення, розкриття її божественної суті, виявлення закладеного у неї Богом таланту, що забезпечуєш, зрештою, працю за покликанням. С. був переконаний, що духовне відродження людей, здійснення ними спорідненої праці автоматично призведуть до злагодженого функціювання суспільства. Філософії С. властиве зосередження на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці, акцентування і піднесення в людині її духовної першооснови.

[br]

Осн. тв.: "Наркіс. Розмови про те: пізнай себе" (1798); "Вступні двері до християнської добронравності" (1806); "Байки харківські" (1837); "У богий жайворонок" (1837); "Боротьба архистратига Михаїла з сатаною, про це: легко бути добрим" (1839); "Сад божественних пісень" (1861); "Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (товариська розмова про душевний мир)" (1894); "Розмова, названа алфавіт, або буквар миру"; "Книжечка, що називається Silenus Alcibiadis, тобто ікона Алківіадська" (1894); "Вдячний Єродій" (1894); "Суперечка біса з Варсавою" (1912); "Діалог. Назва його - потоп зміїний" (1912) та ін.