(едва+ли)

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

Насилушку, нрч.

1) (через силу, с трудом) насилу, всилу, на (пре)велику силу, від сили, (едва) ледве; срв. Едва 2 б. [Насилу ноги волочу (Метл.). Всилу волоче ноги (Васильч.). Всилу додержались, поки робота знову у полі відкрилася (Манж.). На велику силу підвелася (Звин.). Ще так, може, років з двоє продержиться, і то вже од сили (Звин.). Ледве встиг утекти (Брацл.)];

2) (наконец-то) насилу, нарешті. [Насилу я вас дочекався (Київ)];

3) -силу (против желанья) - проти волі; (по принуждению) з примусу; срв. Насильно.

* * *

1) (нареч.: едва, еле) ле́две, ледь; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки

2) союз ті́льки, як ті́льки, ско́ро ті́льки

1) (итти медленно) брести, тягтися, тектися (Стефаник), чвалати; (мелким шагом) чим(н)чикувати; (едва-едва) плентатися, плуганитися;

2) (б. по грязи) тьопатися, брьохатися, шелепатися, (с усилием) братися по грязюці. [Як вона бралася по грязюці, щоб мене визволити од нього!];

3) (итти в-брод) брести, перебродити. [Місточок вода знесла - треба брести (перебродити)].

* * *

1) (страд. з.) ліпитися, виліплюватися; зліплюватися, бгатися, тулитися; приліплюватися; наліплюватися; вліплюватися. [Мокрий сніг добре ліпиться (Брацлавщ.)];

2) (едва держаться на чём-либо) тулитися до чого. Лачуга -тся на скале - хатина (халупа) тулиться на скелі;

3) (едва тащиться) волоктися, плестися, тягтися, плентатися. -тся, как рак - волочиться (тягнеться), як рак.

* * *

1) ліпи́тися; (ютиться, прилепляться) тули́тися

2) (медленно, осторожно двигаться) волокти́ся, тягти́ся, тягну́тися, плести́ся; пле́нтатися, редко пле́нтати; ( ползти) повзти́; ( с трудом взбираться) де́ртися, дра́тися, видира́тися

I. 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) тільки, лиш, лишень, (зап.) лише, но, іно, йно, оно, тільки-но, (единственно, исключительно) єдино, саме. [Живуть там тільки пацюки та миші (Грінч.). Нашому маляті лиш слинку ковтати (Номис). Браму відмикали лишень із сходом сонця (Кониськ.). Один лише не спав (Франко). Не буду казати, йно буду мовчати (Грінч. III). Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Грінч. III). В хаті тихо, оно діти сопуть (Драг. Пред.). Молоді сили тільки-но починають свою літературну діяльність (Єфр.). Мене судити могли-б єдино-тільки королі (Грінч.). Саме він був у хаті, більш нікогісінько не було (Сл. Йог.)];

2) (сейчас только, вот только что) допіро[у], (зап.) доперва, лиш, тільки, тільки-но. [Ми оце допіро приїхали (Гуманщ.). Безвість віків, що тільки-но одкривається перед нашими очима (Єфр.)]. Лишь теперь - тепер тільки, допіро тепер. [Тепер тільки я дізнав, яка в тебе правда (Полт.)]. Лишь тогда - аж тоді, допіро тоді;

3) (едва, чуть, как только) ледві и ледве; заледві и заледве, тільки(-но), зараз(-но), скоро(-но); срв. Едва. [Ледві ми ввійшли, він почав сміятись (М. Вовч.). Заледве вітер набіжить - і зникне в гущині (Вороний). Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.). Зараз-но я в хату, вона й напалася на мене (Липовечч.)];

4) Лишь бы, лишь бы только - аби, аби б, аби-тільки, тільки б, аби-но, аби-лиш, аби-лишень, коли б тільки, (зап.) коби. [Аби люди, а піп буде (Приказка). Аби-тільки допекти, то ще й не те скаже (Рудан.). Такі сухі дрова: аби-но до вогню, то вже й горять (Проскурівщ.). Аби лиш гроші, - все буде (Хотинщ.). Коби зуби, то хліб буде (Приказка)]. Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто - аби-де, аби-коли, аби-що, аби-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь - аби-як, аби-то, аби-аби. [Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Він робить так, - аби-аби]. Лишь бы как-нибудь отделаться - аби якось збути. Лишь бы сладить (осилить) - аби подужати. Лишь бы мне не опоздать - аби (коли б) тільки мені не спізнитись. Лишь бы было угодно - аби була ласка.

II. Лишь - см. Лишек, Избыток.

* * *

1) част. ті́льки, лише́, лиш

2) союз ті́льки, лише́, лиш

набраться

1) (стр. з.) набиратися, бути набираним, набраним, понабираним; (вбираться) вбиратися, втягатися, бути вбираним, увібраним, втягуваним, втягненим и т. п.;

2) набиратися, набратися, понабиратися, (находить) находити, найти, понаходити, набиватися, набитися, понабиватися, (собираться, скопляться) збиратися, зібратися, назбиратися, (отыскиваться) знаходитися, знайтися, познаходитися. [Вже по всіх усюдах потроху набирається чималенько нашої свідомої інтелігенції (Крим.). На храм було у нас не без людей: то той, то сей, то куми, то побратими, - тай набереться (Кониськ.). Набралося в чобіт води (Сл. Гр.). О, де ви такі розумні й понабирались? (Номис). Вилили з колодязя всю воду до цятини, а вона-ж узнов найде (Борз.). Тоді дешевше все було, малолюдно було, тепер уже миру набилося (Март.)]. Понемногу -раются охотники (желающие) - потроху набираються (збираються, знаходяться) охочі. Много ли их? - С десяток -рётся - чи багато їх? - Душ з десять (з десяток) набереться (добереться, знайдеться). Несколько рублей, может быть, и -рётся - кілька (декілька) карбованців може й набереться (настягається, найдётся знайдеться, едва-едва витулиться). [Настягалося рублів на кілька грошей (Мирн.). Подивлюсь по грошах: може й витулиться копа з шагом (Лебединщ.)];

3) типогр. - складатися, скластися и зложитися, набиратися, набратися; бути складаним, набираним, складеним, зложеним, набраним. Книга скоро -рётся - книжка незабаром буде складена (набрана). Уже -рается десятый лист - уже десятий аркуш складається (набирається);

4) набиратися, набратися, (о мног.) понабиратися чого, (кругом) оббиратися, обібратися, наоббиратися чим и чого. [Як насиплеш тілько злота, що всі мої люди наберуться кілько зможуть, то твій палац буде (Рудан.). А я думаю собі: як дасть мені грошей, то пхатиму в пазуху і в рукава, і в пелену наберу, одно слово, так обберуся грішми, що вже більше нікуди (Київщ.)]. -браться репьев, блох - набратися реп'яхів, убратися (обібратися) в реп'яхи, набратися бліх. [Підеш, дак у реп'яхи й уберешся (Г. Барв.). Свиня в реп'яхи обібралася (Сл. Гр.)]. -браться денег взаймы - напозичатися (грошей). [Ніхто вже не дає: у всіх вже напозичалися (Харк.). Напозичався вже так що й у вічі людям дивитися ніяково (Тесл.)]. -браться барства - набратися панства. [Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства (Н.-Лев.)]. -браться ловкости, учёности - набратися спритности, учености. - браться вредных правил, взглядов - набратися шкодливих правил, думок. -браться дурных привычек - набратися поганих завичок (звичок). Я впутался в это дело и -брался одних оскорблений - я встряв у цю справу і набрався (наслухався, вульг. наївся) самих образ. -ться сил (силы) - набиратися, набратися сили, убиватися, убитися, убиратися, убратися в силу, (окрепнуть) осильніти, (диал.) нажитися. [Там діти замолоду набираються сили та досвіду (Наш). Український рух шириться, і в силу вбивається письменство (Рада). На восьмий тиждень я устав з ліжка, тоді вже почав жваво у силу вбиратись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшлося теля, тільки ще не осильніло: не може стояти на ногах (Хорольщ.). За такої погоди можна нажитися (Звин.)]. -ться здоровым - набирати(ся), набрати(ся) (нагулювати, нагуляти, закохувати, закохати) здоров'я, оздоровлятися, оздоровитися. [Неначе набирав здоров'я, слухаючи його (Франко). Давав синові нагуляти здоров'я, не будив його рано (Мирн.). Хай здоров'ячка закохує, щоб тоді хазяїнувать подужав (Тесл.). В сій воді він купався, оздоровлявся, оздоровить і тебе (Борз.)]. -ться смелости - набиратися, набратися відваги (смілости), збиратися, зібратися на смілість, насмілюватися, насмілитися, насміти (що зробити). [Перевірившися, що жахавсь по-дурному, набирався нової, ще більшої відваги (Коцюб.). Иноді хочеться поцілувати там чи приголубити, та й соромно чогось, не насмію (Васильч.)]. -ться греха - набиратися, набратися гріха. [Мо вона скоро вмре, дак не хочу гріха набираться (Борз.)]. -браться беды - набратися (зазнати, здобутися, вкусити) біди (лиха, шутл. чихавиці). [Вже-ж і зазнав я лиха з тим позовом! (Кониськ.). На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі не раз і не двічі здобудеться чумак лиха (Коцюб.). Певна річ, що були-б ми набралися доброї чихавиці (Кониськ.)]. -браться страху - набратися (наїстися) страху. [Судячи по страху, якого наївся за той час у самоті, був певний, що уйшов з десять миль (Франко)]. -браться охоты - підібрати охоти. [Я підібрала охоти їхати до міста (Вінниччина)].

* * *

несов.; сов. - набраться

1) набира́тися, набра́тися, -беру́ся, -бере́шся и мног. понабира́тися

2) тип. склада́тися, скластися (складеться), набира́тися, набра́тися

3) (напиваться пьяным) набиратися, набратися и мног. понабира́тися, сов. насмокта́тися, -смокчу́ся, -смокчешся, нажлу́ктитися, -кчуся, -ктишся

1) ( едва-едва) ті́льки-ті́льки, ле́две-ле́две, ледь-ледь; ле́две-нале́две

2) ( только что) ті́льки-ті́льки, ото́ ті́льки що (ті́льки-но), що́йно

1) ( слабо светиться) світи́тися, зорі́ти; ( едва виднеться) мрі́ти; ( мерцать) мерехті́ти, бли́мати, побли́мувати, мигті́ти, миготі́ти

2) (безл.: светать) світа́ти, розвидня́тися, розви́днюватися, зорі́ти, сірі́ти, мрі́ти; на світ (на зорю́, на день) займа́тися (благословля́тися)

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

дыхать

1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;

2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].

* * *

см. Едва 2 (а и б).

* * *

1) (о свете и безл.) на світ зайнятися (поблагословитися), замріти, зазоріти, засіріти, розвидніти(ся), (зап.) зашаритися, (о наступлении дня ещё, безл.) задніти. [Замрів місяць між хмарами (Щогол.). Темно, хоч в око стріляй, аж ось далеко світло замріло (Звин.). Скоро зашариться, зараз мене збудіть (Волинь)]. -жил луч - зайнявся (зазорів, замрів) промінь;

2) (об огне) замигтіти, замиготіти, заблимати.

* * *

возвр. - забр`езжиться

1) ( засветиться) засвіти́тися, -сві́титься, зазорі́ти; ( едва виднеясь) замріти; ( замерцать) замерехті́ти, -хтить, забли́мати, замигті́ти, -гти́ть, замиготіти

2) ( начать светать) засвіта́ти, поча́ти (-чне́) світа́ти (розвидня́тися, розви́днюватися), зазоріти, замрі́ти

помітний, примітний, прикмі[е]тний, (легко распознаваемый) знатний, знатий, (значительный) значний. [Ярочок ледве примітний серед широкого степу (Н.-Лев.). Межа знатна буде навіки (Кониськ.). Знаті були міщани раз уже з того, що не носили шабель, - тілько ніж коло пояса (Куліш). Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця (Куліш)]. Быть едва -ным вдали - мріти, бриніти. [А під лісом край дороги либонь курінь мріє (Шевч.). Орел під хмарою тільки бринів (Сл. Гр.)]. Становиться, стать -ным - позначатися, позначитися, визначатися, визначитися. [Вплив книг все дужче позначався на йому (М. Грінч.)]. Следы -ны - сліди знати.

* * *

лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.

* * *

1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога (мн. ноги, ніг); (ступня) нога, (зап.) стопа. [Тупне кінь ногою (Шевч.). Хлопчик стоїть на одній нозі (М. Вовч.). Вовка ноги годують (Номис). Стежка засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не видно на його білій скатерті (Франко)]. Две, обе -ги - дві, обидві ноги (нозі). [Стає на руках, одкидає обидві нозі назад, неначе брикає ними (Н.-Лев.)]. Левая, правая -га - ліва, права нога. Задние, передние -ги - задні, передні ноги. Деревянная -га - дерев'яна нога, (деревяшка) дерев'янка, (костыль) милиця. Вверх -гами - а) (в прямом знач.) догори ногами, горініж, сторч головою; б) (перен.: вверх дном) догори ногами, догори коренем, шкереберть. [Все він перевернув догори коренем (Звин.)]. -гами вниз (к земле) - долініж. Босыми -гами - босими ногами, (босиком) босоніж. В -гах - в ногах. Пусть не путается в -гах партии - (не)хай не плутається під ногами в партії. На босую -гу - на босу ногу, (на-)босоніж, на-босе. Лёгкий на -гу - см. Лёгкий 7. Он на -гах (ходит, здоров) - він уже підвівся (став) на ноги, він уже ходить, він уже здоровий (одужав, вичуняв, диал. оклигав и оклигнув). Он уже опять на -гах - він уже знов(у) на ногах. В грехах, да на -гах - у гріхах, та на ногах. Быть весь день на -гах - бути цілий день на ногах, цілий день не сісти (не присідати). [Я-ж цілий день не сяду! (Звин.)]. Под -гами - під ногами, (изредка) під ногою. [Ви підіймаєтесь сходами; вони риплять під вашою ногою (Микит.)]. С головы до -ног, с ног до головы - від голови до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови. [Обміряв її величним поглядом од голови до ніг (Крим.)]. Вооружённый с головы до ног - озброєний від голови до ніг (до п'ят). Со всех ног - що-духу (в тілі), що є (єсть) духу, скільки духу, що-дух у тілі (М. Вовч.), що ноги несуть (несли), (во всю прыть) чим-дуж, (во все лопатки) на всі заставки, на всю витягу, (опрометью) прожогом. С руками и (с) -гами - з руками й (з) ногами. У чьих ног - коло (біля) чиїх ніг (зап. стіп), (зап.) у чиїх стіп. [У стіп твоїх (душа) весь свій тягар скидає (Франко)]. Ни -гою (к кому) - (а)ні кроку (ні ногою) (до кого). -ги не клади (не ставь, не заноси) куда - і ступнути (і ходити) не думай куди, (а)ні кроку (ні ногою) куди. -ги моей не будет у тебя - ноги моєї не буде в тебе. Бросаться, броситься кому в -ги - кидатися, кинутися кому в ноги (під ноги, до ніг), падати, впасти кому в ноги (під ноги, до ніг). [Упав фараону під ноги (Франко). Він упав до ніг милосердного анабаптиста (Кандід)]. Быть на короткой (дружеской) -ге с кем - см. Короткий 4. Быть (стоять) одной -гой в могиле - бути одною ногою в труні (в домовині), стояти одною ногою над гробом (у гробі, в домовині). Валиться, свалиться с ног - на ногах не стояти (не встояти), валитися (падати), звалитися (з ніг). [Вийду за ворота, від вітру валюся (Метл.)]. Вставать с левой -ги, левою - гою (с постели) - вставати на ліву ногу (лівою ногою) (з постелі, з ліжка). Давай бог -ги - ходу, хода, драчки, навті[е]ки, навтікача; срв. Наутёк. [Як побачив це я, кинув мерщій кавун, та ходу (Звин.). Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (М. Вовч.)]. Держать свой дом на приличной -ге - держати (тримати) свою господу на порядній (пристойній) стопі (на пристойній лінії, як у (добрих) людей, як порядним людям годиться). Держаться, удержаться на -гах - триматися (держатися), втриматися, (вдержатися) на ногах. Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу - жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському, диал. велико), розкошувати, панувати. [Захотів він велико жити і аж три кімнати собі найняв (Лубенщ.)]. Итти (-га) в -гу - іти (ступати) (нога) в ногу, іти (ступати) ступінь у ступінь, (держать шаг) тримати крок. [В мене донька в ногу з Жовтнем завжди йде (Влизько). Він так ступінь у ступінь ступає, наче міря, як тра ступати (Канівщ.). Жовнярський крок тримати (Франко)]. Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги - іти не в ногу. Итти -га за -гу (-га по -гу) - іти нога за ногою; см. ещё Медленно 1 (Итти -но) и Плестись 2. [Ішов захожий тихо, нога за ногою (Мирний)]. Кидать, кинуть что под -ги кому - кидати, кинути що під ноги кому. Кланяться, поклониться в -ги - кланятися (вклонятися), вклонитися в ноги. [Вклонилася низенько, аж в самії нозі (Сл. Закр.)]. Класть (слагать), положить (сложить) что к -гам чьим - класти (складати), покласти (скласти) що до ніг чиїх. [До ніг народженої з піни складайте… ліхтар мій… і кий (М. Зеров)]. -ги носят - ноги носять. Куда -ги понесут - куди ноги понесуть, (куда глаза глядят) світ за очі (за очима), куди глядя, навмання, навманя[ь]ки. Отбиваться от чего руками и -гами - відбиватися від чого руками й ногами, (сопротивляться) пручатися проти чого руками й ногами, опинатися (огинатися) (що-сили) проти чого. Переваливаться с -ги на -гу - перехилятися (перехняблюватися) з боку на бік, коливати з ноги на ногу; см. Переваливаться 3. Переминаться с -ги на -гу - переступати з ноги на ногу (фам. з однієї на другу), (топтаться) тупцюватися, тупцятися, топтатися. Плясать в три -ги - витанцьовувати на всі заставки. -ги не повинуются (не слушаются) - ноги не слухають(ся) (не х(о)тять слухатися). -ги подкашиваются, подкосились - ноги підломлюються (підтинаються, мліють), підламалися (підтялися, помліли). Поднимать, поднять (поставить) кого на -ги - а) (больного) зводити, звести кого на ноги, на світ пустити кого. [Хто мене на світ пустив? - Я тепер здорова (Мартинов.)]; б) (перен.) зводити (ставити), звести (поставити) кого на ноги; срв. Поставить 1. Подставлять -гу - см. Ножка (Подставлять -ку). Положить -гу на -гу - закласти ногу на ногу. Поставить войска на военную, на мирную -гу - перевести військо на воєнне, на мирне становище. Протянуть -ги - а) (в прямом знач.) простягти (витягти) ноги, (о мног.) попростягати (повитягати) ноги; б) (умереть) простягтися, випростатися, (вульг.) задерти ноги, дуба дати, ґиґнути, освіжитися, перекинутися. См. Протягивать 1 (-нуть ноги). Сбивать, сбить с ног кого - збивати (валити, звалювати), збити (звалити) з ніг кого; см. ещё Заморочить кого. Связать кого по рукам, по -гам - зв'язати кому руки й ноги, (сделать жизнь несчастной) зав'язати кому світ. Срезать кого с ног - знеславити, зганьбити, зганьбувати кого. Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на -ги - а) (в прямом знач.) зводитися (здійматися, спинатися), звестися (знятися, с[зі]п'ястися) на ноги, (порывисто) схоплюватися (зриватися), схопитися (зірватися) на (рівні) ноги; б) (перен.) спинатися (зводитися, здійматися), с[зі]п'ястися (звестися, знятися) на ноги (на собственные -ги: на власні ноги), (диал.) оклигати, оклигати и оклигнути. Срв. Подниматься. [Коли довелося спинатися на власні ноги, то обставини дуже змінилися на гірше (Н. Громада). Він довго бідував; оце оклигав, як зробився завідуючим ремонтами (Лубенщ.)]. Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги - ставати, спинатися, зводитися, здійматися), стати (с[зі]п'ястися, звестися, знятися), (о мног.) поставати (поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги, (на дыбы) ставати, стати, (о мног.) поставати цапа (цапки, цапком, ставма, дуба, дибки дибка, гопки). Не знает, на какую -гу, стать - не знає, на котру ступити (ступнути). Стать без ног - позбутися ніг, втратити ноги, зробитися безногим, збезножіти. Еле -ги унести откуда - ледве ноги винести, ледве втекти (диал., зап. вивтекти) звідки. Унеси бог -ги - аби тільки (лиш(е)) втекти; см. ещё выше Давай бог -ги. Руками и -гами упираться - упиратися руками й ногами; см. ещё выше Отбиваться руками и -гами. Хромать на одну -гу - кульгати (шкандибати, шкатульгати) на одну ногу. Ног под собою не чувствовать (не чуять) - землі (ніг) під собою не чути. [Землі під собою не чув: як той вітер мчавсь (Мирний)]. Шаркать -гами - човгати (совгати) ногами. Одна -га тут другая там - одна нога тут, друга там; (реже) на одній нозі. [«Хутче-ж!» - «На одній нозі» (Свидн.)]. За глупой головой и -гам непокой - за дурною головою і ногам лихо (Приказка). Баба-яга, костяная -га - баба-яга нога-костюга, баба-яга костяна нога (ЗОЮР II);

2) (подставка, стойка) нога; срв. Ножка 2;

3) строит., техн. - (крана, копра, циркуля) нога; (наслонная) наріжник (-ка); (стропильная) кроквина;

4) (у сапожников) копил (-ла); см. Колодка 3;

5) (снопов) ряд (-ду), рядок (-дка).

* * *

1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;

2) см. Нести 2;

3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;

4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;

5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;

6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];

7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -

1) ношений;

2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -

1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;

2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;

3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;

4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.

* * *

1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

окончить кінчати и кінчити, сов. (с)кінчити, докінчувати, сов. докінчати и докінчити, закінчувати, сов. закінчати, закінчити, викінчувати, викінчити, (о многих) покінчати, покінчити, подокінчувати и подокінчати и т. д., (завершить) виве[і]ршувати, вивершити, дове[і]ршувати, довершити, заве[і]ршувати, завершити, повершити, доходити, дійти кінця, доводити, довести (до) краю, доходити, дійти, подоходити чого. Начал и не -чил - почав і не скінчив. -чивая свою речь… - кінчаючи (закінчуючи) своє слово (свою промову)… -чивая обзор истории украинской литературы - доводячи до краю огляд історії українського письменства (Єфр.). Едва -чил - ледві дійшов кінця. Не -чили высшей школы - не покінчали вищої школи, вищих шкіл не подоходили (Куліш). -чить курс (наук) - добути курсу (навчання). -чить дело, работу - (с)кінчити, докінчити справу, діло, роботу, доробити роботу. -чить дела, работы - покінчати, покінчити, поробити справи, діла, (все) діло, (всю) роботу. Начал и не -чил делать - почав і не доробив. -чить произведение, сочинение - докомпонувати твір. [Я докомпонував «Чорну Раду» (Куліш)]. -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы - оброблятися, обробитися. Срв. Обсеяться, Обжинаться и т. п. -вать, -чить жизнь - віку доживати, дожити, віку добивати, добити, довікувати. Оконченный - скінчений, докінчений, закінчений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ок`ончить

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

отвязаться

1) відвязуватися, відвязатися від чого. Лошадь -лась от яслей - кінь відвязався від ясел;

2) (отделаться, избавиться) відвязатися, відкараскатися, відпекатися, відмогтися від кого, від чого, скараскатися, спекатися, (по)збутися, здихатися кого, чого. Едва от него -зался - насилу (ледві) відкараскався від нього (спекався, здихався його);

3) (отстать) відчепитися, відкаснутися, відсахнутися, оступитися від кого. -жись (- житесь) от меня - відчепись (відчепіться), відкаснись (відкасніться) и т. д. від мене!

* * *

несов.; сов. - отвяз`аться

1) відв'я́зуватися, відв'яза́тися

2) см. отделываться 2)

3) ( переставать надоедать) відчі́плюватися и відчіпля́тися, відчепи́тися