(дикий)

бот. Maranta (Alpinia) Galanga калган (-ну). [Баба Параска заправляла горілку міцним калганом (Н.-Лев.)]. Настойка на -гане - калганівка. Дикий -ган, бот. Potentilla Tormentilla Neck. - перстач-зав'язник, куряче зілля, курзілля.

* * *

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

1) зоол. Capra Ibex - дикий козел (-зла), козоріг (-рога);

2) астр. - козеро[і]г (- рога). Тропик -га - тропік Козерога.

* * *

1) зоол. Capra Ibex - дикий козел (-зла), козоріг (-рога);

2) астр. - козеро[і]г (- рога). Тропик -га - тропік Козерога.

* * *

1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);

2) конь водный - см. Гиппопотам;

3) (рыба) см. Конёк 6;

4) (в шахм. игре) коник.

* * *

1) (животное) кішка, кітка, кицька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота). [Знову кішка до голубів лізе! (Звин.). Од мняса вже чути, нехай коти та собаки з'їдять (Звин.)]. Дикая -ка - дика кішка, (чаще) дикий кіт. Мех из дикой -шки - хутро з дикого кота. -ка мяукает - кішка нявчить, нявкає. Они живут, как -ка с собакой - вони живуть, як кіт із собакою. Между ними чорная -ка пробежала - вони глек розбили; чорний котяка поміж ними перебіг. Знает -ка чьё мясо съела - знає кішка чиє сало з'їла. Мечется, как угорелая -ка - бігає (кидається) як очмарілий кіт. Живуч, как -ка - живучий, як кішка (як кіт). -ке игрушки, а мышке слёзки - кішці смішки, а мишці слізки (Номис); кіт гуляє, а мишка загибає. -ка и мышка (игра) - кіт і мишка; гра в кота й мишку;

2) (якорь) ко[і]твиця, якір (р. якоря); см. Якорь. [Врешті грек підняв котвицю, і чорний баркас посунув до берега (Коцюб.)];

3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачок (-чка), (диал. рус.) кошка. [Рачком відра витягають, як хто впустить (Канівщ.)]. Железные -ки - залізні раки, (для вытягивания гвоздей) лапиця;

4) (плеть) канчук-трійчатка;

5) бот. Agrimonia Eupatoria L. - парило звичайне, нечуй-вітер, зрад-зілля, реп'яшки польові, гладишник, парник.

* * *

1) кі́шка; ки́цька, кі́тка; ( кот) кіт, род. п. кота́

2) ( якорь) кішка; ( небольшой) рачо́к, -чка́

3)

зоол. Equus hemionus кулан (-на), дикий осел (р. осла).

* * *

бот. Lactuca L. салата. Дикий -тук - молочай (-чаю), какиш (-шу).

* * *

(раст.)

I. цибуля. [Таких як ти по сім за цибулю (Номис)]. Лук сеянец - цибуля сіянка, (диал.) гарбажійка. Лук саженец - цибуля сажанка, засушка, піддимка, квартова цибуля. Лук репчатый - цибуля в головках. Луковица -ка - цибулина, головка цибулі. Венок, пучок -ку - вінок, коса, пучок цибулі. Лук зелёный - зелена цибуля. Стебли -ка - пір'я (пір'ячко) цибулі, бут (-ту). Стрелка -ка - цибка, цибок (-бка), стрілка цибулі. Ботва -ка - цибулиння, цибуляча (цибулина) гичка. [Подай цибулину гичку матері, а сам держи за головку (Гнат.)]. Лук обыкновенный, бот. Allium Cepa L. - цибуля городня (звичайна). Иванов лук, бот. A. ascalonicum L. - цибуля шарлотка, трибулька. Лук резанец, бот. A. Schoenoprasum L. - трибулька, різанка. Лук каменный, бот. A. fistulosum L. - татарка, цибуля семилітка, зимівка. Лук дикий, луговой, бот. A. angulosum L. - скорода, заячий часник; A. oleraceum L. - цибуля дика, цибуля жаб'яча. Лук-порей, бот. A. porrum L. - праж (-жу), прас (-су), пір (р. пору). Гусиный лук, бот. Gagea lutea Ker.-Gawl. - зірочки жовті, гусяча цибулька. Лук зубчатый, бот. A. Scorodoprasum L. - трибулька, зубка. Лук морской, бот. Scilla maritima L. - надморська цибуля.

II. Лук -

1) (оружие) лук (-ка). [Улучив, як стрілою з лука (Г. Барв.). Бо Єгови натягнений лук і тетива нап'ята, і наложена стрілка на ній - і то ви є стріла та (Франко)]. Стрелять из - ка - стріляти з лука. Натягивать лук - натягати (напинати) лука. Мастер, делающий -ки - лучник;

2) (шерстобитный) лук шаповальський, брунька. II.. Лук (излучина) - закрут (-ту), луковина, лука.

* * *

мохнатий, мохнавий, волохатий, пелехатий, пухнатий, (косматый) кудлатий, кошлатий, патлатий, (о лошади ещё) муштатий. [Мохнатий дуб (Куліш). Мохнава лапа (Еварн.). Коні білі й волохаті, немов ягнята (Коцюб.). Волохатий аґрус (Звин.). На вітах білий-білий, пелехатий, легесенький іней (Васильч.). Полотно не рівне, а пухнате (Звин.). Вхопив за бороду кудлату (Котл.). Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками (Куліш). Його нечепурне обличчя з кошлатою бородою (Грінч.). Іде коза рогата, веде діток кошлата (Гатцук). Кошлате простирядно (Звин.). Воно-б і нічого собі суконце, та кошлате трохи (Звин.)]. -тый зверь - мохнатий (волохатий, кудлатий, кошлатий) звір (-ра). -тые руки, ноги - волохаті (мохнаті, мохнаві) руки, ноги. [Курка з волохатими ногами (Звин.)]. -тый голубь - волохатий (пелехатий) голуб. [Ходить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Метл.). Летить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Чуб. V)]. -тые куры, гуси - волохаті (пелехаті) кури, гуси. -тые тени - волохаті (пелехаті, патлаті) тіні. [Волохата тінь од них упала на стіл (Васильч.). По стінах, на стелі й на комині розкидалися патлаті тіні (Васильч.)].

* * *

мустанг (-га), дикий кінь (р. коня).

* * *

муфлон (-на), дикий баран (-на).

* * *

1) (Nasturtium R. Br.) настурція; (N. officinale R. Br.) настурція лікарська, дикий (водяний) хрін (-ну);

2) (Tropaeolum L.) красоля, настурція; (садовая, T. majus L.) красоля, красулі (-суль), красульки (-льок), капуцини (-нів), настурція, настурка, табачковий цвіт (-ту). [Метелик над квітками літав, сідав то на красолю, то на мак (Самійл.)].

* * *

1) (вблизи) (десь) поблизу (кого, чого), недалеко (кого, чого и від кого, від чого), недалечко, недалеченько (кого, чого и від кого, від чого), (несколько подальше) віддалік, віддалеки. [З гущавини часом чути було рохкання: десь поблизу бродив дикий вепр (Крим.). Мотря неначе стояла тут на току, недалечко від його (Н.-Лев.). А я стала собі оддалік та придивляюся (Звин.)];

2) см. Невдолге.

* * *

1) недале́ко, неподалі́к, неподалеку́; недале́чко, неподале́чку; ( вблизи) поблизу́

2) ( вскоре) невдо́взі, незаба́ром, ско́ро

несамовитий, нестямний, безтямний, навіжений, навісний, шалений, (бешеный) скажений, оскаженілий, (яростный, дикий) лютий. [Лемент несамовитий, лютий (Л. Укр.). З гущавини доносилося нестямне щебетання соловейків (Мирний). Нестямний вереск розлюченої юрби (Франко). Безтямні викрики тих, що били (Франко). Він якийсь навіжений, репетує і слухати нічого не хоче (Брацл.). Ох, б'ється воно невгамовно, те серце моє навісне (Л. Укр.). Гнів шалений (Коцюб.). Зареве шалений тромбон (А. Любч.). Уляглись вітри скажені (Франко). Скажений душу роздирає крик (Вороний). Хуртовина оскаженілих звуків (А. Любч.)]. -вый Роланд - несамовитий (шалений) Роланд.

* * *

відлюдок (-дка), відлюдник, відлюдько, безлюдько, безлюдок (-дка), нелюдько, нелюда, безлюдень (-дня), (детск.: бука) вова. [Я щодня - відлюдок дикий - тікав у ліс (Франко). Він був відлюдько великий (Грінч.). Він зрікся всього, став диваком і відлюдьком (В. Підмог.). Ото безлюдько, не хоче з людьми й випити (Звягельщ.). Не люблю я його, оту вову (Крим.)]

* * *

(невежа) не(о)теса, нескреба, невиглада, нечема (общ. р.), (неуч) неук (м. р.) простак (-ка) (соб. простаччя), -стачка, (пренебр.) сліпак (-ка, м. р.), (увалень) вайло, товпига, макуха, хамло (общ. р.), чвалай (-лая, м. р.), (вахлак) мурло, мурляка, (соб. мурляччя), мурмило (общ. р.), ґевал (м. р.), (зап.) мудь, вахлай (-лая), книп, книпоть, кабро, кабряка, квак (м. р.), (байбак) тюхтій (-тія), -тійка, (болван, дубина) бовдур, лобур (-ра) (соб. лобуряччя, лобурня), -бурка, лобуряка (м. р.), йолоп, бевзь (-зя), лобоз, бецман (м. р.), незграба, одороб(а)ло, доробало, бамбула, мамула, маштула, мачула, мармуза (общ. р.), мармос (м. р.), (мужлан, пренебр.) мугир (-ря) (соб. мугиряччя), -гирка, мугиряка (м. р.) мужлай (-лая, м. р.); срв. ещё Неуклюжий. [Яка була неотеса, такою й зосталась (Мова). Ой, вийду я за ворота - нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба (Пісня). Чвалаями ходять, а бісів проводять (Номис). Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.). Провадячи розмову, цей мурло ледві повертає язиком (Н.-Лев.). Там такий тобі мурляка, що й слова по-людському не скаже (Звин.). Чи чуєш, ти, мурмило? (Гул.-Арт.). Ґевали, ґевали, їм що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Та що й говорити з такими мудями! (Н.-Лев.). Там ходило два: подивитись - книпи, а як загра! (Лебед.). Чортів книпоть, туди-ж таки до панів тешеться (Новомоск.). Чортів кабро (Харк.). Хто-ж їй більше любий - пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лишень, гультяю! не знаєш шани, дикий лобуряко! (Куліш). А вони лобурня, як одвезуть (сболтнут) що-небудь, то за їх зчервонієш (Васильч.). Бісова ти бамбула, не підбіжиш! (Канівщ.). Не кожен бачив отаку маштулу, як ото був у бурсі Макар Мусійович (Яворн.). Нема мого мармузи (Пісня). Там такий мачула (Яворн.). Що це за мугиряка? (Звин.)].

* * *

неподобний; (неприличный) непристойний. -щее дело - см. Неподоба. -щим образом - неподобно. [I що за дикий звичай - виявляти так неподобно тугу (Л. Укр.)].

* * *

непереможний, непоборний, непереборний, нездоланний; (устар.) необоримий, незборимий (Франко), срв. Непобедимый. [Шалений, непереможний, дикий гнів (Коцюб.). Вона не могла здержати сміху непереможного, п'яного, що клекотів у грудях (Коцюб.). Музика дратувала безсилі старечі ноги своєю непереможною, дикою силою (Л. Укр.). Вона іде! Непереможна сила мене примушує за нею простувати (Л. Укр.). Непереможні обставини (Рада). Непоборна завзятість (Н.-Лев.). Непоборні перепони (Павлик). Непоборні життьові обставини (Грінч.). Непоборний жах (Г. Григор.). Козацтво дихало необоримим духом руїни (Куліш). Нездоланний дух (Крим.)].

* * *

збожеволіти, збезглуздіти, здуріти, одуріти, подуріти (о мног.), знавісніти, збезумитися, стерятися, скрутитися, с[за]туманіти [Дикий люд затуманів: люди різались, рубались (Грінч.)], з глузду зсунутися (з'їхати), зверетенитися з чого. Он обезумел - він збожеволів и т. д., навідило його. Обезумевший - збожеволілий, знавіснілий. Обезуметь от ужаса, боли - збожеволіти з жаху, з болю.

* * *