(вниманием)

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

внять чему, что

1) (слушать) слухати, вчувати, вчути, почути що. [Природи глас людина серцем слуха (Самійл.). Я тоді його (звук сурми) вчувала, як на волі полювала (Грінч.)];

2) (относиться со вниманием) - см. Внимание. Внять мольбам - зглянутися (оглянутися) на благання, (умилостивиться) ублагатися. [Може суддя мого благання послухає, може він ублагається].

* * *

несов.; сов. - внять

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

осчастливить щасливити, у[о]щасливлювати, у[о]щасливити, ощастити (о мног. пощасливити), оталанити кого чим. -вить любовью, вниманием - ущасливити (ощастити) кого коханням, увагою. Осчастливленный - ущасливлений від кого. [Я вщасливлений від тебе (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - осчастл`ивить

приклонить прихиляти, прихилити що, (пригибать) пригинати, пригнути що (дерево, гілку). [Я-б радніший тобі небо прихилити]. -ть голову перед кем - похиляти, похилити, схиляти, схилити голову перед ким. Негде голову -нить - нема де голову прихилити, нема до кого, нема де прихилитися, пригорнутися. [Нема де прихилитись в світі одиноким (Шевч.)]. -нить ухо - прихилити вухо. -нить к чему ухо (слушать со вниманием) - слух до чого, до кого схилити. Приклонённый - прихилений, пригнутий. -ться - прихилятися, прихилитися, пригинатися, пригнутися; (о голове) схилятися, схилитися, похилятися, похилитися.

* * *

несов.; сов. - приклон`ить

несов.; сов. - снизойт`и

1) (к кому-чему, до кого-чего - благосклонно относиться), ирон. ста́витися (-влюся, -вишся) побла́жливо (виба́чливо), поста́витися побла́жливо (виба́чливо) (до кого-чого); (удостаивать своим вниманием, как бы спускаясь до уровня кого-чего-л.) спуска́тися, спусти́тися (спущу́ся, спу́стишся) (до кого-чого); (сов.: милостиво согласиться, соизволить) ирон. зво́лити (зроби́ти що); (сов.: проявить сочувствие, сжалиться) згля́нутися (на кого-що); (несов.: давать поблажку) потура́ти (кому-чому)

2) см. нисходить, низойти 1)