(безодню)

1. n хім.

осад, осадок

2. adj

1) навальний, стрімкий

2) раптовий, несподіваний; швидкий

3) необачний; поспішний; нерозсудливий

4) що стрімко (швидко) падає униз

1) скидати; кидати, валити

2) перен. кидати у вир (безодню), ввергати

3) прискорювати; квапити; підганяти

4) хім. осаджувати (ся); відмулювати (ся)

5) випадати (про опади)

* * *

1) стрімкий

2) раптовий, несподіваний; швидкий

3) необачний, поспішний, безрозсудний

4) який стрімко падає; який стрімголов котиться вниз

1) скидати; валити; кидати; кидати в безодню, ввергати

2) прискорювати; квапити

3) тex. осаджувати; відмучувати, відмулювати; осаджуватися; відмучуватися, відмулюватися

4) мeтeop. випадати ( про опади)

ныривать, нырнуть

1) (в воду, в воде, под воду и перен.) поринати и (реже) впоринати, поринути, пірнати, впірнати, впірнути, (диал. пуринати, пурнути), ну[и]ряти, ну[и]рнути в що, під що, куди и де, ну[и]рка дати, нурка піти, (погружаться) заринати, заринути и (диал.) зарнути, занурятися, зануритися в що, (юркнуть) гулькнути в що; (в воздухе: об аэроплане) ну[и]ряти, ну[и]рнути, ну[и]рка дати. [В хвилі човен порина (Шевч.). Поринав і виринав, мов шукаючи щось у воді (Л. Укр.). Бляшаний пароходик вислизнув з рук і поплив по помості, поринаючи носом, немов на хвилях (Коцюб.). Любо місяцю з зорями в воду поринати (Куліш). На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали (Греб.). Од страху жаба впоринає (Рудан.). Замовкла русалочка, в воду поринула (Шевч.). Одежу зриває, у воду пірнає (Грінч.). Жаба пірнала, виринала (Н.-Лев.). Сани пірнають у вибоях (Коцюб.). Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночи (Коцюб.). Як пішла за мене, то так як під воду пірнула (Стефаник). Риби і птиці пірнули і винесли хлопця (з дна морського) (Дніпр. Ч.). Диви, як дівки впірнають у воду! (Звин.). Впірнув Сатанаїл у у самую безодню (Рудан.). Буду плавать, пуринати (Метл.). Зірочки пурнули у синю безодню неба (Мирний). То пурне, то вирне (Мирний). Нирнула в Березину да й утекла (Борзенщ.). На лататті бувають великі бурульки; ми за їми заринаємо (Звин.). Зарину аж до дна (Звин.). Так і гулькнув у воду (Сл. Гр.)];

2) (в нору, подполье и т. п.) ниряти, нирнути, (обычно: юркнуть) гулькнути; (шмыгнуть) шмигнути в що, куди;

3) подо что - пірнати, пірнути, (шмыгнуть) шмигнути під що. [Ганна пірнула під ковдру, пронизливо скрикнувши (Черкас.)];

4) -рять по дому - скрізь лазити (мотатися, шалатися, шибатися, шваргатися) по хаті.

* * *

несов.; сов. - нырн`уть

1) порина́ти, пори́нути, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, ниряти, нирну́ти

2) (перен.: быстро проникать куда-л.) пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, порина́ти, пори́нути, ниря́ти, нирну́ти; ( шмыгать) шмига́ти, шмигну́ти и усилит. шмигону́ти

1) to absorb; to engulf, to swallow up, to take up; ( про безодню) to gulf, to ingurgitate

2) ( цілком охоплювати) to engross

3) (жадібно читати, пожирати) to devour

1. adj

1) жахливий, страшний

2) величезний; приголомшливий

2. adv

дуже, надзвичайно

* * *

1) величезний, гігантський

2) страшний, жахливий

3) в гpaм.; знaч.; пpиcл. емоц.- посил. дуже, надзвичайно

1) стрімкий

2) раптовий, несподіваний; швидкий

3) необачний, поспішний, безрозсудний

4) який стрімко падає; який стрімголов котиться вниз

1) скидати; валити; кидати; кидати в безодню, ввергати

2) прискорювати; квапити

3) тex. осаджувати; відмучувати, відмулювати; осаджуватися; відмучуватися, відмулюватися

4) мeтeop. випадати ( про опади)

1) величезний, гігантський

2) страшний, жахливий

3) в гpaм.; знaч.; пpиcл. емоц.- посил. дуже, надзвичайно

заснуть

I. засинати, засипати, засипляти, заснути, (о многих) позасинати, позасипати, позасипляти, поснути, об(і)снути, поспатися, (достаточно -нуть) поспатися. [Од маку дитина добре засинає (Звин.). Серед миру я лягаю, тихо засипаю (Куліш). Лягає на землю та й засипляє (Куліш). Промовляє ледве чутно, немов засипляючи (Л. Укр.). Плач-же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Шевч.). Встань, козаче, вже поспався, вже твій коник попасався (Пісня). Ніде ні гуку: все навкруг поснуло (Самійл.). Люди обляжуть, обснуть (Сл. Гр.). А нас тут не обікрадуть, як ми поспимось? (Звин.)]. Начать -пать - почати засин[п]ати, (образно) заводити очі. [Тільки почав заводити очі, коли тут щось як стукне в вікно]. -ть крепко - усиплятися, успатися, (о мног.) повсиплятися, обіснути; засинати, заснути, (о мн.) позасинати твердим (міцним) сном. [Люди саме повсиплялися добре. А мати заснула твердим сном і не почула, як я вийшла з хати]. Заснувший - заснулий, (о мн.) поснулі.

II. Засыпать, засыпать - засипати, засипати, (-сиплю, -плеш и -пеш), присипати, присипати, закидати, закидати, (землею) засувати, засунути, загортати, загорнути, (о мног.) позасипати позасипувати, позакидати и т. д. що чим [Поховали; засипали домовину (Г. Барв.). Його житло засипле з неба сірка (Куліш). В кінці поля єсть тополя, могила під нею, - там Івася присипали сирою землею (Рудан.). Справжня просвіта має ту безодню закидати (Єфр.). Усі ями в земляній долівці позасипувано (Грінч.). Викопали деревину, пересадили, а яму не засунули (Звиног.). Викопали яму, вкинули туди вішалника і загорнули (Звиног.)]. -ть снегом, песком и т. п. (слегка) - запорошувати, запорошити, (сильно) заносити, занести, забуртити. [Се самум, що заносить піском і великі, спокійні озера (Л. Укр.). Вікна забуртило снігом - нічого не видно (Мнж.)]. -ть рану чем-либо - за[при]сипати, за[при]сипати, затоптувати, затоптати, затрушувати, затрусити рану (виразку) чим. [Треба виразку затоптати синім камінцем (Богодухів). Як де попріло, - затрушують гречаним борошном (Грінч. II)]. -ть щебнем для сухости - вигрузити, висипати грузом. [Вигрузили перед хатою, то як тепер гарно, сухо (Сквирщина)]. -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины - засипати, сипцю давати. [Сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом (Сл. Гр.)]. Засыпанный - засипаний, (землёю) засунений, загорнений, (слегка) запорошений, (сильно) занесений; (о ране) засипаний, затоптаний, затрушений; (щебнем) вигружений.

* * *

1) засипа́ти, заси́пати, -плю, -плеш и мног. позасипа́ти; ( вопросами) закида́ти, заки́дати; (посыпая чём-л.) затру́шувати, затрусити, -трушу́, -тру́сиш и мног. позатру́шувати

2) (сов.: начать сыпать) поча́ти си́пати

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

лавина, сніговина. [Вбогу хатинку важкою лавиною скинеш в безодню (Л. Укр.). Сніговина, що котиться з гори (Київщ.)].

* * *

1) похилий, похильний, похилистий, нахилий, схилистий, (реже) спохилий, схильнистий, (косой) укісний, скісний. [Нігде мені постояти під похильним тином (Мил.). Шапка чорна похилиста (ЗОЮР I). Верба стояла крива, схилиста на став (Грінч. II). Дощ де- далі частіш стукав по укісному дашку (Корол.). Сонце скісними проміннями зазирає йому в вічі (Загірня)]. -ная плоскость - похила площа (площина), похилість (-лости), (косогор) косогір (-гору). [Буйна фантазія тручає його по похилості в якусь чорну безодню (Коцюб.)]. Катиться по -ной плоскости - котитися по похилій площі (площині), котитися по похилості (похилом), (перен.) як з гори котитися. -ное положение - похилий стан, нахиленість, похиленість, похилість (-ости), нахилення (-ння). Работать, сидеть в -ном положении - нахилившися (насхил(ь)) працювати, сидіти, працювати, сидіти на[по]хиленим. [Він сидів, на[по]хилений над книжками (Київ)]. Башня в -ном положении - вежа (башта) в по[на]хиленій (похилій), постаті, по[на]хилена (похила) вежа (башта). [Дзвіниця довго, як Пізанська вежа, перебувала в похилій постаті, аж поки не розібрано її на цеглу (М. Зеров)]. -ная шахта - похідна шахта;

2) (о почве) похилий, похилистий до чого, спадистий, скосистий, згористий, убочистий. [Гора похила до річки (Вовчанщ.). Претенсійність зводить цього поета на похилу стежку рискованих експериментів (Рада). Скосиста гора (Верхр.). Двір був згористий, і до ґанку треба було під'їжджати трошки під гору (Н.-Лев.)];

3) (склонный к чему) що має нахил, нахильний, схильний, прихильний, охочий до чого; з уподобанням до чого. [Він має нахил до балачок (Звин.). Нахильний до меланхолії, він на людях силувавсь удавати веселого (Крим.). Він схильний до добра (Сл. Ум.)].

* * *

1) похи́лий, похи́листий; ( косой) скісни́й, диал. ско́систий

2) см. склонный

1) (неизвестный) невідомий, незнаний, (изредка) незвісний, (редко) недовідомий, несвідомий (кому); (малоизвестный) маловідомий, малознаний. [В руках невідомих братів станеш ти (зброя) кращим мечем на катів (Л. Укр.). В ньому живе щось велике, невідоме (Коцюб.). Із далекої, невідомої країни (Васильч.). Невідоме йому життя, незнані країни (Грінч.). Лечу в краї таємні і незнані (Олесь). Шукання незнаного щастя (Дніпр. Ч.). Не сумуй, що ти малий, поміж людьми незнаний (Грінч.). В тобі, мистецтво, є захист: у красі незнаних слів (М. Рильськ.). Незвісне досі (йому) чуття любови (Франко). Ті недовідомі добре часи, як Україна поміж татарвою й Литвою хилялася (Куліш). Недовідома далечінь (Корол.). Це діло мені овсі несвідоме (Сл. Гр.)]. -мая даль - невідома (незнана, недовідома) далечінь, безвість (-ти), (реже) безвісті (-тей и -тів). -мое место - см. Место 1;

2) (непонятный, непостижимый) недовідомий (кому), (таинственный) таємничий. [Славили недовідомого їм бога (Куліш). Мене якась недовідома сила одвернула од його (Кониськ.). Якийсь тайний, недовідомий голос шепче йому, що… (Франко). Лечу в таємничу безодню (Франко)].

* * *

низвергнуть скидати, скинути, звалювати, звалити, повалити, (о мног.) поскидати, позвалювати кого, що. [Один твій погляд скине лжепророків (Л. Укр.)]. -гать каменья с горы - скидати каміння з гори. -нуть кого с высоты величия - скинути кого з високостей (з височини) величности. -нуть в прах - звалити (повалити) в порох (в порохи). Низвергнутый - скинутий и скинений, звалений, повалений, поскиданий, позвалюваний. [Лежатимуть мертві, повалені в порох монархії (М. Калин.)]. -ться -

1) (стр. з.) скидатися, бути скиданим, скинутим и скиненим, поскиданим и т. п.;

2) (возвр. з.) падати, впасти (вниз); (сваливаться) звалюватися, звалитися, (ниспадать) спадати, спасти, (бросаться) кидатися, кинутися; (о мног.) попадати (вниз), позвалюватися, поспадати. [Прудкі струмки, вищерблюючи камінь, спадають на діл водоспадами (М. Калин.)]. Он -вергся в пропасть - він кинувся (упав, звалився) у безодню (прірву, провалля). Водопад -ется - водоспад спадає, водоспад рине (вниз).

* * *

несов.; сов. - низв`ергнуть

1) падання, спадання, опадання, падіння, спад (-ду), опад, упад, упадок (-дку); оконч. упад, спад, упадок. [Падання і вставання. Закон падання тіл]. Линия -ния - спадова лінія, лінія спаду. Угол -ния - кут падання. -ние власти, крепости, города - падіння влади, фортеці, міста. -ние цен - зниження (спад) цін. -ние занавеси - спущення заслони. -ние глухих звуков - занепад глухих звуків (Крим.). Беспрерывное -ние мелких капель - безупинне спадання дрібних крапель (Коцюб.);

2) (упадок) занепад, підупад, упад. Нравственное -ние - моральний занепад (упад), зледащіння. Он увидел бездну своего -ния - він побачив безодню свого підупаду (занепаду) (Конис.). -ние Римской империи - занепад (упадок) Римської імперії.

* * *

1) паді́ння

2) (спадание, понижение) спад, -у; (неоконч д.) спада́ння; ( уменьшение) зме́ншення

3) ( упадок) зане́пад, -у; занепада́ння

повергнуться валитися, звалитися, повалитися, падати, впасти. [Вже валяться кумири гордовиті (Л. Укр.). Душа її впала в безодню муки]. Земля дрогнула, и скалы -глись - земля здвигнулася і скелі впали (обурилися). -ся к чьим ногам - кидатися, кинутися, падати, впасти кому до ніг (в ноги). -ся перед кем - падати, впасти ниць перед ким, перед чим.

* * *

несов.; сов. - пов`ергнуться

1) вали́тися, повали́тися, зва́люватися, звали́тися, па́дати, упа́сти; ( броситься) ки́датися, ки́нутися

2) (впадать в какое-л. состояние) вдава́тися, вда́тися, впада́ти, впа́сти; ( погружаться) порина́ти, пори́нути

погрузиться

1) во что - поринати, поринути, (в)пірнати, (в)пірнути, заринати, заринути и зарнути, углибати, углибнути, заглиблятися, заглибитися, затоплятися, затопитися, втоплятися, втопитися, занурятися, зануритися (о мног. позанурюватися и повнурюватися) в що. [Замовкла русалочка, в Дніпро поринула (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб.). А змія тоді в море - так і затопилась (Рудч.). Нехай туга зарне, на дно моря (Грінч.). Легше їй було у безодню углибати (М. Вовч.). Слухаю й поринаю все глибше у рідну стихію (Васильч.)]. -зиться в темноту - поринути (пірнути) в темряву. -жаться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. - поринати (пірнати), заходити, заглиблятися в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання, в сни. [І знову замовкнув бір, ще глибше упірнувши в свої довічні сни (Васильч.). Присунувши лямпу, поринав у читання (Єфр.)]. -ться в горе, в отчаяние - поринати (поринути) в горе, вдаватися, вдатися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку). -ться в работу - поринути (заглибитися) в роботу. - ться в дремоту, в сон - западати (запасти) в сон, в дрімоту. [Втомлена голова по хвилі знову западала в дрімоту (Маковей)];

2) наважуватися, наважитися, бути наваженим, нахуровуватися, нахуруватися, бути нахурованим, навантажуватися, навантажитися, бути навантаженим и т. д. - см. Погрузить 2. Погружённый -

1) затоплений, занурений, заглиблений в що. -ный в мысли, в раздумье - замислений, задуманий, заглиблений у думки, затоплений у думках, у задумі. -ный в созерцание чего - задивлений у що. [Ми йшли задивлені в небо];

2) наважений, нахурований, навантажений, нарихтований, наладований.

* * *

несов.; сов. - погруз`иться

1) зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися, зарина́ти, зари́нути; ( углубляться) загли́блюватися и заглибля́тися, загли́битися; (в снег, в песок) вгруза́ти, вгру́знути и вгру́зти; ( нырять) порина́ти, пори́нути и порину́ти, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти

2) перен. порина́ти, пори́нути; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися; ( впадать) впада́ти, впа́сти

3) (принимать, забирать груз; производить посадку со своим грузом) ванта́житися, пованта́житися, наванта́жуватися, наванта́житися

-ся, просыпать, -ся

I. розсипати, -ся, розсипати, -ся, висипати, -ся, висипати. - ся, (о мн.) пороз[пови]сипати, -ся; см. Рассыпать, -ся. Просыпанный - роз[ви]сипаний.

II. Просыпать, проспать - (известное время) просипляти и просипати, проспати (проспатися), пересипляти и пересипати, переспати (переспатися), висипляти и висипати, виспати. [Проспав до полудня. Хочу переспати безодню часу (Куліш). Переспати ніч (Кониськ.). Усю ніч виспав, не прокидаючись. Не проспався ще одної цілої минути (Стеф.)]; (пропустить уснув) просипляти и просипати, проспати, засипляти и засипати, заспати, (о мн.) попросипа[пля]ти що. [Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний! проспав єси степи, ліси і всю Україну (Шевч.). Досвітків не засипляли (Біл.-Нос.). Хто зорю засипляє? (Чуб.)]. -пать ужин - проспати (заспати) вечерю. Проспанный - проспаний, переспаний, виспаний.

* * *

1) ( нечаянно высыпать) розсипа́ти, розси́пати и порозсипа́ти

2) ( пересыпать) пересипа́ти, переси́пати

ЛЮБОВ - екзистенціал людського буття, який окреслює найглибше відчуття повноти особистісного буття і переживання цілісності у з'єднанні з іншою особистістю та світом. Саме в Л. найбільшою мірою проявляється принципова відкритість буття людини, що знаменує вихід за межі буденних та граничних ситуацій у метаграничне буття. В укр. мові є декілька слів, які означають Л.: кохання, любощі, милість, власне Л. Цікавим є той факт, що при їх вживанні виникає певна ієрархія. Напр., часовий прояв Л. називають закоханістю, коханням, милістю, а Л. як вічне почуття-цілісність виражається саме словом "Л.". В багатьох культурах Л. пов'язується з безсмертям. Так, напр., в романських мовах у слові "Л." (франц. amur, ісп. amar, італ. amor) безпосередньо проголошується безсмертя. Виходячи з того, що еротична Л. найчастіше пов'язується у більшості мов та культур з Л. як такою, прояви Л. можна класифікувати наступним чином Ц. е: 1) Л. до себе; 2) еротична Л.; 3) надеротична Л. Л. до себе дає можливість кожній людині пережити та усвідомити, що, окрім тілесності, вона має ще духовне та душевне начала. Справжня Л. до себе - це велика праця, зростання та накопичення знань і почуттів, самотворення, яке дає змогу не тільки брати, а й віддавати. Зустріч двох особистостей, що вже вийшли за межі лише Л. до себе та прагнуть більшого, означає еротичну Л. Головним в еротичній Л. є те, що дві особистості з'єднуються в нову цілісність, яка не заперечує, а навпаки, підсилює неповторність та унікальність кожного з них Е. ротична Л. є щось більш відкрите та універсальне, ніж Л. до себе, однак вона може виникнути лише на основі Л. до себе. Людина, що не полюбила себе, нездатна до такого особистісного напруження, як Л. до іншого. У вищих своїх проявах еротична Л. виступає як Л.-цілісність. Така цілісність стає дійсністю не просто як статеве тілесне поєднання, а як співтворчість чоловіка та жінки. Третім - і найбільш універсальним - проявом Л. є надеротична Л., яка виходить за межі егоїзму люблячої пари і відкриває цілісності двох безодню навколишнього світу. Така Л. вбирає у себе всі попередні вияви Л. і, поєднуючись із вірою та надією, може трансцендентувати людину у нову якість. У давньогрецьк. культурі даний вимір Л. отримав назву "агапе". Надеротична Л. складає екзистенційний фундамент Л. до ближнього, позбавляючи останню невротичних та інфантильних деформацій.