шепотіння

насл. сопіння, шепотіння, шипіння О, К; пор. фышфыш.

затихнуть затихати и тихнути, затихнути, стихати, стихнути, затишуватися, затишитися, стишуватися, стишитися, (о мног.) позатихати, постихати, поза[пос]тишуватися; (униматься) угавати (только с отриц. не), (диал.) убавлятися, убавитися; (прекращаться, переставать) ущухати, ущухнути, занишкнути, (притаиться) (образно) мовчати та дихати, (замолкнуть) замовкати, замовкнути. [Затихло все, тілько дівчата та соловейко не затих (Шевч.). І тихнуть Божії слова (Шевч.). В людських хатах все було позатихає, все посне (Н.-Лев.). То стала злая хуртовина (буря) по Чорному морю стихати (Макс.). Постихали співи й жарти (Гліб.). Затишивсь уже грім, не гримить (Конгр. п.). В горницях стишилось, як надворі після заверюхи (Н.-Лев.). Там внизу музика дика не вгаває на хвилину (Франко). Помалу занишкло шепотіння (Грінч.). Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). Вийшов Хмельницький до чорного війська, почав мирову читати; ущухла чернь прислухаючись (Куліш)]. Буря не -хает - буря не вгаває, не втишується. Ветер -тих - вітер ущух, (улёгся) заліг. [Вітерець заліг десь, тиша (М. Вовч.)]. Дождь -тих - дощ ущух. Шаги, звуки -хли - хода затихла (завмерла), звуки затихли (завмерли). Затихший - затихлий, ущухлий.

* * *

несов.; сов. - зат`ихнуть

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *

перешіптування, шепотіння. [В громаді зідхання, сльози, тривожне перешіптування (Л. Укр.)].

* * *

1. n

1) приглушений шум голосів

2) дзюрчання

3) шерех, шелестіння (листя)

4) дзижчання (бджіл)

5) шепіт, бурмотання

6) ремствування, бурчання

7) чутка, поголоска

8) гомін

9) мед. шум (у серці)

2. v

1) говорити тихо; шепотіти, бурмотіти

2) дзюрчати

3) шелестіти

4) дзижчати

5) ремствувати (на когось, з приводу чогось — at, against); бурчати

* * *

1) приглушений шум голосів; дзюркіт ( води) глухий рокіт ( хвиль); шурхіт, шелест ( листя); дзижчання ( бджіл)

2) бурмотання; шепіт

3) ремство; бурчання

4) icт. чутка, поголоска

5) мeд. шум ( у серці)

6) напівголос, приглушений голос ( у паралінгвістиці)

1) говорити тихо; шепотіти; бурмотати

2) дзюрчати; рокотати; шелестіти; дзижчати

3) (at, against) нарікати, бурчати

1. n

1) шепіт

2) чутка, поголос; нашіптування

3) слово, натяк

4) мізерна кількість

5) шерех, шелест, шарудіння

2. v

1) шепотіти, говорити пошепки

2) шептатися, шушукатися

3) нашіптувати; повідомляти по секрету (на вухо)

4) шелестіти, шарудіти

* * *

1) шепіт

2) чутка, поголос; нашіптування

3) слово, натяк

4) шелест, шарудіння (листя, вітру)

1) шептати, говорити пошепки; шушукатися

2) нашіптувати; повідомляти по секрету, на вухо

3) шелестіти, шуршати (про листя, вітер)

1) дзюрча́ння

2) ше́лест ( листя)

3) ше́піт

4) дзижча́ння ( бджіл)

5) ре́мство

6) го́мін

7) мед. шум ( у серці)

1) дзюрча́ти

2) шелесті́ти

3) шепоті́ти

4) дзижча́ти

5) ре́мствувати (на когось, щось - at, against)

1) говори́ти по́шепки, шепоті́ти

2) шелесті́ти; шаруді́ти

1) ше́піт

2) чу́тка, по́голос

3) ше́рех, ше́лест, шаруді́ння